Решение № 110508901, 13.04.2023, Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області

Справа № 699/107/22

Номер провадження № 2/699/38/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2023 м. Корсунь-Шевченківський

Корсунь-Шевченківський районний суд Черкаської області у складі головуючого судді ЛітвіновоїГ.М., за участю секретаря судового засідання Сміян А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору на стороні відповідачів: Корсунь-Шевченківська державна нотаріальна контора про стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання,

УСТАНОВИВ:

У провадження Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори, про розірвання договору довічного утримання, стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання.

З позовної заяви вбачається, що 11.05.2018 між позивачем та відповідачем ОСОБА_2 (за згодою ОСОБА_3 ) укладено договір довічного утримання, відповідно до якого позивач передала у власність відповідачу ОСОБА_2 належні їй на праві приватної власності 2/3 частки житлового будинку з надвірними спорудами та земельну ділянку площею 0,0621 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 , взамін на що відповідач ОСОБА_2 зобов`язався надавати позивачу довічне матеріальне забезпечення.

Позивач у позові стверджує, що в період дії договору довічного утримання, а саме в червні 2020 року, вона передала відповідачу ОСОБА_2 на зберігання власні кошти в розмірі 3000,00 (три тисячі) доларів США, які були її заощадженнями. Зі змісту позову вбачається, що відповідач ОСОБА_2 неодноразово говорив позивачці про те, що так як вона проживає одна, а деякі з її сусідів є неблагонадійними, вживають наркотики, то небезпечно зберігати кошти у неї вдома, оскільки її можуть обікрасти. Тоді ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_2 взяти вказані кошти на зберігання і він погодився, запевнивши її, що він поверне їх за її першою вимогою. Однак, на даний час він відмовляється повернути позивачці взяті у неї на збереження кошти в розмірі 3000,00 доларів США.

Оскільки відповідач ОСОБА_2 не повертає позивачці ОСОБА_1 у добровільному порядку взяті у неї на зберігання гроші в розмірі 3000,00 доларів США, то вона просить стягнути з нього кошти в національній валюті України, еквівалентні 3000,00 доларів США, за курсом НБУ станом на день ухвалення рішення.

Крім того, у позові вказувалося, що відповідачі неналежно виконують взяті на себе обов`язки за договором довічного утримання, чим завдали позивачу моральну шкоду, яка позивачем оцінена у розмірі 10000,0 грн.

З цих підстав позивач звернулася до суду та просила:

- розірвати договір довічного утримання від 11.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за згодою його дружини ОСОБА_3 , який посвідчений державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Гончаренко Ю.І. та зареєстрований у реєстрі за № 1-361;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача завдану моральну шкоду в розмірі 10000,0 грн.;

- стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошові кошти, еквівалентні 3000,00 доларів США за курсом НБУ на день винесення судом рішення по даній справі;

- стягнути із відповідачів на користь позивача понесені судові витрати.

Про дату, час і місце слухання справи учасники були повідомлені належним чином.

Перед початком підготовчого засідання представник позивача адвокат Брус Т.М. звернулася до суду з заявою про виключення з числа відповідачів ОСОБА_3 . Указана заява мотивована тим, що ОСОБА_3 не є стороною договору довічного утримання, питання про розірвання якого ставиться у позові, тому її включено до числа відповідачів помилково.

Ухвалою суду від 12.01.2022 ОСОБА_3 виключено з числа відповідачів у даній справі.

До підготовчого засідання представник позивача адвокат Брус Т.М. звернулася до суду з клопотанням про роз`єднання позовних вимог у даній справі. Вказане клопотання мотивоване тим, що позивач знаходиться у критичній ситуації, оскільки їй 83 роки, вона проживає одиноко, на даний час захворіла, тому потребує сторонньої допомоги. 21.12.2021 вона письмово звернулася до місцевого центру соціального обслуговування за допомогою. Однак у зв`язку з наявністю договору довічного утримання, укладеного з ОСОБА_2 , в усній формі їй було відмовлено у наданні допомоги. Ураховуючи, що справа за позовом ОСОБА_1 на час подання клопотання знаходилася на стадії підготовчого провадження, а в частині розірвання договору довічного утримання відповідач позовні вимоги визнав, з метою економії процесуального часу, представник позивача просила роз`єднати позовні вимоги та в частині визнаних відповідачем позовних вимог ухвалити рішення у підготовчому засіданні.

