Решение № 110284484, 17.04.2023, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2023 року справа №320/7/23

Суддя Київського окружного адміністративного суду Марич Є.В., розглянувши порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ПФУ у Київській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління ПФУ у Київській області (далі - відповідач), в якому просить суд:

- визнати протиправними дії ГУ ПФУ у Київській області щодо відмови позивачу у призначенні пенсії за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 ЗУ від 09.04.1992р. №2262-12;

- зобов`язати ГУ ПФУ у Київській області призначити та виплатити позивачу пенсію за вислугу років згідно п. "а" ст. 12 ЗУ від 09.04.1992р. №2262-12 з 26.07.2021р., виходячи з вислуги календарних 27 років 05 місяців 15 днів.

Ухвалою суду за цією позовною заявою відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами у відповідності до ст. 262 КАС України та наданий відповідачу строк для подання до суду відзиву на цю заяву, позивачу - відповіді на відзив.

Позов обґрунтований позивачем тим, що дії відповідача є протиправними, оскільки позивач для набуття права на призначення пенсії за вислугу років на підставі Закону №2262-XII враховується як календарна, так і пільгова вислуга років в сукупності, у зв`язку із чим позивач має право на призначення пенсії за вислугою років у відповідності до п. «а» ст. 12 наведеного Закону.

Відповідач не скористався своїм правом на подання до суду відзиву на позовну заяву, не зважаючи на те, що був належним чином повідомлений про розгляд справи.

Відтак, суд, з урахуванням приписів ст. 162 КАС України, здійснюватиме розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом УДО України від 10.01.2020р. №11-ос/дск звільнено з військової служби у запас СБ України полковника ОСОБА_1 (М-117146), який перебував у розпорядженні УДО України, згідно з пп. «г» п. 2 ч. 5 ст. 26 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів).

Зі списків особового складу виключений 10.01.2020р.

Вислуга років станом на 10.01.2020р. складає: календарна 21 рік 04 місяці 01 день, пільгова 06 років 01 місяць 03 днів, тобто загальна 27 років 05 місяців 15 днів.

Рішенням ОАСК від 25.11.2020р. (справа №640/3415/20) наведений наказ визнано протиправним та скасовано.

Постановою ШААС від 06.04.2021р. наведене рішення скасовано.

Відтак, як станом на момент виникнення спірних правовідносин, так і на момент вирішення справи по суті, наведений наказ є чинним.

Листом УДО України від 03.08.2022р. №2/6-1782 до ГУ ПФУ у Київській області направлено матеріали для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1

03.11.2022р. УДО України направлено до відповідача узгоджене подання для призначення пенсії позивачу за вислугою років із врахуванням до вислуги років часу проходження служби на пільгових умовах із розрахунку один місяць служби за півтора місяця (вих. №2/6-2637).

Рішенням від 21.11.2022р. №23246/03-16 ГУ ПФУ у Київській області відмовлено позивачу у призначенні пенсії, в якому вказано на відсутність законних підстав для відповідного призначення, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з наступних приписів законодавства.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. «а» ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992р. №2262-ХІІ, пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б»-«д», «ж» статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби: з 1 жовтня 2019 року по 30 вересня 2020 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних років та 6 місяців і більше.

Згідно із ч. 4 ст. 17, ст. 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.

Порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

На виконання зазначених вимог Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992р. №393 затверджено «Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей».

Вирішуючи справу №805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021р. дійшов наступного висновку: «……основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон №2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку…».

При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018р. у справі №725/1959/17, від 27.03.2018р. у справі №295/6301/17.

Таке правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі №805/3923/18-а дозволяють зробити висновок про те, що передбачена Порядком №393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону №2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції та на службі на посадах начальницького складу в Національному антикорупційному бюро України, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.

Таким чином, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» як єдину, обов`язкову умову призначення пенсії за вислугу років передбачає наявність у особи певної кількості років певного виду служби (вислуги). При цьому, наявність необхідної вислуги років забезпечує право на пенсію за вислугу років безвідносно до віку, стажу та працездатності особи.

Визначення у Законі України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» вислуги саме в календарних роках передбачає обов`язкову вислугу усіх календарних днів (365), що в такому випадку і буде становити календарний рік і буде відповідати правилу, закріпленому в частині 4 статті 17 цього ж Закону, щодо можливості врахування при призначенні пенсії тільки повних років вислуги.

Таким чином, передбачена Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» календарна вислуга - це вислуга, яка складається з повної кількості календарних днів відповідного періоду (календарний рік - 365 календарних днів, календарний місяць - 30 календарних днів).

В свою чергу, передбачені статтею 17-1 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» пільгові умови призначення пенсій відповідно до Порядку 393 полягають в пільговому (кратному) зарахуванні вислуги років.

При цьому, таке зарахування не є самостійним видом вислуги і не конкурує з її календарним обчисленням, а є лише пільговим зарахуванням уже наявної вислуги. Фактична тривалість вислуги при такому зарахуванні не змінюється, а лише зараховується на пільгових (кратних) умовах.

Завдяки такому зарахуванню необхідну кількість років для призначення пенсії за вислугу років особа набуває швидше, порівняно із зарахуванням вислуги на загальних (не пільгових) умовах, що і становить природу пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» .

Таким чином, враховуючи те, що вислуга років позивача становить більше 25 календарних років, позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону №2262-ХІІ, а тому саме рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є протиправним.

Суд вважає за необхідне наголосити на тому, що права позивача порушені саме протиправним рішенням відповідача про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років від 21.11.2022р. за №23246/03-16, у зв`язку із чим права позивача підлягають захисту та поновленню, шляхом визнання такого рішення протиправним та його скасування.

Враховуючи протиправність рішення відповідача про відмову позивачу в призначенні пенсії за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у суду є всі підстави для зобов`язання відповідача призначити позивачу пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Разом з тим, за приписами п. «б» ч. 1 ст. 50 Закону №2262-ХІІ, пенсії відповідно до цього Закону призначаються особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом відповідно до пунктів "а", "в" статті 12 цього Закону, - з наступного дня після звільнення їх зі служби, але не раніше того дня, по який їм сплачено грошове забезпечення.

Відтак, враховуючи те, що позивач виключений зі списків особового складу з 10.01.2020р. пенсію позивачу необхідно призначити саме з 11.01.2020р.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно з ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Враховуючи вищезазначене та оцінюючи надані докази в сукупності, суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 у більшій частині є обґрунтованими, відповідають вимогам законодавства та підлягають частковому задоволенню з урахуванням необхідності визнання протиправним та скасування рішення відповідача, а не визнання протиправними дій відповідного суб`єкта владних повноважень, а також необхідності призначення пенсії позивачу саме з наступного дня після його звільнення, виключення зі списків особового складу і всіх видів забезпечення, тобто з 11.01.2020р.

Судовий збір стягненню не підлягає, оскільки позивач звільнений від його сплати.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6, 14, 90, 139, 243-246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, індекс: 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, індекс: 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) від 21.11.2022р. за №23246/03-16 про відмову у призначенні ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) пенсії за вислугу років згідно пункту "а" частини 1 статті 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992р. №2262-XII.

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області (місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Саєнка Андрія, буд. 10, індекс: 08500; код ЄДРПОУ: 22933548) призначити ОСОБА_1 (рнокпп НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 ) з 11.01.2020р. пенсію за вислугу років згідно пункту "а" частини 1 статті 12 ЗУ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 року №2262-XII, з урахуванням вислуги - 27 років 05 місяців 15 днів.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

7. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Марич Є.В.