Решение № 110492209, 17.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Справа № 160/1421/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпрі адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00034022), третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 16, код ЄДРПОУ: 08353525) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду, засобами поштового зв`язку, надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати оформлену пунктом 4 протоколу від 04 листопада 2022 року № 294 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмову Міністерства оборони України в призначенні мені, сержанту строкової військової служби в запасі ОСОБА_1 - одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16-163 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» і підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № № 975;

- зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду І групи з 14 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з його виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно статей 16-163 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № № 975.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає, що він є інвалідом війни першої групи. У період 1984 1986 роки позивач проходив строкову військову службу у лавах Збройних Сил Радянського Союзу, зокрема, у періоду з 22.07.1985 по 16.08.1985 та з 02.09.1986 по 15.09.1986 у складі діючої армії брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджено довідкою ІНФОРМАЦІЯ_1 від 06.03.2017 №68/сз. Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан він отримав мінно-вибухове численне осколочне поранення голови, ніг, закриту черепно-мозкову травму, контузію, різану рану правої голені. Отриманим 03 січня 2023 року письмовим повідомленням відповідача від 23 листопада 2022 року №7/16939/13 з доданими до нього витягом з протоколу засідання Комісії від відповідача від 04.11.2022 №294 був повідомлений, що розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову для призначення одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.08.2018 №89. При цьому комісією повторно відмовлено у призначенні вказаної допомоги з посиланням на те, що заявник не має право на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевіричні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби, якщо інвалідність настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби. Заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін. Крім того, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975. Позивач вказує, що дане рішення є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, посилаючись на судову практику, відповідно до якої встановлено, що право на отримання допомоги виникає у військовослужбовця з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби. Вказує, що одноразова грошова допомога є компенсаційним механізмом соціального захисту військовослужбовців, які спрямовані на забезпечення їх у разі повної або часткової втрати працездатності, втрати годувальника безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом. З урахуванням обставин, викладених у позові просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/1421/23 та у зв`язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 31 січня 2023 року позовну заяву залишено без руху. Запропоновано позивачу усунути недоліки позовної заяви шляхом надання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до п. 8 ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до кількості учасників справи; належним чином завірені: виписки з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 04 листопада 2022 року №294; листа Дніпропетровського обласного територіального центру комплектування та соціальної підтримки від 23.11.2022 року №7/16939/13.

13 лютого 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду через канцелярію від позивача надійшла уточнена позовна заява та копії вищевказаних документів, завірені належним чином.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі №160/1421/23. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, за наявними у справі матеріалами (письмове провадження).

09 березня 2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від Міністерства оборони України надійшов відзив (вх. №3431/23), відповідно до якого зазначає, що рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду у справі №160/14514/21 встановлено, що позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до п.4 ч.2 ст. 16 Закону №2011-ХІІ. Проте вказує, що при визначенні права особи на отримання одноразової грошової допомоги Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» делеговано Кабінету Міністрів України визначити не тільки порядок проведення компенсаційних виплат, а й умови, за яких вони здійснюються. Пунктом 11 Порядку, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, передбачено, що військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу перелік документів, зокрема, документи, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов`язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Відтак, у даному випадку обов`язок прийняття Комісією рішення щодо призначення грошової допомоги узгоджується з обов`язком особи надати визначений перелік документів. Оскільки позивач не виконав вимоги Порядку та не надав зазначений документи, підстави для призначення допомоги відсутні. Просить у задоволенні адміністративного позову відмовити.

17 березня 2023 року на адресу суду позивачем надано заперечення на відзив (вх. №21666/23), відповідно до яких надано додаткові пояснення щодо предмету спору з посиланням на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини.

Третьою особою письмові пояснення щодо предмету спору у встановлений судом строк не надано.

Згідно положень статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглянув справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є інвалідом 1 групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни інвалідів війни, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 06 березня 2018 року.

У період 1984 - 1986 років позивач проходив строкову військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, зокрема, у період з 22.07.1985. по 16.08.1985 та з 02.09.1986 по 15.09.1986 у складі діючої армії брав участь у виконанні інтернаціонального обов`язку в Демократичній республіці Афганістан, що підтверджено довідкою Новокадацького районного військового комісаріату від 06.03.2017 № 68/сз.

Під час проходження строкової військової служби у республіці Афганістан позивач отримав мінно-вибухове численне осколочне поранення голови, ніг, закриту черепно-мозкову травму, контузію, різану рану правої голені.

