Постановление суда № 110332502, 20.04.2023, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/6613/23

Провадження № 1-кс/344/2639/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Слідчий суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , його захисника ОСОБА_6 , розглянувши в залі суду м. Івано-Франківська клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в межах кримінального провадження № 62023140150000076 від 17.04.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3ст. 406 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_5 , в обґрунтування якого покликався на те, що П`ятим слідчим відділом Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Львові проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 62023140150000076 від 17.04.2023, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 406 ч. 3 КК України. Досудовим розслідуванням кримінального провадження встановлено, що 24.11.2021 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 призваний на строкову військову службу та направлений для її проходження до лав Національної гвардії України. Наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ від 18.01.2023 № 18 солдата ОСОБА_5 призначено на посаду стрільця радіотелефоніста 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону з ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вказаної військової частини. Водночас, у цій же військовій частині, разом із солдатом ОСОБА_5 , строкову військову службу проходить старший солдат ОСОБА_7 , який наказом командира військової частини НОМЕР_1 НГУ № 332 від 04.12.2022 призначений на посаду стрільця 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону (з О та ІНФОРМАЦІЯ_2 ) вказаної військової частини. Таким чином, станом на 16.04.2023 військовослужбовці строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 солдати ОСОБА_5 та ОСОБА_7 проходили строкову військову службу в одній військовій частині, перебуваючи на рівнозначних посадах та в рівних військових званнях, за відсутності між ними відносин підлеглості.

Згідно Указу Президента України №64/2022 Про введення воєнного стану в Україні, воєнний стан в Україні запроваджено із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжено по теперішній час.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про правовий режим воєнного стану" воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну гвардію України» Національна гвардія України є військовим формуванням з правоохоронними функціями, що входить до системи Міністерства внутрішніх справ України і призначено для виконання завдань із захисту та охорони життя, прав, свобод і законних інтересів громадян, суспільства і держави від кримінальних та інших протиправних посягань, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки, а також у взаємодії з правоохоронними органами - із забезпечення державної безпеки і захисту державного кордону, припинення терористичної діяльності, діяльності незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), терористичних організацій, організованих груп та злочинних організацій.

Таким чином, солдат ОСОБА_5 , проходячи строкову військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України, є військовослужбовцем правоохоронного органу. Будучи військовослужбовцем строкової служби правоохоронного органу солдат ОСОБА_5 повинен був дотримуватись Конституції та Законів України, Статутів Збройних Сил України і Військової присяги.

Так, згідно з вимогами ст. ст. 3, 17, 28, 68 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю, кожен має право на повагу до його гідності, ніхто не може бути підданий катуванню, жорстокому, нелюдському або такому, що принижує його гідність, поводженню, кожна людина має право на особисту недоторканість та кожен зобов`язаний неухильно додержуватись Конституції та Законів України, не посягати на права та свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. ст. 11, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України: військовослужбовці зобов`язані свято і непорушно дотримуватись вимог Статутів Збройних Сил України, поважати честь і гідність кожної людини, додержуватись правил поведінки військовослужбовців; повинні постійно бути зразком високої культури, поважати гідність інших людей; відносини між військовослужбовцями повинні ґрунтуватись на взаємній повазі; солдат зобов`язаний зразково виконувати свої службові обов`язки, шанувати честь і гідність товаришів по службі, дотримуватись правил поведінки, не допускати негідних вчинків.

Відповідно до статей 20, 21, 22 згаданого Статуту військовослужбовці під час виконання службових обов`язків мають право застосовувати заходи фізичного впливу, а також носити, зберігати та застосовувати спеціальні засоби, зброю в порядку, встановленому законодавством. Застосування заходів фізичного впливу, спеціальних засобів та зброї допускається, якщо інші заходи виявилися неефективними або якщо через обставини застосування інших заходів є неможливим. Застосуванню зброї, за винятком випадків раптового нападу, нападу із застосуванням бойової техніки, транспортних засобів, літальних апаратів, морських і річкових суден, втечі з-під варти зі зброєю або за допомогою транспортних засобів під час руху, повинно передувати попередження про намір застосовувати зброю і постріл угору.

