Решение № 110526366, 17.11.2022, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.11.2022Справа № 910/1996/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., за участю секретаря судового засідання Степов`юк А.М., розглянувши в порядку загального позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (вул. Оболонська, буд. 34, м. Київ, 04071)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РОЯЛ ХАУЗ" (вул. Сурикова 3, оф. 42, м. Київ , 03035)

про стягнення 4 087 418,83 грн.

Представники сторін:

від позивача: Єзута К. С.

від відповідача: не з`явилися.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РОЯЛ ХАУЗ" про стягнення 4 087 418,83 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем як генпідрядником умов укладених між сторонами Договору підряду № 2019-82-Т на виконання будівельних робіт від 29.07.2019 року та Договору підряду № 2020-94-Т на виконання будівельних робіт від 10.11.2020 року в частині своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, внаслідок чого позивача було позбавлено права на формування податкового кредиту, у зв`язку з чим до відповідача мають бути застосовані штрафні санкції у розмірі суми ПДВ у податкових накладних, податковий кредит по яким неможливо сформувати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.02.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

Через канцелярію суду 16.06.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 22.02.2022 року надійшла заява № 056/24-628 від 15.06.2022 року про усунення недоліків позовної заяви, розглянувши яку суд встановив, що недоліки позовної заяви, які зумовили залишення її без руху, позивачем усунено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.06.2022 року з метою забезпечення розумного балансу між нормами статті 3 Конституції України та положеннями статті 2 Господарського процесуального кодексу України позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/1996/22, приймаючи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, господарським судом на підставі частини 3 статті 12 ГПК України постановлено розгляд справи здійснювати в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання у справі на 27.07.2022 року.

При цьому суд зазначає, що передумови об`єднання позовних вимог визначені ч.1 ст. 173 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні вимоги.

Об`єднанням позовів забезпечується правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, з урахуванням факту наявності правовідносин за вказаними договорами підряду в одному складі учасників та щодо виконання будівництва на одному об`єкті, подібність умов укладених правочинів та документів, які мають бути доказами на підтвердження викладених в позовній заяві обставин, спільний спосіб захисту, а також однорідність вимог суд зазначає про правомірність об`єднання позивачем вимог за спірними договорами підряду в одну позовну заяву.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.07.2022 року у зв`язку з неявкою представника відповідача та неподанням останнім відзиву на позовну заяву підготовче засідання відкладено на 14.09.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.09.2022 року враховуючи те, що судом остаточно з`ясований предмет спору та характер спірних правовідносин, позовні вимоги та склад учасників справи, визначені обставини справи, які підлягають встановленню, та зібрані відповідні докази, вчинені усі дії з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті, закрито підготовче провадження у справі № 910/1996/22 та призначено справу до судового розгляду по суті на 13.10.2022 року.

Судом встановлено, що через канцелярію суду 19.09.2022 року від позивача на виконання вимог ухвали суду від 27.07.2022 року надійшло клопотання №056/24-989 від 09.09.2022 року про долучення додаткових документів до справи №910/1996/22. Вказане клопотання позивача разом з доданими до нього документами залучено судом до матеріалів спари.

Судом також доведено до відома позивача, що до початку судового засідання через канцелярію суду 13.10.2022 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, яка відбувалась 10.10.2022 року у м. Києві, ТОВ «БК РОЯЛ ХАУЗ» запроваджено дистанційну роботу для працівників до 17.10.2022 року.

У судовому засіданні 13.10.2022 року судом протокольно оголошено перерву на 17.11.2022 року у зв`язку з неявкою у судове засідання представника відповідача.

В судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2022 року з`явився уповноважений представник позивача.

В свою чергу, відповідач в підготовчі судові засідання 27.07.2022, 14.09.2022 та в судові засідання по розгляду справи по суті 13.10.2022 та 17.11.2022 не з`явився.

Про час, місце і дату судових засідань був повідомлений належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи рекомендовані повідомлення №0105492444495, №0105492808560, №0105492820012 №0105492934190 про вручення поштових відправлень відповідачу з відмітками про їх отримання.

Про поважні причини неявки уповноваженого представника відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті 17.11.2022 року суд не повідомлено.

Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 165, частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, а саме протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, які також визначені судом в ухвалі від 22.06.2022 року про відкриття провадження у справі, а також в ухвалі від 27.07.2022 року про відкладення підготовчого засідання відповідач мав подати відзив на позовну заяву.

Як свідчать матеріали справи, відповідач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України.

Заяв та клопотань процесуального характеру від відповідача на час розгляду справи до суду також не надходило.

Відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відзиву на позовну заяву та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 165 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

В свою чергу, інших доказів на підтвердження своїх вимог, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, від позивача станом на 17.11.2022 року до суду не надходило.

Згідно із частиною 1 статті 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вищевикладене, оскільки відповідач не скористався наданими йому процесуальними правами, зокрема, представник відповідача не прибув в судові засідання з розгляду справи по суті 13.10.2022 та 17.11.2022 року, відповідачем не надано відзиву на позовну заяву, будь-яких письмових пояснень та інших доказів, що впливають на вирішення даного спору по суті, суд здійснював розгляд справи 17.11.2022 року виключно за наявними матеріалами за відсутності уповноваженого представника відповідача.

При цьому, враховуючи наявність відомостей про належне повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, тим самим маючи можливість реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та викладення змісту та підстав своїх вимог та заперечень, а також повторну неявку відповідача у судове засідання по розгляду справи по суті без повідомлення поважності причин такої неявки, суд, враховуючи обмежені процесуальні строки розгляду спору, встановлені ст. 195 Господарського процесуального кодексу України, не знаходив підстав для чергового відкладення розгляду справи.

В свою чергу суд наголошує, що відкладення розгляду справи по суті є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторони, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак неявка учасника судового процесу у судове засідання за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду його позову, не є в подальшому підставою для скасування судового рішення, прийнятого за відсутності представника сторони спору.

У судовому засіданні з розгляду справи по суті 17.11.2022 року уповноважений представник позивача підтримав позовні вимоги та просив позов задовольнити.

Відповідно до статті 240 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 17.11.2022 року оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши в судових засіданнях пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.04.2016 року №286 «Про завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій 35 у Святошинському районі» Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» визначено замовником завершення цього будівництва.

Відповідно до пункту 3.2 вказаного Розпорядження зобов`язано Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» визначити генеральну проектну та генеральну підрядну будівельну організацію для виконання будівельних робіт.

Правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади встановлені Законом України "Про публічні закупівлі", метою якого є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.

Статтею 1 Закону України «Про публічні закупівлі» передбачено, що публічна закупівля (далі - закупівля) - придбання замовником товарів, робіт і послуг у порядку, встановленому цим Законом; тендерна документація - документація щодо умов проведення тендеру, що розробляється та затверджується замовником і оприлюднюється для вільного доступу в електронній системі закупівель; тендерна пропозиція - пропозиція щодо предмета закупівлі або його частини (лота), яку учасник процедури закупівлі подає замовнику відповідно до вимог тендерної документації.

Згідно з ч.ч. 1, 4 статті 10 Закону України «Про публічні закупівлі» замовник самостійно та безоплатно через авторизовані електронні майданчики оприлюднює на веб-порталі Уповноваженого органу в порядку, встановленому Уповноваженим органом та цим Законом, інформацію про закупівлю, зокрема, оголошення про проведення відкритих торгів, тендерну документацію та проект договору про закупівлю не пізніше ніж за 15 днів до кінцевого строку подання тендерних пропозицій, якщо вартість закупівлі не перевищує межі, встановлені у частині третій цієї статті, та не пізніше 30 днів у разі перевищення таких меж.

Відповідно до пункту 15 статті 1 Закону України «Про публічні закупівлі» переможець процедури закупівлі - учасник, тендерна пропозиція якого відповідає всім критеріям та умовам, що визначені у тендерній документації, і визнана найбільш економічно вигідною, та якому замовник повідомив про намір укласти договір, або учасник, якому замовник повідомив про намір укласти договір за результатами застосування переговорної процедури закупівлі.

Відповідно до частини 1 статті 33 Закону України «По публічні закупівлі» рішення про намір укласти договір про закупівлю приймається замовником у день визначення учасника переможцем процедури закупівлі/спрощеної закупівлі.

