Решение № 110400368, 13.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

13 квітня 2023 р. Справа № 120/10533/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Свентуха В.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Корчевський М.Ю.,

представника позивача: Міровський В.А.,

представника відповідача: Удод І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку загального позовного провадження, в режимі відеоконференції, адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

до Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

Позовні вимоги мотивовані протиправністю прийнятих Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків податкових повідомлень-рішень №00497040101, №00496040101 та №00498040101 від 07 вересня 2022 року.

Викладаючи обставини, якими обґрунтовують свої вимоги, позивачем наведено мотиви щодо безпідставності висновків контролюючого органу та зазначено про реальність господарських операцій із контрагентом ТОВ "Вагонкомплектсервіс", відсутність сировинних втрат при переробці ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" насіння соняшнику, що підлягали оподаткуванню у грудні 2021 року та належність платіжних документів, які не засвідчені банком.

Таким чином, позивач вважає, що прийняті податкові повідомлення-рішення №00497040101, №0496040101 та №00498040101 від 07 вересня 2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Ухвалою суду від 19.12.2022 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу термін для усунення недоліків позовної заяви.

16.01.2023 року представником позивача подано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою від 23.01.2023 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження.

17.02.2023 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, з огляду на наступне.

Щодо дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОДІОШН" з ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" вказали, що оскільки згідно наданих до перевірки документів, сировину (соняшник) втрачено, така сировина не може бути використана у подальших (дохідних) операціях підприємства пов`язаних із господарською діяльністю, а отже підлягає оподаткуванню згідно з пунктом 198.5 статті 198 Податкового кодексу України.

Стосовно дотримання вимог податкового законодавства позивача з ТОВ "Вагонкомплектсервіс" зазначили, що аналізом наявної податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, податкової звітності з ТОВ "Вагонкомплектсервіс" встановлено проведення операцій з реалізації товарів/послуг на адресу ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" при відсутності легального (законного) джерела їх походження.

Крім того, звернули увагу, що позивачем до перевірки надано копії платіжних доручень, які не завірені банківською установою.

27.02.2023 року представником позивача подано відповідь на відзив, у якому останній вважає доводи відповідача необґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, оскільки втрати сировини, яка перероблялася (насіння соняшнику) не відбувається.

В даному випадку, відбувається технологічний процес переробки насіння соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та фузу, підчас якого відбуваються "сировинні втрати" (убуток сировини внаслідок її сушіння та очистки), тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва, які є наслідком природних обставин, що не залежить від суб`єкта господарювання і є невід`ємною частиною технологічного процесу.

Також, звернули увагу, що факт вчинення певних господарських операцій та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському, та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Натомість у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що прийшов до висновків про нереальність господарських операцій на підставі аналізу податкової інформації, яка зберігається в інформаційних базах контролюючого органу та звітності контрагента.

Проте, інформація, наявна в інформаційно-аналітичних базах відносно контрагентів платника податків по ланцюгах постачання, а також інформація надана іншими контролюючими органами не є належним доказом, адже вона не ґрунтується на безпосередньому досліджені первинних документів. Більш того, такі дії не відповідають критерію юридичної значимості.

Стосовно надання до перевірки платіжних доручень не завірених підписами та печаткою, зазначили, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розмішений в системі "Клієнт-Банк" не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.

Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 23.03.2023 року продовжено строк проведення підготовчого судового засідання на 30 днів.

06.04.2023 року позивачем надано додаткові пояснення у яких вказано, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу, на яких допускається подання учасником процесу нових доказів. В іншому випадку, обмеження судом предмету дослідження призвело б до неповноти дослідження та порушення справедливого судового розгляду.

Стосовно листа Державного бюро розслідувань від 07.07.2022 року №10-6-04-11516 зазначено, що жодних конкретних фактів про порушення законодавства у вказаному листі Державного бюро розслідувань не викладено та не підтверджено жодним первинним документом.

Ухвалою, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, занесеної секретарем судового засідання до протоколу судового засідання 06.04.2023 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

У судовому засіданні представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав повністю та просив їх задовольнити, посилаючись на обставини які викладені в позовній заяві, відповіді на відзив та письмових поясненнях.

