Постановление суда № 110322685, 14.04.2023, Мар'їнський районний суд Донецької області

Номер справи 237/398/23

Номер провадження 1-кп/237/790/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.04.23 року м. Курахове

Мар`їнський районний суд Донецької області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора ОСОБА_3 ,

обвинуваченого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

поручителя ОСОБА_6 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні кримінальне провадження № 12022052690000665 від 16.12.22 року, за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Мар`їнського районного суду Донецької області перебуває кримінальне провадження, що внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052690000665 від 16.12.22 року, а обвинуваченням ОСОБА_4 у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України.

Ухвалою Мар?їнського районного суду Донецької області від 14.02.2023 року продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 , з місцем дислокації Дніпропетровська область, м. Павлоград, строком на 60 днів, тобто до 14.04.2023 року включно.

04.04.2023 року до суду надійшло клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 . В обґрунтування необхідності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 прокурор зазначає про наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 296 КК України та наявність ризиків переховуватись від суду. Крім того, ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 296 КК України, яке згідно зі ст. 12 КК України належить до категорій тяжких злочинів, санкція статті передбачає покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років позбавлення волі. Прокурор вважає, що ризики, передбачені п. п. 1,2,3,5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які були підставою для обрання ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, не зникли та не зменшились на даний час.

Прокурор у судовому засіданні подане ним клопотання підтримав у повному обсязі, просив продовжити відносно обвинувачених запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з підстав, що наведені в клопотанні.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_5 проти задоволення клопотання прокурора заперечував у повному обсязі та просив відмовити у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та змінити міру запобіжного заходу з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримав позицію свого захисника та просив змінити обраний відносно нього запобіжний захід на особисту поруку.

До суду 10.04.2023 року надійшла заява сержанта ОСОБА_6 начальника електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 про бажання взяти особу на поруки.

Суд, дослідивши клопотання та додані до нього матеріали, заслухавши думки сторін кримінального провадження, приходить до наступних висновків.

Згідно ч. 4 ст. 199 КПК України суд розглядає питання продовження строку тримання під вартою згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до вимог п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статті 184 цього Кодексу, повинно містити, зокрема виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Згідно п.п. 4, 5, 6 ч. 1 ст. 184 КПК України клопотання слідчого, прокурора про застосування запобіжного заходу подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, і повинно містити, зокрема посилання на один або кілька ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу; виклад обставин, на підставі яких слідчий, прокурор дійшов висновку про наявність одного або кількох ризиків, зазначених у його клопотанні, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини; обґрунтування неможливості запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, шляхом застосування більш мяких запобіжних заходів.

Приписами п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України визначено, що тримання під вартою є одним із видів запобіжного заходу.

Згідно вимог ч. 1 ст. 177 КПК України виключною та єдиною метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Мар`їнського районного суду Донецької області від 14.02.2023 року строк тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 був продовжений до 14.04.2023 року на підставі наявності таких ризиків: переховуватися від органів суду, незаконно впливати на достовірність показів свідків, вчинити інший злочин, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби.

Згідно ч. 5 ст. 199 КПК України слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовженні строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе, що обставини, зазначені у частині третій цієї статті, виправдовують подальше тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазі автоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції(пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі "Шишков проти Болгарії", пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі "Тасе проти Румунії").

Відповідно до п. 62 рішення «Боротюк проти України» ЄСПЛ в частині правозастосування ст. 5 Конвенції зазначив: «При цьому існує презумпція на користь звільнення з-під варти. Доводи «за» і «проти» такого звільнення не повинні бути «загальними й абстрактними». У всіх випадках, коли ризику ухилення обвинуваченого від слідства можна запобігти за допомогою застави чи інших запобіжних заходів, обвинуваченого має бути звільнено і в таких випадках національні органи завжди мають належним чином досліджувати можливість застосування таких альтернативних запобіжних заходів. Аналогічні висновки ЄСПЛ прийшов у рішеннях «Смірнова проти Росії», «Вренчев проти Сербії».

Окрім цього, слід враховувати п. 63 рішення ЄСПЛ «Свєршов проти України» також щодо правозастосування ст.5 Конвенції:«Із пункту 3 статті 5 Конвенції випливає, що зі спливом певного часу саме тільки подальше існування обґрунтованої підозри неможе виправдовувати позбавлення свободи і що судові органи зобов`язані навести інші підстави для подовження строку тримання під вартою (див. справи "Яблонський проти Польщі" (Jablonski v. Poland), N 33492/96, п. 80, від 21 грудня 2000 року, та "І.А. проти Франції" (I.A. v. France), N 28213/95, ReportsofJudgmentsandDecisions 1998-VII, п. 102).

