Решение № 110509293, 06.03.2023, Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/18713/22

Провадження № 2-о/752/160/23

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

06.03.2023 року Голосіївський районний суд міста Києва

у складі головуючого по справі судді - Мазура Ю.Ю.,

за участю секретаря - Луценко А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2023 року заявник ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаною заявою, в якій просить встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла на тимчасово окупованій території України у м. Донецьк, Петровському районі Донецької області, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; встановити факт смерті громадянки України, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , місце смерті - м. Донецьк, Петровський район.

Свою заяву заявник обґрунтовував тим, що ОСОБА_1 є рідним сином ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Заявник народжений у шлюбі між його батьком ОСОБА_3 та матір`ю ОСОБА_2 . У свідоцтві про народження заявника визначено прізвище батьків як « ОСОБА_1 » (російською мовою).

ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк померла мати заявника ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Факт смерті матері підтверджується свідоцтвом про смерть від 09.10.2020 року, яке видане Донецькою Народною Республікою.

Отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану заявнику не є можливим, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті відповідно до статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

Місцем смерті є м. Донецьк, Петровський район.

Встановлення факту смерті необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть матері державного зразка.

Причиною неможливості одержання документів, що посвідчують цей факт є відмова у проведенні державної реєстрації смерті, видана Голосіївським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 20.12.2022 року № 453/21.1-52 (копія додається).

В зазначеній відмові Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) розглянувши документи, подані для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 зазначив наступне: «Відповідно до частини першої статті 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться на підставі документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або оголошення її померлою.

Аналіз документів представлених заявником, свідчить, що пред`явлений документ, виданий на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження. Враховуючи викладене, у проведенні державної реєстрації смерті на підставі пред`явлених документів відмовити ».

Окрім того, для отримання свідоцтва про смерть, заявнику треба встановити факт родинних відносин, так як у паспорті заявника або його матері була допущена помилка у прізвищі. Згідно з копії паспорта заявника його прізвище українською мовою зазначено як « ОСОБА_1 », а згідно з копією паспорта прізвище матері заявника українською мовою зазначено як « ОСОБА_1 ». Таким чином, маються розбіжності в написанні прізвищ, а саме в їх перекладі на українську мову.

Згідно з копією свідоцтва про народження заявника дані заявника зазначено як: « ОСОБА_1 » (російською мовою), його батьками зазначено: (російською мовою) «отец - ОСОБА_3 , мать - ОСОБА_2 .

Згідно з паспорта заявника (нового зразка) № НОМЕР_1 виданого від 08.04.2019 органом 8024 його прізвище, ім`я та ім`я по батькові зазначено як: українською мовою « ОСОБА_1 ».

Згідно з копією паспорта старого зразка заявника серії НОМЕР_2 виданого Петровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області від 16.05.1996 року, його прізвище, ім`я та ім`я по батькові зазначено як: українською мовою « ОСОБА_1 », російською мовою « ОСОБА_1 » (копія додається).

Згідно з копією паспорта матері, з якою заявник бажає встановити факт родинних відносин серії НОМЕР_3 , виданого 12.12.2001 року Кіровським РВ ДМУ УМВС України в Донецькій області, її прізвище, ім`я та по батькові зазначено як: українською мовою « ОСОБА_2 », російською мовою « ОСОБА_2 ».

Таким чином, маються розбіжності в написанні (перекладі) прізвищ заявника та особи, родинні відносини з якою просить встановити заявник. Його прізвище зазначено в паспорті як « ОСОБА_1 », а прізвище його матері зазначено як « ОСОБА_1 ».

Отже, помилки виникли внаслідок перекладу прізвища з російської мови на українську. Таким чином, у зв`язку з цим, виникла в заявника необхідність встановити факт родинних відносин між ними.

Враховуючи викладене, заявник звернувся до суду із вказаною заявою про встановлення факту, що має юридичне значення.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 05.01.2023 було відкрито провадження по даній справі.

