Решение № 110443894, 13.04.2023, Теплицький районний суд Вінницької області

Справа № 144/827/22

Провадження № 2/144/62/23

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" квітня 2023 р. смт. Теплик

Теплицький районний суд Вінницької області в складі:

головуючої судді Бондарук О.П.,

з участю секретаря судового засідання Сторожук О.М.,

представника позивача прокурора Янчука О.Д.,

представника відповідача адвоката Клінчикова С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт. Теплик в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації, -

в с т а н о в и в :

Керівник Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що в ході досудового розслідування кримінального провадження № 12020020280000099 від 01.04.2020 року встановлено наступне.

07.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом після смерті ОСОБА_2 , при цьому надала заповіт від 12.05.1997 року, зареєстрований в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради за № 11, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 , та довідку Маломочульської сільської ради Теплицького району № 135 від 07.08.2015 року про проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 на день його смерті.

07.12.2015 року, на підставі наданих документів, приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на ім`я ОСОБА_1 видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1261 від 07.12.2015 року (спадкова справа № 131/2015), згідно якого спадщина складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 умовних кадастрових гектара без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (земельної частки (паю) належної спадкодавцю ОСОБА_2 ).

На вищезазначену земельну ділянку ДП «Вінницький науково-дослідний проектний інститут землеустрою» у 2015 році на підставі технічного завдання та договору на виконання робіт від 11.12.2015 року № 5675 (укладеного між замовником ТОВ «Теплик-Агро» та виконавцем - ДП «Вінницький НДП інститут землеустрою) виготовлено технічну документацію та присвоєно кадастровий номер земельної ділянки - 0523783900:01:000:0167, обчислено площу даної земельної ділянки - 4,3231 га і визначено її координати на місцевості в натурі.

07.12.2015 року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га.

Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні № 12020020280000099 від 01.04.2020 проведено судову технічну експертизу документів (заповіту ОСОБА_2 від 12.05.1997 та довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району № 135 від 07.08.2015), матеріали якої згідно супровідного листа №19/102/8-4/11060 від 29.08.2019 направлено слідчому у кримінальному провадженні. Згідно висновку експерта № 260 від 27.08.2019 зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада* Теплицького району Вінницької області*Україна*» у заповіті від 12.05.1997 спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою із струменевим способом формування зображень та зображення відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 0433070523834, Вінницька обл., Теплицький район, с. Мала Мочулка, вул. Радянська, буд 10 №_ « »20 р.» та зображення відбитків печатки: «УКРАЇНА* Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка * Маломочульська сільська рада * Ідент. код 04330705*» в довідці № 135 від 07.08.2015 спадкової справи № 131/2015 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, що свідчить про їх підробку.

Крім того, згідно журналу для реєстрації нотаріальних дій Маломочульської сільської ради, заповіт ОСОБА_2 від 12.05.1997 в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради не зареєстрований, натомість у даному реєстрі за № 11 зареєстровано заповіт іншої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1261 від 07.12.2015, видане приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. (спадкова справа № 131/2015) на підставі підробленого заповіту, тому земельна ділянка з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167, площею 4,3231 га, розташована на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, передана у власність ОСОБА_1 у спосіб не передбачений законом, тобто з порушенням встановленого законодавством порядку.

На думку позивача, з наведених обставин вбачається порушення права власності на землю, відновлення якого можливо лише шляхом визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації.

05 вересня 2022 року судом постановлено ухвалу про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання за правилами загального позовного провадження. Відповідачу запропоновано подати відзив на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження.

23 вересня 2022 року відповідачем ОСОБА_1 було надано до суду відзив на позовну заяву, в якому просила у задоволенні позовних вимог відмовити. Звертала увагу суду на відсутність повноважень Гайсинської окружної прокуратури для звернення до суду в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради, права держави в особі Теплицької селищної ради не порушені. Крім того позивачем пропущено строки позовної давності, визначені ст. 256 ЦК України, подано необґрунтований позов з тотожними предмотом та підставами із справою №144/1281/20, рішення по якій набрало законної сили.

