Решение № 110557441, 15.03.2023, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/7460/21

2/296/341/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" березня 2023 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судових засідань Світко Т.І.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

представника відповідача АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" Ведіщевої А.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про захист прав споживача,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Корольовського районного суду м. Житомира із вказаним позовом в якому, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, просить визнати незаконними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" щодо нарахування ОСОБА_1 об`ємів спожитого газу за показниками загальнобудинкового газового лічильника за період з 01.11.2017 року по 01.07.2020 року; зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за період з 01.11.2017 року до 01.03.2019 року по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу населення у разі відсутності газових лічильників, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 року виходячи з виду споживання: плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача; зобов`язати Акціонерне товариство"Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" та Товариство з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за період з 01.03.2019 року до 01.07.2020 року по об`єкту побутового споживача ОСОБА_1 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до норм споживання природного газу побутовими споживачами природного газу у разі відсутності лічильників газу, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року виходячи з виду споживання: плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що вона є побутовим споживачем природного газу, а саме споживає газ за об`єктом споживання квартира АДРЕСА_2 . Постачання природного газу ТОВ "Житомиргаз збут" здійснює відповідно до "Типового договору постачання природного газу побутовим споживачам", а позивач відповідно сплачує вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені договором. Нарахування за спожитий природний газ до середини 2017 року здійснювались згідно норм споживання природного газу населенням у разі відсутності газових лічильників, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 23.03.2016 року №203 із розрахунку 7.1 кв.м на одну особу. У другому півріччі 2017 року у квартирі АДРЕСА_2 представником ТОВ "Житомиргаз збут", без будь-якого погодження з позивачем, був встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу та обсяги спожитого мешканцями будинку природного газу (за відсутності у споживача індивідуального лічильника газу) визначалися пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирах будинку. Не погодившись із встановленням загальнобудинкового вузла обліку природного газу та визначеними обсягами природного газу позивач продовжила здійснювати розрахунок та сплату коштів за спожитий газ самостійно. Крім того, у зв`язку з невідповідністю фактично спожитого об`єму природного газу, позивач неодноразово зверталася з проханням здійснити перерахунок обсягу спожитого природного газу, однак у її проханні було відмовлено. У липні 2020 року позивачем за власний рахунок було встановлено індивідуальний лічильник газу. Також наголосила, що суми, які були розраховані згідно показів індивідуального лічильника природного газу повністю нею сплачені. Вважає, що після встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу та здійснення за ним нарахування, обсяги спожитого природного газу за об`єктом позивача (квартира АДРЕСА_3 ) збільшились, що потягло за собою зміну сум нарахування за послуги газопостачання.

Ухвалою від 31.08.2021 року відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

12.10.2021 року від ТОВ "Житомиргаз збут" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог до ТОВ "Житомиргаз збут". Зазначається, що ТОВ "Житомиргаз збут" як постачальник природного газу здійснює нарахування виключно за даними Оператора ГРМ (АТ "Житомиргаз"), а відтак проведення будь-яких перерахунків за поставлений природний газ є можливим лише після корегування Оператором ГРМ даних про об`єми (обсяги) розподіленого природного газу. Крім того, ТОВ "Житомиргаз збут" як постачальник природного газу не має відомостей щодо природи та підстав виникнення обсягу спожитого природного газу, оскільки такі відомості відносяться до компетенції Оператора ГРМ (а.с. 34-38).

За заявою позивача ухвалою від 24.11.2021 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Акціонерне товариство"Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз".

