Постановление суда № 110284564, 17.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

17 квітня 2023 року м. Київ № 320/9512/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Колеснікова І.С., ознайомившись із матеріалами адміністративної справи

за позовом ОСОБА_1

доКонституційного суду України

провизнання протиправними дій, розпоряджень та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Конституційного суду України, в якому просить суд:

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання розпорядження виконувача обов`язків Голови Конституційного Суду України „Про організацію роботи Конституційного Суду України в умовах воєнного стану від 05.04.2022 №11/01/2022-ОД та від 31.08.2022 №33/01/2022-ОД, а також розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України „Про роботу Секретаріату Конституційного Суду України та автобази Конституційного Суду України в умовах воєнного стану від 08.04.2022 №4/04/2022-ОД та від 31.08.2022 №10/04/2022-ОД в частині, що спричинили можливість оформлення простою ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними дії, рішення та скасувати з моменту їх видання розпорядження керівника (в.о., заступника) Секретаріату Конституційного Суду України (перелік визначиться після витребування документів) в частині встановлення простою ОСОБА_1 з квітня 2022 року до 29 січня 2023 року (включно);

- стягнути з Конституційного Суду України (місцезнаходження: вул. Жилянська, 14, м. Київ, 01033, ЄДРПОУ 00013534) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоотриману заробітну плату за період з 1 квітня 2022 по 29 січня 2023 року включно у сумі (визначиться після витребування документів), у тому числі всі податки та обов`язкові збори, на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача;

- визнати протиправними дії, бездіяльність, рішення відповідача, що призвели до заниження оцінки службової діяльності ОСОБА_1 та невиплати премії за результатами оцінювання його службової діяльності у 2022 році.

- зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій та прийняття рішень, що є несумісними з поновленням прав позивача та можуть призвести до повторюваності або погіршення середнього балу оцінки службової діяльності ОСОБА_1 у 2022 році;

- визнати протиправними та скасувати з моменту їх видання:

-„Результати виконання завдань державним службовцем, який займає посаду державної служби категорії „Б або „В, за 2022 рік від 17.11.2022 щодо ОСОБА_2 в частині виставлення балів „3 за завданнями та середнього балу „3 „позитивно;

- Розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 14.12.2022 №458/4/2022-к/тр „Про затвердження Висновку щодо оцінювання результатів службової діяльності державних службовців Секретаріату Конституційного Суду України, які обіймають посади державної служби категорій „Б і „В, у 2022 році в частині встановлення ОСОБА_3 оцінки позитивно „3;

- Розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 22.12.2022 №467/4/2022-к/тр „Про преміювання державних службовців Секретаріату Конституційного Суду України за результатами оцінювання їх службової діяльності у 2022 році в частині щодо невстановлення завідувачеві сектору юридичних позицій Євгену Кудлаю премії у розмірі 50% посадового окладу;

- зобов`язати відповідача вчинити необхідні дії щодо зміни оцінок результатів службової діяльності ОСОБА_1 у 2022 році, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні, з метою відновлення прав, свобод чи інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких він звернувся до суду;

- внести зміни до Розпорядження керівника Секретаріату Конституційного Суду України від 22.12.2022 №467/4/2022-к/тр „Про преміювання державних службовців Секретаріату Конституційного Суду України за результатами оцінювання їх службової діяльності у 2022 році в частині включення до списку осіб, які підлягають преміюванню, ОСОБА_2 завідувача сектору юридичних позицій;

- стягнути з Конституційного Суду України (місцезнаходження: вул. Жилянська, 14, м.Київ, 01033, ЄДРПОУ 00013534) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) недоотриману заробітну плату у розмірі 50% посадового окладу у сумі 12951,25грн (дванадцять тисяч дев`ятсот п`ятдесят одна грн. 25коп), у тому числі всі податки та обов`язкові збори, на відшкодування шкоди, заподіяної протиправними діями, бездіяльністю, рішеннями відповідача;

- з метою забезпечення ефективного захисту прав, свобод та інтересів ОСОБА_1 вийти за межі позову (відповідно до частини 2 статті 9 КАСУ), допустити/застосувати інший спосіб ефективного поновлення та захисту прав, свобод, інтересів позивача від порушень з боку відповідача суб`єкта владних повноважень, якщо будь-який з обраних позивачем способів є невдалим та/або позовні вимоги не виявилися здатними забезпечити повне відшкодування.