У відповіді на відзив від 04.10.2022 року позивач стверджував, що прокурором мотивовано позовні вимоги в повному обсязі, а твердження відповідача, викладені у відзиві, є необгрунтованими і підлягають відхиленню.

Ухвалою суду від 20 жовтня 2022 року за клопотанням представника позивача прокурора Теплицького відділу Гайсинської окружної прокуратури Вінницької області Янчука О.Д. зупинено провадження по справі до закінчення перегляду в касаційному порядку Першою судовою палатою Касаційного цивільного суду справи № 144/1281/20.

Ухвалою суду від 21.12.2022 року провадження у справі поновлено.

14 лютого 2023 року судом підготовче провадження у справі закрито, призначено таку до судового розгляду по суті.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, зазначені у позовній заяві, просив суд їх задовольнити. Вказав на безпідставність посилань відповідача, вказаних у відзиві, просив прийняти до уваги доводи, зазначені ним у відповіді на відзив.

Представник відповідача заперечив щодо задоволення позовних вимог, посилаючись на зазначені у відзиві обставини.

Заслухавши представників сторін, вивчивши письмові матеріали справи, повно та всебічно дослідивши обставини справи в їх сукупності, оцінивши надані докази, виходячи зі свого внутрішнього переконання, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню з таких підстав.

Позов пред`явлено прокурором правомірно на виконання вимогст. 131-1 Конституції України, ч. 3 ст. 23Закону України «Про прокуратуру», в інтересах держави.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 в селі Мишарівка Теплицького району Вінницької області у віці 90 років помер ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 07 грудня 2015 року (а.с. 27).

Відповідно до сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН номер 0170761, ОСОБА_2 , на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 08.04.1997 року № 92, було надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мишарівське» село Мишарівка Теплицького району Вінницької області, розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості) (а.с. 31).

07.12.2015 року ОСОБА_1 звернулась до приватного нотаріуса Теплицького нотаріального округу Кусюк О.А. із заявою про те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_2 , який залишив заповіт на її ім`я, посвідчений секретарем виконкому Маломочульської сільської ради 12 травня 1997 року за реєстровим номером 11. Після його смерті відкрилась спадщина, яку вона своєчасно прийняла та просить видати свідоцтво про право на спадщину за заповітом на зазначене майно (а.с. 24).

Згідно заповіту від 12 травня 1997 року ОСОБА_2 все своє майно заповідав ОСОБА_1 (а.с. 28).

ОСОБА_1 приватним нотаріусом Теплицького нотаріального округу Кусюк О.А. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом №1261 від 07.12.2015 року (спадкова справа №131/2015). Згідно наведеного свідоцтва, спадщина складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташованої на території Маломочульмської сільської ради Теплицького району Вінницької області, по колишньому КСП «Мишарівське» (згідно Сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВИ № 0170761, виданого Теплицькою районною державною адміністрацією Вінницької області 08.04.1997 року) (а.с. 33).

На вищезазначену земельну ділянку ДП «Вінницький науково-дослідний проектний інститут землеустрою» у 2015 році на підставі технічного завдання та договору на виконання робіт від 11.12.2015 року № 5675 (укладеного між замовником ОСОБА_1 та виконавцем - ДП «Вінницький НДП інститут землеустрою) виготовлено технічну документацію та присвоєно кадастровий номер - 0523783900:01:000:0167, обчислено площу даної земельної ділянки - 4,3231 га і визначено її координати на місцевості в натурі (а.с. 44-49).

Відповідно доінформаційної довідкиз Державногореєстру речовихправ нанерухоме майновід 19.08.2022року,реєстратором ЕтуруЕмору СльотаМариною Анатоліївною05.02.2016року за№ 13184697на підставіСвідоцтва проправо наспадщину зазаповітом №1261від 07.12.2015року за ОСОБА_1 зареєстровано право приватної власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Маломочульської сільської ради Теплицького району (на даний час Теплицька селищна ради Гайсинського району) Вінницької області з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га. (а.с. 19).