У разі застосування і використання зброї військовослужбовець зобов`язаний вжити всіх заходів для того, щоб не було завдано шкоди стороннім особам.

Військовослужбовці мають право застосовувати спеціальні засоби, засоби фізичного впливу та зброю особисто або у складі підрозділу: для захисту свого здоров`я і життя, а також здоров`я і життя інших військовослужбовців і цивільних осіб від нападу, якщо іншими способами й засобами захистити їх у даній ситуації неможливо; для затримання особи, яку застали при вчиненні тяжкого злочину та яка намагається втекти або яка чинить збройний опір, намагається втекти з-під варти, а також для затримання озброєної особи, яка загрожує застосуванням зброї та інших засобів, що становить загрозу для життя і здоров`я військовослужбовця чи інших осіб; для відбиття нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, а також для звільнення цих об`єктів у разі захоплення; у разі спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, якщо іншими способами і засобами неможливо припинити цю спробу.

Статтями 1-4 Дисциплінарного статуту ЗС України визначено, що військова дисципліна ґрунтується на усвідомленні військовослужбовцем свого військового обов`язку, досягається шляхом свідомого ставлення до виконання військового обов`язку, особистої відповідальності кожного за дотримання військової присяги, військовослужбовці зобов`язані додержуватись визначених військовими статутами правил взаємовідносин між ними, зміцнювати військове товариство, виявляти повагу один до одного, поводитись з честю і гідністю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

У клопотанні зазначено, що усупереч вказаних вимог законодавства, знаючи вимоги Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та Дисциплінарного статуту Збройних Сил України щодо порядку взаємовідносин між військовослужбовцями, військовослужбовець строкової військової служби солдат ОСОБА_5 , ставши на шлях злочинної діяльності, допустив порушення, що виявилось у грубому недотриманні ним особистих прав одного із військовослужбовців, порушенні встановленого порядку проходження військової служби та заподіянні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості військовослужбовцю строкової військової служби військової частини НОМЕР_1 НГУ солдату ОСОБА_7 . Так, 16.04.2023, о 10 год. 00 хв., солдат ОСОБА_5 заступив на чергування в добовий наряд днювальним на території КП «Івано-Франківськводоекотехпром», яке знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 . Під час несення служби в добовому наряді ОСОБА_5 мав доступ до ставниці з вогнепальною зброєю особового складу, у тому числі і до закріпленого за ним автомата АК-74 (№ НОМЕР_2 ).

Як зазначається у клопотанні, у подальшому, приблизно о 22 год. 49 хв. цього ж дня, в умовах воєнного стану, солдат ОСОБА_5 під час несення служби у добовому наряді, перебуваючи на вулиці поблизу будівлі КП «ІваноФранківськводоекотехпром», за адресою: вул. Берегова, 5, с. Черніїв Івано-Франківської ОТГ Івано-Франківської області, попередньо взявши із ставниці з вогнепальною зброєю закріплений за ним автомат АК-74 (№ НОМЕР_2 ), у порушення вимог ст. ст. 3, 17, 28, 68 Конституції України,

ст.ст. 11, 20, 21, 22, 49, 50, 128 Статуту внутрішньої служби ЗС України, ст. 1-4 Дисциплінарного статуту ЗС України, без встановлених законодавством підстав, діючи умисно та протиправно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх діянь, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки у вигляді заподіяння тілесних ушкоджень, з метою прояву уявної переваги та порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями, за відсутності відносин підлеглості, здійснив один самовільний постріл із закріпленого за ним автомата АК-74 (№ НОМЕР_2 ) в передпліччя правої руки солдата ОСОБА_7 , спричинивши останньому кульове вогнепальне поранення. Своїми вищевказаними умисними діями солдат ОСОБА_5 спричинив солдату ОСОБА_7 тілесні ушкодження у вигляді вогнепального наскрізного поранення внутрішньої поверхні нижньої третини правового передпліччя та відкритого вогнепального перелому нижньої третини правої променевої кістки, які відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесних ушкоджень.

Матеріалами клопотання зазначається, що 17.04.2023 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України.

Прокурор в судовому засіданні клопотання підтримав, покликаючись на викладені у ньому обставини, просив клопотання задовольнити.

