№ 110477562, 25.04.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023 м. Ужгород Справа № 907/909/22

Суддя Господарського суду Закарпатської області Лучко Р.М.,

за участю секретаря судового засідання Штундер Д.Л.

Розглянувши заяву представника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний", адвоката Кувшинової В.П. від 03.04.2023

про ухвалення додаткового рішення

у справі №907/909/22

за позовом Компанії ARTONIA LIMITED, Нікосія Республіка Кіпр

до відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпатська нафтогазова компанія», м. Мукачеве Закарпатської області

до відповідача 2 Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний», м. Одеса

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів Приватного виконавця виконавчого округу Закарпатської області Ярошевського Дмитра Андрійовича, м Мукачево Закарпатської області

про зняття арешту із заставного майна

За участю представників:

позивача: Семенов І.В., адвокат, довіреність від 23.02.2022 (в режимі відеоконференцзв`язку);

відповідача 1: не з`явився;

відповідача 2: Кувшинова В.П. адвокат, довіреність № 1118202 від 13.09.2022 (в режимі відеоконференцзв`язку);

третьої особи: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Компанія ARTONIA LIMITED ("Артонія Лімітед") звернулася до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія" та до Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Південний" , в якому просить зняти арешт, накладений постановою приватного виконавця від 09.02.2022 про арешт майна боржника у виконавчому провадженні №68594363, з рухомого майна, що належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Закарпатська нафтогазова компанія", а саме з таких транспортних засобів:

автомобіля марки: TOYOTA; модель: LAND CRUISER; рік випуску: 2010; тип: легковий; номер кузова: НОМЕР_1 ; колір: чорний; державний номерний знак: НОМЕР_2 ; та

причепа марки ПГМФ; модель 8304-02; рік випуску: 2016; номер кузова: НОМЕР_3 ; колір: синій; державний номерний знак: НОМЕР_4 .

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 29 березня 2023 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У відзиві на позовну заяву від 10.01.2023 відповідач 2, відповідно до ч. 1 ст. 124 ГПК України, зазначив про те, що ПАТ АБ "Південний" поніс та очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 гривень.

Як вбачається з матеріалів справи, у вказаному рішенні Господарського суду Закарпатської області від 29 березня 2023 року вирішено питання про розподіл судових витрат лише в частині судового збору.

11 квітня 2023 року від представника відповідача 2 на поштову адресу суду надійшла заява від 03.04.2023 у якій заявник просить суд стягнути з Компанії ARTONIA LIMITED понесені судові витрати на правову допомогу в розмірі 10 500,00 грн.

Ухвалою суду від 13 квітня 2023 року розгляд заяви позивача від 03.04.2023 про ухвалення додаткового рішення призначено в судовому засіданні на 25.04.2023 та встановлено учасникам справи строк до 24.04.2023 для подання письмових пояснень і заперечень щодо заяви у справі № 907/909/22.

Позивачем 25.04.2023 подано засобами електронного зв`язку заперечення щодо заяви відповідача про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якого Компанія ARTONIA LIMITED просить суд зменшити розмір заявлених ПАТ АБ «Південний» судових витрат, пов`язаних із наданням професійної правничої допомоги до 2000,00 грн.

В обґрунтування поданого заперечення позивач зазначає, що з огляду на предмет спору, обсяг доказів та наведені відповідачем-2 аргументи проти позову, ця справа не є складною для адвоката, який за своїм правовим статусом має достатню правову кваліфікацію, а отже складання відзиву на позов у цій справі не вимагало від адвоката істотних витрат часу та професійних здібностей, що за позицією позивача є підставою для зменшення розміру понесених відповідачем 2 витрат на правову допомогу в цій частині з 3500,00 грн до 1000,00 грн.

В частині включення відповідачем 2 до судових витрат правничої допомоги, пов`язаної з участю в судових засіданнях, позивач зазначає, що у представника відповідача-2 не було безпосередньої необхідності виїзду у відрядження до Господарського суду Закарпатської області для участі в судових засіданнях у цій справі, що в свою чергу не перешкоджало такому представнику приймати та виконувати інші доручення відповідача-2 або інших клієнтів, у зв`язку з чим позивач вважає, що заявлений Відповідачем розмір витрат, пов`язаних з участю представника Відповідача-2 в судових засіданнях в суді першої інстанції, який складає 7000,00 грн є надмірним та також завищеним, а тому підлягає зменшенню з 7000,00 грн до 1000,00 грн.