Представник відповідача в судовому засіданні, в режимі відеоконференції, позов не визнав та просив відмовити в його задоволенні з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву.

Суд зазначає, що представника відповідача допущено до участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду ухвалами суду від 14.02.2023 року, 27.02.2023 року та 03.04.2023 року.

При цьому, слід врахувати правовий висновок Верховного Суду у постанові №905/2371/21 від 23 березня 2023 року де суд касаційної інстанції вказав, що процесуальне законодавство не містить приписів, які унеможливлювали б звернення до суду з єдиним (одним) клопотанням (заявою) щодо участі у всіх судових засіданнях по справі в режимі відеоконференції або передбачали звернення виключно з окремим клопотанням (заявою) щодо кожного судового засідання.

Таким чином, представника відповідача допущено 13.04.2023 року до участі у справі в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду на підставі попередньо постановлених ухвал, оскільки протилежне призвело б до незабезпечення можливості стороні реалізувати надані їй законом процесуальні права, що є одним з ключових принципів процесуальної справедливості.

Дослідивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників справи, всебічно і повно оцінивши всі фактичні обставини (факти), що обґрунтовують вимоги і заперечення та інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, суд встановив наступне.

На підставі наказу Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №82 від 18.02.2022 року посадовими особами Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН".

За результатами проведеної перевірки Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків складено акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" щодо дотримання податкового законодавства при декларуванні за грудень 2021 року від`ємного значення з податку на додану вартість, у тому числі заявленого до відшкодування з бюджету №418/31-00-04-01-01-26/33776336 від 26.07.2022 року /том 3 а.с. 11-39/.

Перевіркою встановлено порушення пункту 44.1 статті 44, підпункту "б" пункту 198.5 статті 198, пункту 200.1, підпункту "б" пункту 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до відмови суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 14397846 грн., завищення суми ПДВ, яка підлягає бюджетному відшкодуванню на 241242 грн. та завищенню від`ємного значення з ПДВ, що зараховується до складу наступного звітного періоду на суму 11367 грн.

В акті про результати документальної позапланової виїзної перевірки №418/31-00-04-01-01-26/33776336 від 26.07.2022 року вказано:

- ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договорами на переробку давальницької сировини ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат", що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за: ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 241242 грн.;

- на відсутність легального джерела походження товарів/послуг, відсутність придбання відповідних послуг, відсутність достатньої кількості необхідних трудових ресурсів у контрагента, майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, тобто встановлено формування активу з джерела невідомого походження від контрагентів-постачальників, з легалізацією використання його документів. Аналізом наявної податкової інформації яка зберігається в інформаційних базах контролюючих органів, податкової звітності з ТОВ "Вагонкомплектсервіс" встановлено проведення операцій з реалізації товарів/послуг в адресу ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" при відсутності легального (законного) джерела їх походження;

- ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" до перевірки надано копії платіжних доручень, не завірених банківською установою які не можуть підтвердити факт сплати.

Не погоджуючись із висновками акта про результати документальної позапланової перевірки 17.08.2022 року ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" подано заперечення на акт про результати документальної позапланової виїзної перевірки №418/31-00-04-01-01-26/33776336 від 26.07.2022 року /том 3 а.с. 41-53/.

Однак, 07.09.2022 року Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкові повідомлення-рішення №00497040101, №00496040101 та №00498040101 /том 1 а.с. 20-21, 23-24, 26-27/.

Не погоджуючись із податковими повідомленнями-рішеннями №00497040101, №00496040101 та №00498040101 від 07.09.2022 року, ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" подано до Державної податкової служби України скаргу на вказані податкові повідомлення-рішення /том 1 а.с. 34-58/.

Втім, 16.11.2022 року за результатами розгляду скарги Державною податковою службою України прийнято рішення №14641/6/99-00-06-01-02-06, яким вирішено податкові повідомлення-рішення №00497040101, №00496040101 та №00498040101 від 07.09.2022 року залишити без змін, а скаргу без задоволення /том 1 а.с. 59-67/.

Вважаючи такі податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів врегульовані положеннями Податкового кодексу України (далі - ПК України).