Відповідно до Наказу голови Київського окружного адміністративного суду, суддя Колеснікова І.С. у період 10.04.2023 по 14.04.2023 проходила навчання, згідно програми підготовки суддів Національної школи суддів України, відтак справи та заяви/клопотання, які надійшли 11.04.2023 переданні судді 17.04.2023, після закінчення навчання та безпосереднього виходу на роботу.

Відповідно до частини 1 статті 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, чи: подана позовна заява особою, яка має адміністративну процесуальну дієздатність; має представник належні повноваження (якщо позовну заяву подано представником); відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 КАС України; належить позовну заяву розглядати за правилами адміністративного судочинства і чи подано позовну заяву з дотриманням правил підсудності; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених КАС України.

Вирішуючи питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі, суддя виходить з такого.

Згідно статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

Позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Під змістом позовних вимог розуміються запропоновані позивачем способи судового захисту свого права, свободи чи інтересу, які повинні формулюватися максимально чітко і зрозуміло. Обставинами, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, є конкретні юридичні факти з настанням яких суб`єкти публічного права вступають між собою у спірні правовідносини. Позовні вимоги і обставини в їх обґрунтування мають викладатися лаконічно, чітко, зрозуміло, з використанням прийнятої юридичної термінології. Обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, складають підставу позову. Підстава позову перебуває у нерозривному логічному взаємозв`язку із змістом позовних вимог (з предметом позову). Виклад обставин підстави позову необхідний для визначення тотожності позову та визначення предмета доказування в спорі між сторонами.

Положеннями частини першої статті 5 КАС України визначені правові способи захисту адміністративним судом порушеного права, свобод або законного інтересу особи, яка звернулася до суду з позовом про оскарження рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень. Такими способами є: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.

Вищевказаним способам повинні відповідати і позовні вимоги особи, яка звертається до адміністративного суду.

Відповідно до пункту 8 частини першої статті 4 КАС України позивач - це особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб`єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Отже, підставою для звернення до суду із позовом є порушення прав, свобод та інтересів позивача рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень. У рамках адміністративного судочинства:

дії - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - це певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - це нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

У контексті наведеного суд наголошує, що позовна заява повинна містити максимально чітко і зрозуміло сформовані позовні вимоги.

Ознайомившись зі змістом поданої позовної заяви встановлено, що заявлені позивачем позовні вимоги стосуються протиправності дій, бездіяльності та рішень відповідача щодо оформлення простою, їх скасування з метою відшкодування різниці у заробітній платі.

Рішенням Конституційного Суду України у справі № 3-рп/2003р від 30.01.2003 року визначено, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

Об`єктом судового захисту є права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Адміністративне судочинство спрямоване на захист саме порушених прав у сфері публічно-правових відносин. Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу, встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним, а також визначити чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.

Відтак, формулювання позовних вимог у такому вигляді не дає можливості визначити чи дотримано позивачем вимоги пункту 4 частини п`ятої статті 160 КАС України.

З огляду на наведені вище положення КАС України, суд не уповноважений на власний розсуд визначати належний спосіб захисту порушеного права, тому позивачу необхідно усунути зазначений недолік позовної заяви шляхом коректного викладу змісту позовних вимог до відповідача та визначення способу захисту порушеного права, виходячи із повноважень суду при вирішенні справи.

Частиною першою статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Інститут об`єднання позовних вимог забезпечує правильність і одностайність розгляду та вирішення окремих позовних вимог, які можуть бути розглянуті як самостійні справи, але об`єднуються однорідністю вимог, тобто вимог, які випливають з одних і тих же правовідносин.

Крім того, об`єднання позовних вимог дає можливість досягти процесуальної економії, ефективніше використати процесуальні засоби для відновлення порушеного права, а також унеможливити винесення різних рішень за однакових обставин.