Заявник ОСОБА_1 та його представник в судове засідання не з`явилася. Представник заявника, адвокат Негода Катерина Олегівна надала до суду заяву, в якій просила розглянути справу без заявника та її присутності, зазначила, що вимоги заяви заявник та представник заявника підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

Заінтересована особа в судове засідання не з`явилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена в установленому законом порядку, свого представника не направила, будь-яких заяв не надала.

Суд, дослідивши подані документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення заяви по суті, вважає, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293, п. 1 ч. 1 ст. 315 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, зокрема і про встановлення фактів родинних відносин між фізичними особами.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, що ОСОБА_1 народжений у шлюбі між його батьками ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Зазначене підтверджується свідоцтвом про народження заявника.

У свідоцтві про народження заявника та у паспорті матері заявника зазначено прізвище матері заявника як « ОСОБА_1 » (записи у свідоцтвах зроблено російською мовою).

Положеннями ч. 4 ст. 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п. 1, 7 постанови від 31.03.1995 № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 07.07.1995 «Про практику розгляду судами справ про встановлення неправильності запису в актах громадянського стану», згідно з цим Законом і Правилами суд розглядає заяви про встановлення неправильності запису в акті громадянського стану як у випадках невиправлення органами реєстрації актів громадянського стану помилок, допущених при складанні актового запису, так і при відмові зазначених органів внести в ці записи передбачені законодавством зміни (прізвища, імені, по батькові тощо) і доповнення (наприклад, про національність і громадянство батьків).

Відповідно до положення п.1 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами. Відповідно до п.1 постанови Пленуму Верховного Суду України №5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах встановлення фактів, що мають юридичне значення» із змінами та доповненнями від 25.05.1998, в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Відповідно до п. 7 постанови Пленуму суд вправі розглядати справи про встановлення родинних відносин, коли цей факт безпосередньо породжує юридичні наслідки, наприклад, якщо підтвердження такого факту необхідне заявникові для одержання в органах, що вчиняють нотаріальні дії, свідоцтва про право на спадщину, для оформлення права на пенсію в зв`язку із втратою годувальника. Суд не може відмовити в розгляді заяви про встановлення факту родинних відносин з мотивів, що заявник може вирішити це питання шляхом встановлення неправильності запису в актах громадянського стану. Як вбачається, що заява про встановлення факту родинних відносин породжує юридичні наслідки для ОСОБА_1 , а встановити цей факт іншим шляхом не можливо, суд вважає, що заява останнього підлягає задоволенню.

Враховуючи вищевикладене, слід прийти до висновку про те, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_1 .

Відповідно до консультативного висновку «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» від 21 червня 1971 року Міжнародного суду ООН документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. Суд приймає до уваги і практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка відповідно до ст.17 Закону України від 23.02.2006 року №3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» має застосовуватися при розгляді справ як джерело права. Так, під час розгляду справ проти Туреччини (зокрема, "Loizidou v. Turkey", "Cyprus v. Turkey"), проти Молдови та Росії (зокрема, "Mozer v/ the Republic of Moldova and Russia", "Ilascu and Others v. Moldova and Russia"), грунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії (Namibia case), ЄСПЛ наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. Такий висновок ЄСПЛ слід розуміти в контексті сформульованого у згаданому Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії так званого «намібійського винятку», який є винятком із загального принципу щодо недійсності актів, у тому числі нормативних, які видані владою не визнаного на міжнародному рівні державного утворення. Зазначений виняток полягає в тому, що не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території.

Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території. Застосовуючи «намібійський виняток» у справі "Cyprus v. Turkey", ЄСПЛ, зокрема, зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це становило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать. Таким чином, документи, видані органами та установами (зокрема, органами реєстрації актів цивільного стану, закладами охорони здоров`я), що знаходяться на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, як виняток можуть братись до уваги судом та оцінюватись разом із іншими доказами в їх сукупності та взаємозв`язку, зокрема, під час розгляду справ у порядку статті 317 ЦПК України. Згідно ч.3 ст.2 Закону України «Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях» № 2268-VIII від 18 січня 2018 року, діяльність збройних формувань Російської Федерації та окупаційної адміністрації Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, що суперечить нормам міжнародного права, є незаконною, а будь-який виданий у зв`язку з такою діяльністю акт є недійсним і не створює жодних правових наслідків, крім документів, що підтверджують факт народження або смерті особи на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, які додаються відповідно до заяви про державну реєстрацію народження особи та заяви про державну реєстрацію смерті особи. З урахуванням викладеного, оцінивши усі зібрані по справі докази, які у їх сукупності підтверджують факт смерті, приймаючи до уваги наявність об`єктивних перешкод для проведення державної реєстрації факту смерті та з метою захисту прав і свобод заявника, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення заяви про встановлення факту смерті, оскільки в даному випадку це єдиний спосіб зареєструвати факт смерті та отримати свідоцтво про смерть, виданого державним органом України. При цьому суд звертає увагу заявника на позицію Верховного суду України, викладену в п. 18 Постанови Пленуму ВСУ №5 від 31 березня 1995 року, згідно якої рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не змінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання. Рішення про встановлення факту, що має юридичне значення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для органів, які реєструють такі факти або оформлюють права, що виникають у зв`язку із встановленим судом фактом. В разі встановлення у судовому порядку факту реєстрації акту громадянського стану орган державної реєстрації актів громадянського стану провадить відповідний запис на підставі рішення суду. У порядку ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню.

У рішенні ЄСПЛ від 10 травня 2001 року у справі «Cyprus v. Turkey» (заява №25781/94) ЄСПЛ вказав, що «зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів далеке від абсолютного. Для людей, які проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним від влади de facto, включаючи й їхні суди; і саме в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які стосуються сказаного, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, зокрема і цим. Думати інакше означало б зовсім позбавити людей, які проживають на цій території, всіх їхніх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, це також означало б позбавити їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать (§ 96).»

Враховуючи, що заявник ОСОБА_1 позбавлений можливості провести державну реєстрацію смерті своєї матері ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у позасудовому порядку, а встановлення даного факту не порушує прав та інтересів третіх осіб та не пов`язане з подальшим вирішенням спору про право, суд дійшов висновку про можливість задоволення заяви та встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 на території м. Донецька, Петровського району Догнецької області, Україна.

Враховуючи те, що повномасштабна військова агресія російської федерації проти України розпочалася 24 лютого 2022 року, і наразі чинним законодавством України не встановлений порядок набрання рішенням у справах про встановлення факту смерті особи на території, на якій ведуться бойові дії законної сили, слід застосувати аналогію закону та відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України визначити, що рішення про встановлення факту смерті особи на території, де ведуться воєнні (бойові) дії/перебувають у тимчасовій окупації/оточені (блоковані), підлягає до негайного виконання.

Частиною другою статті 319 ЦПК України встановлено, що рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Відповідно до пункту 15 розділу 5 Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 18 жовтня 2000 року №52/5, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 18 жовтня 2000 року за №719/4940, якщо державна реєстрація смерті проводиться на підставі рішення суду про оголошення особи померлою або встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, надісланого судом, свідоцтво про смерть оформлюється та видається заявнику під час його звернення до органу державної реєстрації актів цивільного стану.

За змістом п.п. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

На підставі вищевикладеного, суд вважає факт смерті ОСОБА_2 встановленим.

Згідно п.8 ч.1 ст. 430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України.

Положеннями ст. 49 ЦК України визначено, що актами цивільного стану є події та дії, які нерозривно пов`язані з фізичною особою і започатковують, змінюють, доповнюють або припиняють її можливість бути суб`єктом цивільних прав та обов`язків.

Враховуючи вищевикладене, та те, що встановлення вищезазначених фактів необхідно заявнику для отримання свідоцтва про смерть матері державного зразка, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення, підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 258, 259, 315 ЦПК України, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Голосіївський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про встановлення факту, що має юридичне значення - задовольнити.

Встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 у м. Донецьк, Петровського району Донецької області, є матір`ю ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Донецьк ( ідентифікаційний код - НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання - АДРЕСА_1 ).

Встановити факт смерті громадянки України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 в місті Донецьк, Петровський район Донецької області, Україна.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ю.Ю. Мазур