Решение № 110514827, 28.03.2023, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 березня 2023 року Черкаси справа №925/1357/22

Господарський суд Черкаської області у складі судді Кучеренко О.І. із секретарем судового засідання Міняйло А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу

за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско»

про стягнення 526 538,76 грн,

за участю представників:

від позивача: Виростко А.В., адвокат,

від відповідача: Білий М.М., адвокат,

Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося у Господарський суд Черкаської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско», у якому просить суд стягнути з відповідача кошти за договором залізничного перевезення, а саме за плату користування вагонами та збір за зберігання у розмірі 526 538,76 грн та відшкодувати судові витрати у розмірі 7898,08 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що після проведення відповідної перевірки комерційним ревізором відділу аналітики комерційної діяльності та якості надання транспортних послуг структурного підрозділу «Служба комерційної роботи та маркетингу», було встановлено, що відповідачу за затримку 41 вагона-зерновоза не здійснено нарахування плати за користування вагонами у сумі 425 129,70 грн та збір за зберігання рухомого складу на своїх осях у сумі 13652,60 грн. З огляду на виявлений недобір було створено накопичувальну картку ФДУ-92 №08060445 на загальну суму 526 538,76 грн з ПДВ, проте відповідач відмовився від підпису даної накопичувальної картки та оплати заборгованості у добровільному порядку, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду.

11.01.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує щодо задоволення позову у повному обсязі. Відзив мотивований тим, що 02.03.2022 на адресу відповідача надійшло повідомлення позивача №ЦТЛ-19/178 про настання форс-мажору, у якому позивач повідомив, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» не може надавати послуги/виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану на території України. Працівниками станції Славута-І Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Укрзалізниця» вагони відповідача, які надійшли на станцію, були зняті з відповідальності відповідача на відповідальність залізниці про що складені відповідні акти форми ГУ-23 №581, №669, №680, №579, №666, №668, які є чинними на момент звернення позивача із цим позовом до суду. У долучених позивачем довідках щодо заборгованості плати за користування вагонами, не зазначено посадову особу, відповідальну за складення цих довідок, у них відсутній підпис відповідальної особи. Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними не може здійснюватись на підставі довідки щодо заборгованості плати за користування вагонами. У відзиві на позов, відповідач також зазначив, що позивач, звертаючись із даним позовом до суду, пропустив шестимісячний строк позовної давності, а тому просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 19.12.2022 позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків, протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху надати суду: докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів, а саме опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, належним чином засвідчені копії документів, які додані до позовної заяви, надати суду договір залізничного перевезення та зазначити місце знаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

03.01.2023 позивач направив до суду докази надіслання відповідачу копії позовної заяви та копії доданих до неї документів, а саме опис вкладення у цінний лист з поіменним переліком документів, належним чином засвідчені копії документів, які додані до позовної заяви, надати суду договір залізничного перевезення та зазначити місце знаходження оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04.01.2023 відкрито провадження у справі, справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15 год 30 хв 25.01.2023.

Протокольною ухвалою від 25.01.2023 суд ухвалив задовольнити клопотання відповідача і відклав підготовче засідання до 11 год 15 хв 15.02.2023.

Протокольною ухвалою від 15.02.2023 суд закрив підготовче провадження у справі та призначив справу до судового розгляду по суті об 11 год 00 хв 14.03.2023.

Протокольною ухвалою від 14.03.2023 суд оголосив перерву у справі до 15 год 30 хв 28.03.2023.

У судовому засіданні 28.03.2023 було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача та дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

25.02.2020 Акціонерним товариством «Українська залізниця» (перевізник) на веб-сайті http://uz-cargo.com оприлюднено договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом як публічну пропозицію для укладення договору (далі договір).

Судом встановлено та визнається сторонами у справі, що 19.03.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» (замовник) подало Акціонерному товариству «Українська залізниця» (перевізник) заяву про прийняття у цілому пропозиції (акцепт) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, у якій Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» виразило волевиявлення укласти договір у порядку, встановленому статтею 634 Цивільного кодексу України.

