Решение № 110535956, 19.04.2023, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2023 року м. ТернопільСправа № 921/481/22

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гирили І.М.

за участі секретаря судового засідання Коляска І.І.

розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010

до відповідача Приватного підприємства "Інвест-Родина", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, 46010

про стягнення заборгованості в сумі 1 256 579, 97 грн

За участі представників:

позивача: не прибув

відповідача: Осіва П. В.

В порядку ст. 8, 222 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) здійснюється повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку: vkz.court.gov.ua.

Заяв про відвід (самовідвід) судді та секретаря судового засідання з підстав, визначених ст. 35-37 ГПК України не надходило. Клопотань про роз`яснення прав та обов`язків, відповідно до ст. 205 ГПК України, не надходило.

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", далі - позивач, звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Приватного підприємства "Інвест-Родина", далі відповідач, про стягнення 479 415, 92 грн суми основного боргу, 267 929, 67 грн пені, 32 119, 65 грн 3% річних 443 555, 62 грн інфляційних втрат та 33 559, 11 грн 7% штрафу.

Підставою позову визначено неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання природного газу № К-46/2020 від 29.04.2020, зокрема в частині оплати вартості поставленого позивачем природного газу.

В підтвердження позовних вимог до матеріалів справи долучено належним чином засвідчені копії: Договору постачання природного газу № К-46/2020 від 29.04.2020, Додаткових угоди №2022/02/01 від 25.01.2022 та №2022/08/01 від 25.07.2022 до нього; актів приймання-передачі природного газу №00000002960 від 31.01.2022 на суму 671 960, 53 грн, №00000005855 від 28.02.2022 на суму 175 400, 62 грн, №00000009842 від 31.03.2022 на суму 69 300, 71 грн, №00000020515 від 31.07.2022 на суму 71 883, 34 грн, №00000024002 від 31.08.2022 на суму 3 227, 87 грн тощо.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 03.10.2022 головуючим суддею для розгляду справи №921/481/22 визначено суддю Гирилу І. М.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 07.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі 921/481/22; постановлено здійснювати розгляд справи 921/481/22 за правилами загального позовного провадження; призначено у справі № 921/481/22 підготовче засідання на 09:00 год. 02.11.2022; запропоновано учасникам справи подати/надіслати на адресу суду заяви по суті справи та з процесуальних питань (при наявності).

24.10.2022 на адресу суду від Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕнерджіТрейд Груп" надійшло клопотання за вих. № 1339 від 18.10.2022 (вх. № 6969), згідно з яким позивач просив суд в порядку ст. 80 ГПК України долучити до матеріалів справи № 921/481/22 лист Приватного акціонерного товариства "Тернопільміськгаз" № 324 від 23.09.2022 про обсяги споживання природного газу споживачем - ПП "Інвест-Родина" з 01.01.2022 по 31.08.2022.

З огляду на перебування судді Гирили І. М. у період з 02.11.2022 по 10.11.2022 у відпустці, ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 28.10.2022 підготовче засідання у справі № 921/481/22 призначено на 10:30 год. 16.11.2022.

Ухвалою суду від 31.10.2022 задоволено клопотання ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" за вих. №1338 від 18.10.2022 про участь його повноважного представника адвоката Михайлової Н. М. у підготовчому засіданні 16.11.2022 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

В підготовчому засіданні 16.11.2022, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, зважаючи на неявку відповідача, суд відклав останнє до 09:10 год. 05.12.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Відповідача про підготовче засідання 05.12.2022 повідомлено відповідною ухвалою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 18.11.2022 задоволено клопотання ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" за вих. №1493 від 16.11.2022 про участь його повноважного представника адвоката Михайлової Н. М. у підготовчому засіданні 05.12.2022 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

05.12.2022 на адресу суду від ПП "Інвест-Родина" надійшла заява б/н від 02.12.2022 (вх. № 8176), згідно з якою відповідач стверджував, що на його адресу не надходила позовна заява та ухвала про відкриття провадження у справі від 07.10.2022, а про існування справи № 921/481/22 він дізнався з інформації, яка розміщена на сайті "Судова влада". Звертав увагу суду на не вірне зазначення позивачем у позовній заяві адреси відповідача, оскільки юридичною адресою ПП "Інвест-Родина" є: вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, 46010. В підтвердження наведеного долучив Витяг з ЄДРЮОФОП Приватного підприємства "Інвест-Родина" станом на 22.11.2022. Також просив суд відкласти підготовче засідання на іншу дату, з метою подання відповідачем відзиву на позов.

В підготовчому засіданні 05.12.2022, яке відбулось в режимі відеоконференції за участі повноважного представника позивача, суд продовжив строк підготовчого провадження на підставі ч. 3 ст. 177 ГПК України на 30 днів та оголосив перерву до 12:00 год. 21.12.2022, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Відповідача про підготовче засідання 21.12.2022 повідомлено відповідною ухвалою.

08.12.2022 на адресу суду від ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" надійшла заява за вих. № 1662 від 05.12.2022 (вх. № 8336), згідно з якою позивач повідомив суд про сплату відповідачем заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 479 415, 92 грн. Враховуючи наведене, просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 267 929, 67 грн, 3% річних у розмірі 32 119, 65 грн, інфляційні втрати у розмірі 443 555, 62 грн, штраф у розмірі 33 559, 11 грн та судовий збір в розмірі 18 848, 69 грн. Зазначив, що вимоги щодо стягнення заборгованості в сумі 479 415, 92 грн він не підтримує, у зв`язку із їх задоволенням після пред`явлення позову. В підтвердження здійсненої відповідачем оплати за Договором № К-46/2020 від 29.04.2020 долучив до матеріалів справи платіжне доручення № 1958 від 02.12.2022 на суму 479 415, 92 грн.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 12.12.2022 задоволено клопотання ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" за вих. №1650 від 05.12.2022 про участь його повноважного представника адвоката Михайлової Н. М. у підготовчому засіданні 21.12.2022 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