13.06.2022 року від АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" надійшов відзив на позовну заяву в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Зазначає, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу та здійснила приєднання до умов публічного Типового договору на розподіл природного газу, на підставі якого з 01.07.2015 року АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" надає свої послуги. Однак, позивач в період з липня 2017 року по липень 2020 року не зверталася до АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" з проханням відкоригувати спожиті об`єми природного газу. Щодо першої вимоги про визнання незаконними дій відповідачів щодо нарахувань об`ємів спожитого газу за показниками загальнобудинкового лічильника у період з 01.11.2017 року по 01.07.2020 року зазначає, що Верховний Суд у справі №296/6536/17-ц встановив правомірність дій ПАТ "Житомиргаз" та ТОВ "Житомиргаз збут" щодо визначення об`єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкових вузлів обліку газу та щодо нарахування плати за спожитий газ, виходячи із показників загальнобудинкових вузлів обліку газу. Крім того, у вказаній постанові також зазначено, що ПАТ "Житомиргаз" розпочало встановлення загальнобудинкових лічильників газу у багатоквартирних будинках м. Житомира з єдиним газовим приладом з метою комерційного (приладового) обліку природного газу з 2016 року. На той час редакція Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" не містила вимогу до суб`єкта господарювання, що здійснює розподіл природного газу на відповідній території, оснащувати споживачів природного газу фізичних осіб індивідуальними лічильниками газу. Тому, дії відповідачів щодо оснащення споживачів фізичних осіб загальнобудинковими лічильниками газу з одним газовим приладом не можна визнати неправомірними. Додатково звертає увагу, що проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу здійснювалося на підставі договору №22 від 13.01.2017 року укладеного між ПАТ "Житомиргаз" та ТОВ "Керуюча Компанія "Коменерго-Житомир". Щодо порядку розрахунку об`єму природного газу у спірний період, за наявності загальнобудинкового лічильника газу, зазначає, що у разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого Постановою КМУ від 16.06.2002 №620. Додатково звертає увагу, що 01.01.2020 року розрахунок за надані послуги по договору на розподіл природного газу здійснюється з урахуванням п.6.3 Типового договору розподілу природного газу (а.с.68-73).

21.06.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили позов задовольнити, посилаючись на підстави викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" у судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на підстави викладенні у відзиві. Також просила застосувати строк позовної давності.

Представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" у попередньому судовому засіданні заперечила щодо задоволення позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на підстави викладенні у відзиві. В дане судове засідання від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Суд, заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку письмовим доказам щодо їх належності, допустимості та достатності в їх сукупності, доходить до таких висновків.

Відповідно до ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є побутовим споживачем природного газу за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до ч. 1 ст.1 Закону України "Про ринок природного газу" від 09.04.2015 р. № 329-VIII, що визнається сторонами.

Також позивач є споживачем природного газу відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" від 16.06.2011р. №3533-VI, тобто фізичною особою, яка відповідно до договору користуються послугами з газопостачання та використовують природний газ для приготування їжі, опалення, підігріву води, а також як паливо або сировину.

Крім того позивач є побутовим споживачем відповідно до пункту 4 глави 1 розділу I Кодексу газорозподільних систем (далі також Кодекс ГРС), затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2494.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. №1023-XII послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб. Продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. Споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника.

Частиною першою статті 5 Закону України "Про захист прав споживачів" від 12.05.1991р. №1023-XII визначено, що держава забезпечує споживачам захист їх прав, надає можливість вільного вибору продукції, здобуття знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їх потреб, і гарантує придбання або одержання продукції іншими законними способами в обсязі, що забезпечує рівень споживання, достатній для підтримання здоров`я і життєдіяльності.

Відповідно до пунктів 2, 3, 4, 7 частини першої статті 21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо: при реалізації продукції будь-яким чином порушується свобода волевиявлення споживача та/або висловлене ним волевиявлення; при наданні послуги, від якої споживач не може відмовитись, а одержати може лише в одного виконавця, виконавець нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами та/або виконавцями, не надають споживачеві однакових гарантій відшкодування шкоди, завданої невиконанням (неналежним виконанням) сторонами умов договору; порушується принцип рівності сторін договору, ціну продукції визначено неналежним чином.

Як зазначено в преамбулі Закону України "Про житлово-комунальні послуги№ (у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), цей Закон визначає основні засади організаційних, господарських відносин, що виникають у сфері надання та споживання житлово-комунальних послуг між їхніми виробниками, виконавцями і споживачами, а також їхні права та обов`язки.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газопостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством. Споживач - фізична чи юридична особа, яка отримує або має намір отримати житлово-комунальну послугу

Згідно зі ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) державна політика у сфері житлово-комунальних послуг базується на таких принципах: забезпечення раціонального використання наявних ресурсів та сталого розвитку населених пунктів; регулювання цін/тарифів на житлово-комунальні послуги, перелік яких визначено цим Законом, з урахуванням досягнутого рівня соціально-економічного розвитку, природних особливостей відповідного регіону та технічних можливостей; забезпечення рівних можливостей доступу до отримання мінімальних норм житлово-комунальних послуг для споживачів незалежно від соціального, майнового стану, віку, місцеперебування та форми власності юридичних осіб тощо; забезпечення соціального захисту малозабезпечених громадян.

