Решение № 110374384, 21.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 квітня 2023 року Справа № 160/2619/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В. М.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпрі адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

13 лютого 2023 року ОСОБА_1 звернулася до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовною заявою до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, в якій просить:

-визнати незаконними бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо невиплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області виплатити мені, ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 ), грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти моїх місячних пенсій станом на день її призначення.

В обґрунтування позовної заяви зазначено, щозлистопада 2022року відповідачем призначено позивачу пенсію за віком. Однак їй не було виплачено грошову допомогу згідно із п. 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про перерахунок пенсії відповідно до пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Позивач отримала повідомлення Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області №0400-010223-8/126754 від 14.12.2022 року, до якого було додано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги № 047250015625 від 08.12.2022 року.

Позивач із таким рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047250015625 від 08.12.2022 року не погоджується та вважає його протиправним, у зв`язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2023 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

07 березня 2023 року через систему «Електронний суд» від представника відповідача-1 надійшов відзив на позовну заяву вх.№4123/23, в якому зазначено, що позивач звернулась до органів Пенсійного фонду України з питання перерахунку пенсії на підставі Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

За принципом екстериторіальності заява позивача щодо перерахунку пенсії передана на розгляд Головному управлінню Пенсійного фонду України в Полтавській області.

За результатами розгляду поданої позивачем заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії від 08.12.2022 № 047250015625.

Розглянувши поданні документи, відповідачем-2 в призначені позивачу пенсії було відмовлено з наступних підстав.

Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2022 № 1191 (далі Порядок).

Відповідно до пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року № 1191, грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону №1058 та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - З0 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

Пунктом 2 порядку визначено, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, що передбачені Переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 (далі Перелік).

Відповідно до пункту 4 Порядку страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумування страхового стажу за період роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "є" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

До страхового стажу, який дає право на виплату грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, зараховується час перебування у відпустці без збереження заробітної плати тривалістю не більше 1 місяця в рік.

Аналіз наданої гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяви від 05.12.2022 та документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону 1058, показав, що страховий стаж, який визначає право на виплату грошової допомоги, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства та становить 25 років 06 місяців 01 день.

Враховуючи зазначене, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області прийнято рішення відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги згідно поданої 05.12.2022 заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав.

Представник відповдача-1 також вказує, що усі заяви про призначення пенсії розподіляються для подальшого розгляду за принципом екстериторіальності, тобто не за місцем проживання чи реєстрації заявника. Тому зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області є порушенням принципу екстериторіальності.

Отже, суд у випадку задоволення позовних вимог позивача, має зобов`язувати повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії з урахуванням висновків суду. І, керуючись вимогами законодавства, таке зобов`язання має покладатись на той територіальний підрозділ органів Пенсійного фонду України, який виніс оскаржуване рішення щодо якого надано відповідні висновки суду, або ж таке право позивача має бути реалізовано шляхом повторної подачі позивачем заяви про призначення пенсії разом з рішенням суду, та подальшим направлення на повторний розгляд органам Пенсійного фонду України за принципом екстериторіальності

З огляду на вищезазначене, представник відповідача-1 просив відмовити у задоволенні позову.

24 березня 2023 року від представника відповідача-2 до суду засобами електронного зв`язку надійшов відзив на позовну заяву вх.№4057/23ел, в якому зазначено, що ОСОБА_1 звернулась 05.12.2022 із заявою №7981 про призначення та виплату одноразової грошової допомоги в розмірі 10 пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Для підтвердження роботи на день досягнення пенсійного віку в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та наявності стажу 30 років на таких посадах, що передбачено п. 7-ї розділу 15 Прикінцевих положень Закону заявниця надала довідку Комунального ясла-садка №48 дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради без номера та дати реєстрації про перебування ОСОБА_1 у відпустках без збереження заробітної плати, трудову книжку НОМЕР_2 , довідку ОК-5.

