Постановление суда № 110563686, 02.05.2023, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/2074/23

Провадження № 1-кс/591/921/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року слідчий суддя Зарічного районного суду м. Суми ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши скаргу ОСОБА_3 на бездіяльність Сумської обласної прокуратури, Окружної прокуратури м. Суми, щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

До Зарічного районного суду м. Суми зі скаргою звернувся ОСОБА_3 на бездіяльність Сумської обласної прокуратури та Окружної прокуратури м. Суми щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі ЄРДР) та зобов`язання вчинити дії, яку мотивував тим, що 14 березня 2023 року він звернувся до Сумської обласної прокуратури з заявою про вчинення на його думку кримінальних правопорушень прокурором ОСОБА_4 , зумовлених порушеннями при розслідуванні кримінальних проваджень №№ 42016201010000076, 12013200440000347, 12012200440000796, 42014200010000030 відкритих за заявами ОСОБА_3 , а також пов`язаних з вирішенням скарг, звернень та клопотань заявника в незаконний на його думку спосіб. Проте, відповідних відомостей до ЄРДР внесено не було, тому просив зобов`язати вчинити ці дії та виконати вимоги ст. 220 КПК України, а також зобов`язати прокурора ОСОБА_4 вчинити дії по виконанню вимог ст. 220 КПК України.

Заявник, будучи сповіщеним про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з`явився (в тому числі в режимі відеоконференції), в письмових заявах повідомив про те, що не бажає приймати участь в справі, заяв, клопотань щодо відкладення розгляду не надходило, що суд розцінює як зловживання своїми правами та вважає за можливе розглянути справу без його участі (заявлені скаржником відводи або не були задоволені, або залишені без розгляду).

Вирішуючи питання стосовно можливості розгляду справи без участі заявника в згаданий спосіб, суд виходить і з тривалості перебування на розгляді скарги, докладності викладеного заявником обґрунтування вимог в скарзі, необхідності дотримання розумних строків, а також того, що ОСОБА_3 вже під час розгляду цієї справи допускалась неявка в судове засідання без поважних причин, як і цього разу.

Представники органів прокуратури заперечили проти задоволення вимог заявника, оскільки відсутні підстави для внесення відомостей до ЄРДР по його зверненням, які були вирішені в передбачений законом спосіб та на які йому електронною поштою направлені відповіді стосовно результатів розгляду.

Слідчий суддя, вивчивши матеріали справи та надані докази, дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та не спростовано сторонами, що 14 березня 2023 року (вих. № 03/21) заявник звернувся до Сумської обласної прокуратури з заявою про вчинення на його думку наведених кримінальних правопорушень.

Відомості до ЄРДР по заяві ОСОБА_3 внесені не були, чого не було спростовано суду.

Ст. 214 КПК України та пп. 1 п. 2 розділу І, пп. 2 п. 1 розділу ІІ Положення «Про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення», затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30 червня 2020 року, передбачено обов`язок внесення до ЄРДР лише тих відомостей про кримінальне правопорушення, що можуть свідчити про його вчинення.

Зі змісту цих норм випливає, що відомості, які можуть свідчити про кримінальне правопорушення, повинні наводитись заявником саме в заяві, з якою він звернувся до правоохоронних органів і відсутність наведених даних в такому зверненні в контексті вказаних норм закону може вказувати на відсутність підстав для внесення відомостей до ЄРДР.

Відтак, суд, вирішуючи питання про наявність або відсутність підстав для внесення даних до ЄРДР (а отже про наявність або відсутність підстав для задоволення скарги), повинен робити такі висновки саме з дослідження заяви особи про вчинений на її думку злочин.

З дослідженого судом звернення заявника вбачається те, що, хоча його заявник і вважає заявою про злочин, проте в ньому відсутнє наведення будь-яких обставин вчинення прокурором кримінальних правопорушень як такових. Зокрема, в них взагалі не наведено дій чи бездіяльності осіб, що могли б свідчити про вчинення ними злочинів, а наводяться власні розмірковування щодо перебігу розслідування згаданих ним кримінальних проваджень та стосовно вирішення поданих по ним ОСОБА_3 скарг, заяв та клопотань, а також міститься формальне посилання на норми кримінального та процесуального законодавства, з власним їх тлумаченням та припущеннями заявника, без наведення достатніх обставин, які б свідчили про вчинення кримінальних правопорушень.

Тобто, заявником в зверненні не наводяться обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, а зазначається перебіг розслідування кримінальних проваджень, розгляду звернень та скарг заявника, перелік відповідних норм законів, а також процесуальні рішення та дії згаданих осіб, з якими не погоджується заявник та для оскарження яких відповідними учасниками провадження передбачений певний порядок.