16.12.2022 на адресу суду від ПП "Інвест-Родина" надійшов відзив на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8606), згідно з яким відповідач просив суд залишити позовну заяву без руху та виклав свою позицію щодо позовних вимог. Зокрема, вважає, що визначений позивачем як підстава позову Договір №К-46/2020 постачання природного газу від 29.04.2020 є неукладеним з огляду на відсутність строку його дії. Наведене, на переконання відповідача, свідчить про те, що на момент пред`явлення позову між позивачем і відповідачем не існувало цивільних відносин, тому у позивача відсутні правові підстави для стягнення боргу, процентів, штрафу та пені за договором. Поряд із цим, враховуючи погашення ПП "Інвест-Родина" заявленої до стягнення суми основного боргу, не наведення ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" відомостей про те, що порушення зобов`язань зі сторони відповідача завдало позивачу збитків, просив при розгляді даного спору застосувати висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18 та положення ст. 233 Господарського кодексу України, далі - ГК України, і ст. 551 Цивільного кодексу України, далі ЦК України. Зауважував, що здійснені відповідачем оплати за період з 10.02.2022 по 07.09.2022 свідчать про намагання підприємства погасити борг при тому, що з 24.02.2022 в Україні введено воєнний стан.

Разом із тим, звертав увагу суду на необґрунтованість наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Також вказував, що на адресу відповідача не надходили акти приймання-передачі природного газу, тому платежі за ними не є простроченими і, як наслідок, відсутні підстави для застосування положень ст. 625 ЦК України.

Окрім того, у вказаному відзиві на позов відповідач просив: витребувати у ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" оригінали долучених до позовної заяви за вих. №/1231 від 27.09.2022 документів; поставити позивачу наступні запитання: у якому пункті Договору постачання природного газу №К-46/2020 від 29.04.2020 міститься умова щодо строку дії договору (Договору постачання природного газу № К-46/2020 від 29.04.2020)?; який строк дії Договору постачання природного газу №К-46/2020 від 29.04.2020.

В підготовчих засіданнях 21.12.2022 та 26.12.2022, які відбулись в режимі відеоконференції за участі повноважних представників сторін, суд оголосив перерву до 16:20 год. 26.12.2022 та, відповідно, до 9:30 год. 05.01.2023, про що постановив відповідні ухвали, які занесено до протоколів судових засідань. Присутнього у підготовчих засіданнях 21.12.2022 та 26.12.2022 повноважного представника відповідача про підготовчі засідання 26.12.2022 та 05.01.2023 повідомлено під розписки (в матеріалах справи).

30.12.2022 на адресу суд від ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" надійшло заперечення на клопотання за вих. № 1781 від 23.12.2022 (вх. № 8928), згідно з яким позивач виклав свою позицію з приводу заявленого відповідачем у відзиві на позов клопотання про залишення позову без руху. Окрім того, враховуючи наведені відповідачем у відзиві на позов твердження щодо неможливості перевірки розрахунку заявлених до стягнення сум, до зазначених вище заперечень долучив розгорнутий розрахунок заборгованості по Договору постачання природного газу № К-46/2020 від 29.04.2020.

03.01.2022 на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив за вих. № 1801 від 28.12.2022 (вх. № 38), у якій ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" довело до відома суду свою позицію щодо викладених відповідачем у відзиві на позов доводів. Зокрема, вважає, що при укладені Договору сторонами виконано вимоги щодо істотних його умов в т. ч. і строку його дії. В обґрунтування своєї позиції послався на п. 11 Договору. Зауважив, що на підставі укладеного між сторонами у справі Договору постачання природного газу №К-46/2020 від 29.04.2020 у встановленому ним порядку здійснювалось постачання позивачем та споживання відповідачем природного газу. Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов обґрунтувань про наявність підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, просив врахувати, що заборгованість ПП "Інвест-Родина" з оплати за спожитий природний газ виникла вже 10.02.2022, тобто заздалегідь до введення в Україні воєнного стану; відзив відповідача не містить доказів того, що військова агресія російської федерації проти України об`єктивно спричинила неможливість споживача здійснити оплату вартості спожитого природного газу у визначені договором строки. Окрім того, спростовуючи твердження відповідача про не отримання ним актів приймання-передачі, позивач зауважив, що усі акти приймання-передачі підписані відповідачем та скріплені його печаткою.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 03.01.2023 задоволено клопотання ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" за вих. №1790 від 03.01.2023 про участь його повноважного представника адвоката Михайлової Н. М. у підготовчому засіданні 05.01.2023 о 10:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 05.01.2023 відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Інвест-Родина", викладеного у відзиві на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8604) про залишення позовної заяви без руху; відмовлено у задоволенні клопотання ПП "Інвест-Родина", викладеного у відзиві на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8604) про витребування у ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" оригіналів долучених до позовної заяви за вих. №/1231 від 27.09.2022 документів; задоволено клопотання ПП "Інвест-Родина", викладене у відзиві на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8604) про письмове опитування позивача; зобов`язано ТзОВ"ЕнерджіТрейд Груп" надати відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8604) запитання; продовжено строк підготовчого провадження у справі № 921/481/22 на 30 днів; відкладено підготовче засідання у справі № 921/481/22 на 16:00 год. 16.01.2023; призначено останнє в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та визначено, що учасником судового процесу, який братиме участь в судовому засіданні 16.01.2023 о 16:00 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду є повноважний представник ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" - адвокат Михайлова Н. М.

10.01.2023 позивачем через систему "Електронний суд" надано клопотання/заяву, в якій викладено надані керівником ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" відповіді на поставлені відповідачем у відзиві на позов б/н від 13.12.2022 (вх. № 8604) запитання. Окрім того, 10.01.2023 письмові відповіді на запитання в порядку ст. 90 ГПК України надійшли від позивача і на електронну адресу суду.

