Решение № 110374655, 21.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Справа № 160/3162/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Рябчук О.С.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) адміністративну справу за адміністративним позовом Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення збитків,-

УСТАНОВИВ:

20.02.2023 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 , в якому позивач просить:

- визнати дії, за наслідком яких ОСОБА_1 , будучі суб`єктом владних повноважень, за наслідком дорожньо-транспортної пригоди завдав Департаменту патрульної поліції матеріальної шкоди, протиправними та стягнути з ОСОБА_1 на користь Департаменту патрульної поліції матеріальну шкоду у розмірі необхідної витрати на ремонт пошкодженого позивачем транспортного засобу у розмірі 175991 грн. 35 коп.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Внаслідок винних протиправних дій ОСОБА_2 , які полягали у порушенніПравил дорожнього руху, що належним чином встановлено долученим до матеріалів справи судовим рішенням по справі про адміністративне правопорушення, передбаченест.124 КУпАП, відбулась дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено належний позивачу на праві власності транспортний засіб, у зв`язку з чим позивач просить стягнути з відповідача в порядку ст.1166,1187,1192 ЦК України, з урахуванням положеньст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» матеріальну шкоду. Позивач вказує на те, що висновком експертного дослідження №ЕД-19/104-22/39711-АВ від 29.12.2022 р., виконаного Дніпропетровським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, визначено вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, розмір якого складає 175991,35 грн.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями зазначена справа розподілена судді О.С. Рябчук.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 03.03.2023 р. відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

Цією ж ухвалою відповідачу було надано строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.

15.02.2023 р. від відповідача надійшов відзив на адміністративний позов, в якому відповідач позовні вимоги визнав частково на суму 49309,07 грн., просив в задоволенні решти позовних вимог відмовити. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив наступне. Позивач за заподіяну шкоду має нести відповідальність в межах, що не перевищує його середньомісячного заробітку.

03.04.2023 р. від відповідача надійшла відповідь на відзив, в якій зазначено про безпідставність доводів відповідача, викладених у відзиві. Оскільки позивач є службовою особою, положення ст. 132 КЗпП на нього не розповсюджуються.

11.04.2023 р. від відповідача надійшли заперечення проти відповіді на відзив, в яких вказано про те, що відповідач визнає позов у сумі 38835,00 грн., що дорівнює 15-ти прожитковим мінімумам, установленим для працездатних осіб, відповідно до Закону України «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осіб за шкоду, завдану державі».

Відповідно до ч.1ст.257 Кодексу адміністративного судочинства України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Частиною 4статті 243 Кодексу адміністративного Українивстановлено, що судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Згідно з ч.5ст.250 Кодексу адміністративного судочинства Українидатою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Зважаючи на наведене та відповідно до вимог ст.ст.257,262 Кодексу адміністративного судочинства України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Згідно з 8 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Наказом Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 01.06.2020 р. № 372 о/с призначено лейтенанта ОСОБА_1 інспектором взводу № 3 роти 1 батальйону № 1 полку патрульної поліції в місті Кривий Ріг.

Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії АА № 422381 07.12.2022 р. о 09:20 год. в м. Кривий Ріг, по об`їзній дорозі в м. Кривий Ріг в районі АЗС «Око» водій ОСОБА_1 , керуючи службовим автомобілем Skoda Octavia Tour н.з. НОМЕР_1 , не витримав межі безпечної швидкості, не впорався з керуванням, здійснив виїзд на зустрічну смугу, позначену дорожньою розміткою 1.3 подвійна суцільна смуга, допустив зіткнення з автомобілем ВМW н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_3 , внаслідок чого належний Департаменту патрульної поліції автомобіль отримав механічні пошкодження.

07.12.2023 р. ОСОБА_1 надав пояснення, в яких провину визнав.

Постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2022 р. у справі № 211/4926/22 встановлено вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу.

Постанова набрала законної сили 27.12.2022 р.

Відповідно до висновку експертного дослідження №ЕД-19/104-22/39711-АВ від 29.12.2022 р. Дніпропетровського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України вартість матеріального збитку, завданого Департаменту патрульної поліції, складає 175991,35 грн.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію»(у редакції на момент виникнення спірних правовідносин) у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону.

Відповідно до преамбулиЗакону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року №580-VIIIцей Закон визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України, тобто він є спеціальним нормативним актом, який регулює проходження служби в поліції.

Служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Службові відносини особи, яка вступає на службу в поліції, розпочинаються з дня видання наказу про призначення на посаду поліцейського (ст.56 Закону №580-VIII).

