Решение № 110342149, 20.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

20 квітня 2023 р. Справа № 120/2744/23

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 про визнання протиправною та скасування постанови

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі ГУ ПФУ у Вінницькій області, управління, позивач) із адміністративним позовом до Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі управління, відповідач) про скасування постанови головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бертман Р.П. про накладення штрафу за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 70519103 від 08.03.2023 року в сумі 5100 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду у справі № 120/7006/22 ним проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 , без обмеження максимального розміру пенсії з 01.03.2022 р. Також перераховано пенсії з 01.03.2022 р. та донараховано кошти в сумі 88202,10 грн. З грудня 2022 р. позивач отримує нову пенсію без обмеження максимальним розміром. Виплату перерахованих сум пенсії за період з 01.07.2020 року по 30.11.2022 року буде забезпечено після надходження коштів із бюджету. Адже не виконується судове зобов`язання в частині виплати пенсії через брак коштів на її виплату, що не може бути причиною для накладення штрафу.

Так, за змістом частини першої статті 75 Закону України Про виконавче провадження постанова про накладення штрафу виноситься у разі невиконання без поважних причин рішення суду у встановлений виконавцем строк. Відсутність коштів є поважними причинами, що виключає застосування штрафу до боржника. А отже, винесена постанова прийнята за відсутності на те правових підстав, відтак, є протиправною та підлягає скасуванню.

Окремо вказано, що у вересні 2022 р. на адресу управління надійшло рішення у справі № 120/7006/22 , однак без відмітки про набрання ним законної сили. Окремо вказав, що нарахування пенсії здійснюється до 25 числа щомісяця, відтак, відсутні були підстави включати 25.10.2022 р. при нарахуванні виплату пенсії ОСОБА_1 , адже рішення суду законної сили не набрало.

Ухвалою суду від 24.03.2023 р. відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Відповідачем надано відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити в задоволенні позову. Зокрема зазначив, що позивачем дійсно частково виконано рішення окружного адміністративного суду , однак стягувач зазначає, що оскільки рішення суду набрало законної сили 27.10.2022 р., йому мали здійснити виплату пенсії в листопаді 2022 р., а не в грудні 2022 р. Однак, за листопад 2022 року йому пенсія не виплачена, а отже судове рішення не виконано, відтак, наявні підстави для застосування штрафу.

Ухвалою від 03.04.2023 р. залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 .

17.04.2023 р. надійшли пояснення третьої особи, в яких зазначив, що рішення набрало законної сили ще 27.10.2022 р., однак відповідач почав виконувати його в грудні 2022 р., хоча мав би перерахувати пенсію ще в листопаді 2022 р.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі № 127/7006/22, серед іншого, зобов`язано Головне управління ПФУ у Вінницькій області в період з 01.07.2020 р. по 28.02.2022 р. включно та з 01.03.2022 р. виплачувати ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмеження максимальним розміром.

Постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень УЗПВР у Вінницькій області ЦЗМУ МЮ (м.Хмельницький) Бертман Р.П. від 12.12.2022 року відкрито виконавче провадження ВП №70519103 щодо виконання виконавчого листа № 127/7006/22 від 08.11.2022 року, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом про зобов`язання виплачувати з 01.03.2022 р. ОСОБА_1 пенсію за вислугу років без обмеження максимальним розміром.

Пунктом 2 даної постанови позивача повідомлено про необхідність виконання рішення суду протягом 10 робочих днів.

Листом від 22.12.2022 року ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило відповідача про те, що на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі № 127/7006/22 проведено розрахунок пенсії , який станом на 01.03.2022 р. становить 24 001, 73 грн. та донараховано кошти в сумі 88 202,21 грн. за період з 01.07.2020 р. по 30.11.2022 р. Донараховані кошти будуть виплачені після виділення коштів на їх фінансування з Державного бюджету України. Адже будь-які бюджетні зобов`язання та платежі здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, яке встановлюються Законом України Про Державний бюджет України. Також вказано, що з грудня 2022 р. позивач отримує пенсію без обмежень.