Згідно зі статтею 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Підпунктом 139.1.9 пунктом 139.1 статті 139 ПК України встановлено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно з пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України передбачено, що датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

За положеннями пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів та наданням послуг.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах провадження господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Таким чином, правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій із придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання у своїй господарській діяльності, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають економічному змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту. При цьому в первинних документах, які є підставою для бухгалтерського обліку, фіксуються дані лише про фактично здійснені господарські операції.

Якщо господарська операція фактично не відбулася, то первинні документи, складені платником податку та його контрагентом на підтвердження такої операції, не відповідають дійсності, та свідчать про відсутність у сторін волевиявлення щодо реального здійснення господарської операції.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування об`єкту оподаткування податком на прибуток та податкового кредиту.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

Водночас, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі платника у зв`язку з його господарською діяльністю.

Судом встановлено, що податковим органом поставлено під сумнів та не підтверджено реальність вчинення господарських операцій у взаємовідносинах ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" із ТОВ "Вагонкомплектсервіс".

Верховний Суд у постанові від 01 березня 2023 року №120/1010/20-а направляючи справу на новий розгляд до суду першої інстанції у подібних правовідносинах вказав, що для повного, об`єктивного та всебічного з`ясування обставин справи дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Досліджуючи реальність здійснення господарських операцій позивача із ТОВ "Вагонкомплектсервіс" судом встановлено наступне.

15 жовтня 2020 року між ТОВ "Вагонкомплектсервіс" (орендодавець) та ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (орендар) укладено договір оренди №15/10-ЦС /том 1 а.с. 74-79/.

Відповідно до пункту 1.1. Договору орендодавець передає, а орендар приймає у строкове оплатне користування рухомий склад визначений в додатку №1 до даного договору, який придатний до перевезення харчових продуктів (надалі РС), строком на 12 місяців з дати підписання Акту прийому передачі РС.

Пунктом 1.3. Договору передбачено, що номери вагонів, їх кількість, дата їх передачі, рік випуску, дата проведення наступних планових ремонтів вагонів, вказуються у Додатку №1 та відповідних Актах прийому-передачі, що є невід`ємною частиною даного Договору.

Згідно з пунктом 2.3. Договору передача РС в оренду оформляється актом прийому-передачі РС на станції прийому-передачі, та не передбачає передачу права власності на РС. День підписання акту прийому-передачі першим днем оренди.

Відповідно до пункту 3.3. Договору вартість оренди однієї одиниці РС за одну добу оренди складає 550 грн. з ПДВ.

У відповідності до пункту 3.8. Договору за згодою сторін, за ініціативою орендодавця сторони мають право вносити зміни в розмір орендної платні. Зміна орендної плати оформлюються додатковою угодою до договору.

Пунктом 9.2. Договору визначено, що після закінчення терміну/строку оренди цей договір може бути продовжено на будь-який строк за взаємною згодою сторін з обов`язковим укладанням додаткової угоди. При відсутності такої угоди рухомий склад підлягає обов`язковому поверненню орендодавцю не пізніше останнього дня оренди, обумовленого даним договором та/чи додатками до нього.

Згідно з Протоколом № 1 від 27.10.2021 узгодження договірної ціни до договору оренди №15/10-ЦС від 15.10.2020 року /том 1 а.с. 80/, сторони дійшли згоди встановити вартість оренди одного вагону за кожну добу (повну або не повну) в розмірі 550,00 грн., у т.ч. ПДВ 20% - 91,67 грн. Місячна вартість надання послуг, згідно умов договору оренди, нараховується на підставі актів виконаних робіт. Дана вартість оренди дійсна з 01.11.2021 року по 31.12.2021 року.

Із акту про результати документальної позапланової виїзної перевірки №418/31-00-04-01-01-26/33776336 від 26.07.2022 року вбачається, що посадові особи контролюючого органу не змогли встановити та підтвердити ланцюг походження послуг з номенклатурою "Оренда вагона №75135194 за грудень 2021", "Оренда вагона №75135095 за грудень 2021", "Оренда вагона №75135392 за грудень 2021", "Оренда вагона №75135293 за грудень 2021" оформленні ТОВ "Вагонкомплектсервіс" та зареєстровані в адресу ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН".

