Решение № 110314252, 18.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2023 року Справа №640/21360/22

Суддя Київського окружного адміністративного суду Войтович І.І., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, у якому просив суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» з 29.08.2022 - з дати звернення за призначенням такої пенсії, на підставі представлених Управлінням Державної охорони України документів.

07.12.2022, ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито спрощене позовне провадження та ухвалено розгляд справи без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду" від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ, дана справа надіслана до Київського окружного адміністративного суду за належністю.

27.01.2023 вказані матеріали адміністративного позову отримані Київським окружним адміністративним судом та протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, 27.01.2023 справа розподілена судді Войтович І.І.

01.02.2023, ухвалою Київського окружного адміністративного суду прийнято справу до провадження, справу ухвалено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Позов вмотивовано тим, що 09.06.2022 позивача виключено зі списків особового складу та направлено на військовий облік до Деснянського районного у м. Києві територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Згідно з витягом з наказу від 09.06.2022 № 311-ос та витягом з послужного списку 28.06.2022, вислуга років позивача станом на 09.06.2022 становить: календарна 20 років 04 місяці 14 днів; пільгова 09 років 03 місяці 21 день; загальна 29 років 08 місяць 05 днів.

Відповідно до п. а ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» № 2262-ХII (надалі Закон № 2262-XII) пенсія за вислугу років призначається особам з числа військовослужбовці (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, іншим особам, зазначеним у пунктах « 6»-«д», «ж», «з» статті 1-2 Закону № 2262-XII (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше. До календарної вислуги років зараховується також період, зазначений у частину другій статті 17 Закону № 2262-XII.

Наявність у позивача вказаної вислуги років дає підстави для обґрунтованого висновку про те, що позивач набув право на пенсію за вислугу років на умовах Закону № 2262-XII.

29.08.2022 Позивач звернувся до Управління державної охорони України із заявою щодо оформлення, та направлення до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Київ подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону № 2262-XII, долучивши до неї необхідний пакет документів. Листом за вих. № 26-2796 Управлінням державної охорони України повідомило позивача про направлення, за супровідним листом № /6-2267 від 16.09.2022, до відповідача подання та пакету документів для призначення позивачу пенсії за вислугою років.

Також, 17.10.2022 позивач звернувся до відповідача із запитом, яким просив повідомити про прийняте рішення за результатами розгляду його документів. Листом № 23537-23854/Я-02/6-2600/22 від 28.10.2022, відповідач повідомив про відмову у призначенці пенсії позивачу, у зв`язку із відсутністю необхідної календарної вислуги на рівні 25 років, відповідно до вимог статті 12 Закону № 2262-ХII.

06.03.2023 від відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, обґрунтований тим, що позивач був звільнений зі служби 09.06.2022 та мав на дату звільнення загальну вислугу років 29 роки 08 місяців 05 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчислені становить 20 календарних років 04 місяці 14 днів. Головним управлінням було прийнято рішення - відмовити позивачу у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону № 2262-ХII, оскільки визначена Законом календарна вислуга років для призначення пенсії не відповідає умовам призначення пенсії.

Таким чином, враховуючи приписи чинного законодавства, у позивача відсутнє право на призначення пенсії за вислугу років з урахуванням пільгової вислуги років, оскільки позивач не мас встановленої пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII календарної вислуги років.

Доводи позивача про те, що в даному випадку для призначення йому пенсії за вислугу років підлягає застосуванню саме постанова Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським та членам їхніх сімей» від 17 липня 1992 р. № 393, згідно якої для призначення пенсії вислугу років має зараховуватися пільговий стаж є безпредметними, оскільки згідно ч.4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується право акт, який має вищу юридичну силу. Відтак, приписи п.3 Постанови Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 р. № 393 суперечать приписам п. "а" ст.12 Закону України від 9 квітня 1992 року № 2262-XII застосуванню підлягає саме Закон України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 1992 року № 393 затверджений «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу з органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей». Нормами вказаної постанови визначено як саме види служби зараховуються до вислуги років, та які види служби і в яких коефіцієнтах зараховуються на пільгових умовах.

