Решение № 110344006, 20.04.2023, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2023 р. справа № 300/1013/23

м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського окружного адміністративного суду Боршовський Т.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі відповідач 1, ГУ ПФУ в Івано-Франківській області), Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі відповідач 2, ГУ ПФУ в місті Києві), в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 ; зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію за віком згідно поданої заяви від 31.01.2023 № 701 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 з зарахуванням усього стажу повністю, який вказаний у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також врахувати до стажу періоди роботи: з 02.02.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998, призначивши пенсію з дня правової вимоги - 21.11.2022.

Позовні вимоги мотивовано тим, що ОСОБА_1 31.01.2023 звернувся до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, за результатом розгляду якої ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову позивачу в призначенні пенсії. Позивач вважає зазначену відмову в призначенні пенсії за віком протиправною, оскільки позивачем подано пенсійному органу трудову книжку, яка підтверджує необхідний стаж роботи, що дає право на призначення пенсії за віком. Представник позивача вказав на те, що відповідач протиправно не зарахував до його страхового стажу періоди роботи: з 02.02.1982 по 05.05.1983 через невідповідність між датою звільнення та датою наказу на звільнення з роботи; з 22.07.1988 по 14.09.1998 через невідповідність назви підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення. Так, ОСОБА_1 зазначив, що працівник не може нести відповідальність за правильність та повноту оформлення його трудової книжки та бухгалтерських документів на підприємстві, а тому неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача права на отримання пенсії за віком на загальних підставах.

Ухвалою від 20.03.2023 суд відкрив провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні)

29.03.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 28.03.2023 № 2600-0302-7/57782, до якого долучено електронну пенсійну справу ОСОБА_1 та повідомлено, що рішення № 262640005066 від 07.02.2023 прийнято спеціалістом ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, а спеціалісти ГУ ПФУ в місті Києві не приймали участі в розгляді заяви від 31.01.2023 № 701 (а.с. 49-50).

05.04.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 03.04.2023 № 0900-0902-8/14517 на позовну заяву. Так, представник відповідача 1 зазначив, що на дату звернення ОСОБА_1 до сервісного центру Пенсійного фонду України із заявою від 31.01.2023 про призначення пенсії за віком, страховий стаж позивача складав 22 роки 4 місяці 29 днів, що є недостатнім для призначення пенсії за віком. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 02.08.1982 по 05.05.1983, а не з 02.02.1982 як помилково зазначив позивач у позовній заяві, оскільки існує невідповідність між датою звільнення - 05.05.1983 та датою наказу на звільнення з роботи - 10.05.1985, а також дата заповнення трудової книжки (27.07.1982) не відповідає цьому періоду трудової діяльності; з 22.07.1988 по 14.09.1998 оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства при звільненні з роботи (інформація про перейменування відсутня). Такі невідповідності є порушеннями вимог Інструкції № 162 та Інструкції № 58 про порядок ведення трудових книжок. Відповідно до пункту 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній позивач не надав ні органу Пенсійного фонду України, ні суду жодних документів, які б підтверджували періоди роботи ОСОБА_1 з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998, а тому відсутні підстави для зарахування вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача та призначення йому пенсії за віком. Представник відповідача 1 просить суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 51-59).

12.04.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов відзив Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 31.03.2023 № 2600-0903-8/60281 на позовну заяву. Так, представник відповідача 2 зазначив, що 31.01.2023 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в місті Києві із заявою про призначення пенсії за віком. За результатом розгляду вказаної заяви від 31.01.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення від 07.02.2023 № 2626400050660 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком. Страховий стаж ОСОБА_1 становив 22 роки 4 місяці 29 днів, при необхідних 29 років. Згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 27.07.1982 не зараховано періодів роботи: з 02.02.1982 по 05.05.1983, оскільки у записі про звільнення з роботи дата наказу (10.05.1985) не відповідає даті звільнення з роботи (05.05.1983), чим порушено пункт 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 22.07.1988 по 14.09.1998 оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства при звільненні з роботи (інформація про перейменування відсутня), чим порушено пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, із даного періоду, враховано частково періоди за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (01.01.1999-28.02.1999, 01.09.1999-04.10.1999). За вказаних обставин, представник відповідача 2 вважає правомірним рішення від 07.02.2023 № 2626400050660 про відмову позивачу в призначенні пенсії за віком, а тому представник відповідача 2 просив суд відмовити в задоволенні позову (а.с. 60-69).