13.01.2023 від відповідача надійшли заперечення на відповідь б/н від09.01.2023 (вх. №262). У вказаних запереченнях відповідач підтримав заяву про залишення позовної заяви без руху. Зауважував, що наведені у розгорнутому розрахунку суми заборгованості відрізняються від включеного у текст позовної заяви розрахунку. Наполягав на неукладеності між сторонами Договору постачання природного газу № К-46/2020 від 29.04.2020; необхідності врахування при вирішенні даного спору висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі №902/417/18; застосуванні норм ст. 233 ГК України та ст. 551 ЦК України; заперечував факт отримання відповідачем актів приймання-передачі природного газу.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 16.01.2023 підготовче засідання у справі № 921/481/22 відкладено на 11:30 год. 01.02.2023 та зобов`язано позивача у строк до 25.01.2023 надати суду докази направлення на адресу відповідача (вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, 46010) наданих суду письмових відповідей на запитання в порядку ст. 90 ГПК України.

27.01.2023 на адресу Господарського суду Тернопільської області від ТзОВ "Енерджі Трейд Груп" на виконання вимог ухвали суду від 16.01.2023 надійшла заява за вих. №/93 від 24.01.2023 із долученими до неї письмовими відповідями на питання в порядку ст. 90 ГПК України та доказами направлення останніх на адресу відповідача (вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль).

У підготовчому засіданні 01.02.2023, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, враховуючи неотримання ПП "Інвест-Родина" наданих позивачем письмових відповідей на питання в порядку ст. 90 ГПК України, суд продовжив строк підготовчого провадження у справі №921/481/22 на тридцять днів на підставі Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та оголосив перерву до 13:45 год. 13.02.2023. Присутнього в підготовчому засіданні 01.02.2023 повноважного представника відповідача про підготовче засідання 13.02.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); позивача - відповідною ухвалою суду від 01.02.2023.

13.02.2023 на електронну адресу суду від ПП "Інвест-Родина" надійшла заява б/н від 10.02.2023 (вх. № 1195), у якій останній просив зобов`язати позивача надати відповіді на запитання відповідача, які поставлені у відзиві на позов, у формі заяви свідка, відповідно до вимог ст. 88 ГПК України.

Ухвалою Господарського суду Тернопільської області від 13.02.2023 задоволено заяву відповідача б/н від 10.02.2023 (вх. № 1195), зобов`язано позивача надати відповіді на поставлені у відзиві на позов питання у формі заяви свідка відповідно до ст. 88 ГПК України та відкладено підготовче засідання на 14:00 год. 27.02.2023.

20.02.2023 на адресу суду від позивача надійшла заява за №вих/203 від 16.02.2023, до якої долучено відповіді на запитання відповідача, які поставлені у відзиві на позов б/н від 13.12.2022, у формі заяви свідка відповідно до вимог ст. 88 ГПК України. Окрім того, позивач просив розглянути справу без участі його повноважного представника.

У підготовчому засіданні 27.02.2023, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд долучив до матеріалів справи заяву позивача за №вих/203 від 16.02.2023 та додані до неї документи, закрив підготовче провадження та призначив судове засідання для розгляду справи № 921/481/22 по суті на 09:30 год. 15.03.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього в підготовчому засіданні 27.02.2023 повноважного представника відповідача про судове засідання 15.03.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); позивача відповідною ухвалою.

У судовому засіданні 15.03.2023, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, зважаючи на відсутність у суду відомостей про отримання позивачем ухвали від 27.02.2023, суд відклав розгляд справи № 921/481/22 по суті на 15:00 год. 03.04.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього у судовому засіданні 15.03.2023 повноважного представника відповідача про судове засідання 03.04.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); позивача відповідною ухвалою.

В судовому засіданні 03.04.2023, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд розпочав розгляд справи по суті. З огляду на відсутність у судовому засіданні повноважного представника позивача, коротко оголосив зміст позовних вимог у справі № 921/481/22; заслухав вступне слово представника відповідача, з`ясував обставини справи, дослідив наявні в матеріалах справи письмові докази та оголосив перерву до 10:00 год. 19.04.2023, про що постановив відповідну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання. Присутнього у судовому засіданні 03.04.2023 повноважного представника відповідача про судове засідання 19.04.2023 повідомлено під розписку (в матеріалах справи); позивача відповідною ухвалою.

Позивач явки свого уповноваженого представника в судове засідання 19.04.2023 не забезпечив, причин неприбуття не повідомив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення від 04.04.2023 про вручення 07.04.2023 поштового відправлення ухвали від 03.04.2023. Поряд з цим, як вже зазначалось вище, в матеріалах справи наявне клопотання позивача №/203 від 16.02.2023 про розгляд справи без участі представника позивача.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

В судовому засіданні 19.04.2023, яке відбулось за участі повноважного представника відповідача, суд продовжив розгляд справи по суті, заслухав заключне слово представника відповідача та оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Повноважний представник відповідача підтримав позицію, наведену у відзиві на позов, запереченні на відповідь. Просив суд в задоволенні позову відмовити.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши в судових засіданнях доводи та пояснення повноважного представника відповідача, дослідивши норми чинного законодавства, оцінивши наявні у матеріалах справи письмові докази, суд встановив таке.

29.04.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", як Постачальником, з однієї сторони, та Приватним підприємством "Інвест-Родина", як Споживачем, з другої сторони, укладено Договір постачання природного газу № К-46/2020 (далі - Договір).

Згідно з п. 1.1 Договору Постачальник зобов`язався передати у власність Споживача природний газ в обсягах, за ціною та у порядку, передбачених Договором, а Споживач зобов`язався прийняти газ та оплатити Постачальнику його вартість у розмірах, строки, порядку та на умовах, передбачених Договором.