Статтею 3 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що предметом регулювання цього Закону є правовідносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово-комунальних послуг. Суб`єктами цього Закону є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, власники, виробники, виконавці та споживачі житлово-комунальних послуг.

Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи, зокрема, перша група - це житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Тарифи на газопостачання належать до першої групи.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Споживач має право одержувати вчасно та відповідної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством та умовами договору на надання житлово-комунальних послуг. Споживач зобов`язаний укласти договір на надання житлово-комунальних послуг, підготовлений виконавцем на основі типового договору (частини перша, пункт 1 частини третьої статті 20 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015р. №2498 затверджено Типовий договір розподілу природного газу.

Відповідно до пунктів 1.1 - 1.3 Типового договору розподілу природного газу (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) цей договір є публічним, регламентує порядок та умови переміщення природного газу з метою фізичної доставки Оператором ГРМ обсягів природного газу, які належать споживачам (їх постачальникам), до об`єктів споживачів, а також правові засади санкціонованого відбору природного газу з газорозподільної системи. Умови договору однакові для всіх споживачів України.

Цей договір є договором приєднання, що укладається з урахуванням вимог статей 633, 634, 641 та 642 ЦК України на невизначений строк. Фактом приєднання споживача до умов договору (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які засвідчують його бажання укласти договір, зокрема сплата рахунка оператора ГРМ, та/або документально підтверджене споживання природного газу.

У пункті 1.4 Типового договору розподілу природного газу вказано, що термін, що використовується в цьому договорі, має таке значення: «споживач» - фізична або юридична особа чи фізична особа - підприємець, об`єкт якої підключений до газорозподільної системи Оператора ГРМ. Інші терміни вживаються у значеннях, наведених у Законі України "Про ринок природного газу" та Кодексі газорозподільних систем (далі також - Кодекс ГРС).

Як вказувалася вище позивач є споживачем природного газу та фактично приєдналася до вказаного Типового договору, оскільки щомісячно споживає природний газ та сплачує рахунки за спожитий природний газ, що підтверджується відомостями про фінансовий стан споживача (абонента) та виставленими рахунками (а.с. 15, 18,19).

Права та обов`язки споживачів чітко визначені Типовим договором постачання природного газу побутовим споживачам, а саме розділом IV "Ціна, порядок обліку та оплати природного газу", розділом V "Права та обов`язки споживача" та розділом VI "Права і обов`язки постачальника".

Згідно з пунктом 2.1 цього Типового договору Публічне акціонерне товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Оператор ГРМ) взяло на себе зобов`язання надавати споживачу (позивачу) послугу з розподілу природного газу, а споживач зобов`язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином, відповідно до умов договору.

У частині першій статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох і більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з пунктом 1 частини другої статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) виконавець зобов`язаний забезпечувати своєчасність та відповідну якість житлово-комунальних послуг згідно із законодавством та умовами договору.

Як зазначено в частині першій статті 30 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" (в редакції, чинний на час виникнення спірних правовідносин), державне регулювання цін/тарифів базується на таких основних принципах: доступності житлово-комунальних послуг для всіх споживачів та рівності правових гарантій.

Правові, економічні та організаційні засади забезпечення всіх категорій споживачів вузлами обліку природного газу з метою запровадження повного комерційного (приладового) обліку природного газу визначені Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" від 16.06.2011р. №3533-VI.

Відповідно до глави 1 розділу 1 Кодексу ГРС оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Отже позивач є споживачем природного газу, ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" - оператором ГРМ, виконавцем комунальної послуги, спрямованої на задоволення потреби фізичної особи у забезпеченні газопостачанням.