Відповідно до витягу з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранення, контузії, травм, каліцтв №469 від 08.02.2016 року, осколкові вогнепальні поранення голови, обличчя та правої нижньої кінцівки, ЗЧМТ (контузія, 1986 р.) колишнього військовослужбовця (позивача), наслідком яких стали множинні рубці в зазначених анатомічних областях, що підтверджується висновком спеціаліста СМЕ Дніпропетровського обласного бюро № 421 від 08.07.2015 року, та які у подальшому привели до розвитку: наслідки перенесеної ЗЧМТ (1986 р., контузія головного мозку) у вигляді посттравматичної, дисциркуляторної енцефапопатії II ст., складного ґенезу з розсіяною органічною симптоматикою лівобічним геміпарезом на фоні ГХ III ст. атеросклерозу, СОП (10.2015 року) ангіопластика стенозу правої СА з імплантацією стегна, що підтверджується військово-обліковими та медичними документами, - поранення, травма, контузія, захворювання, так, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

21.03.2016 позивач пройшов медико-соціальну експертизу, за результатом якої йому було визначено І групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальної експертною комісією Серії 12 ААА № 430276.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07.07.2017 року по справі №804/3322/17 було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, за участі третьої особи на стороні відповідача без самостійних вимог на предмет спору Дніпропетровський обласний військовий комісаріат про зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- зобов`язано Міністерство оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянути питання з призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975.

З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням І групи інвалідності, внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби, позивач звернувся до Міністерства оборони України через Дніпропетровський обласний військовий комісаріат з відповідною заявою, яка була прийнята 14.08.2017 Новокадацьким РВК та 17.08.2017 за вих.№7/12614/17 Дніпропетровського ОВК направлено до Департаменту фінансів Міністерства оборони України.

Як слідує з матеріалів справи, позивачем при поданні заяви та документів про виплату одноразової грошової допомоги, були надані також і висновок судово-медичного експерта СМЕ Дніпропетровського обласного бюро № 421 від 08 липня 2015 року, витяг з протоколу від 08 лютого 2016 року № 469 засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв й довідки до акту огляду медико-соціальною експертною комісією від 21 березня 2016 року серії 12 ААА № 430276.

Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум 06.10.2017 дійшла висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу (протокол №104), оскільки останнім не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення, який передбачено пунктом 11 Порядку № 975, а висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи та висновок Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України, які подані з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення.

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням, позивач звернувся знову до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.02.2018 року по справі №804/8041/17 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, Дніпропетровського обласного військового комісаріату про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити певні дії, а саме:

- визнано протиправною відмову Міністерства оборони України щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року №2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- визнано протиправним та скасовано пункт 18 Протоколу від 06 жовтня 2017 року №104 засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги;

- зобов`язано Дніпропетровський обласний військовий комісаріат повторно подати розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати ОСОБА_1 , одноразової грошової допомоги передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві»;

- зобов`язано Міністерство оборони України прийняти рішення щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975 «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві».

На виконання вказаного рішення, 31.08.2018 пунктом 34 Протоколу №89 засідання Комісії позивачу було відмовлено в призначенні разової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону 2011 та відповідно до Порядку 975.

Як вбачається зі змісту пункту 34 Протоколу Комісії від 31 серпня 2018 року №89, свою відмову в призначенні позивачу разової грошової допомоги, відповідач обґрунтовує посиланням на ті обставини, що Міністерство оборони України не здійснювало розрахунок під час звільнення з Прикордонних військ КДБ СРСР, оскільки Міністерство оборони України було створено 24.08.1991 року відповідно до Постанови Верховної Ради України «Про військові формування на Україні» та не є правонаступником Міністерства оборони СРСР, та похідний від цього висновок, про те, що витрати, пов`язані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України.

Не погоджуючись з таким рішенням позивач повторно звернувся до суду.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/14514/21 визнано протиправним та скасовано оформлену пунктом 34 протоколу від 31 серпня 2018 року №89 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмову Міністерства оборони України в призначенні ОСОБА_1 сержанту строкової військової служби в запасі одноразової грошової допомоги відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей»; зобов`язано Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду І групи з 14 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з його виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно до підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 та статей 16 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей», у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду.

У зв`язку з набранням законної сили рішень судів комісією Міністерства оборони з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум розглянувши подані документи, дійшла висновку про скасування попереднього рішення та відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що підтверджується витягом з протоколу від 04 листопада 2022 року №294. Про прийняте рішення повідомлено ОСОБА_1 листом від 23.11.2022 за вих. №7/16939/13.