Згідно з ухвалами суду від 21.04.2023 та від 24.04.2023 забезпечено можливість участі в судовому засіданні 25.04.2023 представників відповідача 2 та позивача в режимі відеоконференцзв`язку поза межами приміщення суду за допомогою підсистеми відеоконференцзв`язку ЄСІТС.

Представник відповідача 2 в судовому засіданні підтримав подану Товариством заяву про ухвалення додаткового рішення та просив суд стягнути з позивача понесені Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 500,00 грн. Крім того, представником відповідача 2 надано пояснення та наведено власні аргументи щодо поданого позивачем клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

Представник позивача в судовому засіданні заперечив проти задоволення заяви відповідача 2 про ухвалення додаткового рішення про стягнення з Компанії ARTONIA LIMITED 10 500,00 грн судових витрат на професійну правничу допомогу, вважає обгрунтованим та співмірним зі складністю даної справи, обсягом наданої адвокатом відповідачу 2 правничої допомоги розмір судових витрат в цій частині в сумі 2000,00 грн.

Представники відповідача 1 та третьої особи у судове засідання 25.04.2023 не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, хоча про дату та час судового засідання повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Приписами ч. 4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (надалі ГПК України) визначено, що неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Відповідно до ст. 233 ГПК України, додаткове рішення у цій справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи.

Розглянувши матеріали заяви та додані до неї докази, заслухавши доводи та міркування представників позивача та відповідача 2, суд зважає на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 1ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Статтею 124 ГПК України унормовано, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Частина перша статті 123 ГПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої вказаної статті Кодексу).

Статтею 126 ГПК України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 ст.126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 ст.126 ГПК України).

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 ст.126 ГПК України).

Згідно зі ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Згідно зі ст. 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.

За змістом пункту 1 частини другої статті 126, частини восьмої статті 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Подаючи відзив на позовну заяву відповідачем 2 зазначено про те, що він очікує понести у зв`язку з розглядом справи витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 14 000,00 грн, які складаються вартості правничої допомоги по складанню відзиву на позов - 3500,00 грн та вартості участі в судових засіданнях в суді першої інстанції - 10 500,00 грн (з судових засідання по 3500,00 грн за одне судове засідання).

Водночас, відповідачем 2 в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України після прийняття рішення у справі відповідно до заяви про ухвалення додаткового рішення від 03.04.2023 надано суду Договір про надання правової допомоги №1/6-18 від 18.06.2018, укладеного між Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» та Публічним акціонерним товариством Акціонерним банком «Південний» з Додатком №1 до нього, Додаткову угоду від 21.12.2022 до даного Договору, затверджені протоколом №1 засідання ради Адвокатського об`єднання «Юрпрайм» від 15.06.2018 мінімальні ставки адвокатської винагороди даного адвокатського об`єднання та акт прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2023 до Договору про надання правової допомоги № 1/6-18 від 18.06.2018, відповідно до якого загальна вартість наданих адвокатським об`єднання відповідачу 2 послуг по представництву у справі №907/909/22 становить 10 500,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з ч. 3 ст. 13 ГПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 1 ст. 73 ГПК України унормовано, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до п. 1.1. Договору про надання правової допомоги №1/6-18 від 18.06.2018 (надалі Договір) відповідач 2, як Замовник доручає та оплачує, а Адвокатське об`єднання «Юрпрайм», як Виконавець бере на себе зобов`язання представляти інтереси Замовника у всіх державних та інших підприємствах, установах, організаціях, в тому числі у органах внутрішніх справ структурних підрозділах прокуратури. України та інших правоохоронних органах, в органах державної виконавчої служби (перед приватними виконавцями) а також вести від імені Замовника справи у всіх судових установах України, незалежно від їх місцезнаходження та які, відносяться до судів першої; апеляційної га касаційної інстанції згідно з процесуальним законодавством України.