Відповідно до частини першої статті 3 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) фінансування робіт з оснащення лічильниками газу населення здійснюється за рахунок: коштів суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території; коштів відповідного бюджету; інших джерел, не заборонених законодавством.

Статтею 5 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачена відповідальність споживачів природного газу. Зокрема у разі відмови населення від встановлення суб`єктами господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, лічильників газу розподіл природного газу припиняється населенню, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується - тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Статтею 6 Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлені обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території. Зокрема суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, зобов`язані забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах та приватних будинках, в яких газ використовується тільки для приготування їжі - до 1 січня 2018 року.

У разі невстановлення населенню у строки, зазначені у цьому підпункті, лічильників газу з вини суб`єктів господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється, а його облік до моменту встановлення лічильників газу здійснюється за нормами споживання, встановленими Кабінетом Міністрів України.

Також суб`єкти господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території зобов`язані припинити розподіл природного газу споживачам, які використовують природний газ без його комерційного обліку, у разі відмови таких споживачів від встановлення лічильників газу, а саме тільки для приготування їжі - з 1 січня 2018 року.

Разом з тим, Законом України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу" не визначено чітко, який тип лічильника зобов`язаний був встановити оператор ГРМ - індивідуальний (квартирний) чи загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Так на момент виникнення спірних правовідносин главою 5 розділу IX Кодексу ГРС передбачалося, що за ініціативи балансоутримувача (управителя) або Оператора ГРМ та за їх рахунок в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків (гуртожитків), мешканці яких в повному обсязі чи частково розраховуються за нормами споживання, або для цілей складання загального балансу споживання природного газу може бути організований та встановлений загальнобудинковий вузол обліку природного газу.

Балансоутримувач (управитель) не може відмовити Оператору ГРМ в організації та встановленні загальнобудинкового вузла обліку природного газу, якщо ці заходи здійснюються за рахунок Оператора ГРМ.

У разі наявності ВОГ природного газу, встановленого для ведення такого обліку в багатоквартирному будинку (гуртожитку) або на групу будинків або гуртожитків, визначення об`єму спожитого природного газу мешканцями зазначених об`єктів здійснюється відповідно до Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

З матеріалів справи вбачається, що 13.01.2017 року між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Оператор ГРМ) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Житомир" (власник) було укладено договір №22 про проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу (а.с.76-77).

У п. 2.1. Розділу 2 вказаного договору зазначено, що за даним договором власник зобов`язується сприяти Оператору ГРМ в монтажі, експлуатації (обслуговуванні) та знятті показань будинкових вузлів обліку, за адресами згідно з додатком №1 до даного Договору, що є його невід`ємною частиною.

Згідно додатку 1 до договору про зняття показань будинкового вузла обліку природного газу, монтажу та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку вказано перелік об`єктів (адрес) по яким Оператор ГРМ здійснює зняття показань будинкового вузла обліку природного газу, монтаж та експлуатацію будинкового вузла обліку, а саме КВУ 1.02 Н за адресою: АДРЕСА_4 (а.с.79).

Також між Оператором ГРМ та власником було укладено акт по факту встановлення ВОГ за адресою: АДРЕСА_4 (додаток 2) (а.с.78).

Позивач вказує, що її права як споживача були порушенні, оскільки відповідач не встановив індивідуальний газовий лічильник, а без погодження з нею, як власником квартири, встановив будинковий вузол обліку природного газу. В результаті таких дій безпідставно відбулося зростання обсягу споживання природного газу, оскільки нарахування почали здійснювати не по нормах споживання, а в порядку передбаченому постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2002 року № 620.

Зокрема п.5 постанови КМУ №620 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку", визначено, що обсяги спожитого мешканцями будинку (будинків) природного газу, обладнаного будинковим вузлом обліку, визначаються у будинках, де крім будинкового вузла обліку частково встановлено квартирні лічильники газу: для споживачів, що мають квартирні лічильники газу, - за показаннями таких лічильників; для споживачів, що не мають квартирних лічильників газу, - за показаннями будинкового вузла обліку, з яких виключаються сумарні показання квартирних лічильників газу, встановлених у цієї групи споживачів, з подальшим розподілом такої різниці оператором газорозподільної системи між споживачами, які не мають квартирних лічильників газу, пропорційно кількості осіб, зареєстрованих у квартирі або іншому ізольованому житловому приміщенні.

