Постановление суда № 110549530, 01.05.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

01 травня 2023 року Справа № 640/14675/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язати вчинити дії,

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Міністерства оборони України, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 з 30.01.2020 року по 09.09.2020 року грошового забезпечення та його додаткових видів з розрахунку окладу за військове звання та посадового окладу розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків №1 та №14 до Постанови КМУ №704;

- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо обчислення та виплати одноразової грошової допомоги у зв`язку із звільненням з військової служби та грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки із розрахунку грошового забезпечення нарахованого у період з 30.01.2020 року по 09.09.2020 року із застосуванням окладів обрахованих з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, грошове забезпечення (основні та додаткові його видів) з 30.01.2020 по 09.09.2020 року з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання обрахованих виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020 року, та множенням на відповідний коефіцієнт згідно п.4 ПКМУ №704 від 30.08.2017;

- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 09.09.2020 року перерахованого з урахуванням посадового окладу та окладу за військове звання, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2020 року;

- зобов`язати Міністерство оборони України нарахувати і виплати компенсацію втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати забезпечення за період з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44.

09.09.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва вказану позовну заяву прийнято до провадження та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Відповідно до Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13.12.2022 №2825-ІХ ліквідовано Окружний адміністративний суд міста Києва; утворено Київський міський окружний адміністративний суд із місцезнаходженням у місті Києві; визначено територіальну юрисдикцію Київського міського окружного адміністративного суду, яка поширюється на місто Київ.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

15.02.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 16.02.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

Отримавши та перевіривши матеріали даної справи, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 17.02.2023 прийнято до провадження вказану адміністративну справу та ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Судом встановлено, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані обставинами проходження військової служби в Збройних Силах України з 31.07.1995 по 09.09.2020. 04.09.2020 наказом Міністра оборони України №435 позивача було звільнено з військової служби за станом здоров`я у запас за пп. б п. 2 ч. 5 ст. 26 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу та 09.09.2020 виключено зі списків особового складу наказом Головного управління майна та ресурсів по стройовій частині №168. ОСОБА_1 з 19.05.2010 за наказом №121 про призначення на посаду старшого офіцера відділу кадрів і стройового адміністративного управління Головного експлуатаційного управління Збройних Сил України по день виключення зі списків особового складу перебував на фінансовому забезпеченні Департаменту фінансів Міністерства оборони України, яким здійснювалось нарахування та виплата грошового забезпечення.

Після звільнення позивачу стало відомо, що у 2020 році грошове забезпечення йому нараховувалось неправильно, відповідно виплата відбувалась не у повному обсязі. У лютому 2022 року ОСОБА_1 звернувся із заявою до відповідача із проханням провести перерахунок виплаченого йому грошового забезпечення за період з 10.01.2020 по 09.09.2020 з виходячи із розрахунку окладу за військове звання та посадового окладу розрахованих шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно додатків №1 та №14 до Постанови КМУ №704 та виплатити різницю між перерахованими та виплаченим грошовим забезпеченням, а також просив здійснити належний перерахунок виплаченої одноразової грошової допомоги за наслідками звільнення зі служби, здійснити її доплату. На що отримав лист від 15.02.2022 №248/В-130/136 про відмову у задоволенні заяви за відсутності підстав для проведення перерахунку спірного грошового забезпечення та одноразово допомоги при звільненні, вказано, що розрахунковою величиною для розрахунку розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням взято прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений законом станом на 01.01.2018 року, з чим позивач не погоджується посилаючись на норми ч.ч. 2 - 4 ст. 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей № 2011-ХІІ та п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, Додатки 1 та 14 вказаної постанови, висновки Шостого апеляційного адміністративного суду викладені у постанові від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 якою визнано протиправним та скасовано п. 6 Постанови КМУ №103, яким було внесено зміни до п. 4 Постанови КМУ №704, в рішенні Верховного Суду від 17.12.2019 з розгляду зразкової справи № 160/8324/19. Позивач вважає, що має право на перерахунок його грошового забезпечення у спірному періоді шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого законом на 1 січня календарного року, тобто станом на 01.01.2020 року, на відповідний тарифний коефіцієнт, що є наслідком не лише перерахунку грошового забезпечення у 2020 році, а й відповідного перерахунку нарахованої одноразової грошової допомоги при звільненні.