Підозрюваний та його захисник в судовому засіданні заперечили щодо клопотання, вказавши на невірну кваліфікацію кримінального правопорушеня та безпідставність наведених у клопотанні ризиків. Зважаючи, що ОСОБА_5 являється військовослужбовцем, просили застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Заслухавши прокурора, підозрюваного та його захисника, дослідивши матеріали клопотання, вважаю наступне.

Як слідує з матеріалів клопотання, у вчиненні кримінального правопорушення підозрюється ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який народився в м. Запоріжжя, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 , фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 , громадянин України, не одружений, з середньою спеціальною освітою, який проходить строкову військову службу на посаді стрільця-радіотелефоніста 1-го відділення 2-го стрілецького взводу 4-ї стрілецької роти 1-го стрілецького батальйону (з О та ООДЗ) військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», раніше не судимий.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними доказами, а саме: добровільним зізнанням ОСОБА_5 у вчиненому кримінальному правопорушенні; медичною довідкою № 308 від 17.04.2023; оглядом місця події, в ході якого було вилучено автомат ОСОБА_5 та гільзу від набою, випущену останнім; показаннями свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 ; протоколом затримання ОСОБА_5 від 17.04.2023; відеозаписом із нагрудної камери співробітника поліції; іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених ч. 5 ст. 176 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 4 ч.2 ст.183 КПК України передбачено, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як: до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

Згідно з ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як встановлено слідчим суддею, 17.04.2023 ОСОБА_5 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 406 КК України.

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об`єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру».

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) Суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до десяти років.

Прокурором в судовому засіданні, відповідно до вимог п. 4 ч. 1 ст. 184 КПК України, наведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто а саме:

можливість переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Злочин, який інкримінується ОСОБА_5 , є тяжким і передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк до 10 років, що вже саме по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від органів досудового розслідування та суду. Разом з тим, ОСОБА_5 , як військовослужбовець правоохоронного органу та маючи постійне місце проживання в м. Запоріжжі, володіє певними знаннями для того, щоб залишити місце провадження досудового розслідування - територію Івано-Франківської області поза блокпостами, а також територію України поза пунктами пропуску, встановленими на державному кордоні, з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вищевказані обставини вказують на те, що ОСОБА_5 , усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за вчинення тяжкого злочину, може переховуватись від органів досудового розслідування та має реальні можливості покинути як територію Івано-Франківської області, так і територію України, а також переховуватись з метою уникнення кримінальної відповідальності;

можливість незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні. ОСОБА_5 , перебуваючи на волі та проходячи військову під час досудового розслідування матиме можливість впливати на свідків у кримінальному провадженні, зокрема, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , а, також, на ще не допитаних свідків з числа військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 НГУ. Також, ОСОБА_5 , з урахуванням відомих йому обставин кримінального правопорушення та матеріалів кримінального провадження зможе вступати у поза процесуальні відносини із свідками та схиляти їх до зміни наданих слідству показань. Аналогічним чином ОСОБА_5 зможе впливати ще на невстановлених та недопитаних щодо обставин кримінального провадження свідків, а, також, на понятих, експертів та спеціалістів які будуть залучені у кримінальному провадженні під час проведення слідчих дій та до проведення судових експертиз. Це створює загрозу тиску та підбурювання ОСОБА_5 вказаних осіб до дачі неправдивих показань, або відмови від надання таких;

перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Знаходячись на волі, ОСОБА_5 зможе координувати свої дії із особами, що мають можливість впливати на викривлення значимих відомостей для кримінального провадження шляхом підкупу, погроз, тиску на учасників/сторін кримінального провадження, з метою уникнення підозрюваним кримінальної відповідальності, що є способом перешкоджання досудовому розслідуванню. Аналогічним чином, ОСОБА_5 може незаконно впливати на понятих, які брали участь у першочергових слідчих діях. Крім того, ОСОБА_5 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, що можуть надати вигідні для нього неправдиві показання;

можливість вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки ОСОБА_5 є військовослужбовцем і з метою уникнення кримінальної відповідальності може вчинити самовільне залишення військової частини або дезертирство, тобто, кримінальні правопорушення, передбачені ст. 407 або ст. 408 КК України.

