Решение № 110359064, 19.04.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 202/4028/22

Провадження № 2/201/1377/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19квітня 2023 року м. Дніпро

Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська в складі:

головуючого судді Батманової В.В.,

з секретарем судового засідання Турбаївською М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту,-

В С Т А Н О В И В :

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 22.02.2023 з Дніпровського апеляційного суду після скасування ухвали Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту.

В позовній заяві позивач посилався на те, що позивач є власником транспортного засобу Renault Symbol 2006 року випуску, тип Легковий-Седан-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 . Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2012 позивача на підставі ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 від кримінальної відповідальності звільнено, провадження по кримінальній справі у відношення позивача за ч. 2 ст. 367 КК України припинено. Під час розгляду кримінальної справи не було вирішено питання про зняття арешту з майна, за наявними даними в ТСЦ 1242 постановою прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 накладено арешт на вище вказаний транспортний засіб. Про наявність даного арешту позивачу стало відомо тільки в липні 2021 під час намагання перереєструвати авто у зв`язку зі зміною анкетних даних власника (зміна регіону реєстрації). Позивач звертався до Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра, проте отримав відповідь з рекомендацією звернутись до суду із вказаним питанням. Постанова прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 не скасована, арешт не припинений. Позивач позбавлений вільно володіти, розпоряджатися та використовувати власне майно, тому просив звільнити з-під арешту та скасувати розшук автомобіля.

Представник позивача надав суду заяву про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовні вимоги підтримав в повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник відповідача надала суду заяву в якій просила відмовити в задоволенні позовних вимог.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, вислухавши сторони, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази за принципами ст. 89 ЦПК України, вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненнями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що транспортний засіб Renault Symbol 2006 року випуску, тип Легковий-Седан-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Постановою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2012 позивача на підставі ст. 1 п. «в», ст. 6 Закону України «Про амністію в 2011 році» від 08.07.2011 від кримінальної відповідальності звільнено, провадження по кримінальній справі у відношення позивача за ч. 2 ст. 367 КК України припинити. Під час розгляду кримінальної справи не було вирішено питання про зняття арешту з майна.

За наявними даними в ТСЦ 1242 постановою прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 накладено арешт на вище вказаний транспортний засіб. Про наявність даного арешту позивачу стало відомо тільки в липні 2021 під час намагання перереєструвати авто у зв`язку зі зміною анкетних даних власника (зміна регіону реєстрації).

Позивач звертався до Лівобережної окружної прокуратури м. Дніпра, проте отримав відповідь з рекомендацією звернутись до суду із вказаним питанням.

Постанова прокуратури Індустріального району м. Дніпропетровська від 11.03.2011 не скасована, арешт не припинений.

Позивач позбавлений вільно володіти, розпоряджатися та використовувати власне майно, тому просив звільнити з-під арешту та скасувати розшук автомобіля.

Відповідно до ст. 317 ЦК України власникові належить право володіння, користування та розпорядження майном.

Кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю за винятком обмежень, установлених законом, що відображено й конкретизовано в частині першій статті 321 Цивільного кодексу України, згідно з якою право власності є непорушним, і ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Одним із способів захисту права власності є гарантована статтею 391 цього Кодексу можливість власника вимагати усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном.

Виходячи з вищевикладеного, на час звернення з заявою до суду за наявності арешту (обтяжень) накладеного на майно, порушується право власності позивача, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд, підстав для продовження обтяження на майно позивач не вбачає, а тому право позивача підлягає судовому захисту у заявлений ним спосіб шляхом зняття арешту з майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 ЦПК України позови про зняття арешту з майна пред`являються за місцем знаходження цього майна або основної його частини.

За таких підстав суд вважає за доцільне зняти арешт на транспортний засіб Renault Symbol 2006 року випуску, тип Легковий-Седан-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

Разом з цим, розглядаючи вимоги позивача в частині скасування розшуку автомобіля суд приходить до висновку про відмову в задоволенні вказаних вимог, оскільки суду не надано та судом не встановлено доказів на підтвердження наявності відомостей саме про розшук автомобіля, до того ж сам позивач зазначає у позові, що вільно користувався автомобілем протягом останніх 10 років.

Крім того, розгляд вказаного питання має бути вирішений після звільнення майна з-під арешту органом до компетенції якого це відноситься.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги позивача знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи, а відтак позов підлягає частковому задоволенню.

Обговорюючи питання розподілу судових витрат, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог, на підставі ст.141 ЦПК України, суд вважає за можливе розподіл судових витрат по даній справі не застосовувати оскільки іншого способу захисту права у позивача не існує.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 76-81, 89,128-131, 141, ч.4 ст.223, ст.ст. 259, 263-265, ч.1ст.280 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпропетровської обласної прокуратури про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Скасувати арешт на транспортний засіб Renault Symbol 2006 року випуску, тип Легковий-Седан-В, VIN НОМЕР_1 , державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , який належить на праві власності позивачу згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_3 .

В задоволенні інших вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя В.В. Батманова