Також, зазначаючи положення п. 2 та п. 4 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260, щодо щомісячних додаткових та щомісячних основних видів грошового забезпечення, одноразових додаткових видів грошового забезпечення, складових грошового забезпечення, надбавок, інших виплат та премій, та зокрема, одноразової грошової допомоги, враховуючи довідку Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 15.02.2022 №248/3/8/66д, зазначає про право на отримання також компенсації за невикористані дні відпустки, яка нараховується з грошового забезпечення в залежності від кількості днів відпустки, за які здійснюється її компенсація та має право на виплату одноразової грошової допомоги при звільненні в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

ОСОБА_1 вказав, що для розрахунку усіх нарахованих та виплачених йому з 24.04.2020 по 02.02.2021 складових грошового забезпечення, відповідачем застосовувались щомісячні основні види грошового забезпечення такі як посадовий оклад і оклад за військовим званням, нараховані з порушенням п. 4 Постанови КМУ №704, що відповідно свідчить про неправильне нарахування та не в повному обсязі виплати грошового забезпечення в цілому з 30.01.2020 по момент звільнення зі служби.

Щодо компенсації частини втрати доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати та компенсацію податків, ОСОБА_1 вказав на положення ст. 2, ст. 3, ст. 4 Закону України Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати від 19.10.2000 №2050-ІІІ та зауважив, що право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку із порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але не виплачені. Також, позивач зазначає про висновки Верховного Суду, викладені у справі №240/11882/19 щодо не проведення своєчасної виплати індексації грошового забезпечення та інші правові позиції касаційної інстанції, наполягає на наявності у нього права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строків виплати належного розміру грошового забезпечення за наслідками звільнення зі служби.

З приводу вимоги компенсації сум податку з доходів фізичних осіб , згідно п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, вважає, що відповідач зобов`язаний нарахувати і виплатити компенсацію сум податку з доходів фізичних осіб враховуючи обставини неналежного нарахування та виплати грошового забезпечення у спірному періоді.

01.03.2023 до суду надійшов відзив від відповідача, в якому останній вважає позовні вимоги безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з того, що у провадженні Окружного адміністративного суду перебуває справа №640/32090/20, в якій позивач вернувся до суду із позовом до Міністерства оборони України із вимогами про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови перерахувати та виплатити в належному розмірі грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язати Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт. Не дочекавшись рішення суду у даній справі за поданим позовом у 2020 році звернувся із тотожним позовом вдруге у вересні 2022 року. Вказана справа передана до Київського окружного адміністративного суду. Відповідач вважає наявними обставини для залишення позову без розгляду на підставі пп. 3 п. 1 ст. 240 КАС України.

Також, відповідач зазначає, що позовні вимоги не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з дня набрання чинності, а саме з 01.03.2018 Постанови Кабінету Міністрів України №704 від 30.08.2017 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб відповідні примітки Додатків 1 та 14 до постанови враховувались відповідачем з урахуванням положень постанови КМУ №103, якою було внесено зміни до п 4 постанови КМУ №704, але примітки до Додатків 1, 12, 13, 14 не були приведені у відповідність до внесених змін, та вказане не може бути підставою для обчислення посадового окладу та окладу за військовим званням з використанням у якості розрахункової величини розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 1 січня календарного року. При цьому вказані недоліки були усунуті постановою КМУ від 28.10.2020 №1038, яка застосовувалась з 01.10.2020. Посилаючись на висновки Верховного Суду викладені у постановах, серед інших, від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а, від 27.05.2021 у справі №520/5794/2020, п. 3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону №1774-VІІІ, який набрав чинності 01.01.2017 встановлено, що після набрання чинності цим Законом мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення окладів та заробітної плати працівників та інших виплат, вказана норма є вищою за юридичною силою положенням п. 4 постанови КМУ №704, у редакції до внесення змін постановою КМУ №103, а також додатків 1, 12, 13, 14 Постанови №704, наполягає, що розрахунковою величиною за предметом спору є розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб визначений на 01.01.2018, що і було використано відповідачем під час проведення розрахунку із позивачем.

Відповідач вважає серед зазначено, що позивачем пропущено процесуальний строк звернення до суду із даним позовом, оскільки зі служби він був звільнений 09.09.2020, а д суду подав позов 05.09.2022 чим пропустив визначений законодавством шестимісячний строк звернення з моменту коли особа дізналась про порушення її прав. Відповідного клопотання позивачем до суду подано не було, що є також підставою для залишення позову без розгляду.