П. 1.2 1.7 Договору сторони визначили, що Постачальник передає Споживачу природний газ в обсязі, що визначені у Додатку №1 до цього Договору. Вказані обсяги природного газу є плановими та можуть зменшуватись або збільшуватись у порядку, передбаченому п. 1.5 Договору. Обсяги постачання природного газу Постачальником Споживачу в кожному розрахунковому періоді (газовій добі) визначаються на підставі письмової заявки Споживача на адресу Постачальника, що подаються в порядку, визначеному в п. 1.5 цього Договору та можуть відрізнятись від обсягів, зазначених у п. 1.2 цього Договору. Споживач має право на коригування протягом розрахункового періоду підтверджених Постачальником обсягів природного газу. Постачання/споживання підтвердженого обсягу природного газу протягом розрахункового періоду здійснюється відповідно до обсягу, визначеного п. 1.2 цього Договору. Не пізніше 25 числа місяця, що передує місяцю постачання, Споживач надає Постачальнику загальну заяву на весь місяць постачання з визначенням обсягів постачання подобово. Збільшення/зменшення, анулювання обсягу природного газу здійснюється на підставі письмових заявок Споживача, які подаються електронною поштою не пізніше ніж до 08:00 UTC (10:00 за київським часом) години доби, що передує добі постачання, на яку подається заявка. Подання заявки, коригування заявлених обсягів здійснюється шляхом внесення даних в особистому кабінеті Споживача або направлення електронного повідомлення з електронної пошти Споживача на електронну пошту Постачальника. У разі відсутності письмової заявки Споживача відповідно до п. 1.5 цього Договору Постачальник здійснює постачання природного газу Споживачу в обсягах, відповідно до п. 1.2 цього Договору. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу за розрахунковий період 10% від замовленого Споживачем без коригування. У випадку неподання Споживачем заявки у строк та у порядку, встановлених п. 1.2.2, 1.3, 1.5 даного Договору, обсяг природного газу, що поставлений Постачальником, підтверджується щомісячними актами приймання-передачі газу, оформленими згідно з р. 4 даного Договору та підлягає оплаті Споживачем в порядку встановленому даним Договором.

Загальна вартість Договору складається із суми вартостей природного газу, переданого у власність Споживача протягом строку дії Договору. Ціна природного газу за 1 000 куб. м погоджується Сторонами Договору у додатковій угоді до Договору та включає в себе вартість природного газу, компенсацію вартості послуг замовленої потужності, що сплачується Постачальником Оператору ГТС. У випадку зміни ціни природного газу за 1 000, 00 куб. м Постачальник направляє Споживачу підписаний з його сторони та завірений печаткою проект відповідної додаткової угоди до Договору у двох оригінальних примірниках. Споживач повинен протягом трьох робочих днів з дати отримання проекту додаткової угоди підписати і завірити печаткою цю додаткову угоду та повернути Постачальнику її оригінальний примірник (п. 2.1 - 2.2 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору Споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу (планового), зазначеного у п. 1.2 Договору, на рахунок Постачальника у термін до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

П. 4.2-4.5 Договору передбачено, що приймання-передача природного газу протягом звітного періоду здійснюється відповідно до п. 1.7 Договору. Приймання-передача газу, поставленого Постачальником та прийнятого Споживачем у звітному місяці, оформлюється шляхом підписання та скріплення печаткою щомісячних актів приймання-передачі, які є невід`ємними частинами цього Договору, і які є підставою для проведення Споживачем остаточних розрахунків за поставлений природний газ у звітному місяці. Для складання Актів приймання-передачі природного газу, Споживач до 03 числа місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, зобов`язаний надати Постачальнику належним чином завірену підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копію акту про фактичний об`єм обсягів розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС. На підставі отриманих від Споживача даних та або даних Оператора ГТС Постачальник протягом 3 (трьох) робочих днів з дня їх отримання складає, підписує і скріплює печаткою Акти приймання-передачі природного газу, в якому зазначається вартість поставленого природного газу, компенсацію вартості замовленої потужності та плата за небаланс (за наявності) та направляє їх Споживачу. Споживач протягом 2 (двох) робочих днів з дати одержання Актів приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником Споживача або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання Акту приймання-передачі природного газу. У випадку невиконання обов`язку, передбаченого п. 4.4 Договору, природний газ вважається поставленим та прийнятим споживачем від Постачальника у відповідному звітному місяці на підставі даних Постачальника та або документів та або інформації, які складаються та або надаються Оператором ГТС та або Оператором ГРМ до врегулювання розбіжностей відповідно до Договору або в судовому порядку.

Споживач має право: отримувати природний газ на умовах, визначених Договором, за умови дотримання його умов; безоплатно отримувати всю інформацію стосовно його прав та послуг, що надаються Постачальником, та інформацію про ціну природного газу, порядок оплати за спожитий природний газ, про обсяги та інші показники власного споживання природного газу. Споживач зобов`язується своєчасно та в повному обсязі сплачувати за поставлений природний газ на умовах, визначених Договором (пп. 5.1.1, 5.1.2 п. 5.1 Договору).

Постачальник має право отримувати від Споживача плату за поставлений природний газ відповідно до умов Договору. Постачальник зобов`язаний постачати природний газ на умовах та в обсягах, визначених Договором, за умови дотримання Споживачем дисципліни відбору природного газу та розрахунків за нього (пп. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2 Договору).

Згідно з п. 11.1 Договору останній є укладеним з дати його підписання сторонами, скріплення їх підписів печатками та діє до 31 грудня 2020 року включно, а в частині розрахунків до повного їх виконання. Договір вважається продовженим на кожний наступний календарний рік на тих же умовах, якщо не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до закінчення строку дії Договору жодною із сторін не буде направлено іншій стороні письмового повідомлення про припинення строку дії Договору.

Всі додатки, зміна умов Договору, доповнення та додаткові угоди є невід`ємними частинами Договору, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані уповноваженими представниками сторін та їх підписи скріплені печатками (п. 11.2 Договору).

П. 11.11. Договору сторони погодили, зокрема, обов`язок сповістити один одного про зміну реквізитів (місцезнаходження, найменування, організаційно-правової форми, банківських реквізитів, статусу платника податку на прибуток, реєстрації платника податку на додану вартість тощо) протягом 3-х календарних днів з дня настання відповідних обставин шляхом надіслання відповідного письмового повідомлення.

Додатком №1 до Договору сторони погодили обсяги постачання природного газу.