Отже, порушенням правила об`єднання вимог, є об`єднання неоднорідних вимог, тобто таких, які не пов`язані між собою підставами виникнення або доказами, що підтверджують ці вимоги.

Так, підставою позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують позов, зокрема факти матеріально-правового характеру, що визначаються нормами матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, їх виникнення, зміну, припинення.

За приписами частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Предмет і підстава позову сприяють з`ясуванню наявності і характеру спірних правовідносин між сторонами, застосуванню необхідного способу захисту права, визначенню кола доказів, необхідних для підтвердження наявності конкретного права позивача та об`єктивного обов`язку відповідача.

Дослідивши зміст заявлених позивачем у цій справі позовних вимог, суд доходить висновку, що фактично позовні вимоги позивача не є взаємопов`язаними між собою ані підставою виникнення, ані поданими доказами.

Відтак, за поданою позовною заявою фактично підлягають вирішенню два окремих спори,підставами виникнення яких є різні правовідносини.

Відповідно до частини 2 статті 160 КАС України позовна заява подається в письмовій формі позивачем або особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

Відповідно до частини 9 статті 18 КАС України суд проводить розгляд справи за матеріалами судової справи у паперовій або електронній формі в порядку, визначеному Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно пункту 113 розділу V Перехідні положення Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, яке затверджено Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року N 1845/0/15-21 до забезпечення початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС, які не всі у повному обсязі не розпочали своє функціонування, справи розглядаються (формуються та зберігаються) в паперовій формі, а документи, що надійшли до суду в електронній формі роздруковуються за наявності такої можливості у судді. У зв`язку з відсутністю такої можливості, що є загальновідомим внаслідок неналежного фінансування судів, документи, відповідно, подаються до суду у паперовій формі.

Відповідно до підпунктів 15.1, 15.3. пункту 1 розділу VII Перехідні положення КАС України:

подання, реєстрація, надсилання процесуальних та інших документів, доказів, формування, зберігання та надсилання матеріалів справи здійснюються в паперовій формі;

розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами справи у паперовій формі.

Відтак, позивачу слід подати позовну заяву у паперовій формі із належним чином засвідченими доказами у паперовій формі з доказами надіслання копії позовної заяви на адресу відповідача (вимога частини 2 статті 161 КАС України).

При поданні документів у паперовій формі, слід дотримуватись вимог другого речення ч. 10 ст. 44 КАС України, відповідно до якого - якщо документи подаються учасниками справи до суду або надсилаються іншим учасникам справи в паперовій формі, такі документи скріплюються власноручним підписом учасника справи (його представника).

Також, відповідно до пункту 8 частини 5 статті 160 КАС України в позовній заяві зазначається перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності), зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви.

Отже, наведене вище свідчить про недотримання вимог Кодексу адміністративного судочинства України та є недоліками позовної заяви, що в свою чергу створює перешкоди для вирішення питання про наявність підстав для відкриття провадження у справі.

Частиною 3 статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з частиною першою статті 3 Закону України Про судовий збір від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI) судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.

Відповідно до частини першої статті 4 Закону № 3674-VI судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 1 пункту 3 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено, що ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову немайнового характеру, який подано фізичною особою - 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік з 01 січня 2022 року встановлено прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 2684,00 грн.

Як слідує із тексту позовної заяви, позивачем заявлено пов`язані позовні вимоги немайнового характеру. Відтак, за подання даного позову необхідно сплатити судовий збір у 1073,60 грн (тобто, 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб) за кожну заявлену вимогу.

Водночас з позовною заявою позивач подав клопотання про відстрочення або звільнення від сплати судового збору, в якому просить:

- вважати позов до Конституційного Суду України належним до „справ про стягнення заробітної плати у розумінні положень пункту 1 частини 1 статі 5 Закону "Про судовий збір", зі звільненням від сплати судового збору;

- або звільнити чи відстрочити сплату судового збору до вирішення справи по суті, у разі визнання окремими/самостійними позовних вимог щодо протиправності дій, бездіяльності, рішень суб`єкта владних повноважень, що призвели до порушень законодавства про оплату праці та спричинили трудовий спір.