За приписами частини 4 статті 36 Закону України «Про публічні закупівлі» умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції за результатами аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі або ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури.

Як встановлено судом, за результатами проведення Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» 27.06.2019 року процедури закупівлі UA-2019-06-11-000584-a та 29.10.2020 року - UA-2020-10-29-01349-b (Класифікація за ДК 021:2015: 45450000-6) Товариство з обмеженою відповідальністю «БК РОЯЛ ХАУЗ» визначено переможцем.

Як свідчать матеріали справи, за результатами проведення вказаних процедур закупівлі між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «РОЯЛ ХАУЗ» було укладено Договір підряду на виконання будівельних робіт №2019-82-Т від 29.07.2019 року та Договір підряду на виконання будівельних робіт №2020-94-Т від 10.11.2020 року.

Так, відповідно до умов укладеного 29.07.2019 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «РОЯЛ ХАУЗ» (генпідрядник за договором, відповідач у справі) Договору підряду на виконання будівельних робіт №2019-82-Т (далі - Договір №2019-82-Т), замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання робіт із завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій 35 у Святошинському районі м. Києва (Інші завершальні будівельні роботи, код CPV за ДК 021:2015 - 45450000-6) (далі - Роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору №2019-82-Т).

Згідно з умовами укладеного 10.11.2020 року між Комунальним підприємством з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення «Спецжитлофонд» (замовник за договором, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БК «РОЯЛ ХАУЗ» (генпідрядник за договором, відповідач у справі) Договору підряду на виконання будівельних робіт №2020-94-Т (далі - Договір №2020-94-Т), замовник доручає, а генпідрядник забезпечує відповідно до проектної документації та умов договору виконання додаткових будівельних робіт із завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій 35 у Святошинському районі м. Києва (далі - Роботи), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити належним чином виконані роботи в порядку та на умовах, передбачених цим договором (пункт 1.1 Договору №2020-94-Т).

Розділами 1-20 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т сторони погодили предмет договору, строки виконання робіт, договірну ціну, забезпечення виконання зобов`язань сторін за договором, страхування об`єкта, забезпечення робіт проектною документацією, права та обов`язки сторін, порядок залучення до виконання робіт субпідрядників, організація виконання робіт, фінансування робіт, порядок розрахунків, порядок приймання-передача виконаних робіт, гарантійні строки якості виконаних робіт та порядок усунення дефектів, відповідальність сторін, порядок внесення змін до договору та його розірвання, обставини непереборної сили, антикорупційні застереження, строк дії договору тощо.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Відповідно до пункту 18.1 Договору №2019-82-Т цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2020 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Відповідно до пункту 18.1 Договору №2020-94-Т цей договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань.

Окрім цього, сторонами укладено Додаткові угоди №1-17 до Договору №2019-82-Т та Додаткові угоди №1-6 до Договору №2020-94-Т.

Так, відповідно до умов Додаткової угоди №13 від 03.03.2021 року пункт 18.1 Договору №2019-82-Т викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії Договору №2019-82-Т продовжено до 31.03.2022 року.

Відповідно до умов Додаткової угоди №3 від 03.03.2021 року пункт 18.1 Договору №2020-94-Т викладено у новій редакції, відповідно до якої строк дії Договору №2020-94-Т продовжено до 31.03.2022 року.

Як свідчать матеріали справи, Договір №2019-82-Т, Договір №2020-94-Т та Додаткові угоди до них підписано представниками замовника та генпідрядника і скріплено печатками обох сторін.

Судом встановлено, що укладені правочини за своїм змістом та правовою природою є договорами будівельного підряду, які підпадають під правове регулювання норм глави 33 Господарського кодексу України та §1, 3 глави 61 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Згідно зі статтею 875 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з положеннями статті 318 Господарського кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх. Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта. До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2 статті 319 Господарського кодексу України договір підряду на капітальне будівництво може укладати замовник з одним підрядником або з двома і більше підрядниками. Підрядник має право за згодою замовника залучати до виконання договору як третіх осіб субпідрядників, на умовах укладених з ними субпідрядних договорів, відповідаючи перед замовником за результати їх роботи. У цьому випадку підрядник виступає перед замовником як генеральний підрядник, а перед субпідрядниками - як замовник.