Враховуючи вищевикладене у відзиві, відповідач просить суд застосувати до позивача наслідки пропущення строку звернення до суду із позовом, враховуючи існування справи №640/32090/20, залишити позов без розгляду та в разі розгляду справи по суті в задоволенні позову просить суд відмовити.

01.04.2023 судом отримано відповідь на відзив від позивача ОСОБА_1 , в якому останній вказав про те, що аргументи, викладені у відзиві відповідачем є необґрунтованими та не можуть бути прийняті для виправдовування правомірності його дій в частині предмету спору та бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Позивач наполягає, що в даній справі позовні вимоги є зовсім іншими, підстави позову інші та мають відповідне обґрунтування, наполягає на вказані підстави звернення до суду викладені в позовній заяві. Щодо справи №640/32090/20 ОСОБА_1 вказав, що спір за даною справою був спровокований тим, що для розрахунку відповідачем у 2018-2020 роках окладів його грошового забезпечення, відповідач застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а не 50 % мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного календарного року. Як це було передбачено примітками додатків 1 та 14 до постанови КМУ №704. Та в даній справі, спір стосується нарахування грошового забезпечення після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, відповідно підстави звернення до суду у вказаних справах є різними.

Щодо строку звернення до суду із даним позовом позивач посилається на положення ч. 2 ст. 233 КЗпП України за якою стягнення належної заробітної плати відбувається без обмеження будь-яким строком. Також зауважив, що враховуючи оголошення в країні воєнного стану, позивач був змушений покинути на певний час своє місце проживання та реєстрації майже на два місяці, в березні та у квітні 2022 року, відповідь на свою заяву, подану у лютому 2022 року, отримав від відповідача поштою лише у серпні 2022 року, що підтверджується копією поштового конверту та запитом УКРПОШТА, у зв`язку з чим позов було подано у вересні 2022 року.

Позивач просить суд врахувати викладене та задовольнити позов.

11.04.2023 судом отримано від відповідача заперечення на відповідь на відзив, в якому Міністерство оборони України наполягає на безпідставності поданого до суду позову.

Інших пояснень, клопотань та доказів по справі до суду не надійшло.

Враховуючи вище встановлені обставини по справі та надані до суду від сторін правові позиції, суд вважає необхідним розглянути в даній справі заяву відповідача щодо залишення позову без розгляду.

Судом встановлено, що ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.01.2021 у справі № 640/32090/20 відкрито провадження за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови перерахувати та виплатити в належному розмірі грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням ОСОБА_1 станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання Міністерство оборони України здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби ОСОБА_1 , з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Станом на вирішення даної справи судом, рішення по справі № 640/320090/20 не прийнято, враховуючи положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, остання підлягла направленню за належністю до Київського окружного адміністративного суду.

Як зазначає у своїй відповіді на відзив ОСОБА_1 спір за справою № 640/32090/20 був спровокований тим, що для розрахунку відповідачем у 2018-2020 роках окладів його грошового забезпечення, відповідач застосував прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018, а не 50 % мінімальної заробітної плати встановленої на 1 січня відповідного календарного року, що було передбачено примітками додатків 1 та 14 до постанови КМУ №704. А в даній справі, позивач зазначив, що спір стосується нарахування грошового забезпечення після прийняття постанови Шостим апеляційним адміністративним судом від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, відповідно підстави звернення до суду у вказаних справах вважає різними.

Та, суд з вказаними твердженнями позивача не погоджується та зазначає слідуюче.

За ч. 4 ст. 9 Закону України від 20.12.1991 № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі Закон №2011-ХІІ) вбачається, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Постановою Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017 № 704 (далі постанова КМУ №704) встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу, згідно з додатком 1 та зокрема, схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб офіцерського складу Збройних Сил, Національної гвардії, Державної прикордонної служби та Державної спеціальної служби транспорту згідно з додатком 2.

Зокрема, п. 2 постанови КМУ № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови КМУ № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови КМУ № 704 (в первинній його редакції) було встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також вказані додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Відповідно, 21.02.2018 Кабінетом Міністрів України було ухвалено постанову «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб» № 103 (далі постанова КМУ №103), пунктом 6 якої внесено зміни до постанов Кабінету Міністрів України, що додаються.

Зокрема, у постанові КМУ № 704 пункт 4 викладено в такій редакції: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14.».

Як наслідок, вбачається, що на момент набрання чинності постановою КМУ № 704 (01.03.2018) пункт 4 було викладено в редакції змін, викладених згідно із пунктом 6 постанови № 103, а саме: « 4. Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14».