В той же час обставини, які зазначені підозрюваним та його захисником, не можуть бути підставою для відмови в задоволенні даного клопотання, оскільки такі не виключають обґрунтованості підозри та наявність встановлених в судовому засіданні ризиків.

Враховуючи вищенаведене, репутацію підозрюваного, тяжкість кримінального правопорушення, обрання запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання є недостатнім, для запобігання ризикам, передбачених ст. 177 КПК України.

Неможливе ініціювання питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді особистої поруки, оскільки до органів досудового розслідування не надходили заяви від жодних осіб про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, покладених на нього обов`язків відповідно до ст. 194 КПК України і зобов`язуються, за необхідності, доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Враховуючи те, що підозрюваний ОСОБА_5 є діючим військовослужбовцем, порядок та специфіка проходження військової служби унеможливлюють застосування до нього запобіжного заходу у виді домашнього арешту. Окрім того, застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не можливо і тому, що останній фактично не проживає по місцю реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 .

Беручи до уваги вищенаведене, застосування менш суворого запобіжного заходу не може запобігти вказаним ризикам.

Підставою застосування підозрюваному ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, які дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від слідства та суду, незаконно впливати на свідків, експерта, спеціаліста у кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

У випадку засудження ОСОБА_5 за вчинення військового тяжкого злочину, до нього може бути застосовано виключно покарання у виді реального позбавлення волі до 10 років.

Таким чином, до підозрюваного ОСОБА_5 доцільно застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки жоден інший запобіжний захід не може забезпечити вирішення завдань кримінального процесу.

На підставі викладеного, проаналізувавши надані сторонами докази та дані про особу підозрюваного, його стан здоров`я, сімейний стан, слідчий суддя, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави, а також покласти на підозрюваного обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.

При визначенні ОСОБА_5 альтернативного запобіжного заходу у виді застави слідчий суддя, поряд з положеннями ст.ст. 182, 183 КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкодити встановленню істини у кримінальному провадженні, що узгоджується з рішеннями Європейський суд з прав людини від 26.01.1993 року у справі «В. проти Швейцарії», у рішенні від 08.01.2009 року у справі «Мангурас проти Іспанії».

Розмір застави, у відповідності до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, визначається у таких межах: щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Враховуючи обставини кримінального правопорушення, мотив кримінального правопорушення, тяжкість злочину, у якому підозрюється ОСОБА_5 , особу підозрюваного, а тому необхідно визначити підозрюваному ОСОБА_5 заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень. На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави обумовлений тим ступенем довіри до підозрюваного, при якому перспектива втрати застави буде для ОСОБА_5 необхідним і достатнім стримуючим фактором, щоб не допустити невиконання ним процесуальних обов`язків та запобігти здійсненню дій, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної у даній ухвалі, якщо в уповноваженої службової особи місця ув`язнення, під вартою в якому перебуває підозрюваний, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання останнього під вартою.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст. 131,132, 176-178, 182-184, 193, 194,197, 199, 202, 205, 309, 369-372, 395 КПК України,

У Х В А Л И В :

Клопотання задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, на строк шістдесят днів - до 15 червня 2023 року включно.

Тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_5 здійснювати у Державній установі «Івано-Франківська установа виконання покарань (№12)».

Визначити заставу у розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 214720 (двісті чотирнадцять тисяч сімсот двадцять) гривень, яка може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду (одержувач: ТУ ДСА України в Івано-Франківській області, код: 26289647, банк: ДКС України, м. Київ, МФО: 820172, р/р: UA158 201 720 355 259 002 000 002 265).

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу в розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, протягом дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_5 наступні обов`язки:

- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання та місця роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у кримінальному провадженні ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , працівниками ГУ НП у Івано-Франківській області та військовослужбовцями військової частини НОМЕР_1 НГУ;

- здати на зберігання свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, що у разі внесення застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу із відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув`язнення. Після отримання та перевірки документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа місця ув`язнення має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та слідчого суддю Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.

У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти у зв`язку із внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

Строк дії ухвали шістдесят днів.

Ухвала слідчого судді підлягає до негайного виконання після її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена, шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду, протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1 .

Повний текст ухвали складено 20.04.2023 року.