Суд погоджується з доводами прокурора про наявність заявлених ризиків, передбачених п.п. 1,2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.

Суд, вважає, що доведено наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, тобто ризику того, що обвинувачений ОСОБА_4 без застосування до нього запобіжного заходу зможе переховуватись від суду. Стороною обвинувачення не встановлено стримуючих факторів, які б свідчили, що обвинуваченим не будуть вживатися перешкоди для запобігання відправлення правосуддя у спосіб неявки в судові засідання. Обвинувачений, достовірно знаючи про тяжкість покарання, що йому загрожує, у разі визнання його судом винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, з метою уникнення відповідальності буде переховуватись від суду.

Як встановлено в судовому засіданні, є ймовірність того, що ОСОБА_4 впливатиме на свідків у даному провадженні, відомості про яких відкриті для сторони захисту, і судом в судовому засіданні не допитувались ( п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України).

Суд, вважає, що доведено наявність ризику, передбаченого п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, прокурор особливу увагу звернув на ризик передбачений п.5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, тим самим вчинити кримінальне правопорушення передбачене ст.. 407 КК України, а саме самовільне залишення військової частини або місця служби. Крім цього прокурор наполягав на ризиках, які передбачені п.п.1 та 3 ч. й ст.. 177 КПК України.

Однак клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу є цілковитими відтворенням його попереднього клопотання від 13.02.2023 року та не містить жодних доводів на обґрунтування не зменшення раніше заявлених ризиків, подальше зменшення яких презюмується з огляду на зміст положень п. 1 ч. 3 ст. 199 КПК України.

Необхідність продовження найбільш суворого виду запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою повинна бути переконливо доведена стороною обвинувачення, незважаючи на те яким би коротким не був строк обмеження прав та свобод обвинуваченого при застосуванні вказаного запобіжного заходу.

При цьому судом береться до уваги, що ризик втечі або уникнення правосуддя зменшується з часом, адже включення строку запобіжного ув`язнення до строку покарання, якого мав підстави боятися обвинувачений, трохи пом`якшує цей страх і зменшує його наміри втекти. При обґрунтуванні цієї підстави необхідне дослідження характеристики особистості, утримуваної під вартою. При цьому на користь звільнення свідчать: наявність постійного місця проживання, усталений спосіб життя, наявність утриманців, відсутність спроб ухилитися від правосуддя, стан здоров`я (рішення ЄСПЧ у справі «Пунцельт проти Чехії»).

При наданні оцінки саме ступеню ризику, передбаченого п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, суд враховує, що згідно п. 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Яжинський проти Польщі» ризик незаконного впливу обвинувачених особисто на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу. Судом при вирішенні клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу враховується той факт, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів, що обвинувачений впродовж всього строку досудового розслідування та судового провадження намагався або ж здійснював спроби вчинення тиску на свідків, водночас ступінь кожного ризику повинна мати не абстрактний характер, а має бути належним чином конкретизовано у зв`язку з чим суд приходить до висновку, що, хоча вказаний ризик і є наявним, але міра його ймовірності в світлі вищенаведених факторів свідчить про відсутність необхідності продовження найбільш суворої міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Ступінь ризику щодо можливості вчинити новий злочин слідчий суддя оцінює з критичного боку, оскільки висока ступінь його існування, яка виправдовувала б подальше тримання під вартою можлива лише тоді, коли є певна інформація про даний факт та яка повинна мати процесуальне закріплення у виді доказу; однак таких доказів прокурором під час розгляду справи надано не було. Однак судом встановлено, що обвинувачений має намір продовжувати проходити військову службу у ЗСУ та рішуче прагнення боронити державу.

Таким чином, суд звертає увагу, що клопотання прокурора в порушення ч. 3 ст. 199 КПК України не містить конкретних обставин та доводів, які могли б свідчити про не зменшення наявних ризиків. В той же час, з урахуванням зазначеної вище практики ЄСПЛ, саме на прокурора покладається тягар доведення того, що ризики не зменшились і виправдовують подальше застосування відносно особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За відсутності таких доводів та доказів з боку обвинувачення, суд повинен виходити з того, що ступінь ризиків зменшується із спливом часу згідно ч. 3 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а клопотання про продовження строку тримання під вартою в силу ч. 5 ст. 199 КПК України задоволенню не підлягає, оскільки прокурором не доведені обставини, які свідчать про те, що заявлені ризики не зменшились або з`явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою.

