Приговор № 110545563, 01.05.2023, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/9869/22

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 травня 2023 року м. Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі головуючої судді ОСОБА_1 , за участю секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , прокурора ОСОБА_4 , обвинуваченої ОСОБА_5 , її захисника адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42020071160000039 від 27.03.2020 за обвинуваченням:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки АДРЕСА_1 , громадянки України, з середньою спеціальною освітою, пенсіонерки, вдови, зареєстрованої та фактично проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України,-

ВСТАНОВИВ:

Формулювання обвинувачення у кримінальному провадженні, визнане судом доведеним.

У невстановлений досудовим розслідуванням час та місці у ОСОБА_5 виник умисел на придбання права власності на земельну ділянку в смт. Буштино, урочище «Руськополівське» Тячівського району Закарпатської області, у порушення порядку, визначеного в Конституції України та земельному законодавстві України, за наступних обставин.

ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, використовуючи підроблений невстановленою досудовим розслідуванням особою офіційний документ - виписку з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно якої ОСОБА_5 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, незважаючи на те, що вичерпний перелік підстав набуття права на землю із земель державної та комунальної власності визначені ст. ст. 116, 118 Земельного Кодексу України, усвідомлюючи свої злочинні дії, 17 липня 2018 року звернулася до ФОП ОСОБА_7 , приховавши від останнього факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку розташовану в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району та замовила в нього виготовлення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), для чого надала вказану підроблену виписку з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», достовірно знаючи, що рішення Буштинською селищною радою про надання їй у власність вищенаведеної земельної ділянки не приймалося.

В подальшому, ОСОБА_5 02 серпня 2018 року звернулася до відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області для державної реєстрації земельної ділянки, розташованої в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району для чого надала розроблену ФОП ОСОБА_7 технічну документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), в якій знаходився підроблений офіційний документ - виписка з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам». Того ж дня державним кадастровим реєстратором відділу у Тячівському районі Головного управління Держгеокадастру у Закарпатській області ОСОБА_8 , від якої ОСОБА_5 приховала факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку розташовану в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району, за результатами розгляду поданої ОСОБА_5 документації, внесено дані про формування земельної ділянки на землях комунальної власності до Єдиної державної геоінформаційної системи - Державного земельного кадастру, присвоєно кадастровий номер, відкрито Поземельну книгу та зареєстровано земельну ділянку площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району з кадастровим номером 2124455300:03:001:0052.

Надалі ОСОБА_5 , продовжуючи свої злочинні дії, достовірно знаючи про те, що жодних підстав для придбання права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 у неї не має та рішення Буштинською селищною радою про передачу їй у приватну власність даної земельної ділянки не приймалось, будучи обізнаною про підробку виписки з вказаного рішення, 27 серпня 2018 року подала державному реєстратору Тячівської районної державної адміністрації Закарпатської області ОСОБА_9 підроблений офіційний документ - виписку з рішення Буштинської селищної ради від 28 серпня 2002 року «Про передачу земельних ділянок у приватну власність», копію власного паспорта громадянина України, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера та витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку, приховавши від останньої факт підроблення вказаного офіційного документа, що став підставою незаконного придбання права на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052. Цього ж дня ОСОБА_9 , за результатами розгляду поданої ОСОБА_5 документації, було прийнято рішення щодо внесення відомостей про реєстрацію права власності до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо земельної ділянки за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, яке стало підставою вибуття земельної ділянки з комунальної власності Буштинської селищної ради Тячівського району.

Таким чином, ОСОБА_5 в повній мірі реалізувала свій злочинний умисел на придбання права власності на земельну ділянку в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району, в порушення порядку, визначеного в Конституції України та земельному законодавстві України, в результаті чого шляхом обману позбавила Буштинську селищну раду Тячівського району права власності на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, площею 0,81 га, ринковою вартістю 1 696 671, 69 гривень.

Отже, ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.4 ст.190 КК України, а саме: шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах /в редакції Закону на час вчинення/.

Крім цього, досудовим розслідуванням встановлено, що 20 листопада 2018 року внаслідок реалізації заздалегідь розроблених декількох етапів злочинної діяльності ОСОБА_5 шахрайським шляхом, використовуючи підроблені невстановленою на даний час особою виписки з рішень Буштинської селищної ради від 28 серпня 2001 року та від 28 серпня 2002 року «Про передачу земельних ділянок в приватну власність громадянам», згідно яких ОСОБА_5 нібито було передано у приватну власність земельну ділянку 0,82 га для ведення особистого підсобного господарства, у незаконний спосіб розпорядилася об`єктом нерухомого майна, а саме: земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, розташованою в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району Закарпатської області та позбавила громаду смт. Буштино, Тячівського району права власності на об`єкт нерухомого майна вартістю 1 696 671, 69 гривень.