Вищевказана заява, за принципом екстериторіальності, розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Чернівецькій області. Згідно наданих документів рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.12.2022 №047250015625 відмовлено в призначенні грошової допомоги, оскільки страховий стаж, який визначає право на виплату грошової допомоги, становить 25 років 06 місяців 01 день. До страхового стажу, що дає право на виплату грошової допомоги, зараховано всі періоди роботи на посадах вихователя з 01.01.1999 по 03.11.2022.

До наступної заяви №8219 від 19.12.2022 про призначення та виплату грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, ОСОБА_1 надала довідку Комунального ясла-садка №48 дитячого психолого-лікувально-оздоровчого центру відділу освіти і науки Нікопольської міської ради №01-33/30 від 09.12.2022 про період роботи в даній установі на посаді вихователя з 01.01.1999 по 04.11.2022.

Зазначена заява розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області та перевірена Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області. Грошову допомогу в розмірі 10 пенсій не призначено, рішення про відмову в призначенні грошової допомоги не виносилось. Страховий стаж, який визначає право на виплату грошової допомоги, залишився на рівні 25 років 06 місяців 01 день.

З урахуванням наведеного, представник відповідача-2 просив відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи в їх сукупності, проаналізувавши норми чинного законодавства України, суд встановив наступні обставини.

ОСОБА_1 позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , перебуває на обліку в Головному управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримує пенсію за віком призначену з 03.11.2022 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

05 грудня 2022 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою щодо нарахування та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі 10 місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком, відповідно до пункту 7-1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З урахуванням принципу екстериторіальності, заява позивача опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Полтавській області та рішенням від 08.12.2022 №047250015625 ОСОБА_1 було відмовлено у виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій.

У вказаному рішенні відповідача-2 від 08.12.2022 №047250015625 зазначено, зокрема, що аналіз наданої гр. ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) заяви від 05.12.2022 та документів для призначення та виплати одноразової грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день її призначення, згідно пункту 7-1 Прикінцевих положень Закону № 1058 показав, що страховий стаж, який визначає право на виплату грошової допомоги, обчислений у відповідності до вимог чинного законодавства, становить 25 років 06 місяців 01 день.

Враховуючи зазначене, прийнято рішення: відмовити гр. ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги згідно поданої 05.12.2022 заяви у зв`язку з відсутністю правових підстав.

З рішенням Головного управління ПФУ в Полтавській області від 08.12.2022 №047250015625 та бездіяльністю Головного управління ПФУ в Дніпропетровській області позивач не погоджується, у зв`язку із чим звернулась до адміністративного суду із позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами частини другої статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до п. «е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII передбачено, що право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років та після цієї дати з 1 квітня 2020 року по 31 березня 2021 року - не менше 28 років.

Пунктом 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» встановлено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Згідно з Переліком закладів та установ освіти, охорони здоров`я і соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 за №909, зокрема, згідно розділу 1 «Освіта» - це посади завідуючих, вихователів, логопедів, сурдопедагогів, тифлопедагогів, вихователів-керівників, музичних керівників дошкільних дитячих закладів всіх типів і найменувань.

Частиною першою статті 10 Закону України Про освіту (далі - Закон № 1245-VІIІ) передбачено, що невід`ємними складниками системи освіти є: дошкільна освіта; повна загальна середня освіта; позашкільна освіта; спеціалізована освіта; професійна (професійно-технічна) освіта; фахова передвища освіта; вища освіта; освіта дорослих, у тому числі післядипломна освіта.

Здобуття позашкільної освіти забезпечується закладами позашкільної освіти різних типів, форм власності та підпорядкування, іншими закладами освіти, сім`єю, громадськими об`єднаннями, підприємствами, установами, організаціями та іншими юридичними і фізичними особами (частина третя статті 14 Закону № 1245-VІIІ).

