Решение № 110282935, 17.04.2023, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Справа № 160/1797/23

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луніної О.С., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення дій, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.02.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, 49094, код ЄДРПОУ 21910427) (відповідач-1), Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) (відповідач-2), в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 212850009175 від 27.12.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 періоди з 01.10.1980 року по 02.03.2001 року в колгоспі «Степовий» та з 12.03.2001 року по 22.04.2003 року в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня настання права на пенсію на підставі заяви від 22.12.2022 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачу протиправно відмовлено у зарахуванні періодів роботи, які зазначені в трудовій книжці, через помилки у оформленні трудової книжки ОСОБА_1 , з огляду на те, що відповідальність за оформлення трудових книжок несе спеціально уповноважена особа, призначена наказом (розпорядженням) керівника підприємства, установи, організації. Крім того, трудова книжка позивача містить вчинені належним чином записи у відповідних розділах, які підтверджують періоди роботи позивача з 01.10.1980 по 02.03.2001 у колгоспі «Степовий». Вважаючи рішення відповідача-2 протиправним, позивач звернулася до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 08.02.2023 року, відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у письмовому провадженні.

24.02.2023 року судом отримано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-1 не погоджується з позовними вимогами, викладеними в позовній заяві та вважає їх необґрунтованими. Відповідач зазначає, що статтею 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено зарахування до трудового стажу роботи, яка виконувалась на підставі членства в колгоспах. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. У випадку відсутності трудової книжки колгоспника або відповідних записів в ній, трудовий стаж колгоспника підтверджується довідкою господарства, в якому набуто стаж або довідкою правонаступника. В разі ліквідації господарства колгоспний стаж підтверджується довідками архівних установ. За викладених обставин стаж роботи позивача в колгоспі «Степовий» у період 01.10.1980 по 02.03.2001 не враховано. Період роботи позивача з 12.03.2001 по 22.04.2003 в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада» не зараховано до страхового стажу, оскільки у трудовій книжці позивача зазначена дата наказу про звільнення, непридатна для читання. Будь-яких інших документів, які містять відомості про спірні періоди роботи, для підтвердження трудового стажу позивачем не надано.

27.02.2022 року судом отримано відзив Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на позовну заяву ОСОБА_1 , в якому відповідач-2 не погоджується з позовними вимогами, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Правомірність свого рішення обґрунтовує доводами, аналогічними тим, що наведені відповідачем-1.

Відповідно до ч. 1 ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За приписами ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

За викладених обставин, у відповідності до вимог ст. ст. 258, 262 КАС України, справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , є громадянином України, що підтверджено паспортом серії НОМЕР_2 , виданим Новотроїцьким РВ УМВС України в Херсонській області 08.01.1998 року.

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 виповнилося 60 років.

22 грудня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою про призначення пенсії та надав наступні документи: паспорт, довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру, військовий квиток, трудову книжку та свідоцтво про народження дитини.

Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, за результатом розгляду заяви від 22.12.2022 року, ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком відмовлено.

Підставою відмови у призначенні пенсії зазначено наступне: «Вік заявника 60 років.

Пенсійний вік визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 60 років. Необхідний страховий стаж визначений статтею 26 Закону України «Про загальнообов?язкове державне пенсійне страхування» становить 29 років.

Страховий стаж особи становить 22 роки 04 місяці 28 днів.

Результати розгляду документів, доданих до заяви:

за доданими документами до страхового стажу не враховано: період роботи в колгоспі «Степовий» з 01.10.1980 по 02.03.2001, оскільки відсутня довідка про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів у даному господарстві на підставі первинних документів та довідка про перейменування;

період з 12.03.2001 по 22.04.2003, оскільки дата наказу про звільнення непридатна для читання (період з 01.04.2001 обчислений згідно реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов?язкового державного соціального страхування).»

Вказані обставини і слугували підставою для звернення до суду із цим позовом.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Стаття 4 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 за № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) визначає складові законодавства про пенсійне забезпечення в Україні, яке базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, цього Закону, Закону про недержавне пенсійне забезпечення, законів, якими встановлюються умови пенсійного забезпечення, відміни від загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення, міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення в Україні.

Законом, який відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій є Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ (далі - Закону № 1788-ХІІ).

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону № 1788-ХІІ, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника та інших випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію. При цьому пенсії за віком і по інвалідності призначаються незалежно від того, припинено роботу на час звернення за пенсією чи вона продовжується. Пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію (частина перша та друга статті 7 Закону № 1788-ХІІ).

Статтею 62 Закону № 1788-ХІІ передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначеній нормі відповідає пункт 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637 (далі - Порядок № 637).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. У разі, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що трудова книжка серії НОМЕР_3 від 19.04.1982 року виписана на ім`я ОСОБА_1 .