Позивач зазначає, що вона проживає одна, та не може використовувати такої кількості природного газу, яка вказується у виставлених рахунках, лише на приготування їжі (а.с 15,18,19,75).

Заперечуючи щодо позову представник оператора ГРМ посилається на договір від 13.01.2017 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" (Оператор ГРМ) та ТОВ "Керуюча компанія "Коменерго-Житомир" та вказала, що правомірність встановлення загальнобудинкового лічильника газу за адресою: АДРЕСА_4 була встановлена у цивільній справі №296/6536/17-ц.

Так, у серпні 2017 року Громадська організація "Об`єднання споживачів природного газу міста Житомира" звернулася до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз Збут", публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" щодо невизначеного кола позивачів. Просила визнати протиправними дії: ПАТ по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" в частині визначення об`єму та обсягу спожитого газу, виходячи із показників загальнобудинкових вузлів обліку газу, ТОВ "Житомиргаз Збут" в частині нарахування плати за спожитий газ, виходячи із показників загальнобудинкових вузлів обліку газу, а також зобов`язати відповідачів припинити такі дії.

Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 19.09.2017 року, яке залишено в силі постановою Верховного Суду №296/6536/17-ц від 08.08.2018 року, в задоволенні позову відмовлено (а.с.80-86).

Однак даючи оцінку таким доводам представника відповідача суд зазначає, що до справи не долучено доказів, що укладений договір від 13.01.2017р. №22 про проведення монтажних робіт, здійснення експлуатації (обслуговування) та про зняття показань з встановленого будинкового вузла обліку природного газу за адресою: АДРЕСА_4 був предметом дослідження у справі №296/6536/17-ц.

Разом з тим суд вважає, що вирішуючи спір необхідно виходити з правових висновків, які зроблені Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, якою було залишено без змін рішення Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, яким задоволено позов побутових споживачів газу, зокрема визнано за позивачами, право на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнано, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення у квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам; визнано, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин зі встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладення відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону № 3533-VI.

Зокрема Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що зі змісту статті 6 Закону № 3533-VI вбачається обов`язок встановлення відповідними суб`єктами господарювання - газорозподільними організаціями лічильників для такої категорії споживачів природного газу, як населення у вигляді приладів обліку природного газу, що дозволяють визначати обсяги споживання газу кожним окремим споживачем. При цьому таких споживачів не зобов`язано відшукувати джерела фінансування вказаних приладів та робіт, оскільки відповідне фінансування уже закладено у тариф на оплату спожитого газу.

Стаття 6 Закону № 3533-VI визначає обов`язок газорозподільної організації встановити саме квартирні прилади обліку газу в багатоквартирному будинку.

Оскільки позивачі сплачували за газопостачання за встановленими тарифами, в яких були передбачені витрати на встановлення лічильників газу, у тому числі безпосередньо індивідуальних, то відповідач зобов`язаний надавати послуги, які оплачені позивачами, та відповідно до частини першої статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язаний забезпечити встановлення лічильників газу для населення, що проживає у квартирах, у яких газ використовується тільки для приготування їжі, - до 01 січня 2018 року, так як розгляд справи по суті завершився до внесення змін щодо строку встановлення лічильників таким споживачам.

Законним, обґрунтованим та справедливим є висновок суду першої інстанції про задоволення позову, а саме: визнання за позивачами права на забезпечення індивідуальними безкоштовними газовими лічильниками за рахунок ПАТ «Криворіжгаз»; визнання, що ПАТ «Криворіжгаз» відповідно до статті 6 Закону № 3533-VI зобов`язано за свій рахунок у термін до 01 січня 2018 року здійснити встановлення в квартирах індивідуальних газових лічильників побутовим споживачам - позивачам; визнання, що пропозиція ПАТ «Криворіжгаз» щодо врегулювання відносин із встановлення вузла обліку природного газу, зняття показань будинкового (загальнобудинкового) вузла обліку газу шляхом укладання відповідного договору є такою, що суперечить вимогам статті 6 Закону № 3533-VI.

