Постановление суда № 110471436, 21.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД У Х В А Л А

ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення

21 квітня 2023 року Київ№ 320/11269/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Брагіної О.Є., розглянувши в порядку письмового провадження заяву адвоката Павлова Павла Ігоровича про ухвалення додаткового рішення в межах адміністративної справи №320/11269/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до НОМЕР_1 прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Держприкордонслужби України про визнання протиправним та скасування рішення від 22.09.2022 про відмову йому в перетині державного кордону України, як громадянину України, який досяг 16-го віку.

Рішенням КОАС від 28.03.2023 адміністративний позов задоволено повністю, визнано протипротиправним та скасовано рішення заступника начальника відділення інспекторів прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип А) відділу прикордонної служби " ІНФОРМАЦІЯ_1 " (тип Б) НОМЕР_1 прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України від 22.09.2022 про відмову в перетині державного кордону України громадянину України, який досяг 16-річного віку ОСОБА_1 .

03.04.2023, на адресу суду від представника позивача- адвоката Павлова П.І. надійшла заява про ухвалення додаткового судового рішення про стягнення на користь ОСОБА_1 15000,00 грн. понесених ним судових витрат на професійну правничу допомогу за рахунок бюджетних асигнувань НОМЕР_1 Прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого:

згідно з ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.3 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

На підставі ч. 1 ст. 132 КАС України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 КАС України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положенням ч.1 ст. 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Аналіз норм процесуального законодавства дає підстави для висновку, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено.

Розподілу підлягає навіть кредиторська заборгованість позивача перед адвокатом зі сплати витрат на професійну правничу допомогу, надання якої підтверджується відповідними доказами.

Такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові від 20.12.2019 у справі №903/125/19.

За приписами ч.4 ст. 134 КАС України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч.5 ст. 134 КАС України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Статтею 139 КАС України визначено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Таким чином, витратами на професійну правничу допомогу є гонорар адвоката за представництво в суді та інша правничу допомога, пов`язана зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо. Розмір цих витрат встановлюється договором про надання правової допомоги за домовленістю сторін.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Доказами витрат на надану професійну правничу допомогу є: договір про надання правової допомоги, акт прийому-передачі наданих послуг згідно договору про надання правової допомоги, платіжні доручення на оплату послуг адвоката та квитанції про оплату клієнтом цих доручень.

Таку позицію висловив у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №19/64/2012/5003 від 31.01.2019.

Судом встановлено, що 20.10.2022, між позивачем ОСОБА_1 та адвокатом Павловим П.І було укладено договір про надання правової допомоги №б/н (далі - договір від 20.10.2022 №б/н), пунктом 2.1. якого передбачено, що клієнт в порядку та на умовах, визначених цим договором, дає завдання-доручення, а адвокат зобов?язується відповідно до завдання-доручення Клієнта надати йому юридичні послуги та представляти його інтереси у органах юстиції будь-якого рівня, у Державній прикордонній службі України та ії Регіональних управліннях, органах Державної виконавчої служби України, у приватних виконавців, у судах всіх інстанцій та юрисдикцій (у всіх судах України, місцевих судах, судах апеляційної інстанції (апеляційних судах), судах касаційної інстанції, Верховному Суді, зокрема, але не виключно, місцевих загальних судах, в тому числі Київському окружному адміністративному суді, Шостому апеляційному адміністративному суді, Верховному суді у складі Касаційного адміністративного суду, окружних адміністративних судах, господарських судах, апеляційних судах, апеляційних адміністративних судах, палатах Верховного Суду, з усіма правами, наданими законом заявнику, стягувачу, боржнику, стороні, позивачу, відповідачу, третій особі, скаржнику, платнику, клієнту, замовнику, запитувачу, довіреній особі, представнику тощо з правом підпису усіх процесуальних документів, а також здійснювати представництво (правову допомогу і захист) прав та інтересів Клієнта з будь-яких питань в державних органах, органах місцевого самоврядування (їх виконавчих органах), у тому числі органах Національної поліції України, органах прокуратури, Служби безпеки України, органах досудового слідства, банківських установах підприємствах, установах, організаціях тощо.

Пунктом 4 вищевказаного договору встановлена плата за надання послуг та порядок розрахунків, зокрема:

4.1. Клієнт зобов?язується сплатити Адвокату вартість юридичних послуг адвоката за домовленістю сторін, що надаються, у порядку, строки та розмірах, визначеними окремими додатковими договорами до цього договору, які є невід?ємними частинами цього Договору.

4.2. Вартість юридичних послуг адвоката за даним Договором визначається Сторонами і сплачується Клієнтом за вимогою адвоката. Сплата Клієнтом вартості наданих юридичних послуг, підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера, виданою адвокатом.

4.3. Додаткові витрати, що відповідно до завдання-доручення не були включені до загальної вартості юридичних послуг згідно Договору, сплачуються за погодженням Сторін.

Відповідно до п. 8.3. договору від 20.10.2022 №б/н, додаткові договори та додатки до цього Договору є його невід?ємною частиною і мають юридичну силу у разі, якщо вони викладені у письмовій формі, підписані Сторонами та скріплені їх печатками (в разі їх наявності).

Додатковим договором №1 до договору про надання правової допомоги від « » жовтня 2022 року (далі - додатковий договір) сторони узгодили порядок оплати та вартість юридичних послуг (гонорару) адвокату за надання правової допомоги у адміністративній справі за позовом клієнта до НОМЕР_1 прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України.

Згідно п .2 додаткового договору, у вартість наданих послуг входить:

- системний аналіз документів отриманих від клієнта на предмет з?ясування існування наявності спору вартістю 2000,00 грн.;

- ознайомлення з матеріалами справи наданими клієнтом вартістю 2000,00 грн.;

- вивчення документів та їх системний аналіз для оцінки судової перспективи вартістю 1500,00 грн.;

- вивчення нормативно-правових актів та судової практики вартістю 1500,00 грн.;

- побудова стратегії захисту порушених прав позивача вартістю 2000,00 грн.;

- узгодження правової позиції щодо захисту прав та законних інтересів клієнта вартістю 1500,00 грн.;

- консультації клієнта, пов?язані з підставами для обґрунтування заявлених позовних вимог вартістю 2000,00 грн.;

- підготовка позовної заяви про стягнення суми заборгованості про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири вартістю 2500,00 грн.;

Загальна сума 15000,00 грн.

Пунктом 6 додаткового договору сторони передбачили, що правова допомога вважається наданою після підписання акту приймання-передачі наданої правової допомоги, який підписується Сторонами та скріплюється печатками (за наявності).

6.2. Адвокат надає Клієнту акт приймання-передачі наданої правової допомоги, в якому зазначається зміст наданої правової допомоги, розмір гонорару, який підлягає сплаті відповідно до умов Договору, додаткові витрати, які були понесені Адвокатом понад узгоджену суму гонорару (якщо такі мали місце). Клієнт зобов?язаний у день отримання акту приймання-передачі наданої правової допомоги підписати його або надати письмове заперечення, в якому обгрунтувати причину відмови від приймання наданої правової допомоги та підписання відповідного акту (пункти 6.2. та 6.3. додаткового договору).

Таким чином, в договорі від 20.10.2022 №б/н та додатковому договорі сторони прямо визначили, що підтвердженням надання правової допомоги клієнту є акт приймання-передачі наданої правової допомоги.

Натомість, до заяви про про ухвалення додаткового рішення такого акту не додано.

Статтею 30 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" N 5076-VI передбачено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація та досвід адвоката, фінансовий стан клієнта й інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним і враховувати витрачений адвокатом час.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Суд наголошує, що витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову.

Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи (частина перша статті 72 КАС України).

За правилами оцінки доказів, встановлених статтею 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Підсумовуючи наведене для відшкодування витрат на правничу допомогу слід дотриматись певних умов, зокрема: укладання договору про надання юридичних послуг, наявність розрахунку понесених витрат та фактична сплата відповідної суми.

Аналогічні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.05.2020 р. у справі №643/3720/15-ц, провадження №61-18762св19, від 22.12.2018 р. №826/856/18 №19/64/2012/5003 від 31.01.2019 р., у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) від 19.02.2020 р., №904/4507/18 від 12.05.2020 р., від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17 та від 14 липня 2021 року № 808/1849/18.

Як вже зазначалось судом, позивач та його представник прямо узгодили, що підтвердженням надання правової допомоги, її зміст, розмір гонорару та додаткових витрат, понесених адвокатом понад узгоджену суму гонорару підтверджується актом приймання-передачі наданої правової допомоги, однак в матеріалах справи такий акт відсутній.

Представлена суду на підтвердження розміру понесених витрат на правову допомогу квитанція до прибуткового касового ордера №1 від 25.03.2023 не приймається судом до уваги в якості належного та допустимого доказу з огляду на таке:

відповідно до п.11 Розділу ІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України 29.12.2017 № 148 готівка, що надходить до кас, оприбутковується в день одержання готівки в повній сумі.

Квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 25.03.2023 року містить посилання на договір про надання правової допомоги б/н від 20.10.2022, проте не містить жодного посилання на акт наданих послуг, у зв`язку з чим у суду відсутня можливість встановити за яким саме актом наданих послуг було сплачено відповідні кошти.

Крім того, за змістом п. 1.2 постанови правління Національного банку України «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 касовий ордер - первинний документ (прибутковий або видатковий касовий ордер), що застосовується для оформлення надходжень (видачі) готівки з каси. Форми касових ордерів, що використовуються спеціалізованими підприємствами та установами Національного банку України, які не мають оборотної каси, установлюються відповідним нормативно-правовим актом Національного банку України.

Бланк прибуткового касового ордера (форма № КО-1, далі - ПКО) затверджено «Положенням про ведення касових операцій в Україні» від 15 грудня 2004 року № 637 (далі - положення) і є первинним документом, який використовується для оформлення надходжень грошових коштів у касу підприємства.

Даний документ має дві частини: «корінець» ПКО і відривна квитанція до ПКО. Обидві частини цього документа обов`язково підписуються касиром підприємства або особою, що здійснює його функції і головним бухгалтером підприємства. Після чого документ скріплюється печаткою підприємства.