Відповідно до пунктів 1.2, 1.3 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т об`єктом виконання робіт є завершення будівництва дошкільного навчального закладу на вул. Бахмацькій 35 у Святошинському районі м. Києва. Склад та обсяги робіт, визначені технічним завданням, тендерною документацією, проектною документацією, затвердженою в установленому порядку, які можуть бути переглянуті в процесі виконання робіт у разі внесення змін до проектної документації та можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків.

Відповідно до частини 1 статті 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Згідно з пунктом 2.1 Договору №2019-82-Т (в редакції Додаткової угоди №17 від 31.08.2021 року) строк виконання робіт: з липня 2019 року до 23 грудня 2021 року.

Згідно з пунктом 2.1 Договору №2020-94-Т (в редакції Додаткової угоди №6 від 31.08.2021 року) строк виконання робіт: листопад 2020 року - 23 грудня 2021 року.

Зокрема, сторонами погоджено та підписано Додаток 1 до Договору №2019-82-Т «Календарний графік виконання робіт» (із змінами згідно Додаткової угоди №17 від 31.08.2021 року) та Додаток 2 до Договору №2020-94-Т «Календарний графік виконання робіт» (із змінами згідно Додаткової угоди №6 від 31.08.2021 року).

Судом встановлено за матеріалами справи, що на виконання умов Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т та Додаткових угод до них відповідачем було виконано підрядні роботи на загальну суму 24 524 512,98 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями підписаних між позивачем та відповідачем Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) за грудень 2021 року та Довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3).

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладених між сторонами договорів, документом, який підтверджує факт виконання відповідачем будівельних робіт є Акти приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) та Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (форма №КБ-3), які підписані сторонами без зауважень щодо якості, вартості та обсягів виконаних підрядних робіт.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість виконаних відповідачем підрядних робіт.

Разом з тим, заперечень щодо факту виконання відповідачем підрядних робіт на загальну суму 24 524 512,98 грн. відповідно до спірних Актів приймання виконаних будівельних робіт (форма №КБ-2в) позивачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості та термінів виконання підрядних робіт у відповідності до умов Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність виконаних підрядних робіт умовам Договорів, від позивача до суду не надходило.

Згідно з частиною 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

За приписами частини 1, 3 статті 843 Цивільного кодексу України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Ціна роботи у договорі підряду включає відшкодування витрат підрядника та плату за виконану ним роботу.

Ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором (частини 1, 2 статті 844 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов пункту 3.1 Договору №2019-82-Т (в редакції Додаткової угоди №14 від 19.05.2021 року) договірна ціна цього договору є динамічною та визначається на основі приблизного кошторису (Договірної ціни - Додаток №2), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 59 886 927,01 грн., крім того ПДВ 20% - 11 977 385,40 грн., всього разом з ПДВ - 71 864 312,41 грн.

Відповідно до умов пункту 3.1 Договору №2020-94-Т договірна ціна цього договору є динамічною та визначається на основі приблизного кошторису (Договірної ціни - Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору і становить 24 599 980,00 грн., крім того ПДВ 20% - 4 919 996,00 грн., всього разом з ПДВ - 29 519 976,00 грн.

Сторонами узгоджено та підписано Додаток №2 «Договірна ціна» до Договору №2019-82-Т (в редакції Додаткової угоди №14 від 19.05.2021 року), відповідно до якого договірна ціна за Договором №2019-82-Т становить 71 864 312,41 грн., а також Додаток №1 «Договірна ціна» до Договору №2020-94-Т, відповідно до якого договірна ціна за Договором №2020-94-Т становить 29 519 976,00 грн.

Відповідно до частини 4 статті 879 Цивільного кодексу України оплата робіт проводиться після прийняття замовником збудованого об`єкта (виконаних робіт), якщо інший порядок розрахунків не встановлений за погодженням сторін.

Згідно частини 1 статті 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором (частина 2 статті 854 Цивільного кодексу України).