На підтвердження здійснення господарських операцій ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" з ТОВ "Вагонкомплектсервіс" позивачем надано до суду:

- акт надання послуг №922 від 31 грудня 2021 року /том 1 а.с. 71/, з якого вбачається, що ТОВ "Вагонкомплектсервіс" у грудні 2021 року було надано ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" в оренду вагони №75135194, №75135095, №75135392, №75135293;

- платіжне доручення №4984 від 03.12.2021 року на суму 66000,00 грн., яке підтверджує факт оплати ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" за оренду вагонів /том 1 а.с. 70/;

- відомості №03121202, №04121204, №19121247 плати за користування вагонами /том 2 а.с. 130, 137-138/;

- карту субконто за грудень 2021 року відповідно до Договору №15/10-ЦС від 15.10.2020 року, у якій відображено впорядковану по датах вибірку інформації про проводках з контрагентом ТОВ "Вагонкомплектсервіс" /том 1 а.с. 69/;

- податкову накладну №86 від 31.12.2021 року складену між ТОВ "Вагонкомплектсервіс" (продавець) та ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (покупець) /том 1 а.с. 72-73/.

Стосовно тверджень посадових осіб контролюючого органу, що починаючи з вересня 2013 року по січень 2022 року (включно) відсутня реєстрація податкових накладних на придбання вагонів та послуг з оренди вагонів № 75135194, №75135095, №75135392, №75135293 які необхідні для досягнення економічної мети, а тому ТОВ "Вагонкомплектсервіс" не мало можливості придбавати відповідні вагони та в подальшому реалізовувати відповідні послуги з урахуванням відсутності виробничих потужностей, то суд вважає їх безпідставними з огляду на наступне.

Так, ТОВ "Вагонкомплектсервіс" станом на грудень 2021 року був орендарем вагонів №75135194 та №75135095 на підставі договору оренди № 4-20 від 04.01.2020 року /том 1 а.с. 84-91/, укладеного з власником вагонів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , а також орендарем вагонів №75135293, №75135392 згідно договору № 5-20 від 04.01.2020 року /том 1 а.с. 87-104/, укладеного з власником вагонів фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 .

Вищезазначені підприємці перебувають на спрощеній системі оподаткування та не є платниками податку на додану вартість, що підтверджується витягами з реєстру платників єдиного податку /том 2 а.с. 116-117/.

Таким чином, суд погоджується із твердженнями представника позивача, що саме цим пояснюється неможливість відповідача відслідкувати ланцюг походження вагонів: №75135194, №75135095, №75135293, №75135392 по реєстру податкових накладних, так як орендодавці не є платниками ПДВ.

При цьому, в підтвердження реальності здійснення господарських операцій між ТОВ "Вагонкомплектсервіс", фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 позивачем до суду надано:

- технічні характеристики вагонів та обмеження навантаження за існуючими заборонами /том 2 а.с. 122-123/;

- акти прийму-передачі вагонів №75135194, №75135095, №75135293, №75135392 /том 1 а.с. 93-94, 105-106/;

- акти надання послуг №12 та №29 від 31 грудня 2021 року /том 2 а.с. 118-119, з яких вбачається, що фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 у грудні 2021 року було надано ТОВ "Вагонкомплектсервіс" в оренду вагони №75135194, №75135095, №75135392, №75135293;

- повідомлення про об`єкти оподаткування за формою №20-ОПП /том 1 а.с. 95, 108/, які надані до Знам`янської ДПІ Головного управління ДПС у Кіровоградській області ТОВ "Вагонкомплектсервіс" стосовно вагонів №75135194, №75135095, №75135293, №75135392;

- платіжні доручення №1052, №1053 від 24.02.2022 року, які підтверджують факт оплати ТОВ "Вагонкомплектсервіс" за оренду вагонів /том 2 а.с. 120, 121/.

Отже, під час розгляду справи досліджено вищезазначені докази та встановлено, що позивачем, на підставі проведених господарських операцій та їх документального оформлення в повному обсязі доведено факт реальності здійснених господарських операцій ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" з ТОВ "Вагонкомплектсервіс".

