Решение № 110489149, 27.04.2023, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа №302/1337/22

Провадження №2/302/43/23

Номер рядка звіту 43

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 смт. Міжгір?я Закарпатської області

Міжгірський районний суд Закарпатської області в складі:

головуючого, судді Пухальського С. В.,

за участю секретаря судового засідання Куруц В. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Міжгір`я Закарпатської області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум,

ВСТАНОВИВ:

Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (далі позивач, Головне управління, ГУ ПФУ в Закарпатській області) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення надміру виплачених сум.

Позовні вимоги мотивовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та відповідно до поданої заяви від 28 листопада 2003 року, йому було призначено соціальну пенсію по інвалідності.

З метою недопущення безпідставних витрат державних коштів, у межах компетенції, Головне управління на постійній основі проводить моніторинг своєчасності пенсійних виплат, а також перевірку підстав для здійснення таких виплат. В ході моніторингу було виявлено переплату відповідачу за період з 17.10.2018 по 30.04.2020 в сумі 29 643,58 грн., оскільки ним не було повідомлено про його працевлаштування з жовтня 2018 року.

Посилаючись на вказані обставини та відсутність наміру у відповідача добровільно відшкодувати суму надміру сплаченої пенсії, в позовній заяві висловлено прохання стягнути з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Закарпатській області надміру виплачену суму за період з 17.10.2018 по 30.04.2020 в розмірі 29 643,58 грн.

Ухвалою суду від 21.11.2022 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 11-12).

11.01.2023 представником відповідача подано до суду відзив на позов, в якому посилаючись на відсутність у поданій ОСОБА_1 28 листопада 2003 року заяві на призначення йому пенсії по інвалідності, умови для заявника повідомляти орган пенсійного фонду про обставини, які згідно із законодавством тягнуть за собою припинення виплати призначеної пенсії, а також недоведеність зловживань з боку відповідача, як пенсіонера, що призвели до переплати йому пенсії по інвалідності, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (а.с. 32-36).

Ухвалою суду від 23.01.2023 визнано поважнимипричини пропускустроку наподання відповідачемвідзиву тапредставнику відповідачапоновлено вказанийпроцесуальний строк (а.с. 54-55).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позовні вимоги підтримав. Доводи сторони відповідача про необґрунтованість позовних вимог вважав хибними та такими, що не спростовують підстав позовної заяви.

Відповідач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кривка П. П. в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у відзиві на позов. Також представник відповідача зауважив про пропуск позивачем строків позовної давності для звернення до суду із вказаним позовом, що просив урахувати при ухваленні рішення по справі.

Заслухавши доводи та заперечення учасників цивільного процесу, дослідивши наявні в матеріалах справи та додатково надані докази, суд приходить до наступних висновків.

Кожна особа має право в порядку, встановленому Цивільним процесуальним кодексом України (далі ЦПК України) звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина 1 статті 4ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 2ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частинами першою та третьою статті 13ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом (частини 1 та 2 статті 12ЦПК України).

Відповідно до статті 81ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, на підставі принципу змагальності сторони учасники справи з метою ухвалення рішення на свою користь зобов`язані повідомити суду істотні для справи обставини, надати суду докази, які підтверджують, або спростовують ці факти, а також вчиняти процесуальні дії, спрямовані на те, щоб переконати суд у необхідності ухвалення бажаного для них рішення.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Згідно з положеннями статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Частиною 1 статті 77 та частиною 2 статті 78 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79ЦПК України передбачено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно норм статті 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За змістом статті 89ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів справи та встановлених судом обставин вбачається наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ в Закарпатській області та відповідно до поданої заяви від 28 листопада 2003 року, йому було призначено соціальну пенсію по інвалідності. Цією заявою відповідач також зобов?язався повідомляти управління Пенсійного фонду України про всі зміни, що викликають зміну розміру виплачуваної пенсії (а.с. 7).