Ч. 2 ст. 307 КПК України передбачений перелік рішень за наслідками розгляду скарг осіб, на бездіяльність правоохоронних органів, в тому числі і на бездіяльність, пов`язану з невнесенням відомостей до ЄРДР. Згідно п. 4 ч. 2 ст. 307 КПК України, результатом розгляду скарги на бездіяльність відповідної службової особи, може бути рішення про відмову у задоволенні скарги.

Враховуючи наведене, а також за відсутності наведених в заяві скаржника достатніх даних, що могли свідчити про вчинення кримінальних правопорушень, на думку суду Сумською обласною прокуратурою обґрунтовано по зазначеному зверненню не були внесені відомості до ЄРДР.

Інші обставини, наведені в скарзі заявника не доводять його вимог щодо необхідності внесення даних до ЄРДР, як і не спростовують зазначених висновків суду, з огляду на зміст досліджених в судовому засіданні звернень та наданих матеріалів.

Таким чином, з поданої скарги та матеріалів не вбачається, а в судовому засіданні так і не було встановлено наявності достатніх підстав для внесення відомостей до ЄРДР, а тому скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню в цій частині.

Згадана позиція суду цілком узгоджується з висновками Верховного Суду, висловленими в постанові від 30 січня 2019 року у справі № 818/1526/18 та в постанові від 30 вересня 2021 року в справі справа № 556/450/18.

Не підлягають задоволенню і вимоги заявника до Сумської обласної прокуратури про зобов`язання цього органу на вирішення в порядку ст. 220 КПК України звернення заявника № 03/07 від 06 березня 2023 року, в якому він, знову-таки, посилаючись на неналежне на його думку вирішення його звернень та порушень по кримінальним провадженням №№ 42016201010000076, 12013200440000347, 12012200440000796, 42014200010000030, просив зобов`язати згаданий орган прокуратури вчинити дії в порядку ст. 220 КПК України.

Таких висновків, суд дійшов врахувавши те, що інформація надана Сумською обласною прокуратурою (підстави для недовіри якій відсутні) свідчить про те, що ця установа не має жодного відношення до розслідування чи здійснення процесуального керівництва в наведених провадженнях, а в розумінні ст. 220 КПК України і в цьому порядку повинні вирішуватись клопотання відповідної сторони (учасника) в провадженні саме уповноваженим слідчим чи прокурором, якому доручено проведення відповідно досудового розслідування чи здійснення процесуального керівництва.

Що стосується вимог до Окружної прокуратури м. Суми, то вимоги заявника також не можуть бути задоволені з огляду на наступне.

З наданого суду заявником клопотання № 03/10 від 07 березня 2023 року (та мабуть з повторного клопотання від 11 березня 2023 року, якого заявник не долучає до скарги) встановлено, що ОСОБА_3 звернувся до Окружної прокуратури м. Суми з клопотанням по закритому кримінальному провадженню № 12013200440000347, в якому просив надати певні копії документів з нього.

З копії листа прокуратури від 15 березня 2023 року вбачається, що на згадане клопотання заявника на його адресу направлено відповідь та копія постанови про закриття провадження, не дивлячись на роз`яснення в листі, з яким погоджується суд, про те, що, в розумінні вимог п. 5 ч. 1 ст. 3, ст. 220, п. 1 ч. 2 ст. 283 КПК України, з огляду на закриття провадження, тобто в зв`язку з закінченням досудового розслідування, відсутній передбачений ст. 220 КПК України у слідчого чи прокурора обов`язок на вирішення в порядку цієї норми відповідного клопотання заявника, а отже відсутні і підстави для зобов`язання прокурора на вчинення зазначених заявником дій, тому вимоги ОСОБА_3 і в цій частині не підлягають задоволенню.

Інші вимоги заявника знаходяться поза межами компетенції слідчого судді, в розумінні вимог п. 18 ч. 1 ст. 3 КПК України, а також з огляду на те, що встановлення судового контролю за виконанням ухвали слідчого судді процесуальним законодавством не передбачено.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 214, 220, 303-307 КПК України, слідчий суддя

П О С Т А Н О В И В :

В задоволенніскарги ОСОБА_3 на бездіяльністьСумської обласноїпрокуратури таОкружної прокуратурим.Суми щодо невнесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань та зобов`язання вчинити дії по заяві № 03/21 від 14 березня 2023 року (про вчинення на його думку кримінальних правопорушень прокурором ОСОБА_4 , зумовлених порушеннями при розслідуванні кримінальних проваджень №№ 42016201010000076, 12013200440000347, 12012200440000796, 42014200010000030 відкритих за заявами ОСОБА_3 , а також пов`язаних з вирішенням скарг, звернень та клопотань заявника в незаконний на його думку спосіб), по заяві № 03/10 від 07 березня 2023 року (та по повторній заяві від 11 березня 2023 року), відмовити.

Положення ч. 3 ст. 307 КПК України щодо заборони оскарження ухвали слідчого судді за результатами розгляду скарги на бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду № 4-р(II)/2020 від 17.06.2020 р.

Слідчий суддя ОСОБА_1