12.04.2023 через канцелярію Івано-Франківського окружного адміністративного суду надійшов лист Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві від 31.03.2023 № 2600-0302-7/60844, до якого долучено належним чином засвідчені копії документів пенсійної справи ОСОБА_1 (а.с. 70-96).

Обставини справи, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 31.01.2023 звернувся через веб-портал до Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком. До заяви додано: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру (а.с. 80); паспорт громадянина України НОМЕР_2 (а.с. 77-79); трудову книжку серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 (а.с. 81-87); копію диплома серії НОМЕР_3 від 07.07.1982 (а.с. 88); копію військового квитка серії НОМЕР_4 (а.с. 89-90); довідку від 30.06.2022 № 3006-5001816383 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи (а.с. 91); лист Управління соціального захисту населення Печерської районної в місті Києві державної адміністрації від 31.01.2023 № 105/74/31/49-910 про відомості про внутрішньо переміщені особи (а.с. 93).

07.02.2023 ГУ ПФУ в Івано-Франківській області прийняло рішення № 262640005066 про відмову в призначенні пенсії. Рішення відповідача № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні пенсії мотивоване тим, що загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 4 місяці 9 днів, при необхідному 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 02.08.1982 по 05.05.1983, оскільки у записі про звільнення з роботи дата наказу (10.05.1985) не відповідає даті звільнення з роботи (05.05.1983), чим порушено пункт 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також дата заповнення трудової не відповідає даному періоду трудової діяльності, чим порушено пункт 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 22.07.1988 по 14.09.1998 оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення (відсутня інформація про перейменування), чим порушено пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, із даного періоду, враховано частково періоди за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку (01.01.1999-28.02.1999, 01.09.1999-04.10.1999). За відсутності необхідного страхового стажу прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком (а.с. 71).

Листом № 2600-0209-8/21965 від 05.02.2023 ГУ ПФУ в місті Києві направило ОСОБА_1 рішення ГУ ПФУ в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні пенсії (а.с. 40-41).

Вважаючи протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області в призначенні пенсії позивачу за його заявою від 31.01.2023, позивач звернувся з цим позовом до суду, в якому просить суд зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити пенсію за віком згідно поданої заяви від 31.01.2023 № 701 відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування ОСОБА_1 з зарахуванням усього стажу повністю, який вказаний у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , а також врахувати до стажу періоди роботи: з 02.02.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998, призначивши пенсію з дня правової вимоги з 21.11.2022.

При прийнятті рішення суд керується такими правовими нормами та мотивами:

Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV).

Умови призначення пенсії за віком визначені статтею 26 Закону № 1058-IV.

Так, згідно з частиною першою статті 26 Закону № 1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років.

Таким чином для призначення ОСОБА_1 пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 29 років.

Відповідно до копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.17), а тому на час звернення до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком від 31.01.2023 позивач досяг віку 60 років.

Щодо дотримання умов закону для призначення пенсії за віком в частині наявності в позивача страхового стажу, то судом встановлено таке.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні пенсії загальний страховий стаж позивача становить 22 роки 4 місяці 9 днів, при необхідному 29 років. До страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи: з 02.08.1982 по 05.05.1983, оскільки у записі про звільнення з роботи дата наказу (10.05.1985) не відповідає даті звільнення з роботи (05.05.1983), чим порушено пункт 2.3 Інструкції про порядок ведення трудових книжок, а також дата заповнення трудової не відповідає даному періоду трудової діяльності, чим порушено пункт 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок; з 22.07.1988 по 14.09.1998 оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення (відсутня інформація про перейменування), чим порушено пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок

Що стосується періоду роботи позивача з 02.08.1982 по 05.05.1983, то суд вказує на таке.