Згідно з п. 4.1. Договору за послуги, що надаються Виконавцем у відповідності із умовами даного договору, Замовник сплачує Виконавцю гонорар (винагороду). у розмірі та у порядку, передбаченому у Додатку № 1 до цього Договору; що є його невід`ємною частиною.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення визначаються у додатку до Договору про надання правової допомоги (п. 4.3. Договору).

Згідно з п. 1 Додатку №1 до Договору його сторони домовилися, що вартість послуг (гонорар/винагорода) Виконавця за Договором визначається шляхом здійснення сумування фактично витраченого адвокатом часу на виконання відповідник робіт та вартості фактично наданих послуг та виконаних робіт, відповідно до мінімальних ставок адвокатського гонорару, затверджених Протоколом засідання ради АО «Юрпрайм» № 1 від 15.06.2018 року та з урахуванням п.п. 2, 3 цього Договору.

Положеннями п. 2 Додатку №1 до Договору визначено, що розмір адвокатського гонорару за годину роботи становить 50% прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на день оплати.

Загальний обсяг гонорару може бути збільшено у випадку підвищеної складності справи (п. 3 Додатку №1 до Договору).

Строк дії Договору відповідно до п. 1 Додаткової угоди від 21.12.2022 до Договору його сторонами продовжено шляхом викладення в новій редакції п. 8.1. Договору - до 31.12.2023 року.

Як вбачається з наданого відповідачем 2 Протоколу засідання ради АО «Юрпрайм» № 1 від 15.06.2018 року адвокатським об`єднанням затверджено мінімальні ставки адвокатської винагороди даного адвокатського об`єднання, зокрема в господарських справах: «Складання відзиву, відповіді на відзив, заперечень, пояснення, заяви, клопотання» - 3500,00 грн (п. 3.2. ставок) та «Участь в суді 1-ї інстанції» - 3500,00 грн за одне судове засідання.

Відповідно до Акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2023 за договором про надання правової допомоги №1/6-18 від 18.06.2018 сторонами зафіксовано наступні послуги, які підлягають оплаті з боку Замовника та були фактично здійснені Виконавцем при наданні правової допомоги у даній справі №907/909/22:

- складання відзиву на позовну заяву - 3500,00 грн

- участь в судових засіданнях, два судових засідання в суді першої інстанції (2 судових засідання по 3500,00 грн) - 7000,00 грн, а разом - 10 500,00 грн.

Як зазначено у п. 2 означеного Акту загальна вартість наданих послуг по наданні правничої допомоги у даній справі №907/909/22 склала 10 500,00 грн, які підлягають сплаті з боку Замовника протягом 30 днів з моменту підписання цього Акту.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Так, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою-сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Такі критерії оцінки поданих заявником доказів суд застосовує з урахуванням особливостей кожної справи та виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, приписів статей 123-130 ГПК України та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі № 911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Водночас, суд звертається до правової позиції, що викладена у постанові Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21 за якою під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені частиною четвертою статті 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами частини четвертої статті 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною п`ятою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21тощо (п.п. 8.39.-8.41. постанови Верховного суду від 12.01.2023 у справі №908/2702/21).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

За положеннями пункту 4 статті 1, частин третьої та п`ятої статті 27 Закону України від 5 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - Закон № 5076-VI) договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону № 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону № 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також за статтею 28 Правил адвокатської етики гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

В даному контексті суд звертається до правової позиції, зазначеній у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц. Так, Велика Палата Верховного Суду зробила такі висновки:

1) розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу (пункти 28-29);

2) при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21);

3) саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони (пункт 44).

Поряд з цим відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21, учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.

У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо».

Суд звертається також і до правової позиції висловленої Великою Палатою Верховного Суду у справі №904/4507/18 від 12.05.2020, яка полягає в тому, що: «не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом, зокрема у випадку укладення ними договору, що передбачає сплату адвокату "гонорару успіху", у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність»

Європейський суд з прав людини у рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява N 31107/96) вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

У рішенні від 22 лютого 2005 року у справі "Пакдемірлі проти Туреччини" (Pakdemirli v. Turkey, заява N 35839/97) ЄСПЛ також, незважаючи на укладену між сторонами угоду, яка передбачала "гонорар успіху" у сумі 6 672,9 євро, однак, на думку суду, визначала зобов`язання лише між заявником та його адвокатом, присудив 3 000 євро як компенсацію не лише судових, але й інших витрат (§ 70-72).