Клопотання про відстрочення сплати судового збору до задоволення не підлягає, з огляду на таке.

Відповідно до постанови Верховного Суду в справі № 728/2955/18 від 10 січня 2019 року, починаючи з 01 вересня 2015 року позивачі в справах за позовними вимогами, що випливають із трудових відносин, не звільняються від сплати судового збору, за винятком позивачів у двох категоріях: про стягнення заробітної плати та про поновлення на роботі.

Відповідно до частини1 статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Ця норма кореспондується з приписами статті 8 Закону України Про судовий збір, згідно з частиною першою якої враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Відтак, законодавством чітко регламентовано право суду на звільнення сторони від сплати судового збору, зменшення його розміру, розстрочення або відстрочення його сплати, при цьому визначальною підставою для прийняття судом такого рішення є майновий стан сторони.

Згідно приписів статті 8 Закону України Про судовий збір відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру судового збору, звільнення його від сплати може мати місце за наявності виключних обставин, що обумовлюють відсутність можливості сплатити судовий збір як на теперішній час, так і в майбутньому.

При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Разом з тим суд звертає увагу, що при вирішенні питання щодо звільнення, розстрочення, відстрочення сплати позивачем судового збору при поданні позовної заяви позивачем слід застосовувати норми Кодексу адміністартивного судочинства України, які є визначальними в даному випадку, тобто майновий стан. При цьому положення Закону України Про судовий збір додатково визначають умови, за яких особа може бути звільнена від сплати судового збору або їй може бути відстрочено чи розстрочено сплату судового збору.

Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя №R(81)7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14 травня 1981 року, та практика Європейського суду з прав людини під час застосування цієї Конвенції не визнають необхідність сплати судових витрат обмеженням доступу до суду. Разом з тим, враховуючи положення пункту 1 статті 6 Конвенції та прецедентну практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення від 19 червня 2011 року у справі Kreuz v. Poland), сплата судових витрат не повинна перешкоджати доступу до суду, ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдавати шкоди самій суті цього права, та має переслідувати законну мету.

У зв`язку з цим при здійсненні правосуддя в адміністративних справах суди повинні вирішувати питання, пов`язані з судовими витратами (зокрема, щодо відстрочення та розстрочення судових витрат, зменшення їх розміру або звільнення від їх сплати), відповідно до статей 132-133 КАС України, Закону №3674-VI, а також інших нормативно-правових актів України, забезпечуючи при цьому належний баланс між інтересами держави у стягненні судового збору за розгляд справ, з одного боку, та інтересами позивача (заявника) щодо можливості звернення до суду, з другого боку.

Відтак, єдиною підставою для відстрочення сплати судового збору в межах даних спірних правовідносин є врахування судом майнового стану сторони. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 133 КАС України, статтею 8 Закону №3674-VI повинна навести доводи та подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Водночас, суд зазначає, що Законом №3674-VI чітко визначено, як одну з умов відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зокрема, доведення заявником обставин, що розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.

Для звільнення від такої сплати позивач має довести існування таких фінансових труднощів та такий майновий стан, що надає підстави вважати за можливе звільнити таку особу від сплати судового збору.

Позивачем не надано доказів щодо майновий стану який перешкоджає сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Таким чином, позивач не подав належних доказів на підтвердження наведених обставин в обґрунтування наявності підстав для відстрочення сплати судового збору.

Відтак, у суду відсутні належні правові підстави для відстрочення сплати судового збору.

Враховуючи наведене, суд вважає, що клопотання позивача про відстрочення сплати судового збору не підлягає задоволенню.

Згідно частин 1, 2 статті 169 КАС України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених саттями 160, 161 КАС України, протягом десяти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Частиною 2 статті 169 КАС України визначено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Керуючись статтями 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

1. Позовну заяву ОСОБА_1 залишити без руху.

2. Встановити позивачу десятиденний строк з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків позовної заяви.

3. Роз`яснити позивачу, що у разі неусунення ним у встановлений судом спосіб і строк недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву буде повернуто відповідно до вимог пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

4. Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Колеснікова І.С.