Решение № 110426421, 25.04.2023, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88000, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" квітня 2023 р. м. Ужгород Справа № 907/131/23

Суддя Господарського суду Закарпатської області Андрейчук Л.В., розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатської обласної прокуратури в інтересах держави

в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, м. Ужгород

в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області, с. Поляна, Закарпатська область

до відповідача Державного підприємства «Свалявське лісове господарство», м. Свалява, Закарпатська область

про стягнення збитків 407 974,76 грн

Секретар судового засідання - Райніш М.І.

Сторони не викликались

СУДОВІ ПРОЦЕДУРИ:

Заступник керівника Закарпатської обласної прокуратури звернулася в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Закарпатській області, Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області з позовом до відповідача Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» про стягнення шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища (відшкодування матеріальних збитків, завданих внаслідок вчинення кримінального правопорушення) у розмірі 407 974,76 грн. Позов заявлено з посиланням на статті 3, 5, 41, 42, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», статті 19, 64, 86, 90, 105, 107 Лісового кодексу України, статті 1166, 1172 Цивільного кодексу України, ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

Ухвалою суду від 21.02.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду, відкрити провадження у справі та здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено строки для подання заяв по суті спору.

Відповідач не скористався наданим йому правом надати суду відзив на позов, хоча був повідомлений своєчасно та належним чином (ухвала суду була надіслана на його офіційну юридичну адресу), суд дійшов висновку, що він мав час та можливість надати свої заперечення з приводу предмета спору, та докази, які мають значення для розгляду справи по суті.

Учасник справи розпоряджається своїми правами на власний розсуд (ч. 2 ст. 14 ГПК України).

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. 4 ст. 13 ГПК України).

Відповідно до ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами дослідження та оцінки доказів, поданих сторонами у спорі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Правова позиція позивача.

Позивач просить суд задоволити позов в повному обсязі, обґрунтовуючи позовні вимоги доданими до матеріалів справи документальними доказами, зокрема стверджує, що вироком у справі № 306/1588/22 встановлено, що майстер лісу Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_1., будучи службовою особою та працівником правоохоронного органу, під час виконання своїх службових обов`язків, в період із 11.11.2018 до 24.03.2019, перебуваючи на своєму робочому місці, достовірно знаючи про свої права та обов`язки, маючи об`єктивну можливість виконувати свої службові обов`язки, через несумлінне ставлення до них, в порушення Положення про державну лісову охорону, Посадової інструкції майстра лісу Полянського лісництва, з якою він ознайомлений, вимог Лісового кодексу, не забезпечив перевірку стану охорони лісу на предмет виявлення таких порушень на території кварталу 16 виділу 12 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» та їх фіксуванню, не здійснив заходів щодо попередження, виявлення фактів порушень лісового законодавства, а саме незаконної рубки дерев, не вжив заходів до виявлення лісопорушників та притягнення їх до відповідальності, не доповідав письмово старшому майстру лісу, керівництву Підприємства про факт незаконної рубки дерев, які мали місце у ввіреному йому обході, не провів огляд місць незаконної рубки дерев, не склав актів (протоколів) про лісопорушення на ввіреній йому території кварталу 16 виділу 12 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство», чим порушив законодавство про охорону навколишнього природного середовища і зобов`язаний відшкодувати матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, у розмірі 407 974,76 грн.

Правова позиція відповідача.

Відповідач не подав відзиву на позовну заяву.

ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ.

Як вбачається з матеріалів справи, за результатами судового розгляду обвинувального акту у кримінальному провадженні №42021070000000223 у справі №306/1588/22 Свалявським районним судом Закарпатської області 20.10.2022 ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання.

Внаслідок неналежного виконання майстром лісу Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в період з 11.11.2018 по 24.03.2019, невстановленими досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 16 виділу 12 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» проведено незаконну рубку дерев породи бук та породи ясен, що спричинило шкоду державним інтересам у сфері лісового господарства на загальну суму 407 974,76 гривень, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 28.06.2022 № 274/22-22, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені у кварталі 16 виділу 12 Полянського лісництва ДП «Свалявське лісове господарство» підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 15.08.2022.

Факт незабезпечення лісокористувачем (відповідачем) охорони і збереження закріплених за ним лісів встановлено протоколом огляду місця події від 26.03.2022.

Оскільки встановлено, що вищевказана незаконна рубка дерев проведена на території кварталу 16 виділу 12 Полянського лісництва ДП «Свалявське ЛГ», що входить до адміністративної території Полянської об`єднаної територіальної громади, то одним з органів, уповноважених захищати інтереси держави у вказаній сфері, є Полянська сільська рада Мукачівського району Закарпатської області. Іншим органом, відповідно до Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» та Положення про Державну екологічну інспекцію України, є Державна екологічна інспекції в Закарпатській області.

Обласною прокуратурою 06.01.2023 попередньо повідомлено про встановлені порушення інтересів держави Державну екологічну інспекцію в Закарпатській області та Полянську сільську раду Мукачівського району Закарпатської області, водночас уповноваженими органами не вжито належних заходів до відновлення таких порушених інтересів держави, зокрема шляхом подання до суду відповідного позову про стягнення заданих кримінальним правопорушенням збитків.

Така бездіяльність уповноважених органів оцінена прокурором як невиконання функцій по захисту інтересів держави, що відповідно до ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» є достатньою підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом пред`явлення позову.