Ухвалою суду від 12.01.2022 клопотання представника позивача ОСОБА_4 про роз`єднання позовних вимог задоволено, ухвалено роз`єднати позовні вимоги позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання, стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання.

У межах судової справи № 699/842/21 (провадження 2/699/101/22) продовжено розгляд позовних вимог позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання договору довічного утримання.

У межах цієї судової справи здійснюється розгляд позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори, про стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання.

Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час та місце проведення судового засідання, до суду не з`явилися.

Позивач звернулася до суду з заявою про розгляд справи без її участі, позовні вимоги підтримала.

Відповідач ОСОБА_2 ще до роз`єднання позовних вимог надав суду заяву про проведення розгляду справи без його участі. Позовні вимоги про розірвання договору довічного утримання визнав. Вимогу про стягнення з нього гривневого еквіваленту 3000,00 доларів відповідач не визнав, пояснюючи, що ці отримані від позивачки кошти він на неї і витрачав, а саме здійснював покупки і виконував за нею догляд. Також відповідач не визнав і позовну вимогу про стягнення з нього моральної шкоди, оскільки її не завдавав. Щодо суті спору в цілому ОСОБА_2 зазначив, що з 09.04.2021 він відмовився від догляду за позивачкою і надання їй всіляких послуг через створення нею конфліктних ситуацій, висловлені позивачкою незадоволення ним і його дружиною у послугах і роботі, які вони їй надавали, а також образах в їх сторону з боку позивачки.

Завідувачка Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Гончаренко Ю.І. звернулася до суду з заявою про розгляд справи без представника нотаріальної контори.

Фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного.

Між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за згодою дружини останнього ( ОСОБА_3 ), 11.05.2018 укладено договір довічного утримання, посвідчений державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Гончаренко Ю.І., зареєстрований в реєстрі за № 1-361 (а.с. 18-20).

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_1 як відчужувач передала у власність ОСОБА_2 як набувачу належні ОСОБА_1 на праві приватної власності 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_2 Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, взамін чого ОСОБА_2 зобов`язався надавати ОСОБА_1 довічно матеріальне забезпечення.

Рішенням Корсунь-Шевченківського районного суду Черкаської області від 12.01.2022 по справі № 699/842/21 розірвано договір довічного утримання від 11.05.2018, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (за згодою його дружини ОСОБА_3 ), який посвідчено державним нотаріусом Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори Гончаренко Ю.І.та зареєстровано в реєстрі за № 1-361, а також визнано за ОСОБА_1 право власності на 2/3 частки житлового будинку АДРЕСА_1 з надвірними спорудами та на земельну ділянку площею 0,0621 га (кадастровий №7122510100:09:001:0257) для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що розташовані по АДРЕСА_1 . Вирішено питання щодо судових витрат у межах указаної позовної вимоги.

Відповідно до ч. 5 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили,не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Вищевказаним рішенням по справі № 699/842/21 встановлено, що відповідач належним чином не забезпечував позивачку харчуванням, одягом, лікувальними засобами, не надавав матеріального забезпечення, передбаченого умовами договору.

Отже обставини щодо неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків за договором довічного утримання не потребують доказування при розгляді цієї справи.

Згідно з ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, серед іншого, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 01.09.2020 (справа 216/3521/16-ц) відступила від правового висновку про те, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута лише у тих у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди передбачено або існують вказівки норм ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору. Велика Палата Верховного Суду сформулювала новий правовий висновок, відповідно до якого, виходячи з положень статей 16 і 23 ЦК України та змісту права на відшкодування моральної шкоди в цілому як способу захисту суб`єктивного цивільного права, компенсація моральної шкоди повинна відбуватися у будь-якому випадку її спричинення право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди виникає внаслідок порушення права особи незалежно від наявності спеціальних норм цивільного законодавства.

Ураховуючи похилий вік та стан здоров`я позивачки ОСОБА_1 , яка укладаючи договір довічного утримання з ОСОБА_2 покладала на нього сподівання на отримання допомоги у догляді, якого вона потребувала, проте в повній мірі такий догляд не отримала, слід дійти висновку, що позивачка зазнала душевних переживань, які завдали їй моральної шкоди.

Позивачка оцінює завдану їй моральну шкоду у розмірі 10000,00 грн.

Суд наголошує, що визначаючи співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам суд повинен виходити із засад розумності та справедливості. З огляду на те, що «розумність» і «справедливість» є оціночними поняттями, суд має широку свободу розсуду під час визначення розумного та справедливого (співмірного) розміру відшкодування моральної шкоди. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більш аніж достатнім для розумного задоволення потреб потерпілої особи і не повинен призводити до її збагачення.