13.01.2023 р. надіслана вимога державного виконавця стосовно надання доказів щодо виплати пенсії за листопад 2022 р.

Відповідач листом датованим 30.01.2023 р. повідомив, що пенсія нараховується в місяці, який передує виплаті, оскільки нарахування на виконання рішення суду здійснювались в листопаді 2022 р., пенсію у відповідному розмірі ОСОБА_1 отримує з грудня 2022 р.

08.03.2023 року старшим головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бертман Р.П. винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ у Вінницькій області штрафу № 70519103 в сумі 5100 грн. за невиконання рішення суду без поважних причин.

Не погоджуючись із цим рішенням відділу примусового виконання рішень, позивач звернувся ізпозовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд керується та виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" (далі Закон № 1404-19) передбачено , що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно пункту 1 частини першої статі 3 Закону № 1404-19, примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України .

Статтею 5 Закону № 1404-19 визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Відповідно до частин п`ятої, шостої статті 26 Закону № 1404-19 виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов`язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

За рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню).

Згідно частин першої, другої статті 63 Закону № 1404-19 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частини першої статті 75 Закону № 1404-19, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Із вище процитованих норм слідує, що підставою для застосування штрафу є невиконання судового рішення саме за відсутності поважних причин.

Так, судом встановлено, що на час винесення державним виконавцем постанови про накладення штрафу від 08.03.2023 року на виконання рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 26.09.2022 року у справі № 127/7006/22 управлінням проведено розрахунок пенсії , який станом на 01.03.2022 р. становить 24 001, 73 грн. та донараховано кошти в сумі 88 202,21 грн. за період з 01.07.2020 р. по 30.11.2022 р.. При цьому, рішення суду в частині виплати донарахованої пенсії за період з 01.07.2020 р. по 30.11.2022 р. не виконано у зв`язку з відсутністю відповідного фінансування з Державного бюджету України.

Оцінюючи поважність причин невиконання рішення, суд зазначає наступне.

Згідно пункту 1 Положення про головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України 22.12.2014 № 28-2 (далі Положення №28-2), Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі (далі головне управління Фонду) є територіальними органами Пенсійного фонду України (далі Фонд). Головні управління Фонду підпорядковуються Фонду та разом з управліннями Фонду в районах, містах, районах у містах, а також об`єднаними управліннями (далі - управління Фонду) утворюють систему територіальних органів Фонду .

Відповідно до підпунктів 4, 7 пункту 4 Положення №28-2 основним завданням Управління, крім іншого, є забезпечення своєчасної та у повному обсязі виплати пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання, здійснює страхові виплати та надає соціальні послуги відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та інші виплати, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів Фонду та інших джерел, визначених законодавством, в межах обсягів фінансування цих виплат, здійснення призначення (перерахунок) та виплати пенсій військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»

При цьому, виплата пенсій, у тому числі додаткових пенсій, доплат, надбавок та підвищень до них, компенсаційних виплат, встановлених законодавством, особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, забезпечується за рахунок коштів державного бюджету (ч.1 ст. 8 Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб ) .

Частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України, передбачено, що будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Отже, як видно фінансування та виплата пенсій здійснюється за рахунок коштів Фонду виділених з Держаного бюджету України та за наявності відповідного бюджетного призначення.

Так, позивач повідомив листом відділ про неможливість виконання рішення суду в частині виплати донарахованої пенсії з 01.07.2020 р. по 30.11.2022 р. через відсутність коштів у Державному бюджеті та про здійснення виплати після їх виділення. Окремо вказав, що нарахування пенсії здійснюється в місяці, що передує виплаті, відтак, стягувачу нарахування здійснено в листопаді 2022 р., відповідно, перераховану пенсію в новому розмірі останній отримав в грудні 2022 р.