Згідно з статтею 62 Закону України Про пенсійне забезпечення основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 01.09.1978 по 07.07.1982 навчався в СПТУ № 50 міста Єнакієве Донецької області; з 02.08.1982 прийнятий в залізнодорожній цех Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу на посаду помічника машиніста тепловоза на підставі розпорядження № 1093 від 09.07.1982; з 05.05.1983 звільнений у зв`язку з призовом на військову службу, запис зроблений на підставі розпорядження № 813 від 10.05.1985; з 21.05.1983 по 30.05.1985 проходив військову службу в складі збройних сил СССР; з 16.08.1985 по 27.08.1986 працював в залізнодорожньому цеху Єнакіївського трудового красного знамені металургійний завод на посаді помічника машиніста тепловоза; з 22.07.1987 по 30.08.1987 працював в залізнодорожньому цеху Єнакіївського трудового красного знамені металургійний завод на посаді вантажника; з 01.09.1986 по 04.07.1988 навчався в Горлівському медичному училищі; з 22.07.1988 прийнятий в Державну комунальну установу Міська лікарня № 2 на посаду зубного техніка зубопротезного відділення; з 14.09.1998 звільнений за власним бажанням; з 26.01.2000 по 27.04.2000 перебував на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості населення; з 27.04.2000 по 10.08.2000 працював продавцем-консультантом в ООО ПТП «Норд-Сервис»; з 27.05.2002 по 13.07.2002 та з 12.08.2002 по 02.02.2003 перебував на обліку в Горлівському міському центрі зайнятості населення; з 07.10.2003 по 30.06.2014 працював на посаді продавця-консультанта роздрібної торгівлі в приватного підприємця ОСОБА_2 ; з 22.10.2022 прийнятий на посаду працівника закладу ресторанного господарства в ТОВ «Тесті Фуд» (а.с. 81-87).

В позовній заяві ОСОБА_1 просив суд зобов`язати ГУ ПФУ в місті Києві зарахувати до страхового стажу період роботи з 02.02.1982 по 05.05.1983, однак згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, позивач прийнятий в залізнодорожній цех Єнакіївського трудового красного знамені металургійний завод на посаду помічника машиніста тепловоза з 02.08.1982, а не 02.02.1982. Жодних доказів того, що ОСОБА_1 прийнятий в залізнодорожній цех Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу на посаду помічника машиніста тепловоза саме з 02.02.1982, а не з 02.08.1982, позивач суду не надав. Отже, нема підстав для зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу вказаного ним періоду роботи в Єнакіївському трудового красного знамені металургійному заводі з 02.02.1982 по 01.08.1982, оскільки відсутні будь-які докази, що позивач в цей період працював.

Водночас, суд звертає увагу на те, що згідно розрахунку стажу позивача від 31.01.2023 ОСОБА_1 зараховано до страхового стажу період його навчання з 01.09.1978 по 07.07.1982 (а.с. 56).

Що стосується періоду роботи позивача з 02.08.1982 по 05.05.1983, який не зарахований органом Пенсійного фонду України оскільки у записі про звільнення з роботи дата наказу (10.05.1985) не відповідає даті звільнення з роботи (05.05.1983), то суд вказує на таке.

В спірний період була чинною Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162.

Так, відповідно до вказаної Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162: трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робітників і службовців; трудові книжки ведуться на всіх робітників і службовців державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій, які працювали понад 5 днів, в тому числі на сезонних і тимчасових працівників, а також на позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню; всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільненні - в день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи проводяться акуратно, пір`яний чи кульковою ручкою, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольору; в розділах Відомості про роботу, Відомості про нагородження, Відомості про заохочення трудової книжки (вкладиша) закреслення раніше внесених неточних або неправильних записів не допускається; в графі 3 розділу Відомості про роботу у вигляді заголовка пишеться повне найменування підприємства; в графі 3 пишеться: Прийнято або призначений в такий-то цех, відділ, підрозділ, ділянку, виробництво із зазначенням їх конкретного найменування, а також найменування роботи, професії або посади і присвоєного розряду. Записи про найменування роботи, професії або посади, на яку прийнято працівника, виробляються: для робітників - відповідно до найменуваннями професій, вказаних у Єдиному тарифно-кваліфікаційному довіднику робіт і професій робітників; для службовців - відповідно до найменуваннями посад, зазначених в Єдиної номенклатурі посад службовців, або відповідно до штатного розкладу; при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи на даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів; бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок; після закінчення кожного місяця бухгалтерія вимагає від особи, відповідальної за ведення трудових книжок, звіту про наявність бланків трудових книжок і вкладишів до них, з додатком прибуткового ордера каси підприємства. На зіпсовані під час заповнення бланки трудових книжок і вкладишів до них складається акт.