25.01.2022 між сторонами у справі підписано Додаткову угоду №2022/02/01 до Договору постачання природного газу №К-46/2020 від 29.04.2020, якою визначено ціну природного газу, який буде постачатися з 01.02.2022. П. 3 вказаної Додаткової угоди сторони визначили, що вона є невід`ємною частиною Договору, вступає в силу з моменту підписання її сторонами, застосовується до відносин сторін, які виникли з 01 лютого 2022 та діє протягом дії Договору.

Позивач стверджує, що на виконання умов укладеного правочину, протягом січня - березня та липня - серпня 2022 року, згідно з актами приймання-передачі природного газу №00000002960 від 31.01.2022 на суму 671 960, 53 грн, №00000005855 від 28.02.2022 на суму 175 400, 62 грн, №00000009842 від 31.03.2022 на суму 69 300, 71 грн, №00000020515 від 31.07.2022 на суму 71 883, 34 грн та №00000024002 від 31.08.2022 на суму 3 227, 87 грн він поставив, а відповідач прийняв природний газ на загальну суму 991 773, 07 грн. Однак, ПП "Інвест-Родина" взяті на себе зобов`язання в частині повноти та своєчасності здійснення розрахунків виконало неналежним чином, що призвело до утворення заборгованості в сумі 479 415, 92 грн, яку позивач і просив стягнути з відповідача при зверненні до суду з даним позовом.

Окрім того, зважаючи на несвоєчасну оплату відповідачем вартості отриманого природного газу, позивач нарахував та просив стягнути з ПП "Інвест-Родина" 267 929, 67 грн пені, 32 119, 65 грн 3% річних 443 555, 62 грн інфляційних втрат та 33 559, 11 грн 7% штрафу.

Разом із тим, як вже зазначалось вище, 08.12.2022 позивач у заяві за № вих/16 від 05.12.2022 повідомив про сплату відповідачем 02.12.2022 суми основного боргу, у зв`язку із чим вказав, що позов в даній частині не підтримує.

30.12.2022 позивачем долучено до матеріалів справи розрахунок штрафних санкцій у якому детально відображено порядок на умови нарахування сум пені, 3% річних та інфляційних втрат. Однак, оскільки визначені у вказаному розрахунку суми пені, 3% річних та інфляційних втрат є відмінними від заявлених у позові до стягнення сум, заява позивача про збільшення/зменшення розміру позовних вимог суду не подавалась, зазначений розрахунок судом до уваги не береться.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ч. 1 ст. 628 - 629 ЦК України).

Ч. 1 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" передбачено, що постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Згідно з ч. 1 - 2 ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 1 - 2 ст. 712 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.

Ч. 1 ст. 691 ЦК України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Згідно з ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ст. 509 ЦК України, ст. 173 ГК України в силу господарського зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Ст. 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Ч. 1 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч. 1-2 ст. 640 ЦК України).

Згідно з ч. 1-2 ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Ч. 8 ст. 181 ГК України, в чинній редакції на момент укладення договору, передбачено, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна зі сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами ЦК України.

У постанові від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 Велика Палата Верховного Суду вказала, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

У постанові від 18.02.2022 у справі №918/450/20 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду виснувала, що фактичне виконання усіма сторонами спірного договору виключає кваліфікацію цього договору як неукладеного. Зазначена обставина також виключає можливість застосування до спірних правовідносин частини восьмої статті 181 ГК України, за змістом якої визнання договору неукладеним (таким, що не відбувся) може мати місце на стадії укладання господарського договору, якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних його умов.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі судового рішення.

Таким чином, у разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №911/2768/20, від 30.06.2021 у справі №910/3140/19).

Згідно з п. 1, 2 гл. 3 р. IX Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою НКРЕКП від 30.09.2018 року № 2494, з наступними змінами, (надалі - Кодекс ГРМ), визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту споживача, що не є побутовим, здійснюється на межі балансової належності між Оператором ГРМ і споживачем на підставі даних комерційних ВОГ, визначених договором розподілу природного газу між Оператором ГРМ і споживачем, та з урахуванням вимог цього Кодексу та договору.

Для визначення об`єму споживання (розподілу) природного газу приймаються дані комерційного вузла обліку Оператора ГРМ. У разі відсутності комерційного вузла обліку в Оператора ГРМ приймаються дані комерційного вузла обліку споживача.

Відповідно до п 6 гл. 3 розділу IX Кодексу ГРМ, визначені оператором ГРМ в акті приймання-передачі природного газу фактичні об`єм та обсяг розподілу та споживання природного газу по об`єму споживача за підсумками розрахункового періоду (календарного місяця) передаються оператору ГТС у встановленому Кодексу ГТС порядку для проведення ним остаточної алокації по постачальнику споживача і є підставою для їх використання у взаємовідносинах між суб`єктами ринку природного газу, у тому числі для взаєморозрахунків між споживачем та його постачальником.

Ст. 2 ГПК України визначено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Ч. 1 ст. 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1 ст. 74 ГПК України).

Обов`язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України).

Ст. 79 ГПК України передбачено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 86 ГПК України).

Договір постачання природного газу №К-46/2020 від 29.04.2020 підписаний повноважними представниками сторін, підписи скріплено печатками юридичних осіб. Вказаний правочин не має ознак договору, недійсність якого прямо встановлена законом. Відомості про визнання його недійсним у суду відсутні.

Передбачене п. 11.1 Договору повідомлення будь-якої із сторін правочину про припинення його дії після 31.12.2020 в матеріалах справи відсутнє, а сторонами не надане. Натомість, долучені до позову Додаткова угода №2022/02/01 від 25.01.2022 та акти приймання-передачі природного газу, а також здійснена відповідачем оплата його вартості свідчать про пролонгацію даного правочину, зокрема, на 2022 рік.

З наявної в матеріалах справи № 921/481/22 відповіді ПрАТ "Тернопільміськгаз"/ Оператора ГРМ за № 324 від 29.09.2022 вбачається, що за період з 01.01.2022 по 31.08.2022 обсяг споживання природного газу споживача ПП "Інвест-Родина" (ЕІС- код 56ХО0000YGO1A000) становив: 10 156 куб. м січень; 3 918 куб. м лютий; 1 548 куб. м березень; 0 куб. м квітень; 0 куб. м травень; 0 куб. м червень; 2 129 куб. м липень та 74 куб. м серпень.