На переконання Великої Палати Верховного Суду, можливість різних тлумачень одних і тих самих положень законодавства головним чином спричинена неналежним станом національного законодавства з цього питання.

Відсутність необхідної передбачуваності та чіткості національного законодавства з цього важливого питання, що призвело до його суперечливого тлумачення судами, порушує вимоги Конвенції щодо «якості закону».

Зважаючи на висновки Великої Палати Верховного Суду суд бере до уваги доводи позивача щодо порушення її прав як споживача встановленням будинкового ВОГ та відхиляє доводи представника відповідача щодо правомірності встановлення та визначення обсягів природного газу виходячи з договору від 13.01.2017 року, який укладено між Публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації "Житомиргаз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Житомир", як власником будинку.

Суд також звертає увагу, що згідно п.4 постанови КМУ №620 "Про затвердження Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку" ініціювати встановлення будинкового вузла обліку на багатоквартирний будинок, групу багатоквартирних будинків, групу споживачів можуть як власник (власники) такого будинку (таких будинків) (квартир), так і оператор газорозподільної системи. Встановлення будинкового вузла обліку здійснюється згідно з Кодексом газорозподільних систем.

Встановлення будинкового вузла обліку, в тому числі витрати на проектування, монтаж, здійснюється за кошти сторони, яка ініціювала встановлення такого вузла обліку.

Власник (власники) будинку (будинків) (квартир), особа, відповідальна за експлуатацію будинку (будинків) (далі - експлуатаційна організація), балансоутримувач будинку (будинків) тощо та оператор газорозподільної системи зобов`язані врегулювати між собою договірні відносини щодо зняття показань будинкового вузла обліку та лічильників газу, установлених у квартирі (далі - квартирні лічильники газу) (за їх наявності), а також забезпечення можливості проведення монтажу, збереження та здійснення експлуатації будинкового вузла обліку. У разі неврегулювання зазначених питань газопостачання такому будинку, групі будинків, групі споживачів може бути припинено відповідно до законодавства.

У разі незгоди власника квартири (будинку) розраховуватися за спожитий газ за показаннями будинкового вузла обліку на будинок (групу будинків) він може встановити квартирний лічильник газу (вузол обліку) окремо на квартиру (будинок) за власні кошти.

Даючи оцінку встановленим правовідносинам в контексті норм постанови КМУ №620, суд виходить з позиції Верховного суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду, яка наведена в постанові від 02.09.2020 року у справі №725/5727/18. Зокрема Верховний Суд вказав, що для встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу необхідне погодження мешканців будинку. Встановлення загальнобудинкового вузла обліку газу без погодження із позивачами та нарахування вартості спожитого газу на підставі показників загальнобудинкового вузла обліку газу порушують права позивачів, оскільки в процесі обліку спожитого газу не відображається фактичне споживання газу кожним окремо споживачем багатоквартирного будинку, у квартирі якого немає лічильники, що призводить до нарахування вартості споживання газу, який насправді споживачами не використовувався. Унаслідок бездіяльності ПАТ "Чернівцігаз" споживачі газу в одному будинку поставлені у нерівне становище.

Отже з системного аналізу положень Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", Кодексу газорозподільних систем, Тимчасового положення про порядок проведення розрахунків за надання населенню послуг з газопостачання в умовах використання загальнобудинкового вузла обліку слід дійти висновку, що оператор ГРМ зобов`язаний встановити індивідуальний газовий лічильник і лише у разі відмови споживача встановити такий засіб обліку, оператор ГРМ зобов`язаний припинити такому споживачу постачання природного газу. При цьому виходячи зі змісту глави 5 розділу IX Кодексу ГРС встановлення загальнобудинкового вузла обліку природного газу це право, а не обов`язок оператора ГРМ. Слід також врахувати, що загальнобудинковий ВОГ слугує не лише для обліку спожитого природного газу, а також для цілей складання загального балансу споживання природного газу. Встановлення будинкового ВОГ повинно проводитися за згодою власників квартир (будинку).