Як зазначає позивач у позовній заяві та підтверджується відповіддю від 11.04.2023, з метою недопущення безпідставних витрат державних коштів, у межах компетенції, Головне управління на постійній основі проводить моніторинг своєчасності пенсійних виплат, а також перевірку підстав для здійснення таких виплат. В ході моніторингу 08.05.2020 було з`ясовано про виникнення переплати відповідачу за період з 17.10.2018 по 30.04.2020 в сумі 29 643,58 грн., оскільки ним не було повідомлено про його працевлаштування з жовтня 2018 року (а.с. 100).

За вихідним від 08.05.2020 ГУ ПФУ в Закарпатській області повідомило ОСОБА_1 про те, що у зв?язку із працевлаштуванням з 17.10.2018 виплату йому соціальної пенсії по інвалідності як інваліду третьої групи загального захворювання припинено на період роботи (а.с. 5).

Згідно з частиною першою статті 50 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» суми пенсій, виплачені надміру внаслідок зловживань з боку пенсіонера або подання страхувальником недостовірних даних, можуть бути повернуті пенсіонером добровільно або стягуються на підставі рішень територіальних органів Пенсійного фонду чи в судовому порядку.

Відповідно до статті 102 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсіонери зобов`язані повідомляти органу, що призначає пенсії, про обставини, що спричиняють зміну розміру пенсії або припинення її виплати. У разі невиконання цього обов`язку і одержання у зв`язку з цим зайвих сум пенсії пенсіонери повинні відшкодувати органу, що призначає пенсії, заподіяну шкоду.

У відповідності до пункту 2.5. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Порядок), затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1, у разі працевлаштування (навчання) особи, якій призначено пенсію, такою особою протягом 10 днів надається органу, що призначає пенсію, довідка про прийняття на роботу (навчання).

Відповідно до абзацу 2 пункту 2.21. Порядку у разі працевлаштування (початку діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування) після призначення пенсії особа повідомляє орган, що призначає пенсію, за місцем перебування на обліку як одержувача пенсії, про дату працевлаштування (початок діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування), вид зайнятості (укладення трудового договору, цивільно-правового договору, реєстрація як фізичної особи підприємця, провадження незалежної професійної діяльності) шляхом подання заяви.

У пункті 3 Порядку відшкодування коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, та списання сум переплат пенсій та грошової допомоги, що є безнадійними до стягнення, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 21 березня 2003 року №6-4, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 15 травня 2003 року за №374/7695, передбачено, що повернення коштів, надміру виплачених за призначеними пенсіями, проводиться відповідно до статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у випадках виявлення подання громадянами недостовірних відомостей про заробітну плату чи інший дохід, стаж роботи, несвоєчасного подання відомостей про зміни у складі сім`ї тощо.

Згідно з частиною першою статті 103 Закону України «Про пенсійне забезпечення» суми пенсії, надміру виплачені пенсіонерові внаслідок зловживань з його боку (в результаті подання документів з явно неправильними відомостями, неподання відомостей про зміни у складі членів сім`ї тощо), стягуються на підставі рішень органу, що призначає пенсії.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 1215 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) не підлягає поверненню безпідставно набуті заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача.

Тлумачення наведених норм закону дає підстави для висновку, що зайво сплачені суми пенсії можуть бути стягнуті за умови зловживань з боку пенсіонера або подання ним недостовірних даних. Законодавцем передбачені лише два виключення із цього правила: якщо виплата відповідних грошових сум сталася внаслідок рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; у разі недобросовісності зі сторони набувача.

Правильність розрахунків, за якими проведено виплати, а також добросовісність набувача презюмуються, тому тягар доказування рахункової помилки та недобросовісності набувача покладено на платника відповідних грошових сум.

До подібних висновків щодо застосування статті 1215 ЦК України дійшов Верховний Суд України у постановах: від 22 січня 2014 року №6-151цс13, від 02 липня 2014 року №6-91цс14. Ці висновки підтвердила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року у справі №753/15556/15-ц (провадження №14-445цс18).