З метою легалізації (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом, ОСОБА_5 , діючи умисно, з метою незаконного збагачення, достовірно знаючи, що право на розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052 площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району Закарпатської області, набуте нею внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, з метою приховання злочинного походження вказаного об`єкту нерухомого майна, володіння ним та приховування походження прав на вказаний об`єкт нерухомості, усвідомлюючи свої злочинні дії, 21 серпня 2018 року перебуваючи у приміщені приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 , надала ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , довіреність, якою уповноважила останнього продати належну їй земельну ділянку, що розташована в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району Закарпатської області, площею 0,81 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства. В подальшому 20 листопада 2018 року ОСОБА_7 , перебуваючи у приміщені приватного нотаріуса Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 , діючи від імені ОСОБА_5 , уклав із ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , договір купівлі - продажу земельної ділянки за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, площею 0,81 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району Закарпатської області, реальна ринкова вартість якої становить 1 696 671, 69 гривень.

Разом з цим, при оформленні та підписанні договору купівлі - продажу земельної ділянки приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 були внесені відомості до Держаного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна із визначенням власника земельної ділянки ОСОБА_11 відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 20 листопада 2018 року.

Відповідно, ОСОБА_5 реалізувала набуте нею унаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння право на розпорядження земельною ділянкою за кадастровим номером 2124455300:03:001:0052, площею 0,81 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована в смт. Буштино, урочище «Руськополівське», Тячівського району Закарпатської області та відчужила її за оплатним договором купівлі - продажу земельної ділянки на суму 45 181, 80 гривень.

Отже, ОСОБА_5 вчинила злочин, передбачений ч.1 ст.209 КК України, а саме: вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; а також коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів /в редакції Закону на час вчинення/.

Підстави доведеності винуватості поза розумним сумнівом.

Позиція сторони захисту та сторони обвинувачення в судовому засіданні.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України, визнала повністю, підтвердивши обставини, а саме: час, місце та спосіб вчинення нею інкримінованих їй органом досудового розслідування злочинів, викладених в обвинувальному актів. У вчиненому щиро кається.

Захисник адвокат ОСОБА_6 , не оспорюючи доведеність винуватості, просив призначити обвинуваченій покарання за ч.4 ст.190, ч.1 ст. 209 у виді позбавлення волі на певний строк, але зі звільнення від його відбуття з випробувальним строком відповідно до положень статей 75, 76 КК України.

Представник потерпілого в судове засідання не з`явилися, однак надав суду заяву про проведення судового розгляду кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_5 у його відсутності.

Прокурор ОСОБА_4 зазначив, що у судовому засіданні достеменно встановлено, що інкриміновані протиправні діяння вчинено обвинуваченою, тому просить суд визнати її винуватою та призначити їй покарання за ч.4 ст. 190 КК України у вигляді 7 років позбавлення волі з конфіскацією майна; за ч.1 ст.209 КК України у виді 3 років позбавлення волі з конфіскацією майна; на підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 7 (років) років позбавлення волі,з конфіскацією майна.

Підстави, за яких суд не досліджує докази сторони обвинувачення та захисту, а також уважає доведеною винуватість поза розумним сумнівом.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_5 в повному обсязі визнала свою вину у вчиненні інкримінованих їй органом досудового слідства кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у обвинувальному акті. При цьому суд роз`яснив обвинуваченій ОСОБА_5 положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вона буде позбавлена права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку.

Тож, беручи до уваги, що прокурор також не оспорював фактичні обставини провадження, і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачена ОСОБА_5 , правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.

Суд також пересвідчився в добровільності позиції обвинуваченої та не знайшов підстави вважати, що остання себе оговорює або в інший спосіб викривлює визнані ним у судовому засіданні обставини, чи визнає їх під примусом.

Це узгоджується з вимогами п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, розділу ІІІ Рекомендації № 6 R (87) 18 Комітету міністрів Ради Європи «Відносно спрощеного кримінального правосуддя» та практики Європейського Суду з прав людини щодо їх застосування, згідно з яким суд повинен забезпечити належну реалізацію права на справедливий суд під час розгляду кримінальних проваджень шляхом спрощеного і скороченого розгляду.