Згідно з умовами договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою (пункт 1.1 договору).

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Пропозиції та зміни до договору приймаються і враховуються відповідно до пунктів 9.3 та 9.4 договору та законодавства (пункт 1.5 договору).

Договір з урахуванням змін до нього, оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція про укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору).

Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору).

Перевізник за результатами розгляду заяви (акцепту), направляє другій стороні у власній інформаційній системі повідомлення з накладенням КЕП: або про мотивоване повернення без розгляду заяви (акцепту) із зазначенням причин для такого повернення; або про дату укладення договору, присвоєння замовнику коду замовника, коду вантажовідправника/вантажоодержувача. Код платника є номером договору з замовником (пункт 1.9 договору).

Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше для введення його в дію відповідно до пункту 12.1 договору (пункт 1.10 договору).

Замовник зобов`язаний надавати або організовувати надання місячних замовлень на перевезення відповідно до Правил планування перевезень вантажів через автоматизовану систему планування перевезень вантажів (далі - Система планування перевезень) з проставлянням ознаки, що містить умови надання послуг за наявності; до початку навантаження здійснювати проставлення електронної заявки на подачу вантажних вагонів відповідно до плану перевезень, а для власних вагонів перевізника за три доби до дати навантаження (пункти 2.1.1 та 2.1.2 договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно та регулярно ознайомлюватися з змінами до договору, направленими перевізником документами та повідомленнями, іншою інформацією щодо надання послуг, розміщеними в інформаційних системах перевізника (пункти 2.1.4 та 2.1.14 договору).

Перевізник зобов`язаний розглядати надані замовником місячні та додаткові замовлення на перевезення вантажів, інші замовлення (замовлення на перевезення); приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно з інформацією, яка розміщена у системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов`язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається у додатках до договору та збірнику тарифів (пункти 2.3.1 та 2.3.2 договору).

Замовник зобов`язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікування подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (далі - плата за користування власними вагонами перевізника) (пункт 3.4 договору).

Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється: до 30.09.2020 у розмірі визначеному у розділі V Збірника тарифів; з 01.10.2020 визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою: Пвик = (Спл / 24) * tгод * kм, де: Пвик плата за користування власними вагонами перевізника для відповідного типу вагонів; Спл ставка плати за використання власних вагонів перевізника для відповідного типу власних вагонів перевізника, грн/вагон за добу визначена у додатку 1-2 до договору; 24 кількість годи у добі; tгод кількість годин користування вагоном перевізника для відповідного типу вагонів; kм коригуючий коефіцієнт, що застосовується до Пвик для вагонів, які приймаються до перевезення у складі маршрутної відправки. Коефіцієнт встановлюється перевізником та зазначається у додатку 1-2 договору (пункти 3.4.1, 3.4.2 договору).

Моментом початку відліку часу для нарахування плати за користування власними вагонами перевізника, визначеної в пункті 3.4 договору, є момент передачі замовнику власних вагонів перевізника або початку затримки відповідно до Правил користування вагонами. Облік часу користування, з метою визначення розміру плати за користування власними вагонами перевізника у випадках вказаних в пункті 3.4 договору, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Застосування плати за користування власними вагонами перевізника в частині, що не визначена договором, здійснюється відповідно до Правил користування вагонами. Загальний час, за який нараховується та сплачується замовником плата за користування власними вагонами перевізника, включає час перебування вагонів у безпосередньому розпорядженні замовника та час затримки вагонів з його вини в очікуванні подавання під вантажні або інші операції на станціях призначення і на підходах до них (пункт 3.4.3 договору).

Також плата за користування власними вагонами перевізника нараховується та сплачується замовником у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акті загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 договору).

Збір за зберігання порожнього власного вагону перевізника на місцях загального користування не нараховується (пункт 3.4.5 договору).

Сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за договором у випадку виникнення після укладення Договору обставин непереборної сили, якими є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи, але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, воєнний стан, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратство, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха, кібератак, тощо (пункт 6.1 договору).

Сторона, що не може виконувати зобов`язання за договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна протягом 10 календарних днів з моменту їх виникнення, повідомити про це іншу сторону у письмовій формі, з подальшим наданням підтверджуючих документів (пункт 6.2 договору).

Доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідні документи, які видаються Торгово-промисловою палатою України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами, або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини (пункт 6.3 договору).

Строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік (пункт 7.4 договору).

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення договору здійсненого на веб-сайті http//uz-cargo.com/ та діє до його припинення (пункт 12.1 договору).

14.12.2021 відповідач подав начальнику станції Славута 1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» заявку (угоду), у якій просив вагони, які будуть прибувати у період з 15.12.2021 до 14.12.2022 на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП ТРАНСКО» для навантаження подавати на під`їзну колію Товариства з обмеженою відповідальністю «Акріс-Агро».

З матеріалів справи слідує, що ця заявка (угода) була погоджена 15.12.2021 представником під`їзної колії.

Листом №ЦТЛ-19/178 від 02.03.2022, позивач повідомив відповідача, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» не може надавати послуги/виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в України». Зазначені обставини непереборної сили засвідчені листом Торгово-промислової палати України №2024/02.07-7.1 від 28.02.2022.

За доводами позивача на станцію Славута 1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» 06, 07 та 08 березня 2022 року було подано 41 порожніх вагони-зерновози для завантаження товару відповідача.

06.03.2022 о 17 год 30 хв позивачем було подано 30 вагонів, проте у зв`язку із затримкою вагонів, через автоматизоване робоче місце товарного касиру, введено повідомлення про прибуття вантажу по причині очікування розкредитування перевізних документів. Стосовно цих 30 вагонів були складені акти: форми ГУ-23 №575 на початок затримки 06.03.2022 20 год 30 хв та ГУ-23 №578 на закінчення затримки 07.03.2022 об 17 год 10 хв (відповідальність вантажовласника). Стосовно плати по цим вагонам спір між сторонами відсутній.

07.03.2022 позивачем було подано 37 вагонів в очікуванні подачі під вивантаження, про що було складено акт форми ГУ-23 №579, у якому зазначено, що вагони стоять на коліях станції в очікуванні зняття конвенційних заборон у зв`язку з бойовими діями, початок затримки вагонів з 07.03.2022 з 17 год 30 хв. Щодо цих же вагонів позивачем 05.04.2022 складено акт загальної форми ГУ-23 №666 (чотири вагони), у якому зазначено, що час їх затримки становить з 07.03.2022 17 год 10 хв (акт №579) до 05.04.2022 13 год 00 хв та 06.04.2022 акт загальної форми ГУ-23 №668, у якому зазначено, що час затримки (33 вагони) становить з 07.03.2022 17 год 10 хв (акт №579) закінчення 06.04.2022 17 год 30 хв.

07.03.2022 позивачем було подано 4 вагони в очікуванні подачі під вивантаження, про що 08.03.2022 було складено акт загальної форми ГУ-23 №581, у якому зазначено, що вагони стоять на коліях станції в очікуванні зняття конвенційних заборон у зв`язку з бойовими діями, початок затримки вагонів з 08.03.2022 з 10 год 00 хв. Щодо цих же вагонів позивачем 06.04.2022 складено акт загальної форми ГУ-23 №669 (три вагони), у якому зазначено, що час їх затримки становить з 08.03.2022 з 10 год 00 хв (акт №581) до 06.04.2022 17 год 30 хв та 09.04.2022 акт загальної форми ГУ-23 №680, у якому зазначено, що час затримки (одного вагону) становить з 08.03.2022 0 10 год 00 хв (акт №581) закінчення 09.04.2022 09 год 30 хв.