Вказані ПрАТ "Тернопільміськгаз" обсяги споживання природного газу ПП "Інвест-Родина" у січні-березні та липні-серпні 2022 року відповідають обсягам газу, відображеним позивачем у актах приймання-передачі природного газу №00000002960 від 31.01.2022 на суму 671 960, 53 грн, №00000005855 від 28.02.2022 на суму 175 400, 62 грн, №00000009842 від 31.03.2022 на суму 69 300, 71 грн, №00000020515 від 31.07.2022 на суму 71 883, 34 грн, №00000024002 від 31.08.2022 на суму 3 227, 87 грн, які підписано повноважними представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб (належним чином засвідчені копії в матеріалах справи, ст. 207-211/Т. 1).

Зазначені позивачем у долученому до заперечень на клопотання № вих/1781 від 23.12.2022 (вх. №8928) розрахунку штрафних санкцій та відповіді на відзив № вих/1801 від 28.12.2022 (вх №38 від 03.01.2023) відомості щодо здійснених відповідачем у період з 10.02.2022 по 07.09.2022 оплат в загальній сумі 509 129, 28 грн відображено також і відповідачем у відзиві на позов.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

З огляду на наведене, твердження відповідача про неукладеність договору, на думку суду, є помилковими.

Як вже зазначалось вище, п. 3.1 укладеного правочину сторони визначили, що Споживач зобов`язаний оплатити вартість місячного обсягу природного газу, вказаного у заявці Споживача, а за відсутності заявки Споживача, місячного обсягу природного газу (планового) зазначеного у п. 1.2 Договору, на рахунок Постачальника у термін до 10-го числа місяця, наступного за звітним (місяцем поставки).

Аналіз зазначеної умови Договору свідчить про те, отримання/неотримання акту приймання-передачі природного газу жодним чином не впливає на обов`язок Споживача щодо оплати вартості місячного обсягу природного газу у строк до 10 числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Більше того, зі змісту укладеного між сторонами у справі правочину вбачається, що акти приймання-передачі природного газу складаються Постачальником на підставі наданих йому Споживачем належним чином завірених підписом уповноваженої особи та печаткою Споживача копій актів про фактичний об`єм обсягів розподіленого (протранспортованого) природного газу Споживачу, складеного між Споживачем та Оператором ГРМ або Оператором ГТС; ціна природного газу за 1 000, 00 куб. м погоджується сторонами Договору у додатковій угоді до Договору.

За даних обставин, наведені відповідачем у відзиві на позов доводи про те, що до одержання Акту приймання-передачі природного газу за звітний місяць йому невідома сума платежу, а тому платежі не є простроченими, суд оцінює критично.

Факт існування у ПП "Інвест-Родина" станом на день звернення ТзОВ "ЕнерджіТрейд Груп" до суду з даним позовом заборгованості за отриманий протягом вказаного вище періоду природний газ у визначеній позивачем сумі - 479 415, 92 грн відповідачем не заперечено.

Поряд з цим, судом встановлено та підтверджено матеріалами справи, що 02.12.2022 згідно з платіжним дорученням №1958 відповідач здійснив оплату за природній газ згідно Договору №К-46/2020 від 29.04.2020 на суму 479 415, 92 грн.

Присутній в судовому засіданні 19.04.2023 повноважний представник ПП "Інвест-Родина" обставин сплати заявленої до стягнення суми основного боргу не заперечив.

За даних обставин, провадження у справі в частині стягнення 479 415, 92 грн боргу суд закриває на підставі п. 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України, за відсутністю предмету спору.

Поряд із цим, предметом судового розгляду у даній справі є вимоги позивача про стягнення з відповідача 267 929, 67 грн пені, 32 119, 65 грн 3% річних 443 555, 62 грн інфляційних втрат та 33 559, 11 грн 7% штрафу.

Ст. 610, 611 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором (ч. 1 ст. 216 ГК України).

Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

П. 7.2 Договору сторони передбачили, що у випадку порушення Споживачем розміру або строку (п. 3.1 Договору) оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці Споживач сплачує Постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня за кожний день прострочення від суми заборгованості, а за прострочення понад 30 (тридцять) календарних днів додатково сплачує штраф у розмірі 7 (сім) відсотків від суми простроченого платежу.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється в письмовій формі (ст. 547 ЦК України).

Штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 ГК України).

В силу ст. 546-551 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. При цьому неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання і її розмір (ч. 2 ст. 551 ЦК України) встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що пеня нараховується в розмірі, встановленому умовами договору, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період за який стягується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

У постанові від 10.09.2020 у справі № 916/1777/19 Верховний Суд зазначив, що: "Наведеною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається із дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконано, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Отже, встановивши розмір, термін і порядок нарахування штрафних санкцій за порушення грошового зобов`язання, законодавець передбачив також і право сторін врегулювати ці відносини у договорі. Тобто, сторони мають право визначити у договорі не лише інший строк нарахування штрафних санкцій, який обчислюється роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України), а взагалі врегулювати свої відносини щодо нарахування штрафних санкцій на власний розсуд (ч. 3 ст. 6 ЦК України), у тому числі, мають право пов`язувати період нарахування пені з вказівкою на подію, яка має неминуче настати (фактичний момент оплати)".

Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 21.06.2017 у справі № 910/2031/16 та Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 916/804/17.

Право встановити в договорі розмір та порядок нарахування штрафу надано сторонам ч. 4 ст. 231 ГК України, в силу якої у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України. При цьому в інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, встановленою ст. 627 ЦК України, тобто коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно з ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Правова позиція Великої Палати Верховного Суду наведена у постанові від 01.06.2021 у справі №910/12876/19. Аналогічна правова позиція викладена і у постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі №911/2813/17, від 22.03.2018 у справі №911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі №922/1720/17, від 02.04.2019 у справі №917/194/18, від 19.09.2019 у справі №904/5770/18 та від 27.09.2019 у справі №923/760/16.