Відповідно до умов пункту 11.1 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т розрахунки за виконані роботи здійснюються на підставі документів про обсяги виконаних робіт та їх вартість (Акт приймання виконаних будівельних робіт (Примірна форма №КБ-2в), Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати (Примірна форма №КБ-3) проміжними платежами в міру виконання робіт за етапами/видами/комплексами.

Згідно з пунктом 11.4 Договору №2019-82-Т оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок генпідрядника, вказаний у розділі 22 цього договору, протягом 181 календарних днів, після підписання сторонами документів, вказаних у пунктів 11.1 цього договору.

За умовами пункту 11.4 Договору №2020-94-Т оплата виконаних робіт здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів у національній валюті (гривні) на розрахунковий рахунок генпідрядника, вказаний у розділі 22 цього договору, протягом 30 календарних днів, після підписання сторонами документів, вказаних у пунктів 11.1 цього договору.

Розділом 10 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т сторони погодили порядок проведення фінансування робіт, відповідно до пункту 10.1 якого фінансування робіт здійснюється за рахунок коштів міського бюджету.

Зобов`язання за цим договором виникають в межах затверджених бюджетних асигнувань на відповідний бюджетний період. Оплата виконаних робіт здійснюється в межах фактичного фінансування (пункт 10.1.1 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т ).

Так, Додатковими угодами №1-17 до Договору №2019-82-Т та Додатковими угодами №1-6 до Договору №2020-94-Т сторонами було визначено конкретний розмір фактичного фінансування робіт за договорами за рахунок коштів спеціального фонду міського бюджету у 2019 - 2021 роках.

Доказів узгодження сторонами інших строків та порядку оплати виконаних будівельних робіт за Договором №2019-82-Т та Договором №2020-94-Т матеріали справи не містять.

Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем у позовній заяві на виконання умов Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т за виконані відповідачем будівельні роботи на об`єкті будівництва позивач сплатив на рахунок ТОВ «БК «РОЯЛ ХАУЗ» кошти у загальному розмірі 24 524 512,98 грн., з яких 8 578 490,88 грн. по Договору №2019-82-Т та 15 946 022,10 грн. по Договору №2020-94-Т, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями платіжних доручень.

При цьому судом встановлено, що факт здійснення позивачем оплати, її розмір та порядок зарахування, а також передачі відповідачем та отримання позивачем виконаних будівельних робіт належним чином підтверджено матеріалами справи та сторонами не заперечуються.

Наразі, зважаючи на зміст позовних вимог, обставини виконання умов Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т в частині здійснення оплати підрядних робіт позивачем, а також виконання відповідачем передбачених умовами Договорів підрядних робіт не є предметом дослідження у даній справі.

В свою чергу суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Так, умовами пункту 20.8 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т передбачено, що у зв`язку зі зміною порядку адміністрування податку на додану вартість та реєстрації податкових накладних, сторони зобов`язуються дотримуватися вимог Податкового кодексу України з адміністрування ПДВ, в тому числі вимоги щодо складання, оформлення та порядку своєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Суд зазначає, що питання виникнення податкових зобов`язань та складання податкової накладної по результатам господарської дії врегульовано в статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов`язань платник податку зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.

Пунктом 201.7 статті 201 ПК України визначено, що податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Згідно з пунктом 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою. Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних повинна здійснюватися з урахуванням граничних строків: для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період. У разі порушення продавцем товарів/послуг граничних термінів реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або допущено помилки при зазначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або порушено граничні терміни реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв`язку з придбанням таких товарів/послуг, або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Протягом 90 календарних днів з дня надходження такої заяви із скаргою з урахуванням вимог, встановлених підпунктом 78.1.9 пункту 78.1 статті 78 цього Кодексу, контролюючий орган зобов`язаний провести документальну перевірку зазначеного продавця для з`ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов`язань з податку за такою операцією.

Зокрема, як зазначено позивачем в позовній заяві та встановлено судом, відповідачем допущено порушення умов пункту 20.8 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т, оскільки останнім за фактом отримання від позивача оплати вартості виконаних підрядних робіт згідно з Договором №2019-82-Т та Договором №2020-94-Т не було зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) податкові накладні на загальну суму ПДВ 4 087 418,83 грн., що підтверджується випискою з системи електронного адміністрування ПДВ.