Як зазначено у актах №579 від 07.03.2022, №581 від 08.03.2022, №666 від 05.04.2022, №668 від 06.04.2022, №669 від 06.04.2022, №680 від 09.04.2022 затримка вагонів на станції призначення відбулася у зв`язку з очікуванням подачі під вивантаження (навантаження) з вини залізниці. Вагони стоять на коліях станції в очікуванні зняття конвенційних заборон у зв`язку з бойовими діями. Вини вантажовласника в затримці не вбачається. Причин для нарахування зборів немає. Відповідальна залізниця « 32 Південно-Західна». Відповідальна станція 341408 Славута 1».

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» від підписання актів №581, №666, №668, №669 та №680 відмовився, у зв`язку з тим, що ці акти складені з вини залізниці, про що міститься запис у картці форми ФДУ-92 №08060445.

31.05.2022 комерційним ревізором відділу аналітики комерційної діяльності та якості надання транспортних послуг структурного підрозділу «Служба комерційної роботи та маркетингу» Козятинського регіону Гаврилюк Н.С. була проведена комплексна перевірка станції Славута-І регіональної філії «Південно-Західна залізниця», під час якої було виявлено, що порожні власні вагони, які прибували на адресу відповідача простоювали на коліях станції з причин, які не залежали від залізниці, про що було складено відповідний акт від та вирішено, що клієнт не повинен звільнятись від плати за користування вагонами за обставин введення конвенційної заборони в зв`язку з бойовими діями і плата за користування має бути нарахована та стягнута у відповідності до пункту 15 Правил користування вагонами і контейнерами.

У акті зазначено, що Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» за затримку 41 власного вагона-зерновоза не нараховано плату за користування вагонами в сумі 425 129,70 грн (без ПДВ) та збір за зберігання рухомого складу на своїх осях в сумі 13652,60 грн (без ПДВ):

вагони №95772737, №95975421, №95154647 початок затримки 08.03.2022 об 10:30, закінчення затримки 06.04.2022 об 17:30, час затримки, який підлягає оплаті 447 год 00 хв, плата за користування за 3 вагони складає 30100.80 грн, збір за зберігання - 961,20 грн;

вагон №95265534 - початок затримки 08.03.2022. об 10.30, закінчення затримки 09.04.2022 об 09:30, час затримки, який підлягає оплаті 487 год 00 хв, плата за користування 11001,00 грн, збір за зберігання 356,00 грн;

вагон №95192035 - початок затримки 07.03.2022 об 17:10, закінчення затримки 05.04.2022 об 13:00, час затримки, який підлягає оплаті 434 год 50 хв, плата за користування - 9743,40 грн, збір за зберігання 320,40 грн;

вагони №95975462, №95975454, №95103032, №53211520, №95964755, №95955563 - початок затримки 07.03.2022 об 17:10, закінчення затримки 06.04.2022 об 17.30, час затримки який підлягає оплаті 455 год 20 хв, плата за користування за 6 вагонів складає 61362,60 грн, збір за зберігання 1922,40 грн;

вагони №95101416, №95842043, №95193603 - початок затримки 06.03.2022 об 20:30, закінчення затримки 05.04.2022 об 13:00, час затримки який підлягає оплаті 446 год 30 хв згідно відомості форми ГУ-46 №09040003 недобір плати за користування за 3 вагони 29986,20 грн, збір за зберігання 961,20 грн;

вагони №53212205, №95104543, №95131660, №95131751, №95154357, №95154472, №95191177, №95585444, №95585485, №95585568, №95585956, №95586038, №95586145, №95586269, №95707782, №95707881, №95842183, №95842225, №95842233, №95842472, №95964706, №95964870, №95964946, №95965000, №95975173, №95975207, №95975462 - початок затримки 06.03.2022 об 20.30, закінчення затримки 06.04.2022 об 17:30, час затримки, який підлягає оплаті 467 год 00 хв - згідно відомості форми ГУ-46 №09040003 недобір плати за користування за 27 вагонів 282 935,70 грн, збір за зберігання 9131,40 грн.