Після отримання готівки до каси підприємства відривна квитанція видається особі, яка здійснила це внесення. «Корінець» ПКО залишається в касі підприємства і обов`язково реєструється в журналі прибуткових і видаткових касових документів.

Обов`язковими реквізитами при заповненні «корінця» і відривної квитанції цього бланка є: назва підприємства, податковий код підприємства, порядковий номер документа, дата складання документа, кореспондуючий рахунок бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, сума, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), найменування організації або прізвище, ім`я та по батькові того, від чийого імені вноситься готівка в касу підприємства, сума прописом (дублюється отримана сума прописом), назва документа, на підставі якого вноситься готівка, підписи уповноважених на це осіб (касира підприємства або особи, що здійснює його функції і головного бухгалтера підприємства).

Аналогічна правова позиція відображена у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 335/8855/15-ц.

Разом з цим, надана представником позивача адвокатом Павловим П.І. квитанція до прибуткового касового ордеру №1 від 25.03.2023 не містить всіх обов`язкових реквізитів, передбачених Положенням № 637, зокрема, податкового коду підприємства, кореспондуючого рахунку бухгалтерського обліку, що використовується при проведенні даної операції, суми, яка вноситься до каси підприємства (проставляється цифрами), підпису головного бухгалтера підприємства або особи, що здійснює його функції.

Крім того, після складання до передачі в касу видатковий касовий ордер реєструються бухгалтером у журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів (п. 33 розділу ІІІ Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженим постановою КМУ від 29.12.2017 № 148).

При цьому, реквізити касового ордеру "Найменування підприємства (установи, організаці)" та "Прибутковий касовий ордер № повинні збігатися з номером та датою реєстрації ордера в журналі реєстрації прибуткових і видаткових касових документів.

Разом з цим, витягу з журналу реєстрації прибуткових і видаткових касових документів для підтвердження реальності отримання надходжень готівки до каси адвокатом Павловим П.І. не надано.

З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що представником позивача не надано належних та допустимих доказів ані виконання (надання) правової допомоги за договором про надання правової допомоги №б/н від 20.10.2022, ані оплати фактично понесених витрат на правничу допомогу.

Також Верховний Суд в постанові від 07.05.2020 року по справі №820/4281/17 та постанові від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 зазначив, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи.

Разом з цим, у суду є обґрунтовані сумніви, що зазначені у додатковому договору про надання правової допомоги послуги, які адвокат зобов`язувався надати своєму клієнту, пов`язані з розглядом даної справи.

Так, предметом спору у справі №320/11269/22 є оскарження рішення НОМЕР_1 прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Держприкордонслужби України від 22.09.2022 про відмову в перетині кордону України ОСОБА_1 , як громадянину України, який досяг 16-го віку, тоді як у зазначеному додатковому договорі №1 адвокат зобов`язувався надати послуги, в тому числі, із підготовки позовної заяви про стягнення суми заборгованості про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок залиття квартири, що явно не пов`язано із розглядом даної справи.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 13.02.2019 р. у справі №756/2114/17, «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критеріїв реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), і розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішеннях від 12 жовтня 2006 р. у справі «Двойних проти України», від 10 грудня 2009 р. у справі «Гімайдуліна і інші проти України», від 23 січня 2014 р. у справі «East/West Alliance Limited проти України», від 26 лютого 2015 р. у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 р. у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Пунктом 9 частини першої статті 1 Закон України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" від 5 липня 2012 року N 5076-VI встановлено, що представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (пункт 6 частини першої статті 1 Закону N 5076-VI).

Відповідно до статті 19 Закону N 5076-VI видами адвокатської діяльності, зокрема, є:

- надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави;

- складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру;

- представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Зазначені в додатковому договорі та попередньому орієнтованому розрахунку суми судових витрат на професійну правничу допомогу послуги, зокрема, побудова стратегії захисту порушених прав позивача та узгодження правової позиції щодо захисту прав та законних інтересів клієнта не є видами адвокатської діяльності, передбаченими Законом N 5076-VI, а тому суд позбавлений можливості розцінити їх суть та, відповідно, необхідність при розгляді справи.

З огляду на відсутність документів, підтверджуючих факт оплати позивачем гонорару адвоката та факту виконання, та прийняття послуг професійної правничої допомоги, необґрунтованість та непов`язаність із розглядом даної справи зазначених у договорі про надання правової допомоги послуг, а також заперечення відповідача проти розподілу витрат на професійну правничу допомогу з огляду на недоведеність реальності понесення таких витрат позивачем, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та ухвалення додаткового рішення у справі.

Відповідно до ч. 4 ст. 252 КАС України, про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу.

На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 134-139, 243, 248, 252, 256, 294, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

у х в а л и в:

у задоволенні заяви адвоката Павлова Павла Ігоровича про ухвалення додаткового рішення в межах адміністративної справи №320/11269/22 за позовом ОСОБА_1 до НОМЕР_1 Прикордонного загону (м.Чоп) Західного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання протиправним та скасування рішення, - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення (підписання) ухвали в порядку, встановленому статтями 293-295 КАСУ .

Суддя Брагіна О.Є.