Ураховуючи викладене, суд, допитавши обвинувачену, дослідивши матеріали кримінальних проваджень, що характеризує особу обвинуваченої, дійшов висновку, щодо доведеності винуватості ОСОБА_5 поза розумним сумнівом у вчиненні інкримінованих їй злочинів, передбачених ч.4 ст. 190 КК України, тобто шахрайство, вчинене в особливо великих розмірах /в редакції Закону на час вчинення/; ч. 1 ст. 209 КК України, тобто вчинення правочину з майном, одержаним внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів; а також коштів, одержаних внаслідок вчинення суспільно небезпечного протиправного діяння, що передувало легалізації (відмиванню) доходів /в редакції Закону на час вчинення/.

Обставини, які пом`якшують та обтяжують покарання.

У судовому засіданні було встановлено, що обвинувачена ОСОБА_5 свою винуватість у вчиненні інкримінованих їй злочинів визнала повністю, у вчиненому щиро каялась, у зв`язку з чим, на думку суду, обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченої, згідно зі ст. 66 КК України, є щире каяття (щирий жаль з приводу вчинення кримінальних правопорушень та осуд своєї поведінки).

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_5 відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Мотиви призначення покарання.

Суд, призначаючи обвинуваченій ОСОБА_5 покарання, враховує, що покарання, як захід державного реагування на осіб, котрі вчинили кримінальне правопорушення, є головною і найбільш поширеною формою реалізації кримінальної відповідальності, роль і значення якого багато в чому залежать від обґрунтованості його призначення і реалізації. Застосування покарання є одним із завершальних етапів кримінальної відповідальності, на якому суд вирішує питання, визначені ч. 1 ст. 368 КПК України, та яке виступає правовим критерієм, показником негативної оцінки як самого правопорушення, так і особи, котра його вчинила. Покарання завжди має особистий, індивідуалізований характер, а його призначення і виконання можливе тільки щодо особи, визнаної винуватою у вчиненні кримінального правопорушення. При цьому призначення необхідного і достатнього покарання певною мірою забезпечує відчуття справедливості як у потерпілого, так і суспільства.

За змістом статей 50, 65 КК України, особі, яка скоїла злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження скоєння нових злочинів. Це покарання має відповідати принципам законності, обґрунтованості, справедливості, співмірності та індивідуалізації, що є системою найбільш істотних правил і критеріїв, які визначають порядок та межі діяльності суду під час обрання покарання.

Суд повинен ураховувати ступінь тяжкості злочину, конкретні обставини його скоєння, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу, обставини, що впливають на покарання, ставлення особи до своїх дій, інші особливості справи, які мають значення для забезпечення відповідності покарання характеру та тяжкості злочину. Індивідуалізація покарання ґрунтується на прогностичній діяльності суду. Оптимальним орієнтиром якої є визначення покарання в тому обсязі, який був би достатнім для досягнення найближчої мети покарання - виправлення засудженого.

Отже, обираючи вид та строк покарання обвинуваченій ОСОБА_5 , суд відповідно до ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених злочинів, які відповідно до ст.12 КК відносяться за ч. 4 ст. 190 КК України до категорії особливо тяжких; за ч. 1 ст. 209 КК України до категорії тяжких, їх вид та суспільну небезпечність. Також суд бере до уваги вже наведені відомості про особистість обвинуваченої, яка винуватість у вчиненні злочинів визнала, бажає виправити свою протиправну поведінку, раніше не була засудженою, має постійне місце проживання, проживає разом з повнолітнім сином, злочини скоїла в віці 59 років, не працевлаштована, за допомогою в КНП «Закарпатський обласний медичний центр психічного здоров`я та медицини залежностей не зверталася», являється особою похилого віку, вдовою.

Суд також враховує досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченої ОСОБА_5 , згідно з якою орган пробації дійшов висновку, що ОСОБА_5 має високий ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та низький рівень небезпеки для суспільства, в тому числі для окремих осіб.

Отже, враховуючи відсутність обставин, які обтяжують покарання, а також наявність обставини, що пом`якшує покарання, відомості, що характеризують особистість обвинуваченої, дані досудової доповіді, суд вважає, що є підстави для призначення ОСОБА_5 покарання за ч. 4 ст. 190 КК України в виді позбавлення волі строком на 5 років, за ч. 1 ст. 209 КК України в виді позбавлення волі строком на 3 роки, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно- розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями на строк два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно- розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями на строк два роки. Відповідно до ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_5 покарання в виді позбавлення волі строком на п`ять років, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно- розпорядчими та адміністративно- господарськими функціями на строк два роки, але зі звільненням від відбуття на підставі ст. 75 КК України, тобто з іспитовим строком.