Відповідно дост.60 Закону №580-VIIIпроходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з п.4Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію»до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Згідно ч.ч. 2, 3, 4ст. 19 Закону України «Про Національну поліцію» підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом. Держава відповідно до закону відшкодовує шкоду, завдану фізичній або юридичній особі рішеннями, дією чи бездіяльністю органу або підрозділу поліції, поліцейським під час здійснення ними своїх повноважень.

За загальним правилом, під час вирішення справ такої категорії пріоритетними є норми спеціальних законів. Трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин, або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Суд зазначає, що станом на 07.12.2022 року (дата дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_1 ),уЗаконі України «Про Національну поліцію»відсутня норма щодо матеріальної відповідальності поліцейських, відшкодування матеріальної шкоди заподіяної поліцейським, а тому станомна 14.09.2017 року на поліцейського, як на працівника, при стягненні матеріальної шкоди, поширювалися нормиКодексу законів про працю України.

Відповідно дост. 138 КЗпП Українидля покладення на працівника матеріальної відповідальності за шкоду власник або уповноважений ним орган повинен довести наявність умов, передбаченихст. 130 цього Кодексу.

Відповідно до ч.ч. 1-3ст. 130 КЗпП Українипрацівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов`язків. При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли така шкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Ця відповідальність, як правило, обмежується певною частиною заробітку працівника і не повинна перевищувати повного розміру заподіяної шкоди, за винятком випадків, передбачених законодавством. За наявності зазначених підстав і умов матеріальна відповідальність може бути покладена незалежно від притягнення працівника до дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності.

Згідно з ч. 1ст. 132 КЗпП Україниза шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов`язків, працівники, крім працівників, що є посадовими особами, з вини яких заподіяно шкоду, несуть матеріальну відповідальність у розмірі прямої дійсної шкоди, але не більше свого середнього місячного заробітку.

Як передбачено п. 1 ч. 1ст. 134 КЗпП Українивідповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку, коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно достатті 135-1 цього Кодексуукладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Відповідно дост. 135-1 КЗпП Україниписьмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв`язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Суд зазначає, що 31.10.2019 року набув чинностіЗакон України №160-ІХ від 03.10.2019 «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі».

Згідно зіст. 2 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі», дія цьогоЗаконупоширюється на військовослужбовців під час виконання ними обов`язків військової служби, військовозобов`язаних та резервістів під час проходження ними зборів, а також осіб рядового та начальницького складу правоохоронних органів спеціального призначення, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України, сил цивільного захисту, Державної кримінально-виконавчої служби України, Державного бюро розслідувань, співробітників Служби судової охорони (далі - особи).

Відповідно дост. 3 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі», підставою для притягнення до матеріальної відповідальності є шкода, завдана неправомірним рішенням, невиконанням чи неналежним виконанням особою обов`язків військової служби або службових обов`язків, крім обставин, визначенихстаттею 9 цього Закону, які виключають матеріальну відповідальність.

Умовами притягнення до матеріальної відповідальності є: 1) наявність шкоди; 2) протиправна поведінка особи у зв`язку з невиконанням чи неналежним виконанням нею обов`язків військової служби або службових обов`язків; 3) причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи і завданою шкодою; 4) вина особи в завданні шкоди.

Притягнення особи до матеріальної відповідальності за завдану шкоду не звільняє її від дисциплінарної, адміністративної чи кримінальної відповідальності, встановленої законами України.

Переведення особи до іншого місця служби чи її звільнення з посади або служби не може бути підставою для звільнення її від матеріальної відповідальності, встановленої законом.

Приписамист. 4 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі», особа може бути притягнута до матеріальної відповідальності протягом трьох років з дня виявлення завданої шкоди.

Згідно зіст. 8 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі», посадові (службові) особи зобов`язані письмово доповісти командиру (начальнику) про всі факти завдання шкоди протягом доби з моменту виявлення таких фактів.

У разі виявлення факту завдання шкоди командир (начальник) протягом трьох діб після отримання відповідної письмової доповіді посадових (службових) осіб письмовим наказом призначає розслідування для встановлення причин завдання шкоди, її розміру та винних осіб.

Розслідування повинно бути завершено протягом одного місяця з дня його призначення. В окремих випадках зазначений строк може бути продовжено командиром (начальником), який призначив розслідування, але не більше ніж на один місяць.

Розслідування може не призначатися, якщо причини завдання шкоди, її розмір та винна особа встановлені за результатами аудиту (перевірки), інвентаризації, досудового розслідування або судом.