Пунктом 18 постанови Ради Міністрів Української РСР і Всесоюзної Центральної Ради професійних спілок Про трудові книжки робітників і службовців від 06.09.1973 № 656 передбачено, що відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Аналогічні положення містяться в пункті 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301, згідно якого відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

В спірному випадку, запис № 2 про прийняття з 02.08.1982 в залізнодорожній цех Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу на посаду помічника машиніста тепловоза в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, оскільки містить всю необхідну інформацію, а саме: дату прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, а також зазначено на підставі якого документу позивач прийнятий на роботу, а саме на підставі розпорядження № 1093 від 09.07.1982.

Щодо запису № 3 про звільнення з 05.05.1983 з посади помічника машиніста тепловоза залізнодорожнього цеху Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу, то такий запис зроблений на підставі розпорядження № 813 від 10.05.1985, містить відтиск печатки роботодавця та підпис відповідальної особи відділу кадрів.

Так, дата розпорядження № 813 про звільнення позивача - 10.05.1985, а дата звільнення - 05.05.1983, тобто з різницею у два роки Однак якщо співставити такий запис № 3 та запис № 4 трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, то можна встановити, що ОСОБА_1 з 21.05.1983 по 30.05.1985 проходив військову службу в складі збройних сил СССР, а тому не міг в цей період працювати помічником машиніста тепловоза залізнодорожнього цеху Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу.

Окрім цього, суд звертає вагу на те, що позивач не просить зарахувати до страхового стажу період по дату прийняття розпорядження № 813 про звільнення позивача - 10.05.1985, а лише по дату запису про звільнення - 05.05.1983, тобто найменший період з усіх можливих варіантів, який узгоджується хронологічно з датою початку військової служби в складі збройних сил СССР.

Також суд вважає за необхідно зазначити те, що такий запис № 3 про звільнення з 05.05.1983 з посади помічника машиніста тепловоза залізнодорожнього цеху Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу зроблено не позивачем, а відповідальною особою відділу кадрів роботодавця. Водночас Інструкція № 162 не передбачає наслідків для особи, на яку оформлено трудову книжку, за порушення порядку ведення такої трудової книжки.

Щодо доводів органу Пенсійного фонду України про те, що дата заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 не відповідає вищевказаному періоду трудової діяльності з 02.08.1982 по 05.05.1983, то суд звертає увагу на таке.

Відповідно до пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, заповнення трудової книжки вперше здійснюється адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого терміну.

Згідно з пунктом 2.11 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний листок) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після цього ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнюється трудова книжка.

Таким чином, графу «дата заповнення» на першій сторінці трудової книжки заповнює особа, відповідальна за видачу трудових книжок на підприємстві.

В спірному випадку перша сторінка трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 містить відтиск печатки відділу кадрів Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу, а тому дату заповнення трудової книжки серії НОМЕР_1 проставила відповідальна особа відділу кадрів Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу, а не ОСОБА_1 .

Так, позивач з 02.08.1982 прийнятий в залізнодорожній цех Єнакіївського трудового красного знамені металургійного заводу на посаду помічника машиніста тепловоза на підставі розпорядження № 1093 від 09.07.1982. Згідно вимог пункту 2.2 Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, трудова книжка серії НОМЕР_1 вперше мала бути заповнена не пізніше тижневого терміну від 09.07.1982. В спірному випадку, трудова книжка серії НОМЕР_1 заповнена 27.07.1982, тобто на декілька днів пізніше за встановлений пунктом 2.2 Інструкції термін, що є несуттєвим порушенням, відповідальність за яке має нести роботодавець, а не працівник. При цьому, орган Пенсійного фонду України зарахував позивачу до його страхового стажу інші періоди роботи ОСОБА_1 згідно записів цієї трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, не ставлячи під сумнів такі записи з огляду на несвоєчасність заповнення першої сторінки трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982.

Щодо періоду роботи з 22.07.1988 по 14.09.1998, то суд вказує на таке.