У справах про відшкодування моральної шкоди обов`язок по доведенню обставин заподіяння моральної шкоди та визначення розміру компенсації на її відшкодування покладається на позивача.

Під час розгляду справи позивачка правом, передбаченим статтями 81, 103 ЦПК України, не скористалася, з клопотанням про призначення відповідної судової експертизи не зверталася.

Доводи позивачки щодо спричинення їй глибоких і тривалих моральних страждань не доведені нею в ході судового розгляду.

Виходячи з вимоги розумності і справедливості суд вважає, що заявлений позивачкою розмір моральної шкоди не відповідає завданим їй моральним стражданням.

Суд дійшов висновку, що справедливим у даній ситуації буде присудження позивачці 1000,00 грн в рахунок відшкодування моральної шкоди.

З огляду на викладене позовна вимога про стягнення моральної шкоди підлягає частковому задоволенню.

Щодо позовної вимоги про стягнення переданих на зберігання грошових коштів суд зазначає наступне.

У період дії договору довічного утримання, а саме у червні 2020 року, позивач передала відповідачу власні збереження у розмірі 3000,00 доларів США. Письмово вказана передача грошових коштів сторонами оформлена не була, однак відповідач ОСОБА_2 у поданих до суду письмових поясненнях факт отриманні цих грошових коштів визнає.

Крім того, з довідки СПД № 1 ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 23.06.2021 вбачається, що під час розгляду заяви ОСОБА_1 (СО 1159 від 31.05.2021) опитаний в поліції ОСОБА_2 пояснив, що на час, коли він виконував умови договору довічного утримання, ОСОБА_1 дійсно за усною домовленістю між ними дала йому кошти в розмірі 3000,00 доларів США. Частину коштів ОСОБА_2 витратив на утримання ОСОБА_1 , а частину на власні потреби (а.с. 52-53).

Відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

У даному випадку суд не має сумніву щодо факту передання позивачкою відповідачу грошових коштів у розмірі 3000,00 доларів США. Також відсутні сумніви щодо добровільності визнання відповідачем цього факту.

При цьому позивачка стверджує, що грошові кошти передавалися відповідачу на зберігання, а відповідач стверджує, що з цих коштів він здійснював утримання позивачки. Однак, як вказано вище, з довідки СПД № 1 ВП № 1 ЧРУП ГУНП в Черкаській області від 23.06.2021 вбачається, що частину коштів ОСОБА_2 витратив на власні потреби.

Відповідно до ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Статтею 938 ЦК України передбачено, що зберігач зобов`язаний зберігати річ протягом строку, встановленого у договорі зберігання. Якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення. Якщо строк зберігання речі визначений моментом пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення, зберігач має право зі спливом звичайного за цих обставин строку зберігання вимагати від поклажодавця забрати цю річ в розумний строк.

Зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання, а також передавати її у користування іншій особі.

Відповідно до ч. 1 ст. 949 ЦК України зберігач зобов`язаний повернути поклажодавцеві річ, яка була передана на зберігання, або відповідну кількість речей такого самого роду та такої самої якості.

Згідно з ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ст. 208 ЦК України у письмовій формі належить вчиняти:

1) правочини між юридичними особами;

2) правочини між фізичною та юридичною особою, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

3) правочини фізичних осіб між собою на суму, що перевищує у двадцять і більше разів розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, крім правочинів, передбачених частиною першою статті 206 цього Кодексу;

4) інші правочини, щодо яких законом встановлена письмова форма.

Позивач ОСОБА_1 передала на зберігання відповідачу ОСОБА_2 3000,00 доларів США, отже договір зберігання слід було укласти у письмовій формі.

Водночас, відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією зі сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Під час розгляду справи відповідач підтвердив, що отримував від ОСОБА_1 кошти у розмірі 3000,00 доларів США саме на зберігання (зв. а.с. 81). Однак указав, що ці кошти він витратив на ОСОБА_1 , здійснював покупки і виконував за нею догляд.

Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України, обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Як зазначено вище, положеннями ЦК України встановлено, що зберігач не має права без згоди поклажодавця користуватися річчю, переданою йому на зберігання.

Відповідачем не доведено, що спірні кошти він витратив на ОСОБА_1 , у тому числі за її розпорядженням чи згодою.

З огляду на викладене отримані відповідачем на зберігання грошові кошти у розмірі 3000,00 доларів США мають бути повернуті ним на користь позивачки.