Після проведення перевірки, 08.06.2022 було створено накопичувальну картку форми ФДУ-92 №08060445, відповідно до якої відповідачу нараховано 438 782,30 грн плати за користування вагонами.

У добровільному порядку, плата за користування вагонами та збір за зберігання відповідачем сплачена не була, що і стало підставою для звернення позивача з цим позовом до суду для примусового стягнення заборгованості у сумі 526 538,76 грн з відповідача.

Предметом спору у цій справі є вимога позивача про стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено публічний договір приєднання - договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом у редакції від 25.02.2020. Договір за своєю природою поєднує умови договору про перевезення вантажу із договором про надання послуг у частині надання вантажних вагонів для перевезення вантажів.

Відповідно до статті 306 Господарського Кодексу України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами.

Суб`єктами відносин перевезення вантажів є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Перевезення вантажів здійснюють вантажний залізничний транспорт, автомобільний вантажний транспорт, морський вантажний транспорт та вантажний внутрішній водний транспорт, авіаційний вантажний транспорт, трубопровідний транспорт, космічний транспорт, інші види транспорту.

Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього кодексами, законами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Предметом укладеного між сторонами договору є організація та здійснення перевезення вантажів залізничним транспортом, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних, з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги.

У статті 3 Закону України «Про залізничний транспорт» визначено, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України «Про транспорт», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.

Постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998 затверджено Статут залізниць України (далі Статут), який визначає обов`язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під`їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.

Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під`їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.

На підставі цього Статуту Мінтранс затверджує: а) Правила перевезення вантажів (далі - Правила); б) Технічні умови навантаження і кріплення вантажів; в) Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (далі - Правила перевезень пасажирів); г) інші нормативні документи.

У пункті 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами.

Плата за користування вагонами нараховується відповідно до Правил користування вагонами і контейнерами, які затверджені наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 №113.

У пункті 3 Правил користування вагонами визначено, що облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам`яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6).

Відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під`їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами (пункт 4 Правил).

Час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під`їзні колії або орендовані ділянки колій (пункт 6 Правил користування вагонами і контейнерами).

Як зазначено вище та визнається обома учасниками справи укладений між позивачем та відповідачем договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом виконувався сторонами належним чином до початку військової агресії російської федерації проти України.

Листом №ЦТЛ-19/178 від 02.03.2022, позивач повідомив відповідача, що Акціонерне товариство «Укрзалізниця» не може надавати послуги/виконувати свої зобов`язання за договором внаслідок виникнення обставин непереборної сили, а саме військової агресії російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про ведення воєнного стану в України».

Судом встановлено та визнається сторонами у справі, що з 20 год 30 хв 06.03.2022 до 17 год 10 хв 07.03.2022 на станції призначення Славута 1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» відбулася затримка 30 вагонів-зерновозів, про що були складені відповідні акти загальної форми ГУ-23 №575 та №578 про затримку вагонів на віднесення відповідальності на вантажовласника Товариства з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско». На підставі цих актів позивачем було нараховано плату за користування вагонами у розмірі 1146,00. Плата за затримку 30 вагонів-зерновозів за цей відповідачем була сплачена у повному обсязі, що не заперечується сторонами у справі, тобто спір у цій частині між сторонами відсутній.

07 та 08 березня 2022 року позивачем на станцію Славута 1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» було подано 41 порожніх вагони-зерновози для завантаження товару відповідача.

В очікуванні зняття конвенційних заборон у зв`язку з бойовими діями, вагони хоча і були подані під завантаження, проте відповідачем завантажені не були та стояли на коліях станції Славута 1.

Позивачем були складені акти загальної форми ГУ-23, у яких було зазначено час початку та закінчення затримки вагонів та вказано, що затримка відбувається з вини залізниці і вини вантажовласника в затримці не вбачається. Причин для нарахування зборів немає.