Оцінюючи відповідні доводи боржника щодо виплати заборгованості після виділення коштів з Державного бюджету на цю мету, суд вказує, що відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII Пенсійний фонд України є самостійною фінансово-банківською системою, не входить до складу державного бюджету України, формується за рахунок коштів, що відраховуються підприємствами і організаціями (в тому числі й тими, що використовують працю громадян за угодами цивільно-правового характеру) на заходи соціального страхування за тарифами, диференційованими залежно від небезпечності, шкідливості, тяжкості робіт та стану інших умов праці, страхових внесків громадян, які займаються підприємницькою діяльністю, обов`язкових страхових внесків громадян, а також коштів державного бюджету України.

При цьому, суд вказує, що статтею 52 Закону №2262 передбачено, що особам, які мають право на пенсію згідно з цим Законом, пенсія виплачується органами Пенсійного фонду України щомісяця, не пізніше останнього числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України, незалежно від задекларованого або зареєстрованого місця його проживання, через організації, що здійснюють виплату і доставку пенсій, або через установи банків, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Разом з тим суд вказує, що оскільки пенсія відповідно до Закону №2262 позивачу перерахована на виконання рішення суду, то вказана сума заборгованості має виплачується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Як випливає із статті 72 Закону №1058 власні кошти Пенсійного фонду України не включаються до складу Державного бюджету України. При цьому статтею 73 цього ж Закону встановлено вичерпний перелік використання котів Пенсійного фонду та заборону їх спрямування на цілі, не передбачені цим законом.

Водночас, в силу приписів статей 23 та 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення, встановленого законом про Державний бюджет України. Взяття зобов`язань без відповідних бюджетних асигнування та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства.

Суд звертає увагу на те, що згідно з усталеною правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постановах від 21.11.2018 у справі № 373/436/17, від 15.05.2020 у справі № 812/1813/18, від 21.05.2020 у справі № 310/6910/16-а, від 19.02.2020 у справі № 821/1491/17 та інших, невиконання боржником судового рішення в частині виплати грошових коштів стягувачу за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин.

Щодо до твердження відповідача та третьої особи стосовно неправомірності здійснення йому виплати пенсії починаючи з грудня 2022 року та не здійснення виплати пенсії за листопад 2022 р., то суд не може це розцінювати як факт невиконання рішення суду без поважних причин, оскільки Головним управління проведено розрахунок розміру пенсії позивача згідно власного рішення, зокрема, нараховано доплати з липня 2020 по листопад 2022 р., тому починаючи з грудня 2022 року ОСОБА_1 , отримує пенсію в новому розмірі згідно судового рішення. При цьому, як видно із розрахунку пенсію за листопад 2022 року позивачу нараховано, проте, її сума, як зазначалося судом вище, включена до заборгованості, яка буде виплачена в міру надходження відповідного фінансового забезпечення.

Окрім того, хоча рішення суду й набрало законної сили 27.10.2022 р. до пенсійного органу ані в жовтні, ані в листопаді таке з відміткою про набрання законної сили не надходило..

В свою чергу, виконавче провадження відкрито 12.12.2012 р. та на момент його відкриття, ОСОБА_1 вже отримував пенсію без обмеження максимальним розміром, що не заперечує ані останній, ані відповідач.

Окремо суд звертає увагу, що вимоги викладені в судових рішеннях про виплату пенсії не вказують на зобов`язання здійснення одноразового платежу, при цьому пенсія щомісячна пенсійна виплата, яку отримує особа.

Таким чином, пенсія є періодичним платежем, виплата якої за загальним правилом, необмежена в часі. Враховуючи вищевикладене, можна дійти висновку, що виконання Головним управлінням рішення суду від 26.09.2022 в частині виплати перерахованих сум за вказаний період (з 01.07.2020 по 30.11.2022) не звужує обсягу існуючих прав особи на отримання пенсії, так само як і не відбувається скасування чи звуження обсягу досягнутих прав стягувача за критеріями, зазначеними у рішенні Конституційного Суду України від 22.09.2005 № 5-рп/2005.

Тобто, виконання відповідачем судового рішення без проведення одночасної виплати перерахованої пенсії, в тому числі й за листопад 2022 р., особі не ставить під сумнів сутність змісту його права на соціальний захист, оскільки не відбулось зменшення розміру отримуваної ним пенсії та не ставиться під сумнів право отримати перераховану пенсію після виділення коштів з Державного бюджету.