Суд зазначає, що відносин, які виникають у випадку відмови продавця товарів/послуг надати покупцю податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в ЄРПН, врегульовано у Податковому кодексі України (далі - ПК України).

Так, згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу. Вказана норма не зазнавала змін з часу набрання чинності ПК України.

За пунктами 198.1, 198.2 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені / нараховані, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів та послуг. Датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів / послуг; дата отримання платником податку товарів / послуг.

За приписами пункту 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складення податкової накладної. Суми податку, сплачені (нараховані) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, зазначені в податкових накладних/розрахунках коригування до таких податкових накладних, зареєстрованих в Єдиному реєстрі податкових накладних з порушенням терміну реєстрації, відносяться до податкового кредиту за звітний податковий період, в якому зареєстровано податкові накладні/розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, але не пізніше: ніж через 365 календарних днів з дати складення податкових накладних/розрахунків коригування до таких податкових накладних.

З наведеного вбачається, що згідно пункту 201.10 статті 201 ПК України на продавця товарів/послуг покладено обов`язок в установлені терміни скласти податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних, чим зумовлено обґрунтоване сподівання контрагента на те, що це зобов`язання буде виконано, оскільки тільки підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних суми податку можуть бути віднесені до складу податкового кредиту.

Аналогічний висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.08.2018 року у справі № 917/877/17.

Враховуючи вищевикладені приписи законодавства та умови Договорів, суд доходить висновку, що позивач мав законне очікування виконання відповідачем обов`язку щодо реєстрації податкових накладних в ЄРПН, реєстрація яких надавала б позивачу право на отримання податкового кредиту в сумі .

За таких обставин, як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, відповідачем порушено умови пунктів 20.9, 20.10 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т в частині належного та своєчасного складання, оформлення та реєстрації податкових накладних в ЄРПН, оскільки останній не зареєстрував податкові накладні на суму ПДВ у розмірі 4 087 418,83 грн., у зв`язку з чим позивач позбавлений права на віднесення податку на додану вартість у розмірі 4 087 418,83 грн. до складу податкового кредиту на цю суму.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 509 Цивільного кодексу України правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку, є зобов`язанням.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За приписами частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).

Наразі, ТОВ «БК «РОЯЛ ХАУЗ» в порушення умови пункту 20.8 укладених між сторонами Договорів не було здійснено складання, оформлення та своєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН на суму ПДВ 4 087 418,83 грн.

Як визначено умовами пункту 20.9 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т якщо в результаті невиконання або неналежного виконання однією зі сторін зобов`язань, зазначених у пункті 20.8 договору, інша сторона позбувається права на формування податкового кредиту з ПДВ (у тому числі по податковим накладним, не зареєстрованим в ЄРПН, або зареєстрованим з порушенням вимог) та/або позбавлена прав, наданих ПК України у зв`язку з формуванням податкового кредиту ПДВ, така потерпіла сторона має право застосувати до іншої сторони штраф у розмірі суми ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати.

Сума штрафу, зазначеного в п. 20.9. Договору, виплачується протягом 30 календарних днів з дати отримання письмової претензії однієї із сторін, яка позбулася через дії/бездіяльність іншої сторони можливості формування податкового кредиту ПДВ, із суми платежу з господарської операції, в рамках якої виписувалася (або повинна була бути виписана) незареєстрована/ невірно зареєстрована/ недійсна податкова накладна (п. 20.10 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т).

Так, з метою досудового врегулювання спору позивач звертався до відповідача з претензіями від 22.12.2021 року № 056/24-2920 та № 056/24-2919 щодо виконання останнім умов Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т, в яких, посилаючись на протиправні дії ТОВ «БК «Роял Хауз» щодо нездійснення реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, які суперечать вимогам чинного законодавства та умовам Договорів, та внаслідок яких КП «Спецжитлофонд» було позбавлене права на формування податкового кредиту згідно податкових накладних, які не зареєстровані в ЄРПН на дату написання претензій, вимагало сплати нарахованого згідно п.п. 20.9, 20.10 вказаних Договорів штрафу в сумі 619 320,45 грн. за Договором №2019-82-Т та в сумі ПДВ 58 630,60 грн. за Договором №2020-94-Т.