Так, згідно п. 4 Протоколу №294 від 04.11.2022 вказано:

«на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 у справі №160/14514/21 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 12.07.2022:

скасувати пункт 34 протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 31.08.2018 №89;

відмови у призначенні одноразової грошової допомоги сержанту строкової військової служби в запасі ОСОБА_1 (Дніпропетровський ОТЦКСП), якого 04..12.1986 звільнено із строкової військової служби з Прикордонних військ КДБ СРСР та 14.03.2016 під час первинного огляду органами МСЕК визнано особою з інвалідністю 1 групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах де велися бойові дії (довідка МСЕК серія 12 ААА №430276 від 21.03.2016).

Заявник не має права на одержання одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 частини 2 статті 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», а також підпунктом 3 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975, одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим зі строкової служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби.

Заявнику інвалідність встановлена понад 3-місячний термін.

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 12.02.2019 справа №816/1458/18 та від 13.06.2019 справа №816/2213/18, від 19.11.2020 №2040/6292/18, від 19.01.2022 справа №826/6254/18.

Крім цього, заявником не подано документ, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва), який передбачено пунктом 11 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 №975.

Висновок спеціаліста з питань судово-медичної експертизи від 08.07.2015 №42і, який складено зі слів заявника та витяг з протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України від 08.02.2016 №469, які подано разом з іншими документами, не є документами, що свідчать про обставини поранення (травми, каліцтва).

Аналогічна правова позиція наведена в постановах Верховного Суду від 10.04.2019 у справі №822/220/18, від 31.07.2019 у справі №440/3614/18, від 29.04.2020 у справі 11.03.2021 у справі №320/6810/17, від 18.11.2021 у справі №520/1625/19.

Висновок про причинний зв`язок травми, поранення, контузії складається на підставі документів, передбачених пунктами 21.7 та 21.8 Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14.08.2008 №402, які не подано на розгляд комісії».

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням (пункт 4 протоколу від 04 листопада 2022 року № 294 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум), що є предметом оскарження, звернувся до суду з даною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи, доводам позивача, викладеним в позовній заяві, та доводам відповідача, викладеним у відзиві на позов, суд врахував такі норми чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку із виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни здійснюється відповідно до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» № 2232-ХІІ від 25.03.1992 року (далі - Закон № 2232-ХІІ).

На день звернення позивача із первісною заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги Закон України № 2011-ХІІ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» діяв із змінами, внесеними Законом України № 5040-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань соціального захисту військовослужбовців». Частиною другою Прикінцевих положень Закону № 5040-VI встановлено, що дія цього Закону не поширюється на осіб, стосовно яких до набрання чинності цим Законом прийнято рішення про виплату їм одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, або які отримали замість зазначеної допомоги інші компенсаційні виплати відповідно до законодавства.

Отже, Прикінцевими положеннями Закону № 5040-VI визначена його дія щодо кола осіб, на яких його положення, які набрали чинність з 1 січня 2014 року, не поширюються (зокрема, такими є особи, стосовно яких уже прийнято рішення про виплату одноразової грошової допомоги). Постанова КМ України № 975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» прийнята на реалізацію положень Закону № 2011-ХІІ (в редакції Закону № 5040-VI) містить положення (абзац третій пункту 2 Постанови № 975), за якими одноразова допомога, що не була призначена, призначається і виплачується в установленому законодавством порядку, яке діяло на день виникнення права на отримання допомоги. Такі норми вказаної постанови звужують право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16, 16-2, 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції від 1 січня 2014 року) осіб (позивача зокрема), які до 1 січня 2014 року не зверталися про отримання цієї допомоги і щодо яких, відповідно, не приймалося рішення щодо її призначення. Так, право на отримання грошової допомоги у позивача виникло після набрання чинності Законом № 5040-VI (з дати встановлення інвалідності - 21.03.2016 року), крім того, із заявою про отримання цієї допомоги він звернувся тоді, коли Закон № 2011-ХІІ (яким передбачено виплату одноразової грошової допомоги) діяв в новій редакції і передбачав, серед іншого, інші розміри такої допомоги. За таких обставин - позивач має право претендувати на призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з положеннями законодавства, чинного станом на його дату звернення (передусім Закону № 2011-ХІІ і Прядку № 975), оскільки, виходячи з принципу законності, закріпленого статтею 9 КАС України, закон, як нормативно-правовий акт вищої юридичної сили відносно урядової постанови, має перевагу у застосуванні, якщо між ними є неузгодженість.