Також відповідно до ст. 178 КПК України суд бере до уваги вік обвинуваченого та стан його здоров`я, враховується його соціальний та матеріальний стан, вік, позитивні характеристики, та те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, що свідчить про відсутність, перерахованих в клопотанні ризиків, на які посилається в судовому засіданні прокурор, тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винним.

З урахуванням вказаного, а також даними про особу обвинуваченого в їх сукупності, суддя дійшов висновку про можливість застосування щодо ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу у вигляді передачі особи на поруки, який, на думку суду, зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно ч.1 ст.180КПК України особиста порука полягає у наданні особами, яких слідчий суддя, суд вважає такими, що заслуговують на довіру, письмового зобов`язання про те, що вони поручаються за виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно достатті 194КПК Україниі зобов`язуються за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу.

Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своєму листі № 511-550/0/4-13 від 04.04.2013 року "Про деякі питання порядку застосування запобіжних заходів під час досудового розслідування та судового провадження відповідно до КПК України" зазначив, що при обранні такого запобіжного заходу, як особиста порука, суд має враховувати, що наявність одного поручителя може бути визнана достатньою лише в тому разі, коли ним є особа, яка заслуговує на особливу довіру (народний депутат України, депутат місцевої ради, особа, яка відзначена державними нагородами тощо).

Судом встановлено, що начальник електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_6 , в силу пов`язаного з ним положенням у суспільстві, тим паче під час воєнного стану, заслуговує на довіру, виявив намір та бажання взяти на поруки обвинуваченого ОСОБА_4

Оцінивши в сукупності обставини, передбаченіст.178 КПК України, враховуючи необхідність уникнути ризику, передбаченого п.1 ч. 1ст. 177 КПК України, щодо можливості обвинуваченого переховуватись від органів досудового розслідування та суду, зважаючи на міцність його соціальних та сімейних зв`язків, вік та стан здоров`я обвинуваченого, його майновий стан, а також беручи до уваги ступінь тяжкості кримінального правопорушення та відомості про особу, яка готова поручитись за обвинуваченого, суддя дійшов висновку, що усунення існуючого ризику і забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого є можливим при застосуванні запобіжного заходу у вигляді особистої поруки із покладенням на ОСОБА_4 окремих обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

При цьому, строк дії запобіжного заходу у вигляді особистої поруки та строк дії обов`язків, передбачених ч. 7ст.194КПК України слід визначити на строк не більше двох місяців.

Керуючись ст.ст.177,181,183,197,199, 201, 331, 372 КПК України, ст.ст. 5, 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, суд -

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 - відмовити.

Клопотання обвинуваченого ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисту поруку - задовольнити.

Застосувати відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 який обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, запобіжний захід у вигляді особистої поруки, звільнивши його з-під варти, негайно.

Визначити поручителем обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 - сержанта ОСОБА_6 начальника електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 .

Покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора та суду за першим викликом;

-повідомляти слідчого, прокурора та суд, залежно від стадії кримінального провадження про зміну свого місця перебування;

-утримуватися від спілкування з потерпілими та свідками по даному кримінальному провадженню;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому дислокується військова частина у якій він проходить військову службу, без письмового дозволу слідчого, прокурора або суду;

- не залишати місце несення служби, тимчасове розташування підрозділу військової частини без дозволу командира військової частини.

Встановити обвинуваченому ОСОБА_4 строк виконання покладених на нього обов`язків два місяця, тобто до 09 червня 2023 року.

Роз`яснити поручителю сержанту ОСОБА_6 начальнику електростанції відділення технічного обслуговування автомобільної техніки взводу матеріально-технічного забезпечення військової частини НОМЕР_1 , що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296 КК України, за який законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, що він поручається за виконання обвинуваченим покладених на нього обов`язків відповідно до статті 194 цього Кодексу і зобов`язується за необхідності доставити його до органу досудового розслідування чи в суд на першу про те вимогу; роз`яснити його право на відмову від прийнятих на себе зобов`язань до виникнення підстав, які тягнуть за собою відповідальність, та необхідність у цьому разі забезпечення явки підозрюваного до органу досудового розслідування чи до суду з метою вирішення питання про заміну йому запобіжного заходу; а також роз`яснити, що у разі невиконання ними взятих на себе обов`язків на них може бути накладено грошове стягнення від десяти до двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Контроль за виконанням зобов`язань про особисту поруку покласти на прокурора.

Ухвала судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Ухвала оскарженню не підлягає, заперечення проти ухвали можуть бути включені до апеляційної скарги на судові рішення, які можуть бути оскаржені.

Повний текст ухвали складено 14.04.2023 року.

Суддя ОСОБА_1