Постановление суда № 110283886, 17.04.2023, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

17 квітня 2023 рокум. Ужгород№ 260/5882/21

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Рейті С.І.,

розглянувши клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про застосування заходів процесуального примусу, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Закарпатського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання дій протиправними і зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою судді від 05.11.2021 року відкрито провадження у адміністративній справі та справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.

Ухвалою суду від 19.01.2022 року справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін та визнано обов`язковою явку в судове засідання позивача - ОСОБА_1 та відповідача - Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України.

Ухвалою суду від 03.03.2022 року провадження у справі зупинено до припинення перебування сторони у складі ЗСУ або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

За клопотання ОСОБА_1 , ухвалою суду від 21.03.2023 року розгляд справи поновлено та призначено судове засідання на 06.04.2023 року.

У зв`язку з невиконанням вимог ухвали, якою визнано обов`язковою участь позивача в судовому засіданні, ухвалою суду від 06.04.2023 року було застосовано до останнього захід процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу у розмірі 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

07.04.2023 року позивачем подано до суду клопотання про скасування ухвали про застосування заходів процесуального примусу у вигляді стягнення штрафу.

При цьому, в обгрунтування причин поважності не виконання ухвали суду від 19.01.2022 року в частині обов`язкової явки позивача в судове засідання зазначає, що не мав реальної можливості прийняти участь в судовому засіданні 06.04.2022 року, оскільки приймав участь в іншому судовому засіданні у справі № 260/2001/22, яка розглядалась Львівським окружним адміністративним судом в цей же день та в якій ОСОБА_1 здійснював представництво інтересів на підставі довіреності ОСОБА_2 від 15.03.2023 року.

При цьому, вказує, що прийняв участь саме в цій справі, оскільки вона має преюдиційне значення для його довірителя та у зв`язку з тим, що ним як позивачем у справі № 260/5882/21 було надано до суду всі наявні докази для повного та всебічного розгляду даної справи, а явка до суду жодним чином не могла б вплинути на ухвалення судом рішення.

Зазначає, що справу № 260/2001/22 колегією суддів Львівського окружного адміністративного суду було призначено раніше ніж Закарпатським окружним адміністративним судом у справі № 260/5882/21, а призначення дати засідання у даній справі не узгоджувалось сторонами у справі, де б ОСОБА_1 міг би бути повідомленим про таку накладку.

Окрім того, ОСОБА_1 подано до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Отже, неявка ОСОБА_1 в судове засідання 06.04.2023 року зумовлена обставинами, які не залежали від нього.

Розглянувши подане клопотання, дослідивши необхідні для його розгляду матеріали адміністративної справ, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 КАС України особи які беруть участь у справі зобов`язані добросовісно користуватися належними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Згідно із положеннями Конституції України судові рішення є обов`язковими до виконання на всій території України; обов`язковість рішень суду є однією із основних засад судочинства, яка гарантує ефективне здійснення правосуддя; за неповагу до суду і судді винні особи притягаються до юридичної відповідальності (частина п`ята статті 124, пункт 9 частини третьої, частина п`ята статті 129). Конституційний Суд України вказав, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (Рішення Конституційного Суду України від 30.06.2009 року № 16-рп/2009).

Відповідно до ч.1 ст.144 КАС України заходами процесуального примусу є процесуальні дії, що вчиняються судом у визначених цим Кодексом випадках з метою спонукання відповідних осіб до виконання встановлених в суді правил, добросовісного виконання процесуальних обов`язків, припинення зловживання правами та запобігання створенню протиправних перешкод у здійсненні судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 статті 149 КАС України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід Державного бюджету України з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадку невиконання процесуальних обов`язків, зокрема ухилення від вчинення дій, покладених судом на учасника судового процесу.

Згідно із ч. 6 ст. 149 КАС України, суд може скасувати постановлену ним ухвалу про стягнення штрафу, якщо особа, щодо якої її постановлено, виправила допущене порушення та (або) надала докази поважності причин невиконання відповідних вимог суду чи своїх процесуальних обов`язків.

Суд зазначає, що скасування постановленої ухвали про стягнення штрафу є правом суду, а не обов`язком.

Крім того, однією з умов для скасування ухвали суду про стягнення штрафу є надання стороною, на яку накладено штраф, доказів поважності причин невиконання процесуальних обов`язків.

Проаналізувавши викладене суд зазначає, що наведені у клопотанні доводи позивача стосовно поважності причин неявки в судове засідання 06.04.2023 року, та як наслідок, невиконання ухвали суду, не можуть бути визнані судом поважними з огляду на наступне.

В першу чергу суд звертає увагу позивача, що необхідність призначення судового засідання у даній справі та заслуховування особистих пояснень сторін виникла через неоднократні зміни позивачем предмету позову, зокрема, згідно позовної заяви позивач просив зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити йому індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 31.12.2018 року з урахуванням січня 2008 року, січня 2016 року та січня 2018 року як базових місяців, при цьому, уже в письмових поясненнях від 24.11.2021 року та відповіді на відзив обгрунтовує необхідність застосування базового місяця січень 2008 року при проведенні індексації його грошового забезпечення.

Щодо доводів ОСОБА_1 про участь в судовому засіданні у справі № 260/2001/22, що розглядалась в той же день Львівським окружним адміністративним судом, суд констатує, що неможливість прибути у судове засідання з підстав участі у іншому судовому засіданні, на переконання суду, не є поважною причиною неявки, оскільки, інше судове засідання не може мати перевагу і участь в ньому не є поважною причиною для неявки до суду.

В даному випадку суд наголошує, що провадження у справі було поновлено саме за клопотанням позивача, з огляду на що можна зробити висновок, що розгляд даної справи для нього був важливим.

При цьому, жодною законодавчою нормою не встановлено обов`язок суду узгоджувати дату судового засідання із сторонами.

Більше того, суд вказує на те, що позивача ухвалою суду від 19.01.2022 року було попереджено про наслідки неприбуття в судове засідання, передбачені п. 1, 2 ч. 1 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, які він проігнорував заявляючи клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд зазначає, що ОСОБА_1 не виконані вимоги ухвали суду, якою визнано обов`язковою його явку в судове засідання.

Відтак, підстави для скасування ухвали суду від 06.04.2023 року про застосування заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини 1 статті 145 та частини 1 статті 149 КАС України - у суду відсутні, відтак, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали про застосування заходів процесуального примусу.

Керуючись ст. ст. 144, 145, п.6 ст. 149 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні клопотання ОСОБА_1 про скасування ухвали Закарпатського окружного адміністративного суду від 06 квітня 2023 року про застосування до ОСОБА_1 заходу процесуального примусу шляхом накладення штрафу в порядку частини першої статті 145 та частини другої статті 149 Кодексу адміністративного судочинства України - відмовити.

2. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя С.І. Рейті