Приписами пп. 4 ч.2 ст. 16, п. «б» ч. 1 ст. 16-2, ч.6,9 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності 1 групи.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується МО України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами. Особи, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої цим Законом, можуть реалізувати його протягом трьох років з дня виникнення у них такого права. Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається КМ України.

Постановою КМ України № 975 від 25.12.2013 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, п.6,12 якого визначає аналогічні приписи, визначені пп. 4 ч.2 ст. 16, п. «б» ч. 1 ст. 16-2, ч.6 ст. 16-3 Закону № 2011-ХІІ.

Крім того, п.п. 3, 13 Порядку № 975 визначено, що у разі встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги є дата, що зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку. Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Так, відповідно до оскаржуваного протоколу відповідач як на підставу відмови вказує про встановлення інвалідності понад 3-місячний термін; відсутність документу, що свідчить про причини та обставини поранення (травми, каліцтва).

Так, Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі № 804/3322/17 встановлено: «зважаючи на встановлені обставини отримання ОСОБА_1 поранення, травми, контузія, захворювання, що пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, він має право на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до частини 2 статті 16 Закону № 2011-ХІІ.

… оскільки судом підтверджено право ОСОБА_1 на одноразову грошову допомогу, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог позивача про зобов`язання Міністерства оборони України в особі комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, розглянути питання з призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, передбаченої статтею 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № 975».

Дніпропетровським окружним адміністративним судом у справі №804/8041/17 встановлено наступне: «при наданні висновку про причинний зв`язок поранення позивача, Центральною військово-лікарською комісією встановлювались обставини отримання поранення та зроблено висновок, що захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Так, в матеріалах справи міститься витяг із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтва колишнього військовослужбовця №469 від 08.02.2016р. (підстава: протокол засідання УВЛК №469 від 08.02.2016 року), що здійснювалось для визначення причинного зв`язку отриманих травм, контузій під час військової служби у країнах, де велись бойові дії. Як вбачається з даного витягу, у позивача було виявлено осколкові вогнепальні поранення голови, обличчя та правої нижньої кінцівки, ЗЧМТ (контузія, 1986р.).

На підставі вищезазначеного, суд дійшов висновку, що рішення Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв Міністерства оборони України №469 від 08.02.2016р., яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії засвідчує в діях позивача відсутність протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії) і є належними документами, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

При цьому, у вказаному протоколі не зафіксовано, що поранення пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження».

Третім апеляційним адміністративним судом у справі №160/14514/21 встановлено, що «позивач, якому встановлена І група інвалідності з 21.03.2016 року внаслідок осколкові вогнепального поранення голови, обличчя та правої нижньої кінцівки, ЗЧМТ (контузія, 1986 р.), отриманої під час проходження військової служби, має право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої п. «б» ч.1 ст.16-2 Закону №2011-XII, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб.

Відповідно до п.4.7 Положення про організацію в МО України роботи з обчислення вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям і соціального забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та членів їх сімей, затвердженого наказом МО України 14.08.2014 р. №530, яке набрало чинності 11.11.2014 року, документи на одержання одноразової грошової допомоги в разі встановлення інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності особам, звільненим з військової служби (зборів, резерву), оформляє та подає в Департамент фінансів МО України обласний військовий комісар за місцем проживання цих осіб.

Положеннями ст.16 Закону №2011-XII та Порядком №975 передбачено право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок виконання обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії».

Також, у справі №160/14514/21 апеляційним судом зазначено, що «оскільки матеріалами справи підтверджено, і зазначені обставини не заперечуються сторонами, що позивач отримав інвалідність внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що ОСОБА_1 має право на отримання одноразової грошової допомоги згідно з ст.16 Закону №2011-XII в порядку, визначеному постановою КМ України №975, та зобов`язав відповідача повторно розглянути питання щодо призначення та виплатити одноразової грошової допомоги позивачу, як інваліду І групи з 14.03. 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з його виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, у розмірі 400-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на день встановлення інвалідності, з урахуванням висновків суду».

Згідно частини четвертої статті 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Суть преюдиції полягає в неприпустимості ставлення під сумнів судового рішення, яке набрало законної сили, а також повторного розгляду судом одного й того самого питання між тими самими сторонами. Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті самі особи, які брали участь у попередній справі. Преюдиційними є факти, встановлені рішенням чи вироком суду, що набрали законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення й окреслюється його суб`єктивними і об`єктивними межами, згідно з якими сторони та інші особи, які брали участь у розгляді справи, а також їхні правонаступники, не можуть знову оскаржувати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. (справи № 140/6115/21, № 753/11000/14-ц, № 2-1383/2010, 160/9902/19, 640/10625/21). Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу.

Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ

Таким чином, Дніпропетровським окружним адміністративним судом вже тричі розглядався спір щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду І групи з 14 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з його виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № № 975. Вказані рішення набрали законної сили та є обов`язковими до виконання.

Крім того, суд зазначає, що Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розлядав такі справи про виплату одноразової грошової допомоги військовослужбовцям: щодо строків, протягом яких у військовослужбовців строкової військової служби виникає право на отримання допомоги (постанова від 26.06.2018 справа № 750/5074/17 ); щодо обов`язку підтвердження причин та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва) (постанова від 10.04.2019 справа № 822/220/18 ).

Судова палата у цій справі відступила від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах в частині визнання актів судово-медичного дослідження та витягів з протоколу військово-лікарської комісії про причинний зв`язок захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, достатніми та належними доказами, у розумінні пункту 11 Порядку № 975, що свідчать про причини та обставини поранення (травми, контузії та захворювання) військовослужбовця, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 25.05.2018 у справі № 729/426/17, від 21.08.2018 у справі № 295/13892/16-а, від 23.10.2018 у справі № 822/3005/17, від 11.12.2018 у справі № 740/1538/17, від 29 січня 2019 року у справі № 293/342/17.

Також Палата сформувала висновок про те, що документами, які свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), зокрема про те, що поранення (контузія, травма, каліцтво) не пов`язане з учиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення, не є наслідком учинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, можуть бути лише достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем такого поранення.

Водночас неподання особою, яка звернулася за призначенням одноразової грошової допомоги, документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми, каліцтва), не створює для Міністерства оборони України обов`язку щодо їх витребовування.

У постанові Верховного Суду від 27.07.2022 у справі № 620/3562/18 розглядалося питання про відсутність у законодавстві конкретного визначеного виду документа на підтвердження причин та обставин поранення.

Верховний Суд врахував, що Порядок № 975 не визначає, який саме документ (військово-облікові документи, медична довідка, акт розслідування, архівна довідка, виписка з історії хвороби тощо) повинна подати особа, яка звертається щодо отримання одноразової грошової допомоги, на підтвердження обставин причини та обставин поранення (контузії, травми або каліцтва).

Відсутність у абзаці 6 пункту 11 Порядку №975 вказівки про якийсь конкретний документ, який свідчить про причини та обставини поранення, говорить про те, що в кожному конкретному випадку це можуть бути різні документи, які свідчать про причини та обставини поранення.

Подання до Міністерства оборони України відповідного рішення ВЛК щодо встановлення причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв, яким встановлено, що отримані особою поранення, травма, контузія, захворювання пов`язані з виконанням обов`язків військової служби, не виключає необхідності подання інших, зазначених у пункті 11 Порядку № 975, документів, що свідчать про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання.

Рішення ВЛК, яким встановлено, що отримані позивачем поранення, травма, контузія, захворювання, пов`язані з виконанням обов`язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії, та висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи не є тими документами, що підтверджували б обставини отримання поранення або що отримане поранення не пов`язане із вчиненням правопорушення чи є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України

визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

В силу частини третьої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкту владних повноважень на підтвердження правомірності свого рішення та докази, надані позивачем, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо судових витрат.

Позивач звільнений від сплати судового збору, у зв`язку з чим питання щодо розподілу витрат в порядку статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України судом не вирішується.

Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, м. Київ, пр. Повітрянофлотський, буд. 6, код ЄДРПОУ: 00034022), третя особа: Дніпропетровський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (49006, м. Дніпро, вул. Шмідта, буд. 16, код ЄДРПОУ: 08353525) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 4 протоколу від 04 листопада 2022 року № 294 засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, про відмову в призначенні сержанту строкової військової служби в запасі ОСОБА_1 - одноразової грошової допомоги відповідно до статей 16 - 16-3 Закону України «Про соціальний і правових захист військовослужбовців та членів їх сімей» і підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № № 975.

Зобов`язати Міністерство оборони України призначити та виплатити ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу, як інваліду І групи з 14 березня 2016 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, пов`язаних з його виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, відповідно статей 16 16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і підпункту 1 пункту 6 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року № № 975.

Розподіл судових витрат не здійснювався.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Боженко