Так, відповідачем-2 до страхового стажу позивача не зараховано період роботи в колгоспі «Степовий» з 01.10.1980 по 02.03.2001, оскільки відсутня довідка про встановлений та відпрацьований мінімум вихододнів у даному господарстві на підставі первинних документів та довідка про перейменування та період з 12.03.2001 по 22.04.2003, оскільки дата наказу про звільнення непридатна для читання.

В періоді, в якому позивачу оформлялася трудова книжка, діяв Порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях визначався Інструкцією, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 (далі - Інструкція №162).

Підпунктом 2.2. пункту 2 Інструкції №162 передбачалося, що заповнення трудової книжки вперше проводиться адміністрацією підприємства в присутності працівника не пізніше тижневого строку з дня прийому на роботу.

Згідно з підпунктами 2.10 та 2.11. пункту 2 Інструкції №162 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціалами) і дата народження вказуються на підставі паспорта або свідоцтва про народження. Освіта - середня, середня спеціальна і вища - вказується тільки на підставі документів (атестата, посвідчення, диплома). Запис про незакінчену середню або незакінчену вищу освіті також може бути проведена лише на підставі відповідних документів (студентського квитка, залікової книжки, довідки навчального закладу і т. п.). Професія або спеціальність записується у трудовій книжці на підстав документа про освіту або іншого належним чином оформленого документа. Після зазначення дати заповнення трудової книжки працівник своїм підписом завіряє правильність внесених відомостей. Першу сторінку (титульний аркуш) трудової книжки підписує особа, відповідальна за видачу трудових книжок, і після того ставиться печатка підприємства (або печатка відділу кадрів), на якому вперше заповнювалася трудова книжка.

У відповідності до пункту 1 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, затверджених постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 №310, трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів.

Пункт 2 вказаних Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників регламентує, що трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспів з моменту прийняття їх в члени колгоспу.

Згідно абзацу 2 пункту 2 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників, трудові книжки колгоспників раніше встановленого взірця обміну на нові не підлягають.

Відповідно до пункту 6 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників всі записи в трудовій книжці підтверджуються у всіх розділах за час роботи на колгоспі з підписом керівника колгоспу або спеціально уповноваженого правління колгоспу особи та печатки.

За приписами пункту 13 Основних положень про порядок видачі і ведення трудових книжок колгоспників обов`язок правильного і точного внесення даних про роботу в трудову книжку і інші документи покладена на роботодавця.

Відповідно до пункту 1 постанови Ради Міністрів СССР та ВЦСПС від 06.09.1973 №656 «Про трудові книжки робітників та службовців» встановлено, що трудова книжка є основним документом про трудову діяльність робочих та державних службовців, кооперативних і громадських підприємств, установ та організацій, що пропрацювали більше 5 днів, в тому числі на сезонних та тимчасових роботах, а також на позаштатних працівників при умові, що вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Пунктом 13 вказаної постанови «Про трудові книжки робітників та службовців» при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження та подяки, занесені до трудової книжки за час роботи на даному підприємстві, в установі, підприємстві засвідчуються підписом керівника або спеціально уповноваженої особи та печаткою.

З 29 липня 1993 року порядок ведення трудових книжок регулюється Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженою наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (далі - Інструкція №58), яка містить аналогічні вимоги щодо внесення записів до трудових книжок, що й Інструкція №162.

Відповідно до пункту 1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки ведуться на всіх працівників, які працюють на підприємстві, в установі, організації (далі - підприємство) усіх форм власності або у фізичної особи понад п`ять днів, у тому числі осіб, які є співвласниками (власниками) підприємств, селянських (фермерських) господарств, сезонних і тимчасових працівників, а також позаштатних працівників за умови, якщо вони підлягають державному соціальному страхуванню.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що на 2, 3, 4, 5 сторінках трудової книжки ОСОБА_1 внесено записи:

1.від 01.10.1980 року- прийнятий в члени колгоспу «Степовий» слюсарем;

2.від 01.01.1984 року переведений в якості водія;

3.розпорядження № 148 від 02.04.1993 року про перейменування колгоспу «Степовий»;

4.від 12.03.2001 року - звільнений з роботи в СООО «Степовий» за переведенням до ПСП АФ «Отрада»;

5.від 12.03.2001 року - прийнятий на роботу в Приватне сільськогосподарське підприємство «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада» в якості водія;

6.від 22.04.2003 року звільнений з Приватного сільськогосподарського підприємства «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада`за угодою сторін.

При цьому, суд зазначає, що висновки відповідача-2 стосовно того, що період з 12.03.2001 по 22.04.2003 не підлягає зарахуванню, оскільки дата наказу про звільнення непридатна для читання, спростовується наданими суду доказами, з яких чітко видно дати наказів про звільнення, які не мають жодних недоліків, перекреслень чи виправлень.

Крім того, трудова книжка позивача у розділі «Трудовое участие в общественном хозяйстве» містить записи про виконання річного мінімуму трудової участі у громадському господарстві за періоди з 1980 року по 2001 рік, які завірено печатками колгоспу «Степовий».