Проте, вказані претензії замовника залишені відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, встановлено судом та відповідачем не спростовано, внаслідок невиконання відповідачем визначених у пункті 20.8 Договорів зобов`язань зі складання податкових накладних та їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних на суму ПДВ 4 087 418,83 грн., Комунальне підприємство з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" було позбавлене права на формування податкового кредиту на вказану суму, у зв`язку з чим позивачем на підставі пункту 20.9 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т нараховано штраф у загальному розмірі 4 087 418,83 грн. (1 429 748,48 грн. +2 657 670,35 грн. відповідно), тобто у розмірі суми ПДВ, податковий кредит в розмірі якої не можливо сформувати, та який позивач просить стягнути з відповідача в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження виконання своїх зобов`язань в частині здійснення своєчасного складення та реєстрації податкових накладних у ЄРПН та/або неможливості здійснення такої реєстрації на виконання вимог Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т, а також доказів на підтвердження оплати штрафу у розмірі 4 087 418,83 грн. та/або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів, або ж фактів, що заперечують викладені позивачем позовні вимоги.

Згідно статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними Договору №2019-82-Т від 29.07.2019 року та Договору №2020-94-Т від 10.11.2020 року та/або їх окремих положень, а також розірвання правочинів на час фактичного виконання сторонами суду не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірних Договорів на час їх підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.

Суд зазначає, що згідно приписів частини 1 статті 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання (частина 2 статті 216 Господарського кодексу України).

Відповідно до положень частин 1, 4 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин.

Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності (стаття 218 Господарського кодексу України).

Виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з положеннями частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Наразі, пункт 20.9 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т, яким передбачене право застосувати до іншої сторони штраф у розмірі суми ПДВ у податковій накладній, податковий кредит по якій неможливо сформувати, з огляду на встановлений статтею 627 Цивільного кодексу України принцип свободи договору, був погоджений між сторонами за взаємною згодою та на основі вільного волевиявлення, та, як наслідок, є обов`язковим для виконання.

Отже, суб`єкти господарських відносин при укладенні договору наділені законодавцем правом забезпечення виконання господарських зобов`язань встановленням окремого виду відповідальності - договірної санкції, за невиконання чи неналежне виконання договірних зобов`язань, зокрема, штрафу, передбаченого пунктом 20.9 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за договорами, зокрема, в частині штрафу суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення сум або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку.

За результатами перевірки нарахування позивачем штрафу, судом встановлено, що розмір нарахованого позивачем штрафу в сумі 4 087 418,83 грн. відповідає умовам Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т і є арифметично вірним, а тому вказані вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 4 087 418,83 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Таким чином, оскільки відповідачем допущено порушення умов пункту 20.8 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т щодо належного оформлення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних на суму ПДВ в розмірі 4 087 418,83 грн. за наслідками виконання відповідачем підрядних робіт та їх оплати позивачем на підставі вказаних договорів, що призвело до неможливості включення суми податку на додану вартість в розмірі 4 087 418,83 грн. до податкового кредиту позивача, суд приходить до висновку, що передбачений умовами Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т розмір штрафу узгоджується з приписами частини 4 статті 231 Господарського кодексу України та, відповідно, про правомірність застосування позивачем передбаченої пунктом 20.9 Договору №2019-82-Т та Договору №2020-94-Т санкції у вигляді штрафу у розмірі 4 087 418,83 грн..

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

У відповідності до пункту 1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення" рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд доходить висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на відповідача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "РОЯЛ ХАУЗ" (вул. Сурикова 3, оф. 42, м. Київ, 03035, код ЄДРПОУ 42044574) на користь Комунального підприємства з утримання та експлуатації житлового фонду спеціального призначення "Спецжитлофонд" (вул. Оболонська, буд. 34, м. Київ, 04071, код ЄДРПОУ 31454734) 4 087 418 (чотири мільйони вісімдесят сім тисяч чотириста вісімнадцять) грн. 83 коп. штрафу та витрати по сплаті судового збору у розмірі 61 311 (шістдесят одна тисяча триста одинадцять) грн. 28 коп.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено та підписано 27 квітня 2023 року.

Суддя А.М. Селівон