Решение № 110273073, 12.04.2023, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 201/663/23

Провадження № 2/201/982/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

12 квітня 2023 року Жовтневий районний суд

м. Дніпропетровська

у складі: головуючого судді Федоріщева С.С.,

при секретарі Максимовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у місті Дніпрі цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Стислий виклад позиції позивача.

До Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська 26 січня 2023 року надійшла позовна заява Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В обґрунтування заявлених позовних вимог, представник позивача посилається на те, що 17 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір №2037513543, на підставі якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 500,00 гривень, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалась фіксована процентна ставка у розмірі 40,00 % річних. В порушення умов вказаного договору, відповідач не виконав належним чином свої зобов`язання за договором, у зв`язку з чим станом на 06 грудня 2022 року його заборгованість перед банком становить 31 440,30 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 399,76 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 6 040,54 грн. Враховуючи наведене, позивач вимушений звернутись до суду з даним позовом.

Заяви, клопотання, інші процесуальні дії у справі

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18 січня 2023 року указана позовна заява передана для розгляду судді Федоріщеву С.С.

Ухвалою судді від 19 січня 2023 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Згідно із вимогами ч. 6 ст. 187 ЦПК України суддя звернувся до Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради щодо надання інформації про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання відповідача.

До суду 02 березня 2023 надійшла інформація про зареєстроване у встановленому законом порядку місце проживання (перебування) відповідача.

Представник позивача надав до суду заяву, у якій просив розглянути справу без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, не заперечував проти заочного розгляду справи.

Відповідач у судове засідання втретє не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив.

Таким чином, суд вважає за можливе на підставі ст. 280, 281, 282 ЦПК України ухвалити у справі заочне рішення суду в судовому засіданні за відсутності сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК.

Фактичні обставини встановленні судом

Судом встановлено, що 17 вересня 2021 року між Акціонерним товариством «ОТП Банк» та відповідачем було укладено кредитний договір № 2037513543, на підставі якого банк надав позичальнику кредит в розмірі 28 500,00 гривень, протягом дії кредитного договору для розрахунку процентів за користування кредитом використовувалась фіксована процентна ставка у розмірі 40,00 % річних.

Згідно до умов кредитного договору № 2037513543 від 17 вересня 2021 року відповідачу визначено графік погашення заборгованості за кредитом з щомісячними платежами в строк до 17 вересня 2025 року.

Крім того, позивачем надано паспорт споживчого кредиту, з яким ОСОБА_1 ознайомлений, що підтверджується його підписом.

Взяті на себе зобов`язання за кредитним договором № 2037513543 від 17 вересня 2021 року банк виконав своєчасно і повністю, надавши відповідачу грошові кошти.

Відповідач свої зобов`язання за договором № 2037513543 від 17 вересня 2021 року належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 06 грудня 2022 року його заборгованість перед банком становить 31 440,30 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 399,76 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 6 040,54 грн.

Судом було встановлено, що на підставі Анкети-заяви ОСОБА_2 від 14 вересня 2021 року відповідачу відкрито рахунок, та надано кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

У заяві зазначено, що відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Тарифами», які викладені на банківському сайті www.otpbank.com.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Відповідач ознайомлений із умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він була повністю проінформований про умови кредитування в АТ «ОТП Банк», які були надані йому в письмовій формі.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного представником позивача, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування

Відповідно до вимог ч. 1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Стаття 207 ЦК України не передбачає вичерпний перелік таких документів, тому наряду з листами та телеграмами можуть використовуватись й інші засоби зв`язку, наприклад електронний.

Як зазначив представник позивача, при укладенні договору сторони керувались ст. 634 ЦК України. Згідно цієї статті договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

У відповідності з ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Згідно з ч. 2 ст. 638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцептуючи оферту Банку відповідач підписом у заяві визнає та погоджується на запропоновані Банком умови.

Також, наряду із вищезазначеним свідченням, визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

За змістом статей 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В судовому засіданні встановлено, що АТ «ОТП Банк» свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, а саме: надав відповідачу відповідні суми кредиту.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим станом на 06 грудня 2022 року його заборгованість перед банком становить 31 440,30 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 399,76 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 6 040,54 грн.

Відповідно до ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частинами першою та другою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Щодо відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

За змістом ст. 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Частиною першою ст. 1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.

Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

З наданих позивачем до суду письмових доказів беззаперечно вбачається, що сторонами під час укладення кредитного договору були узгоджені умови щодо процентної ставки за користування кредитом, заборгованості за пенею, штрафів.

У відповідності до положень ч. 3 ст. 12 та ч. 1 ст. 82 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, які мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості, та кожна із сторін повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно до пункту 4 частини 2 статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Положеннями ч. 2 ст. 78 ЦПК України визначено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ст. 83 ЦПК України, позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

В п. 27 постанови № 2 Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» роз`яснено, що виходячи з принципу процесуального рівноправ`я сторін та враховуючи обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, необхідно в судовому засіданні дослідити кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів.

Таким чином, з урахуванням принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, обов`язок подавати докази покладається на сторони процесу, а суд позбавлений можливості визначати коло доказів за власною ініціативою і зобов`язаний розглядати справу виключно на підставі поданих сторонами доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

З огляду на вищевикладене, враховуючи досліджені судом докази, суд приходить до висновку, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умови кредитного договору, не подав відзив з відповідними запереченнями та доказами на їх підтвердження, отже позовні вимоги, які ґрунтуються на умовах договору та закону, підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, з урахуванням задоволення позовних вимог, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 2481,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. 12, 13, 76, 78, 81, 141, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Акціонерного товариства «ОТП Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166) заборгованість за кредитним договором № 2037513543 від 17 вересня 2021 року, яка станом на 06 грудня 2022 року становить 31 440,30 грн. та складається із: заборгованості за тілом кредиту у розмірі 25 399,76 грн., заборгованості по відсоткам у розмірі 6 040,54 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства «ОТП Банк» (код ЄДРПОУ 21685166) витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 481,00 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду через Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

Позивач: Акціонерного товариства «ОТП Банк», код ЄДРПОУ 21685166, м. Київ, вул. Жилянська, буд. 43.

Відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 .

Суддя С.С. Федоріщев