Постановление суда № 110526554, 28.04.2023, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

З ПИТАНЬ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АДМІНІСТРАТИВНОГО ПОЗОВУ

28 квітня 2023 рокуСправа № 280/2644/23 м.Запоріжжя

Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікової Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву представника позивача про забезпечення позову у справі за позовною заявою

приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області ОСОБА_1

до Міністерства юстиції України

про визнання протиправним та скасування наказу

ВСТАНОВИВ:

28.04.2023 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича (далі- позивач) до Міністерства юстиції України (далі відповідач), в якій позивач просить суд: визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21 квітня 2023 року № 930/7, яким зупинено діяльність приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагорнчних М.А. строком на один місяць

Наразі провадження у справі не відкрито.

Разом з позовною заявою представником позивача до суду було подано заяву про забезпечення позову, в якій заявник просить суд вжити заходів забезпечення позову у справі шляхом зупинення дії наказу Міністерства юстиції України №930/7 від 21.04.23р. в частині зупинення діяльності приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Безмагоричних Микити Андрійовича, посвідчення № 0302, видане 26 лютого 2019 року, строком на один місяць, а також забезпечення внесення до Єдиного реєстру приватних виконавців України відомостей про зупинення діяльності приватного виконавця ОСОБА_1 строком на один місяць до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову посилається на приписи Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначив, що отримання приватним виконавцем винагороди від здійснення професійної діяльності є єдиним джерелом доходу позивача, якого він позбавляється в наслідок видання оскаржуваного наказу. Більш того, зупинення діяльності строком на 1 місяць буде також порушувати права та інтереси стягувачів у виконавчих провадженнях, які знаходяться на примусовому виконанні у позивача. Передати такі виконавчі провадження в майбутньому неможливо, оскільки відсутня така технічна можливість. Невжиття заходів задля попередження зупинення діяльності позивача очевидно може призвести до того, що захист прав, свобод та інтересів останнього, на захист яких поданий адміністративний позов, стане неможливим, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Дослідивши матеріали заяви про забезпечення позову та позовної заяви з додатками, виходячи з меж заяви про забезпечення позову, системного аналізу положень чинного законодавства України і матеріалів справи, суд приходить до наступних висновків.

Згідно з частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Відповідно до частини 1 статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Частина друга статті 150 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо:

1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або

2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з вимогами ч.4ст.150 КАС України, подання позову, а також відкриття провадження в адміністративній справі не зупиняють дію оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень, якщо суд не застосував відповідні заходи забезпечення позову.

Відповідно до вимог ч.1ст. 151 КАС Українипозов може бути забезпечено: зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Доводи заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову суд оцінює з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших осіб, які беруть участь в справі; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовних вимог, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у випадку невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таким заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового розгляду.

Водночас, суд зазначає, що спосіб забезпечення позову має бути співмірним заявленим позовним вимогам.

Суд вважає за необхідне наголосити, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до вирішення адміністративної справи по суті позовних вимог, визначенихКодексом адміністративного судочинства Українизаходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства під час розгляду адміністративних справ» зазначено, що суд, при розгляді заяв про забезпечення позову має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Також суд має враховувати співрозмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи.

Відповідно до п. 17 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України № 2 від 06 березня 2008 року «Про практику застосування адміністративними судами окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України під час розгляду адміністративних справ» в ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також вказати ознаки, які свідчать про очевидність протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень.

Суд зауважує, що особливості забезпечення позову в адміністративному процесі, зокрема наявність ознак протиправності оскаржуваного нормативно - правового акту може бути виявлена судом тільки на підставі з`ясування фактичних обставин справи, а також оцінки належності, допустимості і достовірності як кожного доказу окремо, так і достатності та взаємного зв`язку наявних у матеріалах справи доказів у їх сукупності. Застосуванням заходів забезпечення позову в цьому випадку фактично вирішує справу по суті предмету позову.

До подібних висновків дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 10.04.2019 року по справі № 826/16509/18, в постанові Верховного Суду від 20 листопада 2019 року по справі № 640/2298/19.

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 28.03.2018 року у справі № 800/521/17 також дійшла до подібного висновку, зазначаючи, що забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваної постанови до набрання законної сили судовим рішенням у справі фактично було б ухваленням рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Суд зазначає, що фактично метою звернення позивача до суду із заявою про забезпечення позову є зупинення дії наказу № №930/7 від 21.04.2023, законність чи протиправність якого є предметом дослідження за результатами судового розгляду у вказаній справі.

Таким чином, задоволення цієї заяви про забезпечення позову шляхом зупинення дії правового акта індивідуальної дії, спірного наказу про зупинення діяльності приватного виконавця Безмагоричних М.А., є фактично продовженням виконання заявником своїх службових обов`язків.

Проте ухвала суду про забезпечення позову не може бути підставою зміни таких правовідносин, а тому суд вважає, що забезпечення позову у спосіб зупинення дії спірного наказу Міністерства юстиції України є вирішенням справи по суті, без ухвалення рішення по справі, що виходить за межі мети інституту забезпечення позову, встановленої вимогамист.151 Кодексу адміністративного судочинства України.

Аналогічний правовий висновок висловлений Верховним Судом у постановах від05.09.2019 в справі № 01-07/12/18, від 18.02.2021 в справі № ЗД/380/35/20, від 17 березня 2021 року в справі № 640/19167/20, від 31 березня 2021 року в справі №560/6068/20, від 19 травня 2021 року в справі №ЗД/380/54/20.

Що стосується доводів заявника про наявність у нього у провадженні виконавчих проваджень, та можливе порушення прав третіх осіб, то суд зазначає, що жодних доказів на підтвердження наявності цих виконавчих проваджень, тощо заявником не надано. За таких обставин ці доводи заявника є непідтвердженими і до уваги судом не беруться.

Відтак, на переконання суду, позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження існування очевидної та реальної небезпеки заподіяння шкоди його правам, інтересам та обов`язкам заявника до ухвалення рішення у даній справі, а викладені у заяві про забезпечення позову обставини свідчать про відсутність належного обґрунтування того, що захист прав та інтересів позивача стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат. Крім того, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у справі «Беєлер проти Італії» Європейський суд з прав людини зазначив, що будь-яке втручання органу влади у захищене право не суперечитиме загальній нормі, викладеній у першому реченні частини 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, лише якщо забезпечено «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогам захисту основоположних прав конкретної особи. Питання щодо того, чи було забезпечено такий справедливий баланс, стає актуальним лише після того, як встановлено, що відповідне втручання задовольнило вимогу законності і не було свавільним.

У рішенні від 09 січня 2007 року у справі «Інтерсплав» проти України» Суд наголосив, що втручання має бути пропорційним та не становити надмірного тягаря, іншими словами воно має забезпечувати «справедливий баланс» між інтересами особи і суспільства.

Тобто, при вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову перш за все необхідно перевірити наявність очевидної небезпеки заподіяння шкоди правам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат та не підтверджує, заявлені позивачем обставини того, що виконання оскаржуваного наказу унеможливить ефективний захист інтересів позивача в частині підтвердження бездоганної репутації.

З урахуванням зазначеного, у суду відсутні правові підстави вважати, що невжиття судом заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача, а тому суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

У зв`язку із вищенаведеним, суд не вбачає наявності обставин для застосування заходів забезпечення позову, а тому приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

На підставі наведеного, керуючись статтями 150, 151, 241-243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову у справі № 280/2644/23- відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду.

Суддя Н.В.Стрельнікова