Позивачка просить стягнути цю суму у національній валюті України гривні, а розмір визначити еквівалентно до курсу НБУ станом на дату ухвалення рішення.

Суд дійшов висновку про наявність встановлених законом підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача грошових коштів у національній валюті України, еквівалентних 3000,00 доларів США за курсом НБУ на день винесення судом рішення по даній справі

Справа розглядається 13.04.2023. Офіційний курс долара США на цей день дорівнює 36,57 грн. Таким чином з відповідача на користь позивачки слід стягнути грошові кошти у розмірі 109710,00 грн (3000,00 доларів США Х 36,57 грн).

Щодо розподілу судових витрат слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з роз`єднанням позовних вимог, на даний час розглядаються вимоги про стягнення моральної шкоди та переданих на зберігання коштів, за які позивачем було сплачено 907,89 грн. Позовна вимога про стягнення грошових коштів, еквівалентних 3000,00 доларів США, задоволена повністю. Позовна вимога про стягненні моральної шкоди у розмірі 10000,00 грн задоволена частково в розмірі 1000,00 грн. Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 817,89 грн, а 90,00 грн мають бути віднесені за рахунок позивача.

Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

З договору про надання правової (правничої) допомоги від 15.07.2021 вбачається, що адвокат Брус Т.М. надавала позивачу ОСОБА_1 правничу допомогу, яка полягала у представництві клієнта:

- під час досудового врегулюванні спору ОСОБА_1 з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 щодо розірвання договору довічного утримання, укладеного 11.05.2018 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , за письмовою згодою його дружини ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Корсунь-Шевченківського нотаріального округу Гончаренко Ю.І., зареєстрованого в реєстрі за № 1-361, повернення коштів, переданих на зберігання;

- в Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: Корсунь-Шевченківської державної нотаріальної контори, про розірвання договору довічного утримання, стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання (п. 1 Договору.)

ОСОБА_1 , у свою чергу, зобов`язалася сплатити адвокату гонорар в розмірі 10000,00 грн. При цьому гонорар в розмірі 5000,00 грн. було сплачено авансом при укладенні договору і було оплатою послуг адвоката на стадії досудового врегулювання спору, решта гонорару в розмірі 5000,00 грн мало бути сплачено на стадії судового розгляду справи в Корсунь-Шевченківському районному суді Черкаської області, як у суді першої інстанції. Договором передбачено, що у випадку врегулювання спору без суду решта гонорару в розмірі 5000,00 грн клієнтом адвокату не оплачується, сплачений авансом гонорар в розмірі 5000,00 грн адвокатом клієнту не повертається (п. 7 Договору).

Позивач у позові зазначала, що попередній розрахунок розміру судових витрат, які вона вже понесла у зв`язку з розглядом справи, складається з судового збору в розмірі 1513,60 грн. та витрат на правничу допомогу у справі в розмірі 5000,00 грн.

На підтвердження сплати витрат на правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн. позивач надала квитанцію від 08.09.2021 № 0.0.2257568160.1 та акт виконаних робіт до договору № 13-1/2021 від 15.07.2021.

При розгляді справи № 699/842/21 судом постановлено додаткове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесених судових витрат у вигляді витрат на правову/правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

З урахуванням указаного, суд вважає за необхідне стягнути у межах цієї справи з відповідача на користь позивача понесені нею судові витрати у вигляді витрат на правову/правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Керуючись ст. ст.10,81, 141, 142, 200, 247,264-268,354ЦПК України ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди та коштів, переданих на зберігання задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 завдану моральну шкоду в розмірі 1000,00 (одна тисяча) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 109710,00 (сто девять тисяч сімсот десять) грн, що станом на 13.04.2023 еквівалентно 3000,00 (трьом тисячам) доларів США за офіційним курсом НБУ.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір за позовні вимоги про стягнення моральної шкоди та стягнення переданих на зберігання коштів у розмірі 817,89 грн (вісімсот сімнадцять грн 89 коп) грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати у вигляді витрат на правову/правничу допомогу у розмірі 2500,00 (дві тисячі п`ятсот) грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_3 , інші дані суду не відомі.

Відповідач: ОСОБА_2 , паспорт НОМЕР_2 , виданий Корсунь-Шевченківським РВ УМВС України в Черкаській області, адреса зареєстрованого та фактичного місця проживання: АДРЕСА_4 , інші дані суду не відомі.

Повний текст рішення складено 24.04.2023.

СуддяЛітвінова Г.М.