Проведений правовий аналіз положень Закону України «Про пенсійне забезпечених осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» дає підстави для висновку про те, що законодавець розмежовує такі поняття як «вислуга років» та «календарна вислуга років». При цьому, до вислуги років є можливим зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні і цей стаж теж враховується при призначенні пенсії (як правило впливає на розмір пенсії). Для отримання права на призначення пенсії обов`язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному законом розмірі. До цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні законом не передбачено. Окрім того, Законом № 2262-ХII не вказано, що пенсію за вислугу років можна призначати особам при наявності вислуги, обчисленої на пільгових умовах.

Розглянувши наявні у справі матеріали з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, позиція та доводи відповідача, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, дослідивши матеріали, що містяться у справі, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , проходив військову службу в Управлінні Державної охорони України та наказом начальника Управління державної охорони України (про особовий склад) від 09.06.2022 № 311-ос звільнений з військової служби у Збройних Сил України згідно з підпунктом «г» пункту 3 частини 5 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з вихованням дитини з інвалідністю віком 18 років), з посади «співробітник охорони групи відеоспостереження та документування відділення чергування 1 Служби Департаменту охорон об`єктів Управління державної охорони України» у військовому званий «майстер-сержант» та цим же наказом, з 09.06.2022 виключений зі списків особового складу.

Згідно з Довідкою № 735 від 30.06.2022, виданої Департаментом кадрового забезпечення Управління державної охорони України, в період з 26.07.2003 по 01.09.2019 та з 02.12.2019 по 09.06.2022 позивач проходив військову службу на посаді співробітника охорони, що відповідно до абз. 9 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 дає йому право на призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяці.

Таким чином, вислуга років позивача на дату звільнення: календарна 20 років 04 місяці 14 днів; пільгова 09 років 03 місяці 21 день; загальна 29 років 08 місяць 05 днів.

Зазначене підтверджується, у тому числі, витягом з наказу від 09.06.2022 № 311-ос, листом бесіди від 31.05.2022, витягом з послужного списку від 28.06.2022, поданням про призначення пенсії поданого Управлінням державної охорони України до Пенсійного фонду.

Листом № 23537-23854/Я-02/6-2600/22 від 28.10.2022, відповідач повідомив про відмову у призначенці пенсії позивачу, у зв`язку із відсутністю необхідної календарної вислуги на рівні 25 років, відповідно до вимог статті 12 Закону № 2262-ХII, оскільки на дату звільнення позивач мав загальну вислугу років 29 роки 08 місяців 05 днів, з яких вислуга років на військовій службі у календарному обчислені становить 20 календарних років 04 місяці 14 днів.

Відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХII (в редакції станом на дату звернення позивача) пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2020 року або після цієї дати і на день звільнення мають вислугу 25 календарних років і більше.

Спірним між сторонами є питання, чи під «вислуга 25 календарних років» необхідно розуміти суто календарну вислугу, чи можливо враховувати вислугу у пільговому обрахунку.

Зазначене спірне питання вирішувалось Верховним Судом під час розгляду справи №480/4241/18.

Так, у постанові від 14.04.2021 Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах від 22.11.2018 у справі № 161/4876/17, від 15.08.2019 у справі № 281/459/17, від 27.03.2020 у справі № 569/727/17 та інших, в яких дійшов висновку про неможливість пільгового обчислення вислуги років та невідповідності в цій частині Порядку № 393 Закону № 2262-ХII, та висловив правову позицію, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХII календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393.

В подальшому, зазначений правовий висновок був відображений, серед інших, у постановах Верховного Суду від 08.08.2021 у справі № 320/4635/20, від 20.10.2021 у справі № 200/1882/20-а, від 01.11.2021 у справі № 620/1837/20.