Вінницьким науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні № 12020020280000099 від 01.04.2020 проведено судову технічну експертизу документів (заповіту ОСОБА_2 від 12.05.1997 та довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району № 135 від 07.08.2015), матеріали якої згідно супровідного листа №19/102/8-4/11060 від 29.08.2019 направлено слідчому у кримінальному провадженні. Згідно висновку експерта № 260 від 27.08.2019 зображення відбитку печатки: «Маломочульська сільська рада* Теплицького району Вінницької області*Україна*» у заповіті від 12.05.1997 спадкової справи № 131/2015, нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень та зображення відбитків штампу: «Україна Маломочульська сільська рада Ідентифікаційний код 0433070523834, Вінницька обл., Теплицький район, с. Мала Мочулка, вул. Радянська, буд 10 №_ « »20 р.» та зображення відбитків печатки: «УКРАЇНА* Вінницька область Теплицький район с. Мала Мочулка * Маломочульська сільська рада * Ідент. код 04330705*» в довідці № 135 від 07.08.2015 спадкової справи № 131/2015 нанесені за допомогою друкуючого пристрою з струменевим способом формування зображень, що свідчить про їх підробку (а.с. 38-43).

Крім того, згідно журналу для реєстрації нотаріальних дій Маломочульської сільської ради, заповіт ОСОБА_2 від 12.05.1997 в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради не зареєстрований, натомість у даному реєстрі за № 11 зареєстровано заповіт іншої особи - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 58-60).

Відповідно до інформації, наданої 23.07.2020 року Маломочульською сільською радою за № 92, ОСОБА_2 , який проживав за адресою АДРЕСА_1 та помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , за життя у Маломочульській сільській раді заповіт не складав, з моменту смерті ОСОБА_2 та по даний час, спадкоємці в сільську раду щодо оформлення спадкового майна не звертались, на території сільської ради спадкоємці відсутні, а також відсутня будь-яка інформація щодо наявності можливих спадкоємців, а разом із спадкодавцем спільно проживала ОСОБА_4 (а.с. 52).

Також, відповідно до акту про смерть ОСОБА_5 № 31 від 10.11.1997, за його отриманням заверталася і отримувала його ОСОБА_4 (а.с. 54).

Відповідно до cт. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7 відносини спадкування регулюються правилами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР), у тому числі щодо прийняття спадщини, за заповітом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Таким чином спірні правовідносини щодо порядку посвідчення заповіту та, відповідно, визнання його недійсним регулюються нормами ЦК УРСР.

Статтею 549 ЦК УРСР 1963 року встановлювався строк для прийняття спадщини протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 525 ЦК УРСР 1963 року часом відкриття спадщини визнавався день смерті спадкодавця.

Встановлено, що ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що і є часом відкриття спадщини, отже з цього часу почався шестимісячний строк на прийняття спадщини, який закінчився 09.05.1997, тобто до вступу нового ЦК України в дію (з 01.01.2004), тому щодо правовідносин успадкування земельної частки паю, яка належала померлому ОСОБА_2 , повинні бути застосовані норми ЦК УРСР 1963 року.

Відповідно дост.524ЦК УРСР1963року,спадкоємство здійснюєтьсяза закономі зазаповітом.Спадкоємство зазаконом маємісце,коли вононе зміненозаповітом. Якщо немаєспадкоємців ніза законом,ні за заповітом, або жоден з спадкоємців не прийняв спадщини, або всі спадкоємці позбавлені заповідачем спадщини, майно померлого за правом спадкоємства переходить до держави.

Згідно вимог п. 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави - якщо ні один із спадкоємців не прийняв спадщини.

Відповідно до ст. 541 ЦК УРСР, заповіт повинен бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладення, підписаний особисто заповідачем і нотаріально посвідчений.