Абзацом третім частини четвертої статті 21 Закону України Про позашкільну освіту визначено, що педагогічні працівники закладів позашкільної освіти мають право на пенсію за вислугою років за наявності педагогічного стажу роботи не менше ніж 25 років.

Умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до пункту 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV та механізм її виплати визначається Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1191.

Вимоги пунктів 5-7 Порядку №1191 передбачають, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 1 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію. Для визначення розміру грошової допомоги враховується місячний розмір пенсії, обчислений згідно із статтями 27 і 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", станом на день її призначення. Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Відповідно до п.2 Порядку №1191 вбачається, що до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» і «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.1993 № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров`я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років».

Страховий стаж, передбачений пунктами 2 і 3 цього Порядку, враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів «е»-«ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (п.4 Порядку №1191).

Згідно абзацу другого частини 16 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» положення Закону України «Про пенсійне забезпечення» застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.

У постанові від 28 листопада 2019 року у справі № 522/5056/16-а Верховний Суд також зазначив, що для отримання грошової допомоги, при призначенні пенсії за віком, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій, мають бути дотримані такі вимоги: особа має досягнути пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", зокрема частиною 1 ст. 26 встановлено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років; на день досягнення пенсійного віку особа мала працювати в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів «е» - «ж» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» і мати страховий стаж, зокрема для чоловіків - 35 років, на таких посадах; особа до цього не отримувала будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства суд приходить до висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» будь-якого іншого виду пенсії.

Як вбачається з матеріалів адміністративної справи, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 08.12.2022 №047250015625 ОСОБА_1 відмовлено у нарахуванні та виплаті грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, який визначає право на виплату грошової допомоги

Верховний Суд, зокрема у постанові від 20.02.2019 (справа №462/5636/16-а) дійшов висновку, що право особи на отримання грошової допомоги у розмірі 10-ти місячних пенсій пов`язується з наявністю у неї необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності, а також неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV будь-якого іншого виду пенсії.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Статтею 62 Закону №1788-ХІІ встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з п.п.1,2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі, коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (п.3 Порядку №637).

Таким чином, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, що підтверджує його стаж роботи.

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 НОМЕР_2 від 30 вересня 1983 року, позивач, зокрема, працювала на наступних посадах:

- запис № 4: 30.08.1984 року прийнята в яслі-сад № 48 на посаду няні (наказ № 517 від 30.08.1984 р.);

- запис № 5: 1.09.1987 року посада няні перейменована на посаду помічник вихователя (наказ № 564 від 1.09.1987 р.);

- запис № 7: 01.07.1991 року переведена в /с № 48 на посаду вихователя (наказ № 131 від 01.07.1991 р.);

- запис № 10: 31.12.1998 року звільнена за п. 5 ст. 36 КЗпП України за переводом у відділ освіти (наказ № 185-ок від 30.12.1998 р.).

Інші періоди педагогічного стажу позивача, зокрема з 01.01.1999 р. по 01.11.2022 р. відповідачем не заперечуються.

Отже, у позивача наявний спеціальний педагогічний стаж, який становить більше 30 років, оскільки посада вихователя дошкільного дитячого закладу відноситься до посад педагогічних працівників, робота на яких дає право на виплату грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову ОСОБА_1 .

Щодо відшкодування судових витрат зі сплати судового збору, суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до вимог ч.1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Судом встановлено, що позивачем при зверненні до адміністративного суду із позовною заявою сплачено суму судового збору у розмірі 1073,60 грн., що документально підтверджується квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» №0.0.2855760861.1 від 13 лютого 2023 року.

А отже, суд приходить до висновку про стягнення на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судових витрат зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Керуючись ст.ст.241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача-1: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, відповідача-2: Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області № 047250015625 від 08.12.2022 року.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровської області (код ЄДРПОУ 21910427) призначити та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій станом на день призначення пенсії за віком відповідно до пункту 7-1 частини 1 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 1073,60 грн. (одна тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.М. Олійник