Єдиний державний реєстр судових рішень
ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА
25 квітня 2023 року м. ПолтаваСправа № 440/4627/19Провадження № Н/440/3/23
Полтавський окружний адміністративний суд колегією у складі:
головуючого судді - Довгопол М.В.,
суддів - Бойка С.С. , Гіглави О.В. ,
за участю:
секретаря судового засідання Решетника В.І.,
позивача ОСОБА_1 ,
представника відповідача Цибульської М.Л.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року за виключними обставинами у справі №440/4627/19 за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
В С Т А Н О В И В:
У листопаді 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Генеральної прокуратури України про визнання протиправним та скасування наказу № 1243ц від 28.10.2019 року; поновлення на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в Офісі Генерального прокурора та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
23.01.2020 року позивачем подано заяву про зміну предмету позову, у якій позовні вимоги викладено у наступній редакції: 1. Визнати протиправними дії Генерального прокурора щодо звільнення з публічної служби та скасувати наказ Генерального прокурора від 28.10.2019 року № 1243ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України; 2. Поновити ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України з 29.10.2019 року; 3. Стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 29.10.2019 року і до моменту фактичного поновлення в органах прокуратури України. 4. Допустити до негайного виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді прокурора відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтриманням державного обвинувачення управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України або рівнозначній посаді в органах прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць.
Протокольною ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 року замінено відповідача Генеральну прокуратуру України на належного Офіс Генерального прокурора.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нове рішення про часткове задоволення позову. Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора від 28.10.2019 №1243ц про звільнення ОСОБА_1 з посади прокурора Відділу нагляду за додержанням законів при провадженні досудового розслідування та підтримання державного обвинувачення Управління нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю, Департаменту нагляду за додержанням законів у кримінальному провадженні та координації правоохоронної діяльності Генеральної прокуратури України. Поновлено ОСОБА_1 на займаній посаді з 30 жовтня 2019 року. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 30 жовтня 2019 року по 19 січня 2021 року в сумі 539141,40 грн з відповідним відрахуванням обов`язкових платежів до бюджету та соціальних фондів. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 14.07.2022 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено. Постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 19 січня 2021 року скасовано. Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2021 року у справі № 440/4627/19 залишено в силі.
30.03.2023 до Полтавського окружного адміністративного суду надійшла заява ОСОБА_1 про перегляд за виключними обставинами рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі №440/4627/19 на підставі пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України.
Заява обґрунтована прийняттям рішення Конституційного Суду України від 01.03.2023 № 1-р(ІІ)2023, яким визнано неконституційною норму права - пункт 6 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" № 113-ІХ від 19.09.2019, який був застосований Полтавським окружним адміністративним судом у рішенні від 11.06.2020. Заявник зауважував, що норма закону до моменту визнання її неконституційною була викладена наступним чином: «З дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратуру», і суд першої інстанції у мотивувальній частині рішення послався на вказану норму як на одну із підстав відмови у задоволенні позовних вимог. З огляду на визнання пункту 6 розділу ІІ Закону № 113 неконституційним, цей пункт втратив чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України відповідного рішення. На думку заявника, Полтавський окружний адміністративний суд при ухваленні рішення від 11.06.2020 у порушення вимог статті 7 КАС України застосував очевидно неконституційний припис закону пункт 6 розділу ІІ Закону № 113, хоча мав можливість, дотримуючись принципу верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України, застосувати при вирішенні спору норми прямої дії та не застосовувати цей пункт Закону № 113.
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 31.03.2023 відкрито провадження за виключними обставинами у справі № 440/4627/19, призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні з викликом учасників справи о 10:30 25 квітня 2023 року.
11.04.2023 до суду надійшов відзив на заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, в якому представник відповідача просив у задоволенні заяви позивача про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовити повністю та залишити в силі рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.06.2020 у справі № 440/4627/19, посилаючись на те, що рішення Другого сенату Конституційного Суду України № 1-р (ІІ)/2023 від 01.03.2023 не повертає той стан речей, що існував до звільнення автора конституційної скарги з посади прокурора у 2019 році, рішення Конституційного Суду України не має ретроактивності та змінює законодавче регулювання лише для правовідносин, що матимуть місце з дати ухвалення рішення, та не може застосовуватись до правовідносин, які виникли до прийняття такого рішення. Крім того, звертав увагу на те, що рішення Конституційного Суду України стосується саме процедури вивільнення працівника у зв`язку з ліквідацією, реорганізацією та скороченням, а також необхідності з цих підстав вручення працівнику індивідуального попередження у зв`язку із змінами в організації виробництва, проте позивача звільнено не у відповідності до КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва, а відповідно до положень Закону № 113-ІХ, який визначає першочергові заходи з реформи органів прокуратури та є спеціальним законом у спірних правовідносинах. Підставою для звільнення ОСОБА_1 стала наявність обставин, передбачених пп. 1 п. 19 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 113-ІХ, зокрема, неподання ОСОБА_1 заяви за встановленою формою про переведення до Офісу Генерального прокурора відповідно до приписів Закону № 113-ІХ, а не ліквідація, реорганізація органу прокуратури та скорочення кількості працівників.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 368 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень за нововиявленими або виключними обставинами розглядається у судовому засіданні протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження за нововиявленими або виключними обставинами.
Справа розглядається за правилами, встановленими цим Кодексом для провадження у суді тієї інстанції, яка здійснює перегляд. В суді першої інстанції справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи. Неявка заявника або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
У судовому засіданні 25.04.2023 позивач, який брав участь у режимі відеоконференції, підтримав заяву про перегляд судового рішення за виключними обставинами, просив її задовольнити, представник відповідача проти задоволення заяви заперечував.
Розглянувши заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року за виключними обставинами, колегія суддів виходить з такого.