Водночас, обов`язок зі складання актів загальної форми ГУ-23, передбачено пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами у разі затримки вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів (пункт 12 Правил користування вагонами і контейнерами).

Тобто, як передбачено положеннями Правил користування вагонами і контейнерами, необхідність складання акту про затримку, а відповідно право на нарахування плати за користування вагонами виникає у перевізника у зв`язку із затримкою вагонів з вини вантажовласника, або по причинам, які залежать від вантажовласника.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на акт комерційного ревізора від 31.05.2022, відповідно до якого була проведена перевірка управління Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», дотримання вимог ТУ навантаження та кріплення вантажів, охороні праці. Згідно з цим актом було встановлено, що акти форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680 на віднесення відповідальності на залізницю по Товариству з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» не відповідають вимогам пункту 16 Правил користування вагонами і контейнерами та вимогам розпорядження ЦМ-13/693 від 05.04.2022. Перевіркою наявної на станції звітності обставин, у разі яких замовник Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕП Транско» звільняється від плати за користування вагонами по станції Славута 1 не встановлено, плата за користування за затримку даних вагонів має бути нарахована та стягнена у відповідності до пункту 15 Правил користування вагонами і контейнерами, з урахуванням обставин зазначених у розпорядженні ЦМ-13/693 від 05.04.2022.

У пункті 15 Правил визначено, що за час перебування на під`їзних коліях та інших місцях незагального користування вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, плата не вноситься. Якщо такі вагони затримані на станції призначення чи на підходах до неї або на станції відправлення з причин, що залежать від вантажовласника, то плата за користування сплачується в розмірі 50 відсотків.

Обставини, за якими вантажовласник звільняється від плати за користування вагонами і контейнерами передбачені пунктом 16 Правил користування вагонами і контейнерами, а саме:

а) якщо затримка вагонів або контейнерів виникла через стихійне лихо, що спричинило припинення руху на залізничних під`їзних коліях, а також через стихійне лихо або аварію на підприємстві, внаслідок яких згідно з чинними положеннями заборонено виконувати вантажні роботи;

б) у разі подання локомотивом залізниці вагонів і контейнерів на фронти навантаження (вивантаження) у кількості, що перевищує їх максимальну переробну спроможність. Вказана максимальна переробна спроможність визначається за договором між залізницею і вантажовласником;

в) у разі затримки прийняття залізницею вагонів, які пред`явлено їй до здачі, з причин, що залежать від залізниці. Час такої затримки зазначається у графі «Примітки» Пам`ятки про подавання/забирання вагонів, цей час виключається із загального часу користування вагонами (контейнерами).

Причина звільнення від плати за користування вагонами і контейнерами зазначається у графі «Примітки» відомості плати за користування вагонами (контейнерами).

Як зазначено вище облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомостями та Актами, серед яких зазначено Акти загальної форми ГУ-23 (додаток 6). На підтвердження фіксування обліку часу позивач посилається на акти форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680, у яких зазначено, що затримка відбувається з вини залізниці і вини вантажовласника в затримці не вбачається.

Водночас, ні умовами договору, ні Правилами користування вагонами і контейнерами не передбачено випадків нарахування плати за затримку вагонів у разі відсутності вини вантажовласника.

Винятком з цього правила, є нарахування плати за користування власними вагонами перевізника у випадку їх затримки під час перевезення з причин, що не залежать від перевізника. В таких випадках кількість годин затримки обліковується окремо по кожній станції затримки на підставі акті загальної форми ГУ-23 (пункт 3.4.4 договору). Разом з тим, судом встановлено, що затримка вагонів не відбувалася під час перевезення вантажу, а вагони простоювали на станції призначення Славута 1, позаяк вказаний пункт Правил не може бути застосований у спірних правовідносинах. Також суд зазначає, що збір за зберігання порожнього власного вагону перевізника на місцях загального користування не нараховується (пункт 3.4.5 договору). Доказів завантаження спірних вагонів відповідач суду не надав, тому суд дійшов висновку, що вагони не були завантажені відповідачем, що є підставою для ненарахування плати за зберігання.

Акти загальної форми ГУ-23, які складені у випадку затримки вагонів з вказаних вище підстав, містять опис обставин, що стали підставою для затримки вагонів та складання актів, а саме в очікуванні зняття конвенційних заборон у зв`язку з бойовими діями. Саме акт загальної форми ГУ-23 є підставою не враховувати в час користування вагоном за час існування обставин, зазначених вище, оскільки даними актами встановлено відсутність вини відповідача.

Отже, як на доказ наявності підстав для нарахування плати за затримку вагонів на станції призначення та збору за зберігання, позивач посилається виключно на акт комерційного ревізора від 31.05.2022.

Визначення поняття доказів, вимоги щодо доказів, властивостей доказів та порядку їх оцінки урегульовано у главі 5 «Докази та доказування» Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України №132-IX від 20.09.2019 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».

Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 25.06.2020 у справі №924/233/18).

З досліджених у судовому засіданні доказів, зокрема, актів загальної форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680, слідує, що затримка вагонів у період з 07.03.2022 до 09.04.2022 відбулась з вини залізниці, вагони стояли на коліях станції в очікуванні зняття конвенційних заборон оголошених у зв`язку з бойовими діями, вини вантажовласника, тобто відповідача в затримці не вбачається, причин для нарахування відповідачу плати немає.

Вказані акти за формою та змістом відповідають Правилам користування вагонами та контейнерами, будь-яких даних щодо наявності вини відповідача у затримці вагонів не містять, тому суд вважає акти загальної форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680 належними та допустимими доказами у справі відсутності вини вантажовласника (відповідача) у затримці вагонів з 07.03.2022 до 09.04.2022.

Затримка прийняття вагонів, які пред`явлено залізницею до здачі, з причин що залежать від залізниці, що встановлено відповідними актами загальної форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680, не можуть бути підставою для нарахування відповідачу плати за користування вагонами і контейнерами.

Суд критично оцінює наданий позивачем у справу акт комерційного ревізора від 31.05.2022, оскільки перевіркою, за результатами якої він був складений, не встановлено жодних порушень відповідачем Правил користування вагонами та контейнерами, які б свідчили про наявність вини відповідача як вантажовласника за затримку вагонів за період з 07.03.2022 до 09.04.2022, а лише зазначено, що акти загальної форми ГУ-23 №581, №666, №668, №669 та №680 не відповідають вимогам пункту 16 користування вагонами та контейнерами, що повністю спростовується дослідженими у судовому засіданні доказами, тому суд не приймає цей акт як належний та допустимий доказ наявності вини відповідача за затримку вагонів у справі.

Щодо заяви відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності суд зазначає наступне.

За визначенням, наведеним у статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Пунктом шостим частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України визначено, що до вимог, пов`язаних із перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу), застосовується позовна давність в один рік.

Статтею 137 Статуту залізниць України та частини 5 статті 315 Господарського кодексу України, які є спеціальними нормами, передбачено, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Водночас позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (частина 1 статті 259 Цивільного кодексу України).

У пункті 7.3 договору визначено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовника, що випливають з правовідносин сторін за договором, становить один рік.

Позов у справі, що розглядається, подано 14.12.2022, що свідчить про те, що звернення до суду відбулось в межах річного строку позовної давності.

За вказаних обставин, суд вважає недоведеним належними та допустимими доказами факт наявності підстав для нарахування відповідачу плати за користування та зберігання вагонів на станції призначення Славута 1 Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» за період з 07.03.2022 до 09.04.2022, тому суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог позивача і відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки позовні вимоги не підлягають до задоволення, витрати, які понесені позивачем у зв`язку із розглядом цієї справи покладається на позивача та йому не відшкодовуються.

Керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, у разі подання апеляційної скарги рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення. Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення до Північного апеляційного господарського суду.

Повне рішення складене 28.04.2023.

Суддя О.І.Кучеренко