При цьому, суд вважає за необхідне наголосити, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Приписами ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», на яку посилається у відзиві відповідач-1, встановлено, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Водночас, як вже зазначено вище, відомостями трудової книжки позивача підтверджено виконання ним встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві за спірні періоди, отже посилання на вказану норму є помилковим.

Крім того, суду зазначає, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Водночас, відомостями трудової книжки позивача належним чином підтверджено періоди, які не враховані органом ПФУ під час розгляду поданих ним документів.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем безпідставно не враховано до загального трудового стажу позивача спірні періоди, а саме: з 01.10.1980 року по 02.03.2001 року в колгоспі «Степовий» та з 12.03.2001 року по 22.04.2003 року в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада».

За викладених обставин рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 212850009175 від 27.12.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком є протиправним та підлягає скасуванню.

Стосовно позовної вимоги позивача про зобов?язання призначити позивачу пенсію за віком, суд зазначає, що не наділений відповідними повноваженнями проводити розрахунок пільгового стажу позивача, оскільки це є дискреційні повноваження органів Пенсійного фонду України.

Дискреційні повноваження - це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення.

Тобто, дискреційні повноваження це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень.

Відповідно до Рекомендацій Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятих Кабінетом Міністрів 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він уважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.

Водночас, адміністративний суд під час розгляду та вирішення публічно-правових спорів перевіряє, чи рішення суб`єкта владних повноважень прийняте у межах законної дискреції.

При цьому, відповідно до правил правозастосування практики Європейського суду з прав людини, суд не може своїм рішенням підмінити рішення суб`єкта владних повноважень.

Положеннями частини 2 статті 9 КАС України, відповідно до яких суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Суд вважає, що належним способом порушених прав позивача є зобов`язання Пенсійного органу зарахувати до страхового стажу позивача періоди роботи з 01.10.1980 року по 02.03.2001 року в колгоспі «Степовий» та з 12.03.2001 року по 22.04.2003 року в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада» та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії від 22.12.2022 року з урахуванням висновків суду у цій справі.

Щодо підстав розгляду заяви позивача Головним управлінням ПФУ в Дніпропетровській області та визначення належного органу Пенсійного фонду, яким має здійснюватись розгляд заяви позивача про призначення пенсії та призначення пенсії, суд зазначає про таке.

Порядок приймання оформлення та розгляду документів, поданих для призначення (перерахунку пенсії) встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» затвердженим Постановою Правління ПФУ 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 р. за № 1566/11846 (далі - Порядок).

Відповідно до абзацу 13 пункту 4.2 вказаного Порядку після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Відповідно до пункту 4.3 Порядку створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій. Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов`язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи. Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.

Відповідно до пункту 4.10 Порядку після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи для здійснення виплати пенсії. Нарахована сума пенсії включається в документи для виплати пенсії не пізніше одного місяця з дня прийняття рішення про призначення, перерахунок, переведення з одного виду пенсії на інший та про поновлення виплати пенсії.

В даному випадку органом призначення визначено за принципом екстериторіальності Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області.

З матеріалів справи встановлено, що розгляд заяви та винесення рішення за заявою позивача від 22.12.2022 року здійснювало Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, яке було визначено за принципом екстериторіальності відповідно до пункту 4.2 Порядку.

Проте, з огляду на неналежне виконання визначеним пенсійним органом його повноважень щодо розгляду заяви позивача, що потягло за собою порушення прав позивача, суд вважає наявними підстави покласти обов`язок щодо повторного розгляду заяви позивача саме на Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, як визначений суб`єкт призначення.

Отже, у задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області слід відмовити.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Виходячи з заявлених позовних вимог, положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідачі, як суб`єкти владних повноважень, не надали суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довели правомірності не зарахування позивачу періодів його роботи згідно трудових книжок до стажу, та відмовили у призначенні пенсії за віком, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають частковому задоволенню.

На підставі ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати розподіляються пропорційно до задоволених вимог позивача.

При зверненні до суду позивачем сплачено суду судового збору у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується квитанцією від 26.01.2023 року.

Отже, оскільки позовну заяву задоволено частково, сплачений судовий збір за подачу позову до суду в сумі 536,80 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача-2.

Керуючись ст.ст. 2, 9, 77, 78, 90, 139, 241-246, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування рішення дій, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області № 212850009175 від 27.12.2022 року про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) періоди з 01.10.1980 року по 02.03.2001 року в колгоспі «Степовий» та з 12.03.2001 року по 22.04.2003 року в Приватному сільськогосподарському підприємстві «Агрофірма Малік В. Ф. «Отрада» та повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 22.12.2022 року з урахуванням висновків суду у цій справі.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (Майдан Волі, буд. 3, м. Тернопіль, 46001, код ЄДРПОУ 14035769) на користь ОСОБА_1 (зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати з оплати судового збору у сумі 536 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені ст. 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.С. Луніна