Згідно з частиною 1 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчено розгляд справи і яке набрало законної сили, може бути переглянуто, зокрема, за виключними обставинами.
Відповідно до пункту 1 частини 5 статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Частиною шостою статті 361 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що при перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Заявник визначає підставою для перегляду ухваленого у цій справі судового рішення наявність виключної обставини, передбаченої п. 1 ч. 5 ст. 361 КАС України, а саме, встановлену Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.
Так, Рішенням Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 визнано неконституційним пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» №113-IX від 19 вересня 2019 року, відповідно до якого «з дня набрання чинності цим Законом усі прокурори Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур вважаються такими, що персонально попереджені у належному порядку про можливе майбутнє звільнення з посади на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру».
Суд бере до уваги, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, яке просить переглянути заявник у зв`язку з виключними обставинами, і яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 14.07.2022, у задоволенні позову ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу відмовлено повністю.
Отже, рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року, щодо перегляду якого за виключними обставинами звернувся ОСОБА_1 , є судовим рішенням, яким відмовлено у задоволенні позовних вимог, відповідно воно не підлягає примусовому виконанню, тому - у значенні пункту 1 частини п`ятої статті 361 КАС України - не може переглядатися за виключними обставинами.
Така правова позиція викладена Верховним Судом у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.02.2021 у справі № 808/1628/18, та підтримана надалі Верховним Судом, зокрема, у постановах від 31.01.2023 у справі 320/4700/20, від 29.03.2023 у справі 320/7674/20.
Також колегія суддів враховує, що згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.
Конституційний Суд України у Рішенні від 24.12.1997 № 8-зп у справі за конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) розпоряджень Президента України про призначення перших заступників, заступників голів обласних, Київської міської державних адміністрацій, виданих протягом липня - грудня 1996 року, січня 1997 року (справа щодо призначення заступників голів місцевих державних адміністрацій), вказав про те, що: «частина друга статті 152 Конституції України закріплює принцип, за яким закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. За цим принципом закони, інші правові акти мають юридичну силу до визнання їх неконституційними окремим рішенням органу конституційного контролю.».
У Рішенні від 30.09.2010 № 20-рп/2010 у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України» від 8 грудня 2004 року № 2222-IV (справа про додержання процедури внесення змін до Конституції України) Конституційний Суд України зазначив про те, що: «незалежно від того, наявні чи відсутні в рішеннях, висновках Конституційного Суду України приписи щодо порядку їх виконання, відповідні закони, інші правові акти або їх окремі положення, визнані за цими рішеннями неконституційними, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.».
Тобто, рішення Конституційного Суду України не має ретроспективної (ретроактивної) дії та поширюється лише на правовідносини, які виникли після його ухвалення.
Відповідно до Рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023, пункт 6 розділу 2 «Прикінцеві і перехідні положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури №113-IX від 19 вересня 2019 року, визнаний неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
Таким чином, рішення Конституційного Суду України № 1-р(ІІ)/2023 від 01.03.2023 застосовується з 01.03.2023, та не поширює свою дію на правовідносини, які виникли до цієї дати. Наявність цього рішення не змінює правового регулювання спірних правовідносин та не доводить факту допущення судом першої інстанції помилки при розв`язанні спору.
Колегія суддів зазначає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення передовсім як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням у справі.
Крім того, колегія суддів бере до уваги, що відмовляючи у задоволенні позову у цій справі, суд першої інстанції, з яким погодився Верховний Суд, виходив з того, що неподання прокурором у встановлений строк заяви до Генерального прокурора про переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури про намір у зв`язку з цим пройти атестацію, є підставою для звільнення прокурора з посади відповідно до пункту 9 частини 1 статті 51 Закону № 1697-VІІ. Суд першої інстанції констатував, що юридичним фактом, що зумовлює звільнення позивача на підставі пункту 9 частини 1 статті 51 Закону України "Про прокуратуру", є неподання ним заяви про переведення на посаду прокурора в Офіс Генерального прокурора та про намір у зв`язку з цим пройти атестацію згідно вимог пункту 10 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону 113-IX. Відтак встановлена Конституційним Судом України неконституційність пункту 6 розділу II Закону №113-ІХ, який хоч і згадувався у рішенні суду, однак не був безпосередньою підставою звільнення позивача, не створює підстав для скасування рішення суду за результатами його перегляду за виключними обставинами.
Стосовно посилань позивача на неправильне застосування Полтавським окружним адміністративним судом норм матеріального права, суд зауважує, що такі обставини не є підставою, з якою ч. 5 ст. 361 КАС України допускає перегляд судових рішень у зв`язку з виключними обставинами.
Отже, заява ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 368 КАС України за результатами перегляду рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.
За приписами частини першої статті 369 КАС України у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.
Керуючись статтями 361, 368, 369 Кодексу адміністративного судочинства України, -
У Х В А Л И В:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про перегляд судового рішення за виключними обставинами відмовити.
Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11 червня 2020 року у справі №440/4627/19 залишити в силі.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення.
Ухвала може бути оскаржена до Другого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст ухвали складено 26 квітня 2023 року.
Головуючий суддя М.В. Довгопол суддя суддя С.С. Бойко О.В. Гіглава
Судебное решение № 110472706, Полтавський окружний адміністративний суд было принято 25.04.2023. Форма судопроизводства - Административное, форма решения – Постановление суда. На этой странице вы сможете найти необходимые сведения об этом судебном решении. Мы предоставляем удобный и быстрый доступ к актуальным судебным решениям, чтобы вы могли быть в курсе последних судебных прецедентов. Наша база данных содержит полный спектр необходимой информации, позволяя вам быстро находить необходимые сведения.
то решение относится к делу № 440/4627/19. Компании, указанные в тексте настоящего судебного документа: