Решение № 110426501, 18.04.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 15/84/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18.04.2023 Справа № 908/931/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Горохова І.С., розглянувши матеріали

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», 69034, м. Запоріжжя, вул. Цимлянська, будинок 29-А

до відповідача Запорізької митниці, 69041, м. Запоріжжя, вул. Синенка Сергія, будинок 12

про стягнення коштів

за участю секретаря судового засідання Кабак І.Ю.

за участю представників сторін та учасників процесу:

від позивача: Волтер О.В., заступник директора повноваження згідно із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

від відповідача: Лактіонова О.М., представник повноваження згідно із даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань;

установив

21.03.2023 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент», м. Запоріжжя до відповідача Запорізької митниці, м. Запоріжжя, про відшкодування збитків в розмірі 18 200,00 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.03.2023, справу № 908/931/23 передано на розгляд судді Горохову І.С.

Ухвалою суду від 27.03.2023 було прийнято позовну заяву та відкрито провадження у справі № 908/931/23. Розгляд справи призначено у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 26.04.2023, відповідно до ст. 165 ГПК України, відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем.

Запропоновано позивачу у строк до 11.05.2023 у разі отримання відзиву на позов надати суду відповідь на відзив, оформлену згідно з вимогами ст. 166 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується відповідь позивача, якщо такі докази не надані відповідачем, а також надіслати на адресу суду докази, що підтверджують надіслання відповіді на відзив і доданих до нього доказів відповідачу.

Запропоновано відповідачу надати у строк до 26.05.2023, відповідно до ст. 167 ГПК України, надати заперечення разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтується заперечення відповідача, якщо такі докази не надані відповідачем.

05.04.2023 судом задоволено клопотання Запорізької митниці про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, про що постановлено ухвалу. Судове засідання призначено на 18.04.2023 о 14:05 год.

Представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з наступних підстав: під час розгляду справи № 280/5174/22 в Запорізькому окружному адміністративному суді були понесені витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 18 200,00 грн. Позивач не спромігся подати до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду докази розміру витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи. На думку позивача, це не позбавляє можливості відшкодування завданої шкоди в загальному порядку. Просить стягнути з відповідача завдану шкоду.

Представник відповідача щодо позову заперечила з тих підстав, що витрати, пов`язані з оплатою правової допомоги адвоката є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді певної справи в суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, і вони відшкодовуються в порядку, передбаченому відповідним процесуальним законом. Такі витрати не можна визнати збитками чи шкодою у розумінні положень цивільного законодавства України та вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні. Законодавством не передбачено можливості стягнення витрат на оплату правової допомоги в адміністративній справі у порядку господарського судочинства, які не немає правових підстав для ототожнення витрат на правову допомогу і шкоди (збитків) у розумінні положень чинного законодавства. Позивачем не наведено наявність підстав для притягнення відповідача до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди, а саме не доведено наявність складу правопорушення. Просить у позові відмовити повністю.

У відповіді на відзив позивач зазначив, що сплачена позивачем сума судового збору становить додаткові витрати, які позивачу довелося понести за наслідками розгляду та вирішення ініційованого проти нього з вини відповідача судового процесу, а тому такі витрати є збитками, які має відшкодувати відповідач. Просить позов задовольнити.

У судовому засіданні 18.04.2023 здійснювався звукозапис судового процесу за допомогою програмно-апаратного комплексу Акорд.

18.04.2023 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи, суд установив.

В адміністративному суді розглядалась справа № 280/5174/22 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Технохімреагент» (ТОВ «Технохімреагент», позивач) до Запорізької митниці (митниця) про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 30.08.2022 № UА112080/2022/000076/1.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2022 позовну заяву ТОВ «Технохімреагент» задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості від 30.08.2022 № UА112080/2022/000076/1; стягнуто на користь ТОВ «Технохімреагент» судовий збір у розмірі 2481,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань митниці.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції Запорізька митниця звернулася до Третього апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 28.02.2023 апеляційну скаргу митниці залишено без задоволення, рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 26.10.2022 без змін.

03.03.2023 представником ТОВ «Технохімреагент» до Третього апеляційного адміністративного суду подано заяву б/н про ухвалення додаткового рішення, а саме: щодо стягнення з Запорізької митниці вартості професійної правничої допомоги у розмірі 18 200,00 грн, що стосувалося розгляду справив першій та апеляційній інстанціях адміністративних судів.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 заяву ТОВ «Технохімреагент», м. Запоріжжя про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 280/5174/22 залишено без розгляду, оскільки позивачем порушено вимоги ст. ст. 139, 252 КАС України, а саме: заявник під час апеляційного розгляду справи не подавав до суду заяву щодо розподілу судових витрат, а також не заявляло відповідну вимогу у відзиві на апеляційну скаргу. Ухвала Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 в касаційному порядку не оскаржувалася.

ТОВ «Технохімреагент», м. Запоріжжя звернулося до господарського суду з позовом щодо стягнення 18 200,00 грн шкоди, а саме: не відшкодованих витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв`язку із розглядом адміністративної справи № 280/2174/22.

Згідно з частиною другою статті 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Порядок розподілу судових витрат в адміністративній справі врегульований статтею 139 КАС України.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо суд не вирішив питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 252 КАС України).

Аналогічні норми зазначені в ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129, ч. 3 ст. 244 ГПК України, ч. 2 ст. 137, ч. 8 ст. 141, ч. 3 ст. 270 ЦПК України.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого законодавством строку така заява залишається без розгляду.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 16.03.2023 заяву ТОВ «Технохімреагент» про ухвалення додаткового рішення в адміністративній справі № 280/5174/22 залишено без розгляду, оскільки позивачем порушено вимоги ст. ст. 139, 252 КАС України.

Витрати на професійну правничу допомогу є такими, що понесені особою у зв`язку із реалізацією своїх процесуальних прав при розгляді справи в суді. Такі витрати процесуальним законом віднесено до судових витрат, і вони відшкодовуються в порядку передбаченому відповідним процесуальним кодексом. Дані витрати не можна визнати збитками чи шкодою в розумінні положень цивільного законодавства України, і вони не можуть бути стягнуті за позовною вимогою в іншому провадженні.

Заперечення позивача щодо позиції відповідача є безпідставними, оскільки у даній справі позивач просить стягнути шкоду витрати на професійну правничу допомогу, понесені позивачем у справі, за наслідками її судового розгляду, а не стягнуті витрати за результатами розподілу в межах справи № 280/5174/22.

Крім того, стаття 56 Конституції України проголошує право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Дане положення Основного Закону України реалізується нормами ст. 1173, 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), якими закріплено спеціальний випадок відшкодування шкоди, що має певні особливості порівняно з загальними правилами про деліктну відповідальність.

Отже, зазначеною правовою нормою встановлено відповідальність за завдання шкоди особливим суб`єктом, здійснення ним особливих функцій, тощо.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Митного кодексу України шкода, заподіяна особам та їх майну неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю митних органів або їх посадових осіб чи інших працівників при виконанні ними своїх службових (трудових) обов`язків, відшкодовується цими органами, організаціями у порядку, визначеному законом.

Зобов`язання, що виникають внаслідок заподіяння шкоди - це позадоговірні зобов`язання, оскільки їх суб`єкти - кредитор (потерпілий) та боржник (заподіювач шкоди) не перебувають у договірних відносинах, а зобов`язання відшкодувати шкоду не пов`язане з невиконанням або неналежним виконанням договірних відносин. Позадоговірні відносини виникають з неправомірного завдання шкоди (делікту).

Деліктне зобов`язання - це зобов`язання, в якому особа, що протиправно і винно заподіяла шкоду особистості громадянина або його майну чи майну організації, зобов`язана її відшкодувати, а потерпілий має право на відшкодування заподіяної шкоди. Деліктне зобов`язання - це різновид цивільно-правових зобов`язань, і тому йому властиві ті самі структурні особливості, що характеризують кожне зобов`язання.

Для настання деліктної відповідальності необхідною умовою є наявність складу правопорушення, яке передбачено ст. 1166 ЦК України, а саме: протиправної поведінки, шкоди, причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, вини особи, яка заподіяла шкоду.

Правила щодо відшкодування шкоди, завданої органом державної влади встановлені ст. 1173 ЦК України, згідно якої шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

За умовами даного делікту відповідальність органу державної влади настає у випадку незаконного рішення, незаконної дії чи бездіяльності, шкідливого результату такої поведінки (шкода), причинного зв`язку між протиправною поведінкою і шкодою, і довести наявність цих умов має позивач, який звернувся з позовом про стягнення шкоди.

За умови відсутності вказаних трьох елементів цивільно-правова відповідальність держави у вигляді відшкодування шкоди не настає.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Позивачем не доведено наявність обставин, на які він посилається як на підставу позову для стягнення з відповідача шкоди.

З урахуванням наведеного, суд вважає позов безпідставним та таким, що задоволенню не підлягає в повному обсязі.

Відповідно до п. 13 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», судовий збір не справляється за подання, зокрема, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

За результатами розгляду справи, розподіл витрат зі сплати судового збору за умови, що з позову, що є предметом розгляду у цій справі судовий збір взагалі не справляється, не здійснювався.

Керуючись ст.ст. 73-80, 123, 129, 232, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив

У позові відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 25 квітня 2023 року.

СуддяІ. С. Горохов