Статтею 37 Закону України «Про нотаріат» визначено, що у сільських населених пунктах уповноважені на це посадові особи органу місцевого самоврядування вчиняють визначені нотаріальні дії, у тому числі, посвідчують заповіти (крім секретних).

Відповідно до ч. 1 ст. 47 ЦК УРСР, нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 ЦК УРСР.

Згідно зі ст. 48 ЦК УРСР, недійсною є та угода, що не відповідає вимогам закону, в тому числі ущемляє особисті або майнові права неповнолітніх дітей. По недійсній угоді кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні все одержане за угодою, а при неможливості повернути одержане в натурі - відшкодувати його вартість у грошах, якщо інші наслідки недійсності угоди не передбачені законом.

Таким чином, згідно наведених норм матеріального закону, в редакції чинній на момент вчинення заповіту ОСОБА_2 , тобто станом на 12 травня 1997 року, заповіт має бути укладений у письмовій формі із зазначенням місця і часу його укладання, має бути підписаний особисто заповідачем і обов`язково нотаріально посвідчений.

А тому, в даному випадку, підроблення заповіту ОСОБА_2 фактично є складенням його з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення. За таких обставин наявні підстави для визнання заповіту недійсним.

Оскільки можливі спадкоємці не прийняли спадщину, яка відкрилась після 09.11.1997, отже за змістом наведених норм, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину, спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави в силу закону з моменту відкриття спадщини.

Аналогічна правова позиція міститься у постановах Верховного суду від 04.12.2019 по справі № 671/1558/18, від 17.10.2019 у справі № 671/1656/17, від 21.10.2019 у справі № 671/1153/18-ц, від 11.11.2019 року у справі № 671/24/19.

Спадкове право характеризується цілою низкою спеціальних способів захисту прав та інтересів судом. Серед таких способів захисту у ст. 1301 ЦК України виокремлено визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Так, свідоцтво про право на спадщину визнається недійсним за рішенням суду, якщо буде встановлено, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування, а також в інших випадках, встановлених законом.

Свідоцтво про право на спадщинуце правовстановлюючий документ, що посвідчує виникнення у спадкоємця права власності на спадкове майно. Видачею свідоцтва про право на спадщину завершується процес оформлення спадкових прав.

Як зазначено у ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняли кілька спадкоємців, то свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Водночас відсутність такого свідоцтва не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Особливість визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину як спеціального способу захисту спадкових прав судом зумовлена сутністю свідоцтва про право на спадщину, що за своєю правовою природою не є правочином. Як наголошено у постанові Верховного Суду від 15.10.2019 р. № 916/780/18 свідоцтво про право власності на нерухоме майно лише посвідчує наявність відповідного права і не породжує, не змінює і не припиняє права та обов`язки, тобто не є правочином. Однак свідоцтво видається на підтвердження існування права, яке виникло внаслідок певного правочину, і такий посвідчуваний документ є чинним, якщо є дійсною правова підстава його видачі.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину не має правочинного характеру, воно не може визнаватися недійсним із посиланням на ст. ст. 203, 215-236 ЦК України.

У законі міститься відкритий перелік підстав для визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним. Основною підставою визначено те, що особа, якій воно видане, не мала права на спадкування. Іншими підставами можуть бути: визнання заповіту недійсним, визнання відмови від спадщини недійсною, визнання шлюбу недійсним, порушення у зв`язку з видачею свідоцтва про право на спадщину прав інших осіб тощо (п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 р. № 7).

Визнати свідоцтво про право на спадщину недійсним може лише суд.

Вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину, як правило, поєднуються з іншими позовними вимогами, зокрема з вимогами, вирішення яких створює підстави для визнання свідоцтва недійсним - про визнання заповіту недійсним, усунення від права на спадкування, визнання недійсною відмови від прийняття спадщини тощо.

Оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом зареєстроване в реєстрі за № 1261 (спадкова справа 131/2015), відповідно до якого спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з права на земельну частку (пай) площею 2,94 га в умовних кадастрових гектарах без визначення частки в натурі, розташовану на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, видане 07.12.2015 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А. на підставі підробленого заповіту, тобто видане особі, яка не має права на спадкування, а тому воно має бути визнане недійсним.

Згідно ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Статтею 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (частина перша статті 317 ЦК України).

Разом із тим, державна реєстрація права власності на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167, площею 4,3231 га, за ОСОБА_1 , підставою проведення якої стало недійсне свідоцтво про право на спадщину за законом, порушує права та законні інтереси позивача Теплицької селищної ради, у зв`язку з чим її порушене право підлягає захисту.

Отже, державна реєстрація права власності на вищевказану земельну ділянку за відповідачем не відповідає вимогам закону.

За змістом статті 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При цьому, обраний позивачем спосіб захисту шляхом скасування державної реєстрації прав та їх обтяжень є ефективним, а тому, на думку суду, обґрунтованим є задоволення позову в цій частині вимог.

За змістом статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, а державній реєстрації підлягають виключно заявлені речові права на нерухоме майно та їх обтяження, за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

У частині другій статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин) визначено порядок внесення записів до Державного реєстру прав, змін до них та їх скасування.

За змістом зазначеної норми, у разі скасування на підставі рішення суду рішення про державну реєстрацію прав, документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування записів про проведену державну реєстрацію прав, а також у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, до Державного реєстру прав вноситься запис про скасування державної реєстрації прав. У разі скасування судом документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав до 01 січня 2013 року, або скасування записів про державну реєстрацію прав, інформація про які відсутня в Державному реєстрі прав, запис про державну реєстрацію прав вноситься до Державного реєстру прав та скасовується.

Законом України від 05 грудня 2019 року № 340-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини третьої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

За змістом наведеної норми у чинній редакції на відміну від положень статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, наразі способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є судове рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав; судове рішення про визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав; судове рішення про скасування державної реєстрації прав. При цьому, з метою ефективного захисту порушених прав законодавець уточнив, що ухвалення зазначених судових рішень обов`язково має супроводжуватися одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Зазначені висновки викладені у Постанові ВС від 09.06.2021 року у справі № 569/15704/18 р.

Відповідно до ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право; припинення правовідношення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивачем обрано вірний спосіб захисту, позов пред`явлено до належного відповідача, а тому його порушене право підлягає захисту шляхом скасування державної реєстрації права власності із припиненням такого права.

За приписами ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» місцеве самоврядування в Україні - це гарантоване державою право та реальна здатність територіальної громади - жителів села чи добровільного об`єднання у сільську громаду жителів кількох сіл, селища, міста - самостійно або під відповідальність органів та посадових осіб місцевого самоврядування вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Частиною 1 статті 10 вказаного Закону передбачено, що сільські, селищні, міські ради є органом місцевого самоврядування, які представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншим законами.

В силу ч. ч. 3, 5 ст. 16 Закону, матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 18 Закону орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування. При цьому, відповідно до положень ст. 4 Закону про місцеве самоврядування, одним із принципів місцевого самоврядування є судовий захист прав місцевого самоврядування.

Крім того, на час виникнення права держави на отримання спадщини, що залишилася після смерті ОСОБА_2 , відповідно до ст. 31 Закону України «Про власність» (який діяв на той час), до державної власності в Україні належала загальнодержавна (республіканська) власність і власність адміністративно - територіальних одиниць (комунальна власність).

Згідно з ст. 32 Закону України «Про власність», суб`єктами права комунальної власності є адміністративно-територіальні одиниці в особі обласних, районних, міських, селищних, сільських Рад народних депутатів, які також виступають суб`єктами права державної власності на землю на землі в межах їх територій, за винятком земель, що перебувають в загальнодержавній власності.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» від 10.07.2018 № 2498-VIII, який набрав чинності з 1 січня 2019 року, установлено, що з дня набрання чинності даним законом землі колективних сільськогосподарських підприємств, що припинені (крім земельних ділянок, які на день набрання чинності зазначеним Законом перебували у приватній власності), вважаються власністю територіальних громад, на території яких вони розташовані. Зазначений Закон є підставою для державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки, сформовані за рахунок земель, які в силу зазначеного Закону переходять до комунальної власності.

