Решение № 110292944, 07.12.2021, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 369/15357/18-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Новака Р.В. ,

при секретарі судового засідання - Талдоновій М.Є.,

справа №369/15357/18-ц

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідачі - Державна казначейська служба України, прокуратура Київської області

предмет та підстави позову - визначення розміру та стягнення моральної шкоди

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Київської області про визначення розміру майнової шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Державної казначейської служби України, прокуратури Київської області про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок незаконних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду в порядку ст. 12 ЗУ «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Свої вимоги позивач мотивував тим, що незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури протягом 267 днів незаконного позбавлення волі, йому була завдана моральна шкода, яку позивач оцінив у 112185,00 грн. та просив стягнути на його користь за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 07.12.2018 справу за вказаним позовом залишено без руху.

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 24.01.2019 справу за вказаним позовом призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження.

01.03.2019 від відповідача прокуратури Київської області було надано по справі відзив, в якому відповідач проти позову заперечував в повному обсязі, вважав його необґрунтованим з наступних підстав. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», у наведених в ст. 1 цього Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій. Відшкодування шкоди в таких випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Розмір сум, які передбачені п. 1 ч. 1 ст. 3 цього Закону і підлягають відшкодуванню, визначаються з урахуванням заробітку, не одержаного громадянином за час відсторонення від роботи (посади) (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду»). Аналогічно, згідно п. 8 Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», затвердженого наказом Мінюсту України, Генеральної прокуратури України та Мінфіну України від 04.03.1996 №6/5/3/4, розмір сум, які передбачені п. 1 ст. 3 Закону обчислюється виходячи з середньомісячного заробітку громадянина до вчинення щодо нього незаконних дій з заліком заробітку, одержаного за час відсторонення від роботи (посади), за час відбування кримінального покарання. Водночас, доводи ОСОБА_1 щодо необхідності визначення розміру майнової шкоди, зокрема, заробітку, за період перебування його під вартою з 26.08.2015 по 19.05.2016 є безпідставними. Так, як вбачається з заяви, останній під час його затримання не працював, від роботи (посади) не відсторонювався, кримінальне покарання не відбував, а отже, і не має права на відшкодування неодержаного заробітку на підставі Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду».

Ухвалою судді Києво-Святошинського районного суду Київської області Пінкевич Н.С. від 20.03.2019 справу за вказаним позовом передано для розгляду за підсудністю до Дніпровського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Дніпровського районного суду м. Києва Гаврилової О.В. від 21.08.2019 справу за вказаним позовом передано для розгляду за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 02.10.2019 справу за вказаним позовом прийнято до свого провадження та призначено до розгляду за правилами позовного (загального) провадження.

Під час проведення підготовчого судового засідання судом з`ясовано всі питання, передбачені ч. 2 ст. 197 ЦПК України.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.07.2021 у справі за вказаним позовом закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

Представник позивача подав через канцелярію суду заяву, в якій просив проводити розгляд справи без їх участі, позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив задовольнити.

В судовому засіданні, представник відповідача прокуратури Київської області надав по справі пояснення, проти позову заперечував, просив відмовити.

Представник відповідача Державної казначейської служби України не з`явився судове засідання, про дату, місце та час судового розгляду повідомлявся належним чином, про причини неявки не повідомив.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, дослідивши письмові докази, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами належну правову оцінку, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Судовим розглядом встановлено, що 26.08.2015 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015110200003148 були внесені відомості за правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 296 КК України з невідомого джерела про те, що 26.08.2015 позивач, перебуваючи за адресою: Києво-Святошинський район, село Ходосівка, перехрестя вулиць Леніна та Ломоносова, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явно неповаги до суспільства, супроводжуючи свої дії особливою зухвалістю, влаштував сварку та бійку, в ході якої заздалегідь заготовленим макетом, схожим на автомат «Калашникова», наніс удар прикладом даного предмету по обличчю ОСОБА_2 , спричинивши останньому тілесні ушкодження.

26.08.2015 до ЄРДР за № 12015110200003185 були внесені відомості за правовою кваліфікацією частина перша статті 263 ККУ з невідомого джерела про те, що позивач спільно з ОСОБА_3 за місцем свого проживання: АДРЕСА_1 та на прибудинковій території незаконно зберігали вогнепальну зброю та боєприпаси без передбаченого законом дозволу.

26.08.2015 до ЄРДР за №12015100040012930 за заявою ОСОБА_4 були внесені відомості про те, що 21.08.2015 невстановлені досудовим розслідуванням особи чоловічої статі, перебуваючи по АДРЕСА_2 , вчинили розбійний напад, поєднаний із насильством, небезпечним для життя ОСОБА_5 , заволодівши мобільним телефоном, грошовими коштами та ювелірними виробами останньої.