Так як у п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» (зі змінами, внесеними згідно з постановою від 10 грудня 2004 р. № 8) роз`яснено, що конфіскація майна як додаткове покарання не може бути призначена при звільненні особи від відбування покарання з випробуванням, додаткове покарання у виді конфіскації майна до ОСОБА_5 не застосовується.

Також відповідно до ч. 1 ст. 76 КК України на ОСОБА_5 підлягають покладенню обов`язки, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, зокрема періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Призначення ОСОБА_5 саме такого покарання буде відповідати принципу необхідності і достатності для виправлення обвинуваченої, випливає з дотримання судом принципів «рівних можливостей» та «справедливого судового розгляду», встановлених ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод 1950 року, не суперечить практиці Європейського Суду з прав людини та нормам кримінального законодавства України, адже ефективність покарання залежить не лише і не в першу чергу від суворості санкції кримінально-правової норми, а і від спроможності не допустити безкарності злочинних діянь.

Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченої, з метою досягнення саме мети визначеної ст. 50 КК України, тобто не лише покарати за вчинення правопорушення, а здійснити виправлення особистості, запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. При цьому, покарання у виді позбавлення чи обмеження волі є винятковими покараннями, які застосовуються щодо осіб, виправлення яких є неможливим в іншій, передбачений законом спосіб.

Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, якими керувався суд.

Цивільний позов не заявлений.

Питання щодо речових доказів по справі вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Арешт майна, накладений ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2020 /справа 308/5704/20/; від 08.07.2022 року /справа 308/7976/20/, - скасувати.

Відповідно до ч. 2 ст.124 КПК України з ОСОБА_5 слід стягнути на користь держави процесуальні витрати за проведення оціночно-земельної експертизи № СЕ-19/107-21/5007-03 від 10.08.2021 року становить 7 208,04 грн., за проведення технічної експертизи документів № СЕ-19/107-21/10793-ДД від 17.12.2021 року становить 2 059,44 грн., за проведення почеркознавчої експертизи №СЕ-19/107-22/23З 2-ПЧ від 20.04.2022 року становить 2 745,92 грн.

Керуючись ст.ст. 7, 100, 124, 128, 349, 368-370, 373, 374, 376, 377, 394, 395 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винною у вчиненні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.190, ч.1 ст. 209 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у вигляді:

- за ч.4 ст. 190 КК України у вигляді позбавлення волі строком на 5 /п`ять/ років;

- за ч. 1 ст.209 КК України у вигляді позбавлення волі строком на строк 3 /три/ роки, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, на строк два роки.

На підставі ч.1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим визначити остаточне покарання ОСОБА_5 у виді 5 (п`ять) років позбавлення волі, з позбавленням права займатися діяльністю, пов`язаною з організаційно - розпорядчими та адміністративно - господарськими функціями, на строк два роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного покарання з випробуванням, установивши іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

У відповідності з пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України на період іспитового строку покласти на ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Покласти нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням, на орган з питань пробації за місцем її проживання.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 не застосовувати.

Стягнути із ОСОБА_5 на користь держави документально підтверджену вартість проведення судових експертиз у сумі 12 013 гривень 76 копійок.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 19.06.2020 /справа 308/5704/20/; від 08.07.2022 року /справа 308/7976/20/, - скасувати.

Речові докази по справі, а саме: технічну документацію із землеустрою щодо поділу земельної ділянки за кадастровим номером 2124455300:03:001:0057, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки приватної власності, цільове призначення якої змінюється, за кадастровим номером 2124455300:03:004:0001, державний акт на право приватної власності на землю серії IV - ЗК No039156, поземельну книгу на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0001, поземельну книгу на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0001, поземельну книгу на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0002, поземельну книгу на земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0006, витяг з ДЗК про земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0001, витяг з ДЗК про земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0001, витяг з ДЗК про земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0002, витяг з ДЗК про земельну ділянку за кадастровим номером 2124455300:03:004:0006, заяву про державну реєстрацію земельної ділянки від 20.02.2019 та заяву про державну реєстрацію земельної ділянки від 20.02.2019; довіреність №833 від 21.08.2018, посвідчену приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 , та довіреність №838 від 21.08.2018, посвідчену приватним нотаріусом Тячівського районного нотаріального округу ОСОБА_10 - залишити зберігатися при матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 КПК України цей вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 КПК України.

Вирок набирає законної сили після спливу закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ч. 2 ст. 395 КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку суду негайно після його проголошення вручити обвинуваченій, прокурору в порядку, визначеному ст. 376 КПК України. Копію вироку суду не пізніше наступного для після ухвалення надіслати учасникам судового провадження, які не були присутніми в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_1