Стосовно тверджень відповідача, що платіжні доручення за грудень 2021 року не були завірені банком в якому обслуговується позивач, що стало підставою для висновку контролюючого органу про неможливість підтвердити факти оплати товарів/робіт/послуг у грудні 2021 року, то суд вважає їх безпідставними, з огляду на наступне.

Відповідно до Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22 (далі - Інструкція № 22) безготівкові розрахунки - перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування банками за дорученням підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

Згідно з пунктом 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.

Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", "телефонний банкінг", "платіжний застосунок" та інших систем дистанційного обслуговування.

Відповідно до 10.5 Інструкції № 22 під час здійснення розрахунків за допомогою систем "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк" тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.

Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах "клієнт - банк", "клієнт - Інтернет - банк", визначаються договором між банком та клієнтом, але обов`язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі "Допоміжні реквізити".

Відповідно до частини першої статті 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг" від 22.05.2003 року №851-IV (далі - Закон № 851-IV) оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

Згідно з частиною першою статті 8 Закону № 851-IV юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.

Отже, чинним законодавством визначено, що електронний документ при наявності всіх необхідних реквізитів, підтверджує здійснення операцій на підставі такого документу. Підтвердження відповідності електронної форми платіжного доручення оригіналу, який розміщений в системі "Клієнт-Банк" не потребує його скріплення печаткою та підписом банку.

Судом досліджено подані позивачем платіжні доручення та встановлено, що такі містять обов`язкові реквізити, зокрема, вказані дата та номер таких платіжних доручень, найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суми цифрами; призначення платежу, дату одержання банком.

Крім того, з долучених до матеріалів справи копій платіжних доручень слідує, що на їх підставі банком платника проведено оплату контрагенту позивача за поставлені товари (надані послуги) відповідно до призначення платежу та у сумах, що зазначені у таких платіжних дорученнях.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові №380/8259/20 від 06 грудня 2022 року.

Водночас, до заперечень на акт перевірки надавались платіжні документи засвідчені банком, однак дану обставину не було взято до уваги, як при розгляді заперечень, так і при прийнятті спірних податкових повідомлень-рішень.

Податковим органом не наведено обґрунтованих мотивів щодо неврахування долучених позивачем до заперечень на акт перевірки матеріалів, якими спростовуються висновки зроблені під час проведення перевірки.

Стосовно доказів, які не надавались позивачем до перевірки, то суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові № 380/7319/21 від 26 січня 2023 року де суд касаційної інстанції вказав, що право надавати заперечення щодо висновків податкового органу та долучати до матеріалів справи докази на підтвердження таких заперечень надається платнику як на усіх стадіях податкового контролю, так і на стадіях судового процесу із поданням учасником процесу нових доказів, що у протилежному випадку є обмеження судом предмету дослідження та призведе до неповноти дослідження й порушення справедливого судового розгляду.

Також колегія суддів Верховного Суду у вказаній вище постанові вказала, що вважає помилковим посилання контролюючого органу на податкову інформацію, що наявна в інформаційно-аналітичних базах ДПС, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не є самостійною та достатньою підставою для висновку про нездійснення господарських операцій платників податків та про порушення саме позивачем податкового законодавства, носить виключно інформативний характер та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону, не може слугувати підтвердженням нереальності господарської операції, оскільки така інформація містить лише загальну оцінку господарської діяльності.

В ході розгляду справи судом з`ясовувалось у представника відповідача, якими належними та допустимими доказами підтверджуються усі посилання на наявну податкову інформацію, оскільки контролюючим органом надано саме їй перевагу над первинними документами, що надавались позивачем.

Втім, жодних доказів стороною відповідача суду не надано та в судовому засіданні обмежились лише покликанням на зміст акту перевірки та лист Державного бюро розслідувань від 07.07.2022 року №10-6-04-11516.

Водночас, суд бере до уваги лист Державного бюро розслідувань від 07.07.2022 року №10-6-04-11516, однак як доказ правомірності висновків перевірки оцінює його критично, оскільки зміст листа не містить викладу фактичних обставин та конкретизованої інформації, фактів нереальності здійснених господарських операцій ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" у взаємовідносинах з контрагентом ТОВ "Вагонкомплектсервіс".