ПРАВОВЕ ОБГРУНТУВАННЯ І ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Конституції України, природні ресурси, що знаходяться у межах території України, є об`єктами права власності Українського народу й повинні використовуватися відповідно до закону.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожен зобов`язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Частиною 1 ст. 5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" (далі - Закон) визначено, що державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Як визначено в абзацах 2, 3 статті 1 Лісового кодексу України, ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах. Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

В силу приписів статті 16 та частини 1 статті 17 Лісового кодексу України, право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Відповідно до частини 2 статті 19 Лісового кодексу України, постійні лісокористувачі зобов`язані, зокрема, забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, підвищення родючості ґрунтів, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку; дотримуватися правил і норм використання лісових ресурсів; вести лісове господарство на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснювати використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення; вести первинний облік лісів; дотримуватися встановленого законодавством режиму використання земель; забезпечувати охорону типових та унікальних природних комплексів і об`єктів, рідкісних і таких, що перебувають під загрозою зникнення, видів тваринного і рослинного світу, рослинних угруповань, сприяти формуванню екологічної мережі відповідно до природоохоронного законодавства.

Положеннями статті 63 Лісового кодексу України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з пунктом 5 статті 64 Лісового кодексу України, підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані, здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

За змістом статті 105 Лісового кодексу України, порушення лісового законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність відповідно до закону. Відповідальність за порушення лісового законодавства несуть особи, винні у, зокрема, порушенні строків лісовідновлення та інших вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених законодавством у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Статтею 107 Лісового кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

Відповідно до приписів статей 68, 69 Закон України "Про охорону навколишнього природного середовища", порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені статтею 1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам юридичної особи, а також шкода, завдана майну юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала; особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника.

Однак для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 ЦК України необхідно довести такі елементи: 1. Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку дію/бездіяльність, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії. 2. Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров`я тощо). 3. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди. 4. Вина особи, що завдала шкоду. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

Тож визначальним для вирішення спору у справі, що розглядається, є встановлення всієї сукупності елементів складу цивільного правопорушення

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, не важливо хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній лісокористувачу ділянці лісу.

Таким чином, обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, в тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді невчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 09.08.2018 у справі N 909/976/17, постановах Верховного Суду від 27.03.2018 у справі N 909/1111/16, від 20.08.2018 у справі N 920/1293/16, від 23.08.2018 у справі N 917/1261/17, від 19.09.2018 у справі N 925/382/17, від 09.12.2019 у справі №906/133/18, від 20.02.2020 у справі № 920/1106/17, від 30.11.2021 у справі № 926/2174/20.

В даному випадку, факт порушення законодавства зафіксований в протоколі огляду місця події від 26.03.2022. Також у справі №306/1588/22 Свалявським районним судом Закарпатської області 20.10.2022 ухвалено вирок, яким ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 367 КК України та призначено покарання.

Суд констатує, що рішення суду у кримінальній справі №306/1588/22, яке набрало законної сили, є преюдиційним, відтак обставини, що ним встановлені, не підлягають окремому доказуванню у даній справі.

При цьому вирішуючи спір про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарський суд виходить з презумпції вини правопорушника, а тому саме відповідач повинен довести, що шкоду завдано не з його вини, або ж у діях його працівників відсутня вина у заподіянні шкоди. Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 12.09.2019 у справі №908/1092/18, від 12.11.2019 у справі №914/2436/18.

Згідно ст. 1172 Цивільного кодексу України та ст. 19 Лісового кодексу України, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Протиправна бездіяльності таких осіб полягає у незабезпеченні працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) невстановленими особам.

Внаслідок неналежного виконання майстром лісу Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» ОСОБА_1 своїх службових обов`язків, в період з 11.11.2018 по 24.03.2019, невстановленими досудовим розслідуванням особами, на території кварталу 16 виділу 12 Полянського лісництва державного підприємства «Свалявське лісове господарство» проведено незаконну рубку дерев породи бук та породи ясен, що спричинило шкоду державним інтересам у сфері лісового господарства на загальну суму 407 974,76 гривень, що підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи від 28.06.2022 № 274/22-22, а давність вирубки дерев, пні від яких виявлені у кварталі 16 виділу 12 Полянського лісництва ДП «Свалявське лісове господарство» підтверджено висновком науково-ботанічної експертизи від 15.08.2022.

Вказані аргументи та докази позивача не заперечуються Відповідачем, а відтак, суд вважає доведеним порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища та необхідність відшкодувати матеріальні збитки, завдані внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Положеннями статей 13-14 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В той же час, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до статей 73, 74, 76-80 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

3 огляду на вище наведене, розглянувши спір на підставі поданих суду доказів, беручи до уваги відсутність спростування відповідача, позовні вимоги є обґрунтованими, а тому підлягають до задоволення в повному обсязі.

Враховуючи наведене та керуючись статтями 11, 13, 14, 73 - 79, 86, 129, 210, 220, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги - задоволити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства «Свалявське лісове господарство» (вул. Шевченка, 59, м. Свалява, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89300, код ЄДРПОУ 22114626) на користь держави в особі Полянської сільської ради Мукачівського району Закарпатської області (вул. Духновича, буд. 63, с. Поляна, Мукачівський р-н, Закарпатська обл., 89313, код ЄДРПОУ 04351587) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в сумі 407 974,76 грн (чотириста сім тисяч дев`ятсот сімдесят чотири гривні 76 копійок).

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі - http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду.

Повний текст судового рішення складено 25.04.2023

Суддя Андрейчук Л.В.