Слід зазначити, що відповідно до Закону України від 28.04.2021 № 1423- IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» розділ 10 Перехідних положень ЗК України доповнений пунктом 24, що передбачає, що землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад (з дня набрання чинності цим пунктом - 27.05.2021). Тобто, на даний час, відповідно до вищевказаного закону, спірна земельна ділянка мала б перейти у комунальну власність територіальної громади.

Відповідно до даних сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ВН номер 0170761, ОСОБА_2 , на підставі рішення Теплицької районної державної адміністрації від 08.04.1997 року № 92, надано право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Мишарівське» на території Маломочульської сільської ради Теплицького району вінницької області, розміром 2,94 в умовних кадастрових гектарах.

Розпорядженням Теплицькоїрайонної державноїадміністрації від 23.12.2004року затвердженопротокол пророзподіл земельнихділянок міжвласниками земельнихчасток (паїв)на територіїМаломочульської сільськоїради від 23.12.2004 року, передано у власність земельні ділянки в розмірі земельної частки паю) для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та вирішено видати державні акти на право власності на земельні ділянки власникам земельних часток (паїв) на території Маломочульської сільської ради. Крім того, в розпорядженні зазначено, що на земельні частки (паї) померлих громадян, власників сертифікатів, державні акти виготовляти спадкоємцям, після оформлення спадщини (а.с. 51).

Тому, саме Маломочульська сільська рада була органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Право власності набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону, тому Маломочульська сільська рада, як уповноважений орган, мала б вчинити дії для переходу земельної ділянки у власність територіальної громади, а враховуючи те, що з 11.12.2020 року розпочато процедуру реорганізації Маломочульської сільської ради шляхом приєднання до Теплицької селищної ради та Теплицька селищна рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маломочульської сільської ради - на даний час саме Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області являється уповноваженим органом, що має вчиняти дії для переходу, земельної ділянки у власність територіальної громади.

Таким чином, органом, уповноваженим державою здійснювати функції у спірних правовідносинах, виступає на даний час Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, якій має перейти спірна земельна ділянка.

Відповідно до положень статей 13, 14 Конституції України земля є об`єктом права власності Українського народу і є національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, у зв`язку з чим гарантоване Конституцією України право власності на землю має набуватися і реалізовуватися громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконне виділення, надання в користування, передача у власність, відчуження земельних ділянок порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

Порушення інтересів держави в особі Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області (на час виникнення права на отримання спадкового майна), а на даний час Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, оскільки саме Теплицька селищна рада являється правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маломочульської сільської ради, полягають в тому, що незаконний перехід права власності на вищезазначену земельну ділянку до ОСОБА_1 , яка не мала законного права на спадкування, спричинив порушення інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування, позбавивши орган місцевого самоврядування можливості ініціювати питання передачі ділянки у власність територіальної громади - оскільки за відсутності спадкоємців після смерті ОСОБА_2 , неприйняття ними спадщини у встановлений строк, спадщина у вигляді права на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває у колективній власності КСП «Прогрес» села Мала Мочулка на території Маломочульської сільської ради Теплицького району Вінницької області, на даний час Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області, розміром 2,94 умовних кадастрових гектара без визначення меж цієї частки в натурі, належного спадкодавцю згідно сертифікату на право на земельну частку (пай), а на даний час це земельна ділянка з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га, мала б перейти відповідно до норм чинного законодавства у комунальну власність територіальної громади, на території якої вона розташована, а до моменту переходу права власності територіальній громаді - Маломочульська сільська рада, на даний час Теплицька селищна рада, в особі уповноваженої посадової особи органу місцевого самоврядування відповідно до ст. 1283 ЦК України зобов`язана вживати заходів до охорони спадкового майна та відповідно до ст. 1285 ЦК України має право на вчинення будь-яких дій, спрямованих на збереження спадщини до з`явлення спадкоємців або до прийняття спадщини.

