Решение № 110356287, 22.03.2023, Ренійський районний суд Одеської області

Справа № 510/775/22

Провадження № 2/510/340/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

22 березня 2023 року Ренійський районний суд Одеської області

у складі: головуючого судді Бошков І.Д.,

за участю секретаря Березенко С.П.

розглядаючи у відкритому судовому засіданні в м. Рені цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору виконавчий комітет Ренійської міської ради Одеської області про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням та зняття з реєстраційного обліку,

В С Т А Н О В И В:

Відповідач будучи належним чином сповіщена, у судові засідання, які призначалися не явилась, про причини неявки суд не сповістила, відзив, заява про розгляд справи без її участі до суду не надходили.

Представник Виконавчого комітету Ренійської міської ради Одеської області, у судове засідання не явився, направив на адресу суду заяву, в якій вказав, що не заперечує проти задоволення позовних вимог, просив розглянути справу без його участі.

Представник позивача на задоволенні позовних вимог наполягала, просила розглянути справу без її участі та участі позивача.

У зв`язку із цими обставинами та керуючись ч.1 ст. 280 ЦПК України, суд прийняв рішення про заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.

В ході розгляду справи судом були дослідженні наступні докази: копія паспорту позивача; копія свідоцтва про смерть ОСОБА_3 ; копія будинкової книги прописки громадян; копія витягу про реєстрацію в спадковому реєстрі від 26.05.2018р.; копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 31.05.2018р.; копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2018р.; копія технічного паспорту на квартиру АДРЕСА_1 .

Судом в ході судового розгляду справи встановлено, що позивач звернулась до суду із вищевказаним позовом та просила визнати відповідача, такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 , та зняти її з реєстраційного обліку за вказаною адресою, зазначивши, що вона є власником вищезазначеного нерухомого майна на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.05.2018р., зареєстрованого в реєстрі за № 845.

На житлоплощі вказаної квартири зареєстрована також відповідач ОСОБА_2 , як є донькою колишнього власника квартири. Однак, відповідач більше 20 років не проживає на зазначеній житловій площі. У зв`язку із реєстрацією відповідача у квартирі, позивач несе додаткові витрати по сплаті комунальних послуг, крім того, вона, як власник житла, позбавлена можливості у вирішенні інших, передбачених чинним законодавством, питань.

Вивчивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, знайшли своє підтвердження у судовому засіданні та підлягають задоволенню.

За ч.1ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Відповідно до положень ст.316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

У відповідності із ст.317, ст.319 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно із ст.401 ЦК України право користування чужим майном (сервітут) може бути встановлено щодо земельної ділянки, інших природніх ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим шляхом.

Згідно ч.1ст.402 ЦК України передбачено, що сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Як вже зазначалось, відповідач більше двадцяти років не проживає у квартирі, а, тому сервітут який було встановлено, щодо користування нерухомістю припинився, так як відповідач не використовувала її протягом трьох років підряд.

П.5ч.1ст.406 ЦК України передбачено, що сервітут припиняється у разі невикористання сервітуту протягом трьох років підряд.

Враховуючи викладені обставини, та відповідні норми права вважаємо, що на підставі п 5 ч. 1 ст. 406 ЦК України право відповідача на користування квартирою припинилось, тому її можливо визнати в судовому порядку такою, що втратила право користування житлом.

Відповідно до абз. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. реєстрація - це внесення інформації до Єдиного державного демографічного реєстру про місце проживання або місце перебування особи із зазначенням адреси, за якою з особою може вестися офіційне листування або вручення офіційної кореспонденції. Документом, до якого вносяться відомості про місце проживання та місце перебування особи, є у т.ч. паспорт громадянина України.

Таким чином, правовою підставою для перебування на реєстраційному обліку є проживання чи перебування особи за певною адресою.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права користування житловим приміщенням.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, надавши оцінку доводів позивача, викладених у позові, враховуючи, що відповідач не проживає у квартирі більше трьох років, в якому вона числиться зареєстрованою, вона не є власником житла, у якому прописана, договором, законом або іншими документами не встановлено її право користування квартирою, вона не бере участь по догляду за нерухомим майном, не сплачує комунальні послуги, інші витрати, пов`язанні з утриманням нерухомого майна, тощо. Згідно наданих документів, позивач є власником квартири АДРЕСА_1 , на житлоплощі якої числиться прописаною відповідач. У зв`язку із тим, що відповідач не проживає на житлоплощі позивача більше трьох років, яких-небудь витрат по утриманню житла вона не несе, її особистих речей там також немає, договором, законом або рішенням суду не було встановлено право відповідача на користування нею житлоплощею з підстав ст. 401 ЦК України, таким чином, є правові підстави для визнання відповідача такою, що втратила право користування житловим приміщенням і зняття її з реєстраційного обліку.

Керуючись ст. ст. 7, 10, 12, 13, 18, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 268, 280 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, ст.ст. 317, 319, 402, 406 ЦК України, ст.ст. 3,7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р., суд

В И Р І Ш И В:

Позовнівимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 ,третя особа,яка незаявляє самостійнихвимог щодопредмету спору виконавчийкомітет Ренійськоїміської радиОдеської областіпро визнанняособи такою,що втратилаправо користуванняжитловим приміщеннямта зняттяз реєстраційногообліку - задовольнити.

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати такою, що втратила право користування квартирою АДРЕСА_1 .

Заочне рішенняможе бутипереглянуте судом,що йогоухвалив,за письмовоюзаявою відповідача,поданою протягомтридцяти днівз дняйого проголошення.Учасник справи,якому повнезаочне рішеннясуду небуло врученеу деньйого проголошення,має правона поновленняпропущеного строкуна поданнязаяви пройого перегляд-якщотака заяваподана протягомдвадцяти днівз днявручення йомуповного заочногорішення суду,а такожв разіпропуску зінших поважнихпричин.

Суддя І.Д. Бошков