Також Суд виходить з того, що ЄСПЛ (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява N 19336/04, § 268)) присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Оцінюючи докази на підтвердження наданої позивачу адвокатом Адвокатського об`єднання «Юрпрайм» Кувшиновою В.П. правової допомоги в розмірі 10 500,00 грн, суд, керуючись зазначеними вище принципами обґрунтованості судових витрат, їх необхідності та неминучості для розгляду даної справи, визнає вимоги відповідача 2 правомірними, належним чином обґрунтованими, доведеними, а обсяг правової допомоги, яка надана відповідачу 2 в цій справі - співмірним зі складністю справи, обсягом наданої адвокатом правничої допомоги.

Критично оцінюються судом аргументи відповідача щодо необхідності зменшення витрат на правничу допомогу з підстав незначною складності справи, відсутності необхідності значних затрат часу адвоката відповідача 2 для підготовки відзиву на позовну заяву та участі в судових засіданнях, позаяк, за встановлених обставин, розгляд даної справи здійснювався судом в порядку загального позовного провадження, тобто справа №907/909/22 за загальним критерієм не визнана судом малозначною та не є очевидно простою, а обсяг поданого відповідачем 2 відзиву на позов, який складає 10 сторінок тексту та містить, серед іншого, посилання на фактичні обставини справи, норми законодавства, чинного на час виникнення спірних правовідносин, судову практику їх застосування, безумовно свідчить про необхідність значної витрати часу та інтелектуального ресурсу, що є необхідними для підготовки відзиву.

В даному контексті суд зважає також на ту обставину, що вартість правничої допомоги, наданої відповідачу 2 Адвокатським об`єднанням «Юрпрайм» обрахована відповідно до п.п. 4.1., 4.3. Договору, п.п. 1-3 Додатку №1 до Договору та Акту прийому-передачі виконаних робіт від 31.03.2023 за мінімальними ставками, які визначені адвокатським об`єднанням відповідно до протоколу засідання ради №1 від 15.06.2018, а самим відповідачем 2 до розподілу судових витрат заявлено виключно участь в 2 судових засіданнях в даній справі (по 3500,00 грн за кожне), тоді як за встановленими судом обставинами адвокат Кувшинова В.П. брала участь як представник відповідача 2 у 5 судових засіданнях в даній справі - 23.01.2023, 08.02.2023, 22.02.2023, 15.03.2023 та 29.03.2023.

З урахуванням наведеного, суд не вбачає підстав для додаткового зменшення розміру судових витрат на правничу допомогу відповідача 2, які й так обраховані за мінімальними ставками та не за повний обсяг наданої адвокатом Публічному акціонерному товариству Акціонерному банку «Південний» правничої допомоги, пов`язаної з представництвом інтересів банку в даній справі, є очевидно необхідними, підтвердженими документально, співмірними з складністю справи, а відтак, в задоволенні клопотання позивача про зменшення таких витрат до 2000,00 грн слід відмовити.

За приписами ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов`язані з розглядом справи (окрім судового збору), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки, за наслідками розгляду спору в справі 907/909/22 в задоволенні позовних вимог Компанії ARTONIA LIMITED відмовлено, витрати відповідача 2 на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 500,00 грн покладаються на позивача у справі.

Керуючись статтями 126, 129, 221, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» адвоката Кувшинової В.П. від 03.04.2023 про ухвалення додаткового рішення задовольнити.

2. Стягнути з Компанії ARTONIA LIMITED («Артонія Лімітед») (Васіліка, 1 Далі, 2540, Нікосія, Республіка Кіпр, реєстраційний номер: НЕ 344124, адреса для кореспонденції в Україні: 02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, 42, офіс 325/6) на користь Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку «Південний» (65059, м. Одеса, вул. Краснова, буд. 6/1, код ЄДРПОУ 20953647) 10 500,00 грн (десять тисяч п`ятсот гривень 00 копійок) судових витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту додаткового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 26 квітня 2023 року.

Суддя Лучко Р.М.