В тому числі має право надавати дану земельну ділянку в оренду та отримувати за неї орендну плату, оскільки в ст. 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», передбачено, що нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а отже неотримання орендної плати негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків територіальної громади, відповідно, ще раз порушує інтереси держави.

Можливість представництва прокурором інтересів держави у виключних випадках передбачено Конституцією України.

Аналіз ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох випадках, одним із яких є випадок, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження.

Гайсинською окружною прокуратурою 02.08.2022 року, відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», повідомлено Теплицьку селищну раду Гайсинського району Вінницької області про необхідність звернення до суду з позовною заявою про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом та скасування державної реєстрації, а в разі нездійснення відповідних заходів у прокурора виникнуть підстави для представництва інтересів держави в особі Теплицької селищної ради (а.с. 63). На дане повідомлення 09.08.2022 року відповідно було отримано відповідь про те, що селищна рада не буде звертатись до суду з вищевказаною позовною заявою у зв`язку із відсутністю в бюджеті селищної ради необхідної суми коштів на сплату судового збору, а також у зв`язку з обмеженою кількістю працівників в селищній раді, що не дає можливості забезпечити в повній мірі опрацювання та представництво в судах по всіх наявних справах. Тому, селищна рада не заперечує щодо звернення прокуратури із позовною заявою в інтересах держави в її особі (а.с. 65).

Як випливає зі змісту постанови Верховного Суду України від 15.05.2012 у справі №11/446, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на черговий рік, не виправдовує бездіяльність установи, яка фінансується з бюджету.

Відтак, зволікання у зверненні Теплицької селищної ради до суду негативно впливає на дохідну частину бюджету та фінансування видатків територіальної громади, відповідно, порушує інтереси держави.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зазначає, що сам факт незвернення до суду органу, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку з чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для звернення до суду. Зважаючи на те, що орган місцевого самоврядування, усвідомлюючи порушення інтересів держави (територіальної громади), маючи відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся, рішення щодо звернення із позовною заявою вказаного змісту прийнято прокурором.

Стаття 14 Конституції України, стаття 158 ЗК України визначають, що земля є основним багатством, яка знаходиться під особливою охороною держави. З метою формування джерела коштів для фінансування заходів по її раціональному використанню та охороні встановлена плата за використання земельних ресурсів. Виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Посилання відповідача на необхідність закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину від 07.12.2015 року, яке було зареєстроване в реєстрі №1261 та видане приватним нотаріусом Теплицької нотаріальної контори Кусюк О.А., та про скасування права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167, з тих підстав, що рішенням Теплицького районного суду від 05.05.2022 року у справі № 144/1281/20 такі позовні вимоги вже було вирішено, обгрунтовано ухвалою суду від 14.02.2023 року.

Що стосується заяви відповідача про застосування наслідків пропущення строків звернення до суду, слід зазначити наступне.

