Решение № 110443404, 24.04.2023, Солом'янський районний суд міста Києва

760/15791/22

2/760/411/23

СОЛОМ`ЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2023 року Солом`янський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Жовноватюк В.С., за участю секретаря Лопатюк А.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін у залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості по заробітній платі, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Солом`янського районного суду міста Києва з позовом, у якому просить стягнути з ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» на користь позивача невиплачену заробітну плату в сумі 32539,16 грн, заборгованість по заробітній платі за період лютий 2022-липень 2022 у розмірі 32500,00 грн та судові витрати.

В обґрунтування зазначає, що 01.02.2019 позивача було прийнято до ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду електродільниць у відділ головного енергетика. Наказом від 09.08.2022 звільнено за власним бажанням. З лютого 2021 по лютий 2022 відповідач здійснював нарахування заробітної плати, але не виплачував. З березня 2022 по дату звільнення заробітна плата не нараховувалась. За липень 2022 року на момент звільнення заборгованість по заробітній платі становила 32539,16 грн. Відповідно до записів заводської документації позивач працював з 14.02.2022 по 29.07.2022, але заробітна плата не нараховувалась. Представник відповідача на звернення ОСОБА_1 повідомив, що відсутні кошти для виплати заробітної плати. На претензію від 06.08.2022 та скаргу 22.09.2022 позивач відповіді не отримав. Відтак просить позов задовольнити.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 21.11.2022 у справі відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін. Направлено позивачу копію ухвали про відкриття провадження у справі, а відповідачу - копію ухвали про відкриття провадження разом з копією позовної заяви та копіями доданих до неї матеріалів.

Також відповідачу запропоновано надати відзив на позовну заяву у 15-денний термін з дня отримання копій документів.

Ухвалою Солом`янського районного суду міста Києва від 02.02.2023 здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільної справи - в розгляд справи в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

На день ухвалення рішення відповідач своїм правом не скористався, відзив на позов не подав.

Сторони у судове засідання не з`явились, були повідомлені належним чином про дату, час і місце судового розгляду.

24.04.2023 до суду надійшла заява позивача ОСОБА_1 , у якій просить розглянути справу за його відсутності, зазначив, що проти заочного рішення не заперечує.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

На підставі ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в справі доказами.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлено, що згідно з копією витягу з трудової книжки НОМЕР_1 , ОСОБА_1 з 01.02.2019 прийнятий електромонтером з ремонту та обслуговування електроустаткування 5 розряду електродільниць у відділ головного енергетика.

Наказом від 09.08.2022 звільнено за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Відповідно до записів заводської документації - журналу передачі змін, ОСОБА_1 також працював з 14.02.2022 по 29.07.2022.

Відповідно до розрахункового листка за лютий 2022, борг підприємства ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» на кінець місяці складає 32539,16 грн.

ОСОБА_1 23.06.2021 звернувся із письмовою заявою до Генерального директора ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент», у якій просив виплатити заборгованість по заробітній платі за місяці: 04.2020, 05.2020, 02.2021, 03.2021, 04.2021.

05.08.2022 ОСОБА_1 направив директору ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент» претензію № 5/2022 щодо виплати заробітної плати та 22.09.2022 скаргу до Головного управління Держпраці у Київській області щодо призначення позапланової перевірки ТОВ «Домобудівельна компанія «Фундамент».

Повідомленням першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Глущенка М.П. від 29.09.2022 № КВ/2/1200-ЦА-22 зазначено про направлення звернення ОСОБА_1 за територіальною належністю до Управління Держпраці у Житомирській області.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожна особа має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

За вимогами ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і роботодавцем (роботодавцем - фізичною особою), за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а роботодавець (роботодавець - фізична особа) зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін. Трудовим договором можуть встановлюватися умови щодо виконання робіт, які вимагають професійної та/або часткової професійної кваліфікації, а також умови щодо виконання робіт, які не потребують наявності у особи професійної або часткової професійної кваліфікації.

За приписами ст. 1 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Статтею 21 Закону України «Про оплату праці» регламентовано, що працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном; ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (справа «Суханов та Ільченко проти України» заяви № 68385/10 та 71378/10, справа «Принц Ліхтенштейну Ганс-Адам II проти Німеччини», заява N9 42527/98 тощо) «майно» може являти собою «існуюче майно» або засоби, включаючи «право вимоги» відповідно до якого заявник може стверджувати, що він має принаймні «законне сподівання»/«правомірне очікування» (legitimateexpectation) стосовно ефективного здійснення права власності.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.

У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму (ст. 116 КЗпП України).

Згідно п. 6 постанови Пленуму Верховного суду України від 24 грудня 1999 року № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» за своєю структурою заробітна плата складається: з основної - винагороди за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадових обов`язків); із додаткової - винагороди за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці (доплати, надбавки, гарантійні й компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством, премії, пов`язані з виконанням виробничих завдань і функцій); а також із заохочувальних та компенсаційних виплат - винагороди за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційних та інших грошових і матеріальних виплат, які не передбачені актами чинного законодавства або які провадяться понад установлені цими актами норми.

Таким чином, відповідачем порушено право позивача на отримання заробітної плати, у тому числі заборгованості по виплаті такої.

Відповідно до вимог ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

З врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача (ч. 2 ст. 141 ЦПК України).

Стаття 133 ЦПК України визначає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У матеріалах справи міститься копія договору № 01082215 про надання правової допомоги від 01.08.2022, відповідно до якого розмір оплати за виконання юридичних послуг/правової допомоги становить 6700,00 грн.

Досліджуючи надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення розміру витрат на правничу допомогу та факту надання правничої допомоги позивачу у даній справі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76-81, 89, 141, 258, 259, 263-265, 268, 274, 279 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» про стягнення заборгованості по заробітній платі - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» / код ЄДРПОУ 40048603 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / невиплачену заробітну плату у розмірі 32539 (тридцять дві тисячі п`ятсот тридцять дев`ять) грн 16 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» / код ЄДРПОУ 40048603 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / заборгованість по заробітній платі за період лютий 2022 - липень 2022 у розмірі 32500 (тридцять дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Домобудівельна компанія «Фундамент» / код ЄДРПОУ 40048603 / на користь ОСОБА_1 / РНОКПП НОМЕР_2 / витрати на правову допомогу у розмірі 6700 (шість тисяч сімсот) грн 00 коп.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подана заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.С. Жовноватюк