Відтак, суд доходить висновку, що виконання судового рішення мало місце, а часткове його невиконання в частині виплати донарахованих сум заборгованості, в тому числі за листопад 2022 р. відбулось з незалежних від Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області причин, обумовлених об`єктивними обставинами - відсутність бюджетних коштів на відповідні цілі.

Додатково суд зважає на те, що накладення штрафу у даному випадку жодним чином не вплине на виконання судового рішення та, відповідно, не захищатиме право позивача на отримання бюджетних коштів, позаяк виплати таких є залежною від можливостей держави виконати взяті на себе зобов`язання.

Зазначена правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 30 червня та 3 листопада 2015 року, 2 лютого 2016 року (справи №№ 21-1044а15, 21-5099а15, 825/3715/14 відповідно) та постанові ВС від 13 червня 2018 р. у справі №757/29541/14-а.

Щодо посилання третьої особи на п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України, відповідно до якого негайно виконуються рішення суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць, суд вказує на таке.

Так, ця норма передбачає негайне виконання рішень суду про "стягнення" відповідних виплат, а не про зобов`язання відповідача до їх перерахування та послідуючої виплати. Тобто, саме у випадку постановлення судом рішення про стягнення на користь позивача відповідних виплат, суд може визначити конкретну суму стягнення за один місяць та в цій частині допустити рішення до негайного виконання.

Разом із тим, обраний у цій справі спосіб захисту прав та інтересів позивача шляхом зобов`язання виплачувати з 01.03.2022 р. пенсію за вислугу років без обмеження максимальним розміром, свідчить про те, що належну до нарахування та виплати суму пенсії повинен визначити сам відповідач в процесі виконання рішення суду після набрання ним законної сили.

Враховуючи вище викладене, суд доходить до висновку, що рішення суду в частині виплати ОСОБА_1 перерахованої пенсії, зокрема за листопад 2022 р. не виконано з поважних причин. Відтак, підстава для застосування штрафу визначена частиною першою статті 75 Закону України Про виконавче провадження - відсутня.

Окремо щодо посилань сторони відповідача на рішення ЄСПЛ у справі Кечко проти України, то таке до спірних правовідносин не застосовується, оскільки стосується правовідносин, які склались між особою та суб`єктом владних повноважень щодо проведення певних виплат, тоді як у даному спорі предметом оскарження є рішення суб`єкта владних повноважень про застосування штрафу.

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень, надані на підтвердження правомірності своїх дій та докази, надані позивачем, суд доходить висновку, про наявність підстав для задоволення даного адміністративного позову.

Визначаючись щодо розподілу судових витрат суд зазначає про наступне.

Відповідно до положень частин першої, другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що відшкодуванню підлягають судові витрати лише у випадку, коли задоволено позов особи, яка не є суб`єктом владних повноважень або судові витрати СВП, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Враховуючи те, що позивачем є суб`єкт владних повноважень і відсутність його витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експерти, підстави для відшкодування судового збору, - відсутні.

Аналогічна позиція викладена в постанові Сьомого апеляційного адміністративного суду від 10.04.2023 р. у справі №120/1110/23 .

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Бертман Р.П. про накладення штрафу за не виконання рішення суду у виконавчому провадженні № 70519103 від 08.03.2023 року в сумі 5100 грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 287 КАС України апеляційні скарги на судові рішення у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби можуть бути подані протягом десяти днів з дня їх проголошення.

За змістом положень абз. 2 ч. 1 ст. 295 КАС України якщо справу розглянуто в порядку письмового провадження, строк апеляційного оскарження обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Інформація про учасників справи:

Позивач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, код 13322403).

Відповідач: Управління забезпечення примусового виконання рішень у Вінницькій області Центрального міжрегіонального упраління Міністерства юстиції (м. Київ) вул. Хмельницьке шосе, 7, м.Вінниця, код 43315602).

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ).

Повний текст рішення сформовано 20.04.23 р.

СуддяВоробйова Інна Анатоліївна