Згідно вимог статті 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Відповідно до ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вбачається з матеріалів справи, Теплицьким ВП Бершадського ВП ГУНП у Вінницькій області 22.02.2019 до Єдиного реєстру досудових розслідувань було внесено відомості за № 12019020280000060 за фактом колективного звернення жителів села Мишарівка Теплицького району за фактом підробки заповітів у Маломочульській сільській раді. Відомості до ЄРДР були внесені за ознаками ч. 1 ст. 358 КК України та розпочалось проведення досудового розслідування. Так, в ході проведення слідчих та розшукових дій, з метою перевірки всіх обставин та встановлення об`єктивної істини, в даному кримінальному провадженні органом досудового розслідування до Бершадського районного суду подано клопотання про проведення судово-технічної експертизи документів, яке в подальшому було задоволено та призначено судово-технічну експертизу документів. Вінницьким науково-дослідним експертно- криміналістичним центром МВС України у кримінальному провадженні № 12019020280000060 від 22.02.2019 проведено судово-технічну експертизу документів (заповіту ОСОБА_2 від 12.05.1997 та довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району № 135 від 07.08.2015), матеріали якої згідно супровідного листа №19/102/8-4/11060 від 29.08.2019 направлено слідчому у кримінальному провадженні. Тому, про те, що факт підробки вищевказаних документів зайшов своє підтвердження орган досудового розслідування дізнався перший і лише після 29.08.2019. В подальшому, 01.04.2020 матеріали за даним фактом, щодо підробки заповіту ОСОБА_2 від 12.05.1997 та довідки Маломочульської сільської ради Теплицького району № 135 від 07.08.2015, було виділено в окреме кримінальне провадження № 12020020280000099 та продовжено досудове розслідування за даним фактом.

Після цього,лише 15.07.2020прокуратурою булоскеровано листна адресуМаломочульської сільськоїради,яким фактичноповідомлено сільськураду пронезаконність переходуземельної ділянкиу приватнувласність (на підставі підроблених документів). Цивільний позов було подано до суду 26.08.2022, тому позивачем строк позовної давності пропущено не було. Посилання відповідача на те, що строк потрібно рахувати з 23.07.2019, тобто з дня постановлення ухвали про призначення судово-технічної експертизи документів є безпідставним, оскільки факт їх підробки був підтверджений лише висновком даної експертизи від 27.08.2019 (який був направлений 29.08.2019), а не ухвалою суду про призначення експертизи.

Згідно з ч. 5 ст. 263 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати; 7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; 8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 13, 14, 19, 131-1 Конституції України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», ст.ст. 524, 525, 527, 529, 530, 549, 555 ЦК УРСР, ст.ст.12, 13, 81, 200, 206, ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247, 264, 265, 273, п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України, ст.ст. 1296, 1301 Цивільного Кодексу України, суд

у х в а л и в :

Позов керівника Гайсинської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Теплицької селищної ради Гайсинського району Вінницької області до ОСОБА_1 про визнання недійсним заповіту, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, скасування державної реєстрації, задовольнити.

Визнати недійсним заповіт від 12.05.1997 року, зареєстрований 18.09.2015 року в спадковому реєстрі та в реєстрі для запису нотаріальних дій Маломочульської сільської ради за № 11, відповідно до якого ОСОБА_2 заповів усе своє майно ОСОБА_1 .

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом, видане 07.12.2015 року та зареєстроване в реєстрі за № 1261 приватним нотаріусом Теплицького районного нотаріального округу Кусюк О.А., яким посвідчено, що спадкоємцем зазначеного в заповіті майна померлого ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 0523783900:01:000:0167 площею 4,3231 га, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зроблено запис № 13184697 від 05.02.2016 року, припинивши за ОСОБА_1 право власності на зазначену земельну ділянку.

Стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь Вінницької обласної прокуратури (вул. Монастирська, 33 м. Вінниця, код ЄДРПОУ 02909909, Державна казначейська служба України м. Київ, МФО 820172, р/р UA568201720343110002000003988) сплачений судовий збір у розмірі 7443 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач Теплицька селищна рада Гайсинського району Вінницької області, вул. Незалежності, 25 смт. Теплик Гайсинського району Вінницької області, ЄДРПОУ 04326193.

Представник позивача керівник Гайсинської окружної прокуратури, вул. Волонтерів, 15а м. Гайсин Вінницької області, 23700, ЄДРПОУ 02909909.

Відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Представник відповідача адвокат Клінчиков Сергій Олександрович, адреса: вул. Д. Галицького, 27а, каб. 203 м. Вінниця, 21036, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №364 від 19.12.2003 року.

Повний текст рішення виготовлено 21.04.2023 року.

Суддя