Постановление суда № 110359036, 21.04.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

№ 201/3625/23

провадження 2-н/201/155/2023

У Х В А Л А

21 квітня 2023 року м. Дніпро

Суддя Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська Антонюк О.А., ознайомившись з матеріалами заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлову послугу з ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Дніпропетровськгаз збут» 24 березня 2023 року звернувся до суду з заявою про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлову послугу з ОСОБА_1 ..

Зі змісту заяви вбачається, що житлові послуги надаються споживачу за адресою: АДРЕСА_1 .

Заявник заяву подав до Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська, так як адреса реєстрації боржника (в заяві вказано): АДРЕСА_2 , але згідно відповіді Відділу формування та ведення реєстру територіальної громади Управління у сфері державної реєстрації департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур ДМР від 21 квітня 2023 року зазначено, що ОСОБА_1 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 з 15.07.2020 року по теперішній час, що не є у Соборному районі м. Дніпро.

Порядок розгляду заяв про видачу судового наказу визначений ст. 160-173 ЦПК Розділ ІІ «Наказне провадження».

Статтею 162 ЦПК України зазначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 165 ЦПК України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано з порушенням правил підсудності.

Окрім того, ч. 4, 8, 9 ст. 165 ЦПК України передбачено порядок розгляду заяв, виходячи з отриманої інформації щодо зареєстрованого місця проживання, місця перебування боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

У Постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата ВС визначила, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у ч. 3 ст. 30 ЦПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов`язків, що пов`язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов`язково виступає як безпосередній об`єкт спірних правовідносин.

Позиція Великої Палати ВС ґрунтується, зокрема, на висновку про те, що, враховуючи аналіз змін у законодавчому регулюванні та лексичне тлумачення поняття, виключна підсудність справ застосовується до відповідних правовідносин загалом, а не щодо їх окремих складових.

Таким чином, правила виключної підсудності застосовуються до позовів з приводу нерухомого майна, стосуються позовів з приводу будь-яких вимог, пов`язаних з правом особи на нерухоме майно: земельні ділянки, будинки, квартири тощо, зокрема щодо права власності на нерухоме майно, а також щодо речових прав на нерухоме майно, дійсності (недійсності) договорів щодо такого майна або спорів з приводу невиконання стороною договору, об`єктом якого є нерухоме майно. До такого висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17.

Предметом вимог у заяві є зобов`язання, які випливають з надання житлових послуг на об`єкт побутового споживача за адресою: АДРЕСА_1 .

Такі послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, тому у даному випадку на зазначені правовідносини поширюється положення ЦПК щодо виключної підсудності.

У листі Ради суддів України від 22.07.2020 р. зазначено, що до зміни системи судоустрою та приведення її у відповідність до нового адміністративно-територіального устрою шляхом утворення, реорганізації чи ліквідації судів, місцеві загальні суди продовжують здійснювати розгляд справ в межах раніше утворених районів та раніше визначеного адміністративно-територіального устрою.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що у даній справі слід враховувати положення ст. 30 ЦПК щодо виключної підсудності, справа підсудна Шевченківському районному суду міста Києва.

Відтак, дотримуючись положень ЦПК України, принципу доступу до правосуддя, захисту права заявника на своєчасний, справедливий та неупереджений судовий розгляд, заяву з додатками до неї слід направити до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України передбачено, що суд передаєсправу нарозгляд іншомусуду,якщо: справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.

Згідно ч. 3 ст. 31 ЦПК України передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали суду не пізніше п`яти днів після закінчення строку на її оскарження, а в разі подання скарги - не пізніше п`яти днів після залишення її без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.

Відповідно до ч. 2 ст. 261 ЦПК України ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

На підставі викладеного, керуючись ст. 29, 30, 31, 160-165, 187, 260, 261, п. 9 ч. 1 ст. 353, 354, 355 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Дніпропетровськгаз збут» про видачу судового наказу про стягнення заборгованості за житлову послугу з ОСОБА_1 , з додатками до неї - передати за підсудністю до Бабушкінського районного суду міста Дніпропетровська (49000, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, буд. 57).

Ухвала набрала законної сили 21 квітня 2023 року.

Ухвалу може бути оскаржено до Дніпровського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення в порядку, передбаченому ч. 1 ст. 354 ЦПК України з урахуванням положень п. 3 Розділу XII ПРИКІНЦЕВИХ ПОЛОЖЕНЬ ЦПК України.

Суддя