Згідно відомостей трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, копія якої наявна в матеріалах справи, суд встановив, що позивач: з 22.07.1988 прийнятий в Державну комунальну установу Міська лікарня № 2 на посаду зубного техніка зубопротезного відділення; з 14.09.1998 звільнений за власним бажанням.

Вищевказані записи в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 здійснено відповідно до вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162, та Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, є чіткими та однозначними, оскільки містить всю необхідну інформацію, а саме: дату прийняття на роботу, найменування підприємства, де працював позивач, посада, на яку було прийнято позивача, дату звільнення, підстави внесення таких записів, відтиски печаток та підпис відповідальної особи роботодавця.

Згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні пенсії, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 22.07.1988 по 14.09.1998 оскільки назва підприємства при прийнятті на роботу не відповідає назві підприємства, печаткою якого скріплено запис про звільнення (відсутня інформація про перейменування), чим порушено пункт 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок.

Так, пунктом 2.15 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110, передбачено, що якщо за час роботи працівника назва підприємства змінюється, то про це окремим порядком у графі 3 трудової книжки робиться запис: "Підприємство таке-то з такого-то числа переіменоване на таке-то", а у графі 4 проставляється підстава перейменування - наказ (розпорядження), його дата і номер.

Водночас пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України Про трудові книжки працівників від 27.04.1993 № 301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Таким чином, позивач не може нести відповідальність за невнесення роботодавцем до трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 записів про зміну назви підприємства - Державна комунальна установа Міська лікарня № 2 за час його роботи з 22.07.1988 по 14.09.1998 на посаді зубного техніка зубопротезного відділення.

Органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. Однак, органом Пенсійного фонду України не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити страховий стаж позивача.

Таким чином, з огляду на встановлені вище обставини, суд вважає, що вказані заперечення відповідачів щодо наданої позивачем трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідних періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998 для обрахунку стажу при призначенні пенсії. За вказаних обставин, рішення органу Пенсійного фонду України є з надмірним формалізмом, наслідком чого стало порушення конституційного права позивача на соціальний захист у формі отримання пенсії за віком.

Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, зазначеній в постановах від 06.02.2018 у справі № 677/277/17, від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а, від 19.12.2019 у справі № 307/541/17.

Суд переконаний, з огляду на вказані вище положення Інструкції та Порядку, що важливим для врахування відповідного періоду роботи особи до її страхового стажу, що дає право на пенсію, є наявність відповідних записів у трудовій книжці щодо такої роботи, а не якість оформлення такої трудової книжки. Зрештою, в разі виникнення у відповідача будь-яких сумнівів щодо певного періоду роботи позивача, пенсійний орган міг витребувати первинні документи за цей період, однак цього не зробив.

В спірному випадку в трудовій книжці ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 від 27.07.1982 є записи щодо періодів його роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998, які дають можливість встановити періоди його трудової діяльності та які мали бути враховані до страхового стажу, що дає право на призначення пенсії за віком.

Суд вважає, що відмова пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії за віком свідчить про непропорційне втручається в гарантоване Державою право особи на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в формі права на пенсію за віком. Зазначені дії органу державної влади є порушенням принципу правової визначеності у відносинах Держави з людиною її громадянином як складового елементу гарантованого Конституцією України принципу верховенства права.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Встановлені судом обставини, з огляду на критерії правомірності поведінки суб`єкта владних повноважень, вказують на протиправність рішення відповідача за № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову у призначенні позивачу пенсії, оскільки таке рішення прийнято Головним управлінням Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області безпідставно та необґрунтовано.

За вказаних обставин, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком у зв`язку з не зарахуванням періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998 до страхового стажу є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо позову ОСОБА_1 в частині зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати позивачу весь стаж повністю, який вказаний у трудовій книжці серії НОМЕР_1 , то суд дійшов такого висновку.

Згідно розрахунку стажу ОСОБА_1 орган Пенсійного фонду України зарахував позивачу всі періоди роботи, навчання та військової служби ОСОБА_1 , записи про які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, окрім вищевказаних спірних періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998 (а.с. 56).

