Постановление суда № 110299392, 19.04.2023, Дружківський міський суд Донецької області

Номер провадження 1-кп/229/84/2023

ЄУН 219/1854/22

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 квітня 2023 р. Дружківський міський суд Донецької області у складі:

судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувшиу відкритому судовому засіданнів режимі відеоконференції обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12022052150000315 від 31.03.2022 року, складеного відносно ОСОБА_5 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

в с т а н о в и в:

під час судового засідання прокурор просив суд продовжити відносно обвинуваченого термін дії запобіжногозаходу у вигляді тримання під вартою, вказав, що ризики, які були підставою для обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 , не зникли, а інші запобіжні заходи не зможуть забезпечити виконання обвинуваченим своїх зобов`язань.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 проти заявленого клопотання заперечувала, вказала, що прокурор не довів наявність вказаних ризиків. Зазначила, що раніше потерпіла ОСОБА_6 заперечувала проти клопотання прокурора про обрання обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки вважає, що ОСОБА_5 не вчиняв злочину. Просила змінити ОСОБА_5 запобіжний захід з тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, не пов`язаний з триманням під вартою, особисте зобов`язання.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечував проти заявленого прокурором клопотання, просив відмовити в його задоволенні, клопотання його захисника просив задовольнити. Вказав, що не збирається переховуватися від суду.

Суд, заслухавши думки учасників судового засідання, вивчивши обвинувальний акт, приходить до наступного.

Постановою керівника Бахмутської окружної прокуратури Донецької області ОСОБА_7 від 01 квітня 2022 року ОСОБА_5 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою, який надалі був продовжений ухвалою слідчого судді Артемівського міськрайонного суду Донецької області до 30 червня 2022 року, та в подальшому судом.

При вирішенні клопотань щодо запобіжного заходу суд враховує вимоги ст.29 Конституції України, ст.9 Загальної Декларації прав людини, ст.12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Згідно зіст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених уст. 177 КПК України, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, а також вагомість наявних доказів про вчинення кримінального правопорушення є одними з обставин, що враховуються при обранні запобіжного заходу.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого суд виходить не з принципу автоматичного продовження строку тримання під вартою, а враховує, що ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні злочину, передбаченого ст.121 ч.2 КК України, за яким законом України про кримінальну відповідальність передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, та особу обвинуваченого.

Тяжкість інкримінованого ОСОБА_5 злочину, який, крім того, характеризується значною суспільною небезпекою, яка полягає, насамперед, в спричиненні умисних тяжких тілесних ушкоджень, що спричинили смерть іншій людині, а також те, що обвинувачений до обрання запобіжного заходу не працював, міцних соціальних зв`язків не має, беззаперечно свідчить про наявність ризиків переховування від суду.

Суд вважає, що інші, більш м`які запобіжні заходи, є недостатніми для запобігання ризикам, встановленим ст. 177 КПК України.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, визначенихстаттею 177 КПК України, для застосування обвинуваченому більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, в судовому засіданні не встановлено. Відтак, суд доходить переконання, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження.

Після спливу певного проміжку часу (досудового розслідування, судового розгляду) навіть обґрунтована підозра у вчиненні злочину не може бути єдиним виправданням тримання під вартою обвинуваченого, однак застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 більш м`якого запобіжного заходу неможливе, оскільки існують ризики того, що він, перебуваючи на свободі, може переховуватися від суду та не виконати його процесуальні рішення (ризик переховування).

Будь-яких інших обставин, які б свідчили про те, що даний захід забезпечення кримінального провадження не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи обвинуваченого судом, на даному етапі не встановлено та сторонами не доведено, у зв`язку з чим суд вважає недостатнім застосування більш м`якого запобіжного заходу для запобігання наявним ризикам, аніж тримання під вартою, а тому суд приходить до висновку про доцільність збереження застосованого до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

З урахуванням зазначеного, обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відповідає характеру та тяжкості діяння, яке йому інкримінується, виключає можливість ухилення обвинуваченого від суду, а тому суд не вбачає підстав для зміни відносно обвинуваченого запобіжного заходу на більш м`який, таким чином у задоволенні клопотання захисника обвинуваченого про зміну запобіжного заходу на особисте зобов`язання слід відмовити.

Суд вважає, що підстави для продовження запобіжного заходу- тримання під вартою, не відпали, альтернативні запобіжні заходи не в змозі гарантувати належну поведінку обвинуваченого, а томунаявна необхідність узбереженні такої міри запобіжного заходу із визначенням строкуу межах шестидесяти днів.

Суд вважає, що лише такий запобіжний захід спроможний забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, суд виходить, у тому числі, з тих обставин, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_5 , має такий високий ступінь суспільної небезпеки, наявність якої свідчить про те, що суд своїм рішенням повинен забезпечити не лише права обвинуваченого, але й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що клопотання захисника ОСОБА_4 про заміну запобіжного заходу з тримання під вартою на особисте зобов`язання,не підлягає задоволенню, а клопотання прокурора підлягає задоволенню, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - продовженню на термін 60 (шістдесят) днів.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.177, 183, 199,331 КПК України, суд,

у х в а л и в:

відмовити в задоволенні клопотання захисника ОСОБА_4 про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_5 з тримання під вартою на особисте зобов`язання.

Продовжити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченому у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, строк дії обраного запобіжного заходу у виді тримання під вартою на термін 60 (шістдесят) днів, тобто, до 17 червня 2023 року включно.

Ухвала може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду протягомп`яти днів з дня її проголошення.

Суддя- ОСОБА_1