Постановою від 03.09.2015 прокуратури Києво-Святошинського району Київської області матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12015110200003175, № 12015110200003184, № 120151102000003185 об`єднані в одне провадження за № 12015110200003175.

Постановою від 02.12.2015 прокуратури Києво-Святошинського району Київської області матеріали досудових розслідувань у кримінальних провадженнях №12015110200003175, № 12015110200003184,№ 12015110200003185 об`єднані в кримінальне провадження за № 12015110200003175.

Постановою від 10.11.2015 прокуратури Дніпровського району міста Києва місце проведення досудового розслідування кримінальних правопорушень, передбачених частино другою статті 187 КК України, внесеного до ЄРДР за № 12015100040012930 від 26.08.2015, було визначено територію Києво-Святошинського району та доручено його СВ ВП у Києво-Святошинському районі ГУ Національної поліпі в Київській області.

26.08.2015 о 21:30 позивачі був затриманий, слідчим за погодженням з прокурором. Позивачу було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 187 КК України.

Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 19.05.2016 виправдано ОСОБА_3 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 296 КК України, ОСОБА_1 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 187, ч. 4 ст. 296 КК України, внесеному 26.08.2015 до Єдиного реєстру досудові розслідувань за №12015110200003175. Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 13.02.2018 залишено вирок без змін, апеляційну скаргу прокурора без задоволення.

Постановою Верховного суду Касаційного кримінального суду від 06.11.2018 касаційну скаргу прокурора залишено без задоволення.

За твердженням позивача, під час досудового розслідування уповноваженими органами було допущено цілу низку брутальних порушень закону, зокрема, щодо строків тримання заявника під вартою. Заяви заявника про їх непричетність до злочинів до уваги не бралися і фактично не перевірялися. У грудні 2015 року шляхом навмисного і свідомого створення органом досудового слідства сфальсифікованих доказів заявнику було висунуто офіційне обвинувачення. Таким чином, позивач перебував під кримінальним переслідуванням з серпня 2015 року до 06.11.2018. З них, 267 днів, а саме з 26.08.2015 по 19.05.2016, позивач перебував під вартою. На момент затримання та поміщення до слідчого ізолятора не працював. Розмір завданої моральної шкоди позивач визначив в 112185,93 грн.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору (п. 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди»).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно ч.ч. 1-3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ст. 81 ЦПК України).

Отже, в силу вимог ст.ст. 2, 4, 12, 76-81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Так, відповідно до положень ст.ст. 1, 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», відповідно до положень цього Закону підлягає відшкодуванню моральна шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян. У випадках, зазначених у ч. 1 ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду.

Згідно ч.ч. 5, 6 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Крім того, ч. 2, 3 ст. 13 того ж Закону, розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Поруч з наведеним, відповідно п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. У випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян, суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Крім того, згідно п. 14 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету, незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури.

Відповідно до п. 48 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 30.01.2013 № 45), перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 9 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України та пункту 3 Порядку, безспірне списання коштів державного бюджету здійснюється Казначейством, зокрема, за черговістю надходження таких рішень.

Проаналізувавши зазначені норми закону та зібрані у справі докази в їх сукупності, суд вважає, що оскільки в судовому засіданні знайшов свого підтвердження факт порушення прав позивача, завдання позивачу моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, позивачем було доведено наявність моральної шкоди, протиправності діяння посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним та виною діянням посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури в її заподіянні, тому з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, позовні вимоги підлягають задоволенню, а саме, з огляду на те, що позивач перебував тривалий час під слідством та судом з 26.08.2015 до 06.11.2018, з них 267 днів перебував під вартою, змушений був докладати додаткових зусиль для організації свого життя, вчиняти дії щодо підтвердження своєї невинуватості у вчиненні злочину, у розмірі 112185,93 грн., які слід стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Керуючись Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», ст.ст. 1, 3, 4, 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», ст. 1176 ЦК України, ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України,-

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, прокуратури Київської області про визначення розміру майнової шкоди - задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 112185 (сто дванадцять тисяч сто вісімдесят п`ять) грн. 93 коп. у відшкодування моральної шкоди за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку Державної казначейської служби України.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення, безпосередньо до суду до апеляційної інстанції.

Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1

відповідач: Державна казначейська служба України, 01014, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646

відповідач: прокуратура Київської області, 01601, м. Київ, б-р Лесі Українки, 27/2, код ЄДРПОУ 02909996

Суддя Р.В. Новак