Решение № 110367129, 21.04.2023, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

21 квітня 2023 рокуСправа №451/408/23 Провадження № 2/451/164/23

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Семенишин О.З.

секретаря судового засідання Федорук І.Б.

розглянув у підготовчому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/408/23 за позовом ОСОБА_1 до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно,

у с т а н о в и в:

4 квітня 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Лопатинської селищної ради Червоноградського району Львівської області про визнання права власності на спадкове майно.

В позовній заяві позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис № 15 від 16.12.1995, що підтверджується свідоцтвом про смерть, серії НОМЕР_1 від 14.03.2019. На момент смерті гр. ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вказаний факт підтверджується довідкою № 295 від 04.07.2022. Інших спадкоємців у померлої ОСОБА_2 не було, спадкова справа не заводилась, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру. Майном, на яке відкрилась спадщина після померлої ОСОБА_2 є наступне майно: право на спадщину на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона калина» с.Куликів Червоноградського (колишнього Радехівського) району, Львівської області, розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), і належить гр. ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0110864, виданий Радехівського райдержадміністрацією Львівської області 22 серпня 1996 року, зареєстрований 22 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 3714, тобто після її смерті. ОСОБА_1 звернулась до Радехівської державної нотаріальної контори із заявою про оформлення спадщини. Листом від 15.03.2023 № 19/01-16 їй було відмовлено у оформленні спадщини після померлої гр. ОСОБА_2 , оскільки сертифікат на право на земельну часку (пай) було видано уже після її смерті. Оскільки позивач, як спадкоємець, не має змоги оформити право власності відповідно до вимог законодавства у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів, питання визначення належності цього майна має вирішуватись у судовому порядку, оскільки рішення суду буде юридичним документом для оформлення права на це майно. Таким чином, просить визнати за ОСОБА_1 , право на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона калина» с.Куликів Червоноградського (колишнього Радехівського) району, Львівської області, розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та належить її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай) серії ЛВ №0110864, виданого Радехівською райдержадміністрацією Львівської області 22 серпня 1996 року, зареєстрованого 22 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 3714, тобто після її смерті. Також просить судові витрати покласти на сторону позивача (а.с.3-6).

4 квітня 2023 року, автоматизованою системою документообігу суду Д-3, судді Семенишин О.З. передані згадані вище матеріали справи, для розгляду (а.с.17).

Ухвалою судді від 7 квітня 2023 року прийнято до розгляду позовну заяву та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи проводити в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання (а.с.1-2).

У підготовче судове засідання позивач не з`явилася, проте подала до суду заяву, в якій позов підтримує повністю та просить задовольнити, розгляд справи здійснювати без її участі (а.с.9).

Представник відповідача подав суду заяву, в якій просять про розгляд справи без участі Лопатинської селищної ради, позовні вимоги визнають повністю та не заперечують щодо їх задоволення (а.с.23).

Відповідно до ч.3 ст.211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися сторони.

Із врахуванням наведеного, на підставі ч. 4 ст.223 та ч. 2 ст.247 ЦПК України розгляд справи проведено без участі учасників справи, без застосування фіксування судового засідання технічними засобами та на підставі представлених суду доказів.

У відповідності до ч.3 ст.200 ЦПК України за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Згідно з ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому ст.206-207 ЦПК України.

За правилами ч.4 ст.206 ЦПК України у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з наступних міркувань.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до положень ст. 13,19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

На підставі ст. 12, 81, 82 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду встановленої сили. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого визнання права.

Суд установив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , актовий запис № 15 від 16.12.1995, що видно з копії Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 від 14.03.2019, виданого повторно Радехівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Львівській області (а.с.12).

Із Архівної довідки №І-7 від 04.04.2023 видно, що ОСОБА_3 народжена ІНФОРМАЦІЯ_3 . Її батько ОСОБА_4 та мати ОСОБА_5 (а.с.25).

Як видно із Довідки №295 від 04.07.2022, виданої Лопатинською селищною радою Червоноградського району Львівської області, на момент смерті, ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 разом зі своєю дочкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Від імені померлої Виконкомом Куликівської сільської ради Радехівського району Львівської області заповіт не посвідчувався (а.с.11).

Інших спадкоємців у померлої ОСОБА_2 не було, спадкова справа не заводилась, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру №71813525 від 16.03.2023.