В межах розгляду даної справи, судом установлено, що ОСОБА_1 не виконав обов`язок щодо своєчасного повідомлення Головного управління про зміну свого статусу працевлаштування, тобто про обставину, що викликає зміну розміру виплачуваної пенсії, оскільки із відповідним повідомленням не звертався, що свідчить про наявність факту безпідставно набутої пенсії через недобросовісність зі сторони відповідача й з огляду не це, суд вважає безпідставними доводи представника відповідача щодо відсутності у поданій ОСОБА_1 28 листопадна 2003 року заяві на призначення йому пенсії по інвалідності, умови для заявника повідомляти орган пенсійного фонду про обставини, які згідно із законодавством тягнуть за собою припинення виплати призначеної пенсії.

Незадовільний майновий стан відповідача, який є особою з інвалідністю ІІІ групи з безстроковим визначенням інвалідності, на даний час безробітний та взятий на облік як внутрішньо переміщена особа, не є підставою для звільнення його від обов?язку щодо повернення отриманої надміру суми пенсії.

Вказані обставини можуть бути враховані судом при вирішенні питання розстрочення виконання рішення на стадії його виконання в порядку, передбаченому положеннями статті 435 ЦПК України.

Разом з тим, перевіривши доводи представника відповідача щодо порушення позивачем строків позовної давності при зверненні до суду із даним позовом, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 256ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов`язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред`явити вимогу про виконання зобов`язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку (частина п?ята статті 261 ЦК України).

Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252 та 255 ЦК України.

При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).

За змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Як зазначалося вище про виникнення переплати відповідачу пенсії, Головному управлінню стало відомо 08.05.2020.

Враховуючи, що надмірно пенсія відповідачу виплачена за період з 17 жовтня 2018 року по 30 квітня 2020 року, а позивачем засобами поштового зв?язку спрямовано позов до суду лише 11 листопада 2022 року, суд приходить до висновку про наявність правових підстав щодо часткового задоволення вимог позивача та стягнення з ОСОБА_1 на користь ГУ ПФУ в Закарпатській області суми надміру сплаченої пенсії в межах строку позовної давності за період з 11 листопада 2018 року по 30 квітня 2020 року, розмір якої, розрахований судом виходячи з наданих позивачем даних щодо нарахованої пенсії, становить 10 232,67 грн. (1042,67 (20 днів за листопад 2019 року) + 1638 (грудень 2019 року) + 1638 (січень 2020 року) + 1638 (лютий 2020 року) + 1638 (березень 2020 року) + 2638 (квітнень 2020 року) = 10232,67).

За змістом частини 1 статті 141ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При подачі позову позивачем сплачено судовий збір в сумі 2481,00 грн., ціна позову 29 643,58 грн., позов задоволено на суму 10232,67 грн., тобто на 34,52 відсотка, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 856,44 грн. судового збору (задоволена частина позову 10232,67 х 100/29643,58 (ціна позову) = 34,52 %). Розрахунок: судовий збір 2481/100 х 34,52 = 856,44).

Керуючись статтями 2, 3, 10-13, 19, 76-81, 141, 258, 259, 263-265, 273, 279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області, код ЄДРПОУ 20453063, надміру виплачену суму за період з 11 листопада 2019 року по 30 квітня 2020 року включно в розмірі 10232,67 грн. (десять тисяч двісті тридцять дві гривні 67 коп.) та витрати зі сплати судового збору в розмірі 856,44 грн. (вісімсот п?ятдесят шість гривень 44 коп.).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скаргана рішеннясуду подаєтьсяпротягом тридцятиднів до Закарпатського апеляційного суду безпосередньо або через Міжгірський районний суд Закарпатської області з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повний текст судового рішення складено 27 квітня 2023 року.

Суддя Пухальський С. В.