Окрім цього, орган Пенсійного фонду України зарахував позивачу також його періоди роботи, записи про які відсутні в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, однак підтверджуються індивідуальними відомостями про застраховану особу (а.с. 94-95).

Суд пам`ятає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Відповідно до положень статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.

Отже, з врахуванням приписів статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальні засоби відновлення порушеного права мають бути гнучкими та ефективними, забезпечувати поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату, метою судового захисту порушеного права є вирішення між сторонами правового конфлікту, припинення публічно-правового спору та використання дієвого способу захисту (відновлення) порушеного права.

Завданням адміністративного судочинства є перевірка правомірності дій суб`єкта владних повноважень, відповідності його рішень критеріям, які пред`являються до рішень суб`єктів владних повноважень та закріплені в частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на те, що орган Пенсійного фонду України зарахував позивачу всі періоди роботи, навчання та військової служби ОСОБА_1 , записи про які містяться в трудовій книжці серії НОМЕР_1 від 27.07.1982, окрім періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998, тобто відповідач 1 визнав решту періодів згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1982. Такі обставини свідчить про відсутність спору щодо зарахування таких періодів до страхового стажу ОСОБА_1 та відсутність порушеного права позивача. Таким чином, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині вимоги про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві зарахувати позивачу повністю весь трудовий стаж, який вказаний у його трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

З огляду на передбачені статтею 26 Закону № 1058-IV обов`язкові умови для призначення пенсії за віком, суд дійшов висновку про наявність таких умов щодо позивача, а саме: ОСОБА_1 досяг 60 років; має стаж роботи не менше 29 років.

Таким чином, щодо позивача є всі встановлені законом умови для призначення їй пенсії за віком.

Згідно з абзацом першим частини першої статті 45 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

В спірному випадку із заявою про призначення пенсії за віком ОСОБА_1 звернувся до пенсійного органу 31.01.2023, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою 60-ти річного віку.

Підсумовуючи, суд дійшов висновку, що ефективним способом відновлення порушених відповідачем прав позивача буде скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком та зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві призначити ОСОБА_1 з 21.11.2022 (з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку) пенсію за віком, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998. В цій частині вимог позов належить задовольнити. Суд відмовляє в задоволенні решти вимог позову.

Щодо розподілу судових витрат у справі:

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з частиною третьою статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

В підтвердження судових витрат у справі позивачем подано квитанцію № 0.0.2890815223.1 від 08.03.2023 про сплату судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 2147,20 грн. (а.с. 1).

Згідно підпункту 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" позивач за подання до адміністративного суду цього адміністративного позову мав сплатити судовий збір 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 1073,60 грн. (2684*0,4=1073,60 грн.).

Таким чином, 1073,60 грн. (2147,20-1073,60=1073,60 грн.) є надміру сплачений судовий збір, який згідно зі статтею 7 Закону України "Про судовий збір" може бути повернуто позивачу лише за його клопотанням. Однак на час постановлення цього рішення позивачем такого клопотання до суду не подано. Суд роз`яснює позивачу про те, що він вправі подати таке клопотання до суду й після ухвалення судом рішення в цій адміністративній справі.

З огляду на часткове задоволення позову та враховуючи, що спір виник внаслідок протиправного рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України позивачу належить відшкодувати за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області 805,20 грн. (з розрахунку: 536,80 грн. + (536,80/2) грн.) судових витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви до суду.

Керуючись статтями 139, 241-246, 255, 262, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області № 262640005066 від 07.02.2023 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (ідентифікаційний код 42098368, вулиця Бульварно-Кудрявська, 16, місто Київ, 04053) призначити ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) з 21.11.2022 пенсію за віком, з зарахуванням до страхового стажу періодів роботи з 02.08.1982 по 05.05.1983 та з 22.07.1988 по 14.09.1998.

В задоволенні решти позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, 15, місто Івано-Франківськ, 76018) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 ) судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 805 (вісімсот п`ять) гривень 20 копійок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 , місце фактичного проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 20551088, вулиця Січових Стрільців, будинок 15, місто Івано-Франківськ, 76018.

Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві, код ЄДРПОУ 42098368, вулиця Бульварно-Кудрявська, будинок 16, місто Київ, 04053.

Суддя /підпис/ Боршовський Т.І.