Зважаючи на допущене відповідачем порушення строків здійснення оплати за отриманий протягом січня-березня та липня 2022 року природний газ, на підставі наведених вище норм чинного законодавства, умов укладеного правочину, з врахуванням здійснених відповідачем оплат, позивачем заявлено до стягнення пеню в сумі 479 415, 92 грн та 3% річних в сумі 267 929, 67 грн, нараховані за період з 10.02.2022 по 07.09.2022 та 33 559, 11 грн штрафу, нарахованого на існуючу станом на 07.09.2022 суму боргу.

Також за допущене відповідачем порушення строків здійснення оплати за отриманий протягом січня-березня 2022 року природний газ, позивачем на підставі приписів ст. 625 ЦК України, з врахуванням здійснених відповідачем оплат, заявлено до стягнення 443 555, 62 грн інфляційних втрат, нарахованих за період з 10.02.2022 по 07.09.2022.

Згідно із усталеною судовою практикою застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань "господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості".

Судом досліджено наведений позивачем у позовній заяві розрахунок заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат та встановлено, що при його проведенні позивачем взято до уваги визначений п. 3.1 Договору термін здійснення платежу, враховано здійснені відповідачем у період з 10.02.2022 по 07.09.2022 оплати. Разом із тим, при проведенні нарахувань та визначені суми боргу станом на 21.03.2022, 23.03.2022, 24.04.2022, 28.03.2022, 31.03.2022, 01.04.2022, 06.04.2022, 14.04.2022, 18.04.2022, 21.04.2022, 18.05.2022, 20.07.2022, 01.08.2022 позивач безпідставно включив дні здійснення оплат. Окрім того, суд встановив, що при розрахунку заявлених до стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат у кожному із визначених ним періодів за простроченими зобов`язаннями січня 2022 року, незважаючи на зменшення суми боргу за рахунок здійснених відповідачем 21.03.2022, 23.03.2022, 24.04.2022, 28.03.2022, 31.03.2022, 01.04.2022, 06.04.2022, 14.04.2022, 18.04.2022, 21.04.2022, 18.05.2022, 20.07.2022, 01.08.2022 оплат, розрахунок починав з 10.02.2022.

З врахуванням наведених обставин, суд, за допомогою інформаційно-аналітичного центру "Ліга", в межах визначених позивачем періодів, визначеного умовами укладеного договору терміну здійснення розрахунку, здійснених відповідачем за період з 10.02.2022 по 07.09.2022 оплат, провів перерахунок заявлених до стягнення сум пені та 3% річних.

Також судом проведено перерахунок заявленої до стягнення суми інфляційних втрат. При проведенні зазначеного розрахунку судом також враховано, що 14.01.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в рамках справи №924/532/19 досліджував питання щодо особливостей нарахування інфляційних втрат і 3% річних де визначив, що передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

При застосуванні індексу інфляції слід мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця. Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця. Для визначення індексу інфляції за будь-який період необхідно помісячні індекси, які складають відповідний період, перемножити між собою з урахуванням відповідних оплат.

Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми пені за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні-березні та липні 2022 року, правомірним є нарахування пені в загальній сумі 97 552, 22 грн, з якої: 51 999, 56 грн - пеня за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у січні 2022 року природного газу; 31 476 грн - пеня за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у лютому 2022 року природного газу; 11 221, 02 грн - пеня за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у березні 2022 року природного газу та 2 885, 64 грн - пеня за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у липні 2022 року природного газу.

Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми 3% річних за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні-березні та липні 2022 року, правомірним є нарахування таких в загальній сумі 8 469, 95 грн, з якої: 4 820, 42 грн - за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у січні 2022 року природного газу; 2 623, 80 грн - за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у лютому 2022 року природного газу, 854, 39 грн - за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у березні 2022 року природного газу та 171, 34 грн - за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у липні 2022 року природного газу .

Пеня в сумі 170 377, 45 грн та 3% річних в сумі 23 649, 70 грн нараховані позивачем та заявлені до стягнення безпідставно.

Згідно з проведеним судом перерахунком заявленої до стягнення суми інфляційних втрат за неналежне виконання відповідачем зобов`язань по оплаті вартості природного газу, отриманого у січні-березні 2022 року правомірним є нарахування таких в загальній сумі 88 284, 06 грн, з якої: 52 253, 30 грн - інфляційні втрати за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у січні 2022 року природного газу; 28 311, 01 грн - інфляційні втрати за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у лютому 2022 року природного газу та 7 719, 75 грн - інфляційні втрати за прострочку виконання зобов`язань по оплаті вартості отриманого у березні 2022 року природного газу.

Інфляція в сумі 355 271, 56 грн нарахована позивачем та заявлена до стягнення безпідставно.

Окрім того, судом встановлено, що зважаючи на допущену відповідачем прострочку в оплаті вартості природного газу, отриманого за наведеними вище актами приймання-передачі природного газу, встановлену умовами укладеного правочину відповідальність, наявну станом на день звернення до суду суму заборгованості (479 415, 92 грн), правомірним є і нарахування штрафу.

Здійснивши перевірку наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку суми штрафу в загальному розмірі 33 559 грн 11 коп. (7% від 479 415, 92 грн), суд дійшов висновку про те, що нарахування здійснено вірно.

Щодо наведених відповідачем у відзиві на позов доводів про наявність підстав для застосування при розгляді даного спору приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України суд зазначає таке.

Згідно з ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Аналогічні приписи наведено і у ст. 233 ГК України, за змістом якої, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Аналіз наведених вище приписів чинного законодавства дає підстави для висновку про те, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язане з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання оцінки; господарський суд повинен надати оцінку поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і заперечення інших учасників щодо такого зменшення.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов`язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.

Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ч. 1 ст. 3 ЦК України).