Такий висновок корелюється також із внесеними змінами до Закону України "Про забезпечення комерційного обліку природного газу", зокрема Законом № 2260-VIII від 21.12.2017 було змінено підпункт "а" пункту 1 частини першої статті 6 та встановлено, що у разі ненадання співвласниками багатоквартирного будинку згоди на встановлення загальнобудинкового лічильника газу суб`єктам господарювання, що здійснюють розподіл природного газу на відповідній території, припинення розподілу природного газу таким споживачам забороняється.

Суд не вважає, що договір від 13.01.2017 року, за яким Товариством з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Житомир" виступило власником будинку, слід розцінювати, як згоду власника в розумінні Закону № 3533-VI та постанови КМУ №620. Також в матеріалах справи відсутні докази, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Керуюча компанія "Коменерго-Житомир" є власником або балансоутримувачем (управителем) будинку АДРЕСА_4 .

Крім того в матеріалах справи відсутні відомості, що позивачу було запропоновано встановити індивідуальний газовий лічильник, а також дані про відмову позивача від цього.

Зокрема з матеріалів справи вбачається, що позивач не погоджувалася із нарахуванням обсягів спожитого газу на підставі будинкового ВОГ та написала заяви до ТОВ "Житомиргаз збут". 12.01.2018 року та 17.01.2019 року ТОВ "Житомиргаз збут" надано відповідь на звернення ОСОБА_1 в якій зазначено, що визначення обсягів використання природного газу не відноситься до компетенції ТОВ "Житомиргаз збут". ТОВ "Житомиргаз збут" керується виключно отриманими наданими від Оператора ГРМ по спожитих обсягу газу при нарахуванні оплати за послугу газопостачання.

Зважаючи на складність законодавства щодо розподілу та постачання природного газу, проведення реформування галузі, надані постачальником відповіді носять формальний характер та не можуть свідчити про слушність доводів представника відповідача, що позивач погодилася з встановленням будинкового ВОГ, так як не зверталася до оператора ГРМ щодо визначення обсягів спожитого природного газу.

З матеріалів справи вбачається, що не погоджуючись з визначеними обсягами природного газу, та через не виконання оператором ГРМ обов`язку щодо встановлення за власні кошти або за рахунок інших джерел індивідуального газового лічильника, позивач за власні кошти встановила газовий лічильник у квартирі. Так 24.07.2020 року між АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" та ОСОБА_1 складено акт №173784/132 перевірки вузла обліку природного газу для прийняття в комерційну експлуатацію на базі побутового лічильника газу (споживач, побутовий споживач), згідно якого було проведено перевірку стану обліку природного газу на: АДРЕСА_1 , лічильник типу ElsterG 1,6 МВК №12260090 (а.с.142).

Таким чином, виходячи з висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, позиції Верховного Суду у справі №725/5727/18, виходячи з обставин справи, суд доходить висновку, що визначення обсягів спожитого природного газу на підставі загальнобудинкового ВОГ, порушує права позивача, як споживача.

Суд не бере до уваги посилання представника оператора ГРМ на постанову Верховного суду від 03.03.2020р. у справі №296/8199/17, оскільки у вказаній постанові судом касаційної інстанції не давалася правова оцінка обставинам справи, а було скасовано судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій, провадження у справі закрито.

Як вказувалося вище, відповідно до п.п.3,4 ч. 1 ст.21 Закону України "Про захист прав споживачів", крім інших випадків порушень прав споживачів, які можуть бути встановлені та доведені виходячи з відповідних положень законодавства у сфері захисту прав споживачів, вважається, що для цілей застосування цього Закону та пов`язаного з ним законодавства про захист прав споживачів права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо виконавець послуги нав`язує такі умови одержання послуги, які ставлять споживача у нерівне становище порівняно з іншими споживачами, порушується принцип рівності сторін договору.

Встановлення АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" загальнобудинкового приладу обліку природного газу на буд. АДРЕСА_4 поставило у нерівне становище позивача порівняно з побутовими споживачами в буд. АДРЕСА_4 , так і з споживачами інших багатоквартирних будинків у м. Житомирі, в яких Оператором ГРМ були встановлені індивідуальні лічильники газу та/або за якими проводилося нарахування обсягів споживання газу, оскільки приймання-передача та визначення фактичного об`єму спожитого газу визначалося не по об`єктам побутових споживачів (квартирах), а за будинком, чим порушуються умови Типового договору та Закону України "Про захист прав споживачів".