Суд звертає увагу, що, відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав жодних доказів на підтвердження викладених у відзиві та акті перевірки обставин щодо не підтвердження факту здійснення спірних господарських операцій між позивачем та його контрагентом, зокрема про не підтвердження поставки товару по ланцюгу постачання про відсутність трудових ресурсів та основних засобів для здійснення господарської діяльності.

При цьому, суд враховує позицію, викладену в постановах Верховного Суду від 04 грудня 2018 року у справі №814/788/14, від 30 листопада 2018 року у справі №820/4698/17, від 14 лютого 2018 року у справі №804/15887/14, згідно з якою інформація про ознаки фіктивної діяльності контрагента (як-то: податковий стан платника податків, відсутність необхідних та достатніх матеріально-технічних ресурсів та персоналу тощо), одержана контролюючим органом з його власних інформаційних систем, що не оформлена рішенням суб`єкта владних повноважень і не є юридичним фактом, утворює лише привід і підстави для перевірки такої інформації.

Також слід наголосити, що платник не несе відповідальності за дії всіх підприємств та організацій, що беруть участь у багатостадійному процесі сплати податків до бюджету. Зворотне призвело б до неправомірного покладення на платника тягаря відповідальності за дії третіх осіб у багатостадійному господарському обороті.

В постанові від 12 січня 2023 року по справі № 640/7945/20 Верховний Суд зазначив, що порушення певними постачальниками товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податків (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків, зокрема у вигляді позбавлення права на податковий кредит, за можливу неправомірну діяльність його контрагента.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеної в постанові від 16 березня 2023 року у справі №821/3484/14, норми податкового законодавства не ставлять у залежність достовірність даних податкового обліку платника податку від дотримання податкової дисципліни його контрагентами-постачальниками, якщо цей платник (покупець) мав реальні витрати у зв`язку з придбанням товарів (робіт, послуг), призначених для використання у його господарській діяльності. Порушення певним постачальником товару (робіт, послуг) у ланцюгу постачання вимог податкового законодавства чи правил ведення господарської діяльності не може бути підставою для висновку про порушення покупцем товару (робіт, послуг) вимог закону щодо формування податкового кредиту, тому платник податку (покупець товарів (робіт, послуг)) не повинен зазнавати негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за можливу неправомірну діяльність його контрагента за умови, якщо судом не встановлено фактів, які свідчать про обізнаність платника щодо такої поведінки контрагента та злагодженість дій між ними.

Висновок Верховного Суду, викладений, зокрема в постановах від 17 квітня 2018 року у справі №826/14549/15, від 06 лютого 2018 року у справі №816/166/15-а, від 13 серпня 2020 року у справі №520/4829/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №140/1845/19 категоричний: відсутність у контрагента матеріальних та трудових ресурсів не виключає можливості реального виконання ним господарської операції, оскільки залучення працівників є можливим за договорами цивільно-правового характеру, аутсорсингу та аутстафінгу (оренда персоналу). Основні та транспортні засоби можуть перебувати в постачальника на праві оренди або лізингу.

Таким чином, недостатність персоналу, відсутність власних транспортних засобів, виробничо-складських приміщень не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Аналогічна правова позиція висловлена 07 березня 2023 року Верховним Судом в рамках справи № 810/1754/18.

У будь-якому випадку реалізуючи господарську компетенцію при укладенні та виконанні господарських договорів, сторони цього договору можуть вимагати від контрагента дотримання умов цих договорів, тією мірою якою дозволяють його (їх) умови. Перекладати на сторону договору обов`язки контролю свого контрагента за межами взаємовідносин, як того вимагає податковий орган, знаходиться за межами господарської компетенції суб`єкта господарювання та не входить до прав та обов`язків платника податку. Це в свою чергу у межах спірних відносин позивача як платника податку покладає додаткове не передбачене законом обтяження, що є недопустимим.

Аналогічні висновки щодо застосування норм викладені, зокрема у постановах Верховного Суду від 11 грудня 2018 у справі №803/2094/15, від 20 грудня 2018 року у справі №815/4992/16.