З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

За змістом ст. 546, 549 ЦК України, ст. 230 ГК України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов`язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов`язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання боржником.

Завданням неустойки, як способу забезпечення виконання зобов`язання та міри відповідальності, є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб`єкта господарської діяльності.

Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (ст. 218 ГК України).

Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.

Поряд із цим, наявність обставин, які мають істотне значення при вирішенні питання про зменшення розміру санкцій, вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації.

Як вже зазначалось вище, доводи відповідача про наявність підстав для застосування приписів ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України обґрунтовані частковим погашення заборгованості до звернення до суду, повною сплатою боргу після звернення позивача до суду з даним позовом та відкриттям провадження у даній справі; частковим зупиненням його господарської діяльності, яке обумовлене введенням в Україні воєнного стану; надмірним розміром нарахованих позивачем та заявлених до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат.

Аналізуючи обставини даної справи, зважаючи на те, що:

- за наслідками проведених судом перерахунків заявлених позивачем до стягнення сум пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, правомірно нарахований загальний розмір таких (227 865, 34 грн) не є неспівмірним із сумою основного боргу, заборгованість по якому існувала станом на день звернення до суду з даним позовом (479 415, 92 грн);

- Тернопільська область не є зоною ведення бойовий дій;

- відповідачем не доведено, що внаслідок введення 24.02.2022 воєнного стану він не може здійснювати повноцінну господарську діяльність та виконувати взяті на себе грошові зобов`язання, зокрема ті, які виникли у мирний час (поставка січня 2022 року);

- доказів скрутного фінансового становище підприємства сторона відповідача на подала (наприклад, відсутній фінансовий звіт підприємства за 2022 рік, витяг з банківських рахунків про рух коштів та ін.), суд прийшов до висновку, що саме лише погашення боргу, із порушенням визначених договором строків здійснення розрахунку, не може слугувати безумовною підставою для звільнення особи від передбаченої приписами чинного законодавства та умовами договору відповідальності.

Щодо посилань відповідача на висновки Великої Палати Верховного Суду, наведені у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, суд зазначає таке.

Зі змісту п. 8.27 зазначеної постанови вбачається, що у справі №902/417/18 Великою Палатою Верховного Суду вирішувалось питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника.

Так, вирішуючи питання щодо можливості зменшення судом розміру процентів річних, що підлягають стягненню з боржника за прострочення грошового зобов`язання, Велика Палата Верховного Суду виходила з правовідносин сторін у справі, де сторони передбачили відповідальність за прострочення виконання грошових зобов`язань у вигляді пені та штрафу, збільшили позовну давність за відповідними вимогами, а також пунктом 5.5 договору змінили розмір передбаченої ч. 2 ст. 625 ЦК України процентної ставки, і встановили її в розмірі 40% річних від несплаченої загальної вартості товару протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути сплачений покупцем, та 90% відсотків річних від несплаченої ціни товару до дня повної оплати з дати закінчення дев`яноста календарних днів. З огляду на очевидну неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, збільшення сторонами в п. 5.5 договору процентної ставки на рівні 40% та 90% не відповідає принципу справедливості. Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України відсотки нараховуються за кожен день прострочення виконання зобов`язання, що підпадає під визначення ч. 3 ст. 549 ЦК України, сторони вже визначили окремо в договорі пеню в розмірі двох облікових ставок НБУ від несплаченої покупцем суми за кожен день прострочення за той самий період.

У справі №921/481/22, яка розглядається Господарським судом Тернопільської області, позовні вимоги про стягнення 3% річних обґрунтовані приписами ст. 625 ЦК України. Умовами укладеного між сторонами у справі правочину не визначено обов`язку Споживача у разі порушення розміру чи строку оплати поставленого Постачальником природного газу у відповідному місяці сплатити 3% річних, не збільшено розміру визначеної законом процентної ставки, як і не встановлено можливості її збільшення в залежності від тривалості порушення.

Таким чином, правовідносини, що склалися між сторонами спору у справі №921/481/22 та у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, не є подібними, оскільки різними є встановлені судами фактичні обставини справ, що сформували зміст спірних правовідносин та вплинули на їх правове регулювання.

За даних обставин, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, до правовідносин, що складись між позивачем та відповідачем у даній справі.

Окрім того, суд вважає за доцільне зазначити, що вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

Інфляційні втрати та річні не є штрафними санкціями, нараховуються незалежно від вини боржника та входять до складу грошового зобов`язання, відповідно, здійснення їх розрахунку не є однаковим з обчисленням штрафних санкцій (пені та штрафу) та не залежить від їх застосування (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові №921/713/21 від 24.11.2022).

Враховуючи усе наведене вище, обґрунтованими правомірними та такими, що підлягають до задоволення суд визнає вимоги позивача про стягнення з відповідача 97 552 грн 22 коп. пені, 88 284 грн 06 коп. інфляційних нарахувань, 8 469 грн 95 коп. 3% річних, 33 559 грн 11 коп. штрафу.

В задоволенні позову в частині стягнення з відповідача 170 377, 45 грн пені, 23 649,70 грн 3% річних та 355 271, 56 грн штрафу суд відмовляє.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України, понесені позивачем витрати по сплаті судового збору в сумі 10 609 грн 22 коп., пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, суд покладає на відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. 42, 73, 74, 76-79, 123, 129, 202, 238, 240, 241, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Інвест-Родина", вул. Лозовецька, 13, м. Тернопіль, 46010, ідентифікаційний код 34600046, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енерджі Трейд Груп", вул. Івана Мазепи, буд. 6, м. Київ, 01010, ідентифікаційний код 36716332, 97 552 грн 22 коп. пені, 88 284 грн 06 коп. інфляційних нарахувань, 8 469 грн 95 коп. 3% річних, 33 559 грн 11 коп. штрафу та 10 609 грн 22 коп. в повернення сплаченого судового збору.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 479 415 грн 92 коп. основного боргу за відсутністю предмету спору.

4. В решті позову відмовити.

5. Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).

Учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення, в порядку визначеному ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 28.04.2023

Суддя І.М. Гирила