Таким чином суд вважає доведеними вимоги позивача про визнання незаконними дії відповідача АТ "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" щодо нарахування позивачу ОСОБА_1 об`ємів спожитого газу за показниками загальнобудинкового газового лічильника.

Також суд доходить висновку про необхідність відновлення порушених прав позивача шляхом задоволення позову щодо зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за відповідний період.

Разом з тим суд вважає, що в змісті позовних вимог позивачем не враховано, що згідно фінансового стану розрахунків за послуги з розподілу природного газу, в період з 01.01.2018р. по 31.03.2018 р. об`єми споживання природного газу визначалися відповідно до норм споживання.

Також позивачем не доведено чинність нормативних актів, які визначали норми споживання природного газу у вказаний період. Зокрема Постанова Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 втратила чинність 08.02.2019 на підставі Постанови Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63, яка також втратила чинність 07.03.2019 на підставі постанови від 27 лютого 2019 р. № 143.

Тому з метою ефективного способу захисту суд вважає, що позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню шляхом зобов`язання Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за період з 01.11.2017р. по 31.12.2017р. та з 01.04.2018р. по 30.06.2020р. відповідно до норм споживання природного газу населенням (побутовими споживачами) у разі відсутності газових лічильників, виходячи з виду споживання: плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 та Постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року з урахуванням їх чинності.

Визначаючи кінцевий період, суд виходить з фактичних обсягів нарахування (а.с. 75), хоча індивідуальний газовий лічильник було введено в експлуатацію 24.07.2020р. згідно акту №173784 (а.с. 142).

Суд вважає, що задоволення вимог позивача у даній частині відповідає державній політиці у сфері житлово-комунальних послуг, відновить порушені права споживача та буде відповідати такому завданню цивільного законодавства, як справедливість.

Разом з тим суд вважає, що позов до ТОВ "Житомиргаз збут" заявлено безпідставно, оскільки саме оператор ГРМ, яким є АТ "Житомиргаз", згідно п. 1 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2015р. № 2494, визначає фактичний об`єм споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу та договору розподілу природного газу. За вказаних обставин в задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Заяву представника відповідача Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" про застосування строку позовної давності суд вважає необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки згідно сталої практики Верховного Суду, порушення прав позивачів, як споживачів, є триваючими, а тому вони вправі звернутись до суду за захистом своїх прав у будь-який момент.

Згідно ст 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 908,00 грн., при цьому суд виходить з того, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до Закону України "Про захист прав споживачів" та з розміру прожиткового мінімуму на час звернення з позовом.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 76-83, 141, 258,259, 263, 264, 265, 268, 354 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати незаконними дії Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" щодо нарахування ОСОБА_1 об`ємів спожитого газу за показниками загальнобудинкового газового лічильника за період з 01.11.2017р. по 31.12.2017р. та з 01.04.2018р. по 30.06.2020р.

Зобов`язати Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" здійснити перерахунок об`ємів споживання природного газу за за період з 01.11.2017р. по 31.12.2017р. та з 01.04.2018р. по 30.06.2020р. відповідно до норм споживання природного газу населенням (побутовими споживачами) у разі відсутності газових лічильників, виходячи з виду споживання: плита газова у разі відсутності централізованого гарячого водопостачання та газового водонагрівача, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №203 від 23.03.2016 року, Постановою Кабінету Міністрів України від 30 січня 2019 р. № 63 та Постановою Кабінету Міністрів України №143 від 27.02.2019 року з урахуванням їх чинності.

У задоволенні позову до ТОВ "Житомиргаз збут" відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз" на користь держави судовий збір в сумі 908,00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут", адреса: м. Житомир, м-н Перемоги, 10, ЄДРПОУ 39577504.

Відповідач: Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Житомиргаз", адреса: м. Житомир, вул. Фещенка-Чопівського, 35, ЄДРПОУ 03344071.

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного тексту рішення: 10.04.2023.