Відповідно до ч. 4 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Таким чином, суд приходить до висновку, що позивач обґрунтовано вважає, що до його вислуги років для призначення пенсії має бути врахована і пільгова вислуга.

Так, відповідно до п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі Постанова № 393) для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, зазначеним у пунктах б-д, ж і з статті 1-2 такого Закону, до вислуги років зараховуються служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, Державній кримінально-виконавчій службі, податковій міліції на посадах начальницького і рядового складу, в Службі судової охорони на посадах молодшого, середнього і вищого складу, в Національному антикорупційному бюро, Бюро економічної безпеки на посадах начальницького складу з дня призначення на відповідну посаду.

Відповідно до абз. 9 підпункту «а» пункту 3 Постанови № 393 ( з доповненнями, внесеними постановою КМУ від 17.07.2004 р. № 1525) до вислуги років для визначення розміру пенсії особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах: один місяць служби за три місяці: період проходження служби у військовому резерві під час безпосередньої участі в антитерористичній операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про необхідність зарахування до календарної вислуги років позивача вислугу у пільговому обчисленні, яке дає право на призначення пенсії згідно з п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХII.

Пунток "б" абзацу 3 статті 50 Закону №2262-ХІІ визначено, що пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення, а членам сімей зазначених осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, а також пенсіонерів з їх числа - з дня смерті годувальника, але не раніше того дня, по який йому сплачено грошове забезпечення або пенсію, крім випадків призначення їм пенсій з більш пізніх строків. Особам, які мають право на пенсію за цим Законом, які визнані особами з інвалідністю до закінчення трьох місяців з дня звільнення їх зі служби внаслідок захворювання (травми, поранення, контузії, каліцтва тощо), яке виникло в період проходження військової служби чи під час перебування в полоні або заручником, якщо полонення чи захоплення заручником не було добровільним і особа, яка має право на пенсію за цим Законом, перебуваючи в полоні або заручником, не вчинила злочину проти миру і людства, пенсія призначається з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

З матеріалів справи вбачається, що позивач 29.08.2022 подав до Управління Державної охорони України заяву щодо оформлення та направлення до пенсійного органу матеріалів для призначення пенсії за вислугу років та Департаментом кадрового забезпечення Управління Державної охорони України було подано до Пенсійного фонду подання про призначення пенсії №2/6-2266 від 16.06.2022 з додатками, що підтверджено листом від 16.09.2022 № 2/6-2267.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно абзацу другого частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні з оцінкою належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ст. 90 КАС України).

Відповідач по справі не надав суду належних та достатніх доказів відсутності у позивача права на призначення пенсії за п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», правомірності своїх дій щодо відмови ОСОБА_1 у призначенні спірної пенсії.

Статтею 242 КАС України передбачено, що рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Враховуючи вищезазначене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі, суд вважає необхідним захисти порушене право позивача на призначення спірної пенсії шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, викладеної у листі № 23537-23854/Я-02/6-2600/22 від 28.10.2022 та зобов`язання Пенсійного фонду призначити позивачу спірної пенсії з 29.08.2022, а саме з дати звернення за призначенням такої пенсії, на підставі поданих Управлінням Державної охорони України документів, з урахуванням висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Позивач надав квитанцію про сплату судового збору в сумі 992,40 грн, що за наслідками вирішення справи судом підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 19, 76-77, 139, 143, 241, 244, 242-246, 252 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

в и р і ш и в:

1. Позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (код ЄДРПОУ 42098368) щодо відмови ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ, що викладено у листі № 23537-23854/Я-02/6-2600/22 від 28.10.2022.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) призначити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) з 29.08.2022 пенсію за вислугу років відповідно до п. «а» ч. 1 ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» №2262-ХІІ на підставі поданих Управлінням Державної охорони України документів, з урахуванням висновків суду.

4. Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16, код ЄДРПОУ 42098368) витрати по сплаті судового збору у сумі 992,40 грн. (дев`ятсот дев`яносто дві гривні 40 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Войтович І.І.