Порядок проведення службового розслідування визначається міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади, правоохоронними органами спеціального призначення, Службою зовнішньої розвідки України, Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України та Державним бюро розслідувань.

За результатами проведення розслідування складається акт (висновок), який подається командиру (начальнику), що призначив розслідування, на розгляд. До акта (висновку), складеного за результатами розслідування, додаються довідка про вартісну оцінку завданої шкоди за підписом начальника відповідної служби забезпечення і фінансового органу (головного бухгалтера) військової частини, установи, організації, закладу та/або акт оцінки збитків, що складається суб`єктами оціночної діяльності.

Якщо вину особи доведено, командир (начальник) не пізніше ніж у п`ятнадцятиденний строк із дня закінчення розслідування видає наказ про притягнення винної особи до матеріальної відповідальності із зазначенням суми, що підлягає стягненню.

Наказ доводиться до винної особи під підпис.

У разі якщо шкоду завдано кількома особами, у наказі командира (начальника) визначаються суми, що підлягають стягненню окремо з кожної особи, з урахуванням ступеня вини і конкретних обставин завдання ними шкоди.

Приписамист. 10 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі»передбачено, що відшкодування шкоди, завданої особою, здійснюється на підставі наказу командира (начальника) шляхом стягнення сум завданої шкоди з місячного грошового забезпечення винної особи, крім випадків, передбачених частинами третьою, четвертою та п`ятою цієї статті та частиною першою статті 12 цьогоЗакону.

Відшкодування шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється на підставі наказу старшого за службовим становищем командира (начальника).

Особа, яка завдала шкоду, за згодою командира (начальника) може добровільно відшкодувати її розмір повністю або частково, передати для відшкодування завданої шкоди рівноцінне майно або відремонтувати чи відновити пошкоджене, про що видається відповідний наказ. Не допускається відшкодування завданої шкоди рівноцінним майном у разі втрати чи пошкодження зброї, боєприпасів, спеціальної техніки та іншого майна, що відповідно до закону вилучене з цивільного обороту або обмежене в обороті.

Відшкодування шкоди, визначеної частиною другоюстатті 6 цього Закону, здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу в разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

Відшкодування такої шкоди, завданої командиром (начальником), здійснюється в судовому порядку за позовом військової частини, установи, організації, закладу, командир (начальник) якої (якого) старший за службовим становищем, у разі відмови особи від її добровільного відшкодування.

У разі притягнення особи, яка завдала шкоду, до кримінальної відповідальності відшкодування шкоди здійснюється шляхом пред`явлення військовою частиною, установою, організацією, закладом цивільного позову в кримінальному провадженні в порядку, встановленому законом.

Згідно із частинами 1, 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначеніКонституцієюта законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Частиною 1статті 9Кодексу адміністративного судочинства Українивстановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до частини 1статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин (частина 2статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України).

Оцінюючи усі докази по справі у їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.

З матеріалів справи вбачається, що договір про повну матеріальну відповідальність Департаментом патрульної поліції з ОСОБА_1 не укладався.

Разом з цим, суд зазначає, що факт нанесення відповідачем матеріальної шкоди Департаменту патрульної поліції був встановлений 27.12.2022 року з набранням законної сили постановою Довгинцівського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 14.12.2022 р. у справі № 211/4926/22, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченогост. 124 КУпАП(порушення учасниками дорожнього рухуправил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів).

Оскільки станом на 27.12.2022 року, коли вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення за участю службового транспортного засобу, за пошкодження якого позивач бажає відшкодувати завдану йому матеріальну шкоду, було підтверджено, вже набув чинностіЗакон України №160-ІХ від 03.10.2019 р. «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі», позивач мав дотримуватися вимог вказаного Закону України.

Департаментом Патрульної поліції не було дотримано вимоги ст. 8 ЗУ «Про матеріальну відповідальність військовослужбовців та прирівняних до них осібза шкоду, завдану державі»в частині проведення службового розслідування та притягнення ОСОБА_1 до матеріальної відповідальності на підставі наказу начальника Департамента патрульної поліції.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 2ст. 139 КАС Українипри задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Оскільки судом відмовлено у задоволенні позову а також за відсутності витрат позивачасуб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.

Керуючись статтями 2,72-77,139,243-246,255,262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову Департаменту патрульної поліції до ОСОБА_1 про стягнення збитків відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимогстатті 255 Кодексу адміністративного судочинства Українита може бути оскаржене встроки, передбаченістаттею295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Рябчук