Суд зазначає, що, жодних належних та допустимих доказів щодо відсутності у контрагента позивача матеріальних ресурсів відповідачем суду не надано, а відсутність трудових ресурсів, на які посилається відповідач, не може свідчити про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов`язань та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов`язань, що унеможливлює здійснення господарської діяльності, оскільки наведені обставини не позбавляють суб`єкта господарювання можливості здійснювати посередницьку діяльність, залучати виробничі та трудові ресурси інших суб`єктів господарювання для виконання зобов`язань по укладених ним договорах.

Окрім того, в законодавстві відсутня норма, яка б зобов`язувала підприємство перевіряти наявність таких ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит лише за їх наявності.

З наведеного вище видно, що податкова інформація про порушення допущені контрагентами платника податків або третіми особами у відносинах з контрагентом, не є свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку.

Безпідставними є доводи податкового органу про відсутність у контрагента позивача легального джерела походження товарів/послуг, відсутність придбання відповідних послуг, відсутність достатньої кількості необхідних трудових ресурсів у контрагента, майна, яке економічно необхідне для здійснення такої діяльності, з огляду на те, що жодного доказу суду на підтвердження цієї інформації відповідачем не надано, як і не доведено неможливості контрагента укладати договори в межах своєї господарської діяльності з іншими суб`єктами господарювання з метою виконання зобов`язань перед товариством (позивачем у справі).

Податковий орган наділений такою сукупністю повноважень, належна реалізація яких надає можливість виявити податкові правопорушення, допущені контрагентом при здійсненні своєї господарської діяльності, та притягнути саме його до відповідальності, що охоплюється принципом індивідуальної відповідальності платника податків.

Стосовно висновків контролюючого органу, що ТОВ "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" не складено і не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на сировинні втрати під час переробки насіння соняшника за договорами на переробку давальницької сировини ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат", що призвело до заниження суми р. 4.3 Нараховано податкових зобов`язань відповідно до пункту 198.5 статті 198 та пункту 199.1 статті 199 Податкового кодексу України за операціями, що оподатковуються за: ставкою 14% розділу І. Податкові зобов`язання та р. 19 Від`ємне значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду на суму ПДВ 241242 грн., суд зазначає наступне.

Наказом Міністерства аграрної політики України від 11.09.2009 року № 656 затверджено Порядок обліку сировини, матеріалів та готової продукції на підприємствах олійно-жирової галузі (далі - Порядок № 656).

Відповідно до пункту 1 Порядку № 656 даний порядок встановлює організацію та ведення первинного обліку олійно-жировими підприємствами, їх структурними підрозділами, іншими виробництвами незалежно від форм власності і господарювання, що здійснюють переробку олійної і жирової сировини та виробляють олію, маргаринову продукцію, майонез та соуси з використанням олій, миловарну продукцію та інші види олійно-жирової продукції.

У Додатку 27 до Порядку наведена форма Виробничого звіту олієзаводу (Форма 23), що складається за результатами переробляння олійної культури і відображає повну інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі, кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати.

Пунктом 2.25 Порядку зазначено, що терміни "загальні втрати", "втрати олії в шроті (макусі) лушпинні" буквально не відповідають цим поняттям. Втрати олії в шроті (макусі), втрати олії в лушпинні є тією частиною олії, яка не витягується (а не втрачається) з насіння. До втрат як таких належать невраховані втрати. "Сировинні втрати" показують зміну ваги насіння за рахунок зменшення вмісту сміття і вологи в процесі виробництва. Наведені терміни міцно ввійшли в практику олійно-жирової галузі, і тому, незважаючи на їх умовність, вони зберігаються і в цьому Порядку.

Таким чином, сировинні втрати є тією частиною сировини і матеріалів, яка безповоротно втрачається в процесі отримання продукту.

Пунктом 12.8. Порядку встановлено, що облік давальницької сировини в складах і у виробництві здійснюється в тому самому порядку, що і облік купованої (власної) сировини. Витрати давальницької сировини на виробництво визначаються з урахуванням природного убутку, втрат, відходів, передбачених технічними умовами і іншими нормативними документами, а також з урахуванням утворення фузів.