Таким чином, станом на 01.03.2018 пункт 4 постанови КМУ № 704 визначав, що при обчисленні розмірів посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу використовується такий показник як розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року.

Відповідно до постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 визнано протиправним та скасовано судовим рішенням п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, якою були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 та відновлено попередню редакцію п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Відтак, з 29.01.2020 установлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що відповідає первинній редакції п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704.

Саме на цьому наполягає позивач у даній справі та вважає необхідним застосувати в даному спорі висновки Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18 для здійснення відповідачем належного перерахунку його грошового забезпечення за 2020 рік за період з 30.01.2020 по 09.09.2020 (дата виключення зі списків особового складу), та як наслідок зобов`язати здійснити перерахунок та виплатити, з урахуванням раніше виплачених сум, одноразову грошову допомогу у зв`язку із звільненням з військової служби та грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, з компенсацією втрат доходів у зв`язку з порушенням термінів виплати забезпечення за період з 30.01.2020 по день її фактичної виплати - відповідно до Закону України від 19.10.2000 року № 2050-ІІІ "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та "Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до п. 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 №44, виходячи з грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 30.01.2020 по 09.09.2020 року, що має бути внаслідок розгляду даної справи перераховано належним чином.

У справі №640/32090/20 вбачається, що позов ОСОБА_1 був поданий до суду та заявлений до відповідача Міністерства оброни України після звільнення зі служби, судом відкрито провадження в січні 2021 року, вимоги сформовані у вигляді визнання протиправними дій щодо відмови перерахувати та виплатити в належному розмірі грошове забезпечення та одноразову грошову допомогу у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт та зобов`язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 шляхом множення 50 % розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт.

Суд не погоджується із твердженнями позивача та зауважує, що перерахунок та виплата грошового забезпечення в належному розмірі та одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби з розрахунку посадового окладу та окладу за військовим званням станом на 29.01.2020 в справі № 640/32090/20 відповідно стосується застосування висновків Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, якою визнано протиправним та скасовано судовим рішенням п. 6 постанови Кабінету Міністрів України №103, якою були внесені зміни до п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704 та відновлено попередню редакцію п. 4 постанови Кабінету Міністрів України №704, відтак перерахунок та виплата грошового забезпечення мала здійснюватися з урахуванням розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Суд вважає необхідним зазначити в даній справі наявність обставин зловживання процесуальними правами шляхом подання до суду декількох позовів до одного і того ж відповідача за одним і тим самим предметом спору.

Вказувати суду про те, що спір у справі №640/32090/20 стосується розрахунку відповідачем у 2018-2020 роках окладів його грошового забезпечення, є необґрунтованим та спростованим матеріалами справи. Навіть якщо, у справі № 640/32090/20 позивач говорить про неналежне нарахування йому грошового забезпечення у 2018, 2019 роках, та останній не заперечує, що до вимог включено також відповідно неналежне нарахування та виплата грошового забезпечення за 2020 рік, останній рік його військової служби із застосуванням висновків апеляційної інстанції у справі №826/6453/18.

Відтак, суд робить висновок що позовні вимоги у справі № 640/32090/20, а також в даній справі № 640/14675/22 стосуються перерахунку грошового забезпечення ОСОБА_1 здійснюватися з урахуванням розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14, що передбачено первинною редакцією п. 4 постанови КМУ №704.

Суд зауважує для позивача, що оскільки послідуючі заявлені позовні вимоги витікають із наслідків здійсненого не належного чи правомірного нарахування та виплати грошового забезпечення за наслідками звільнення (похідні), що має бути встановлено судовим рішенням у справі 640/32090/20, в даній справі не підлягають розгляду оскільки є такими, що передчасно вирішуються судом.

Позивач має першочергово встановити протиправність дій відповідача у справі №640/32090/20 та у відповідності забезпеченого процесуального та законодавчого права звернутись до суду із вимогами щодо компенсації втрати частини доходів з компенсацією сум податку на доходи фізичних осіб.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 3 статті 2 КАС України серед основних засад (принципів) адміністративного судочинства є: 1) верховенство права; 2) рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом; 4) змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі та зокрема, 9) неприпустимість зловживання процесуальними правами.

Згідно ч. 4 ст. 6 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.

Частиною 1 статті 44 КАС України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Пунктом 3 частини 1 статті 240 КАС України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду, якщо: у провадженні цього або іншого суду є справа про спір між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Враховуючи вищевикладене та встановлене, керуючись ст. ст. 2, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії, - залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І.І.