Після смерті ОСОБА_2 залишилося наступне спадкове майно: право на спадщину на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона калина» с.Куликів Червоноградського (колишнього Радехівського) району, Львівської області, розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості). Сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0110864, виданий Радехівською районною державною адміністрацією Львівської області 22 серпня 1996 року, зареєстрований 22 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 3714, тобто після її смерті. (а.с.13).

Листом державного нотаріуса, завідувача Соснівської державної нотаріальної контори, в порядку заміщення виконуюча обов`язки завідувача Радехівської державної нотаріальної контори, від 15.03.2023 року № 79/01-16, було відмовлено у оформленні спадщини після померлої гр. ОСОБА_2 із наступних підстав: Сертифікат на право на земельну частку (пай) було видано уже після смерті останньої (а.с.15).

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому у відповідності до вимог ст.12, 229 ЦПК України дані докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Нормами п.5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким з спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року, застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Відповідно до ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Згідно зі ст. 525 ЦК УРСР, часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця, а при оголошенні його померлим - день, зазначений в статті 21 цього Кодексу. У відповідності до ст. 526 ЦК УРСР місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця (стаття 17 цього Кодексу), а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Із ч. 1 ст. 534 ЦК УРСР видно, що кожний громадянин може залишити за заповітом усе своє майно або частину його (не виключаючи предметів звичайної домашньої обстановки і вжитку) одній або кільком особам як тим, що входять, так і тим, що не входять до кола спадкоємців за законом, а також державі або окремим державним, кооперативним та іншим громадським організаціям.

За змістом ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини. Визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він, окрім іншого, фактично вступив в управління або володіння спадковим майном (ч. 1 ст. 549 ЦК УРСР).

Так, в пункті 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року (561-12), Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» та відповідні норми ЦК УРСР (1540-06). У цьому разі потрібно враховувати, що згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року (2768-14) сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям урегульований Указом Президента України №720/95 від 08.08.1995.

Відповідно до пунктів 2, 5 зазначеного Указу Президента України №720/95 право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю. При паюванні вартість і розміри в умовних кадастрових гектарах земельних часток (паїв) всіх членів підприємства, кооперативу, товариства є рівними. Видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Тобто, право на земельну частку (пай) має особа включена у списки на розпаювання.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ листом від 16.05.2013 №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», а саме п. 3.1 роз`яснив, що умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості, в тому числі житловий будинок, інші споруди, земельну ділянку є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку. Якщо за життя спадкодавець не набув права власності на житловий будинок, земельну ділянку, то спадкоємець також не набуває права власності у порядку спадкування. До спадкоємця переходять лише визначені майнові права, які належали спадкодавцеві на час відкриття спадщини.

Згідно з нормами п.3 Указу Президента України «Про невідкладні заходи щодо прискорення земельної реформи у сфері сільськогосподарського виробництва» від 10.11.1994 №666/94, право на земельну частку (пай) може бути об`єктом купівлі-продажу, дарування, міни, успадкування, застави.

Перешкодою в реалізації позивача її законних прав та інтересів, є те, що вона позбавлена у позасудовому порядку оформити спадщину, після смерті матері ОСОБА_2 , оскільки Сертифікат на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0110864, виданий 22 серпня 1996 року, тобто після смерті спадкодавця.

У відповідності до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Приймаючи до уваги вищенаведене, визнання позову відповідачем, позиції з цього приводу, Постанові Пленуму Верховного Суду України №7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування» та у листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №24-753/0/4-13 від 16.05.2013, суд робить висновки, що позовні вимоги сторони щодо встановлення юридичного факту та визнання права власності в порядку спадкування є законними та обґрунтованими і, відповідно такими, що підлягають до задоволення.

У зв`язку з клопотанням позивача, суд не вирішує питання розподілу судових витрат.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 81, 82, 89, 141, 200, 206, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 315, 354 ЦПК України; ст. 524, 525, 526, 529, 548, 549 ЦК УРСР, ст.16, 328 ЦК України, суд

у х в а л и в:

позов ОСОБА_1 задоволити.

Визнати за ОСОБА_1 , право на спадщину на земельну частку (пай) у землі, що перебуває у колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона калина» с.Куликів Червоноградського (колишнього Радехівського) району, Львівської області, розміром 2,72 в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), та належить її матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Сертифіката на право на земельну частку (пай), серії ЛВ №0110864, виданого Радехівською райдержадміністрацією Львівської області 22 серпня 1996 року, зареєстрованого 22 серпня 1996 року в Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) № 3714, тобто після її смерті.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддяСеменишин О. З.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті 21 квітня 2023 року.