При цьому, величина технологічних відходів і втрат обумовлена технічним рівнем технологічного обладнання та якісними характеристиками матеріальних ресурсів.

Отже, при здійснені виробничого процесу переробки сировини існують й інші втрати, які не можуть контролюватись позивачем та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини.

Наявність таких втрат відображено ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" у відповідному Виробничому звіті (Форма № 23) /том 1 а.с. 131-132/.

Позивачем було надано виробничий звіт олійно-екстракційного цеху ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" за грудень 2021 року, складений за результатами перероблення олійної культури і в якому відображено інформацію щодо кількісних та якісних показників сировини та отриманої готової продукції, в тому числі кількісні показники виходу: олії, шроту (макухи), лушпиння, сировинні втрати (1,37%).

Отже, згідно з Виробничим звітом сировинні втрати в процесі переробки склали 1,37%.

Таким чином, суд погоджується із позицією позивача, що ПрАТ "Чернівецький олійно-жировий комбінат" під час технологічного процесу переробки соняшнику з кінцевим виходом - олії, шроту (макухи) та лушпиння, відбулися сировинні втрати, тобто ті, які безповоротно втрачаються у процесі технологічної переробки олійної сировини, зокрема за рахунок зменшення вмісту вологи в процесі виробництва.

Судом також встановлено, що згідно Звіту про дослідну роботу Українського науково-дослідного інституту олії та жирів Національної академії аграрних наук України від 02.06.2020, величина сировинних витрат не є постійною величиною, вона змінюється в залежності від якості вхідної сировини, напівфабрикатів та готової продукції, якості пари та інших технологічних параметрів.

При вирішенні даного питання суд враховує правові висновки Верховного Суду у постанові №440/7141/20 від 19 січня 2023 року де вказано, що при здійсненні виробничого процесу переробки сировини існують втрати, які не можуть контролюватись та пов`язані виключно з виробничим процесом перероблення сировини. У процесі виробництва готової продукції (олії) втрату (убуток) вологи з сировини (насіння соняшника) внаслідок її переробки слід розглядати як невід`ємну частину звичайного технологічного процесу. Втрату вологи у процесі виробництва готової продукції, в межах відповідних гранично допустимих норм, не можна розглядати як втрату сировини (насіння соняшника), що зумовлює необхідність обчислення платником податку податкових зобов`язань зі сплати ПДВ.

З огляду на встановлені обставини у цій справі, а також правове регулювання спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що сировинні втрати, які утворилась в результаті переробки давальницької сировини, є невід`ємною частиною виробничого (технологічного) процесу виготовлення олії, а тому в позивача не виникло обов`язку щодо визначення податкових зобов`язань з ПДВ на такі сировинні втрати на підставі підпункту "г" пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України. Відповідно відсутній і обов`язок щодо складення та реєстрації в ЄРПН відповідних податкових накладних.

Подібного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові № 440/4066/21 від 28 лютого 2023 року.

За таких обставин суд вважає, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №00497040101, №00496040101 та №00498040101 від 07 вересня 2022 року є протиправними та підлягають скасуванню.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини першої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Так, з огляду на результат розгляду справи та з урахуванням вказаної норми КАС України на користь позивача належить стягнути 24810,00 грн. судових витрат, пов`язаних із сплатою судового збору.

На підставі викладеного та керуючись ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків №00497040101 від 07 вересня 2022 року, №00496040101 від 07 вересня 2022 року, №00498040101 від 07 вересня 2022 року.

Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 33776336) судовий збір в розмірі 24810,00 грн. (дванадцять чотири тисячі вісімсот десять гривень) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ ВП 44082145).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІ ЕНД АЙ ЕВОЛЮШН" (вул. Немирівське шосе, 26, м. Вінниця, 21034, ЄДРПОУ 33776336);

Відповідач: Центральне міжрегіональне управління ДПС по роботі з великими платниками податків (вул. Дегтярівська, 11-Г, м. Київ, 04119, ЄДРПОУ ВП 44082145).

Рішення у повному обсязі складено 24.04.2023 року.

Суддя Свентух Віталій Михайлович