Решение № 110245113, 30.03.2023, Радивилівський районний суд Рівненської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №568/95/23

Провадження №2/568/82/23

30 березня 2023 р. м.Радивилів

Радивилівський районний суд Рівненської області у складі головуючого судді Делалової О.М., за участю секретаря судового засідання Мельничук Л.І., представника позивача адвоката Бернацького П.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ

У січні 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. Свої вимоги мотивувала наступним.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , який постійно до дня смерті проживав в АДРЕСА_1 . Після його смерті відкрилася спадщина, зокрема на будинок по АДРЕСА_1 . За життя ОСОБА_3 склав заповіт, яким все своє майно заповів позивачу ОСОБА_1 та її чоловіку ОСОБА_4 . Однак оскільки за життя ОСОБА_3 не зареєстрував право власності на спірний будинок у встановленому законом порядку, визнання права власності в порядку спадкування за заповітом відбулося на підставі рішення суду. Так, рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.06.2008 р. було визнано за ОСОБА_4 та ОСОБА_1 право власності кожному по частині будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_3 . Інша частина спірного будинку була залишена в якості обов`язкової долі дружині померлого ОСОБА_5 та сину ОСОБА_6 .

ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 померла. За життя вона склала заповіт відповідно до якого все своє майно заповіла в рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_1 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Таким чином, частина спірного будинку, яка належала померлій ОСОБА_5 в якості обов`язкової долі у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_3 увійшла до спадкової маси.

Після смерті ОСОБА_5 , позивачка ОСОБА_1 вчасно звернулась до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини, однак, приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук В.І. їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину будинковолодіння, що знаходиться в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що право власності на даний житловий будинок належним чином не зареєстрований.

Враховуючи викладене, позивачка просить визнати за нею право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_5 , що померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка в свою чергу мала право на обов`язкову частку у спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_4 .

В судовому засіданні, представник позивачки, адвокат Бернацький П.В. позов підтримав у повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені у позові.

Відповідачі ОСОБА_2 та представник Радивилівської міської ради у судове засідання не з`явились з невідомих суду причин, про час і місце розгляду справи були повідомлені належним чином, будь яких заяв чи клопотань суду не надали. За таких обставин, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідачів.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд дійшов до таких висновків.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_1 , виданого 22.02.2007 року відділом реєстрації актів цивільного стану Радивилівського районного управління юстиції Рівненської області, актовий запис №15, який на день смерті проживав в АДРЕСА_1 разом з дружиною ОСОБА_5 (а.с. 10, 39).

05.02.2007 року ОСОБА_3 склав заповіт, яким все належне майно заповів позивачці та її чоловіку ОСОБА_4 в рівних частинах. Дане підтверджується копією заповіту серія ВЕЕ №000914, який посвідчений приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І. та зареєстровано в реєстрі за №351 (а.с. 16).

Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 02.06.2008 року (справа № 2-35/2008) визнано за ОСОБА_4 право власності на частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 . Визнано за ОСОБА_1 право власності на частину будинковолодіння, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яке належало ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 17).

Вказаним рішенням суду було встановлено, що відповідно до ст. 1241 ЦК України право на обов`язкову частину у спадщині мають непрацездатні вдова ОСОБА_5 та син померлого ОСОБА_6

ІНФОРМАЦІЯ_3 помер чоловік заявниці, ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серія НОМЕР_2 , виданого 01.06.2016 року Радивилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис 71 (а.с. 13).

Після його смерті спадщину, зокрема і на належну йому на підставі рішення Радивилівського районного суду Рівненської області (справа № 2-35/2008 року від 02.06.2008 року), право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами , що розташоване в АДРЕСА_1 , оформила його дочка ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 21.11.2022 року, виданим приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчуком В.І. Інші спадкоємці, а саме дружина померлого ОСОБА_1 та син померлого ОСОБА_7 відмовились від спадщини на її користь (копія спадкової справи померлого ОСОБА_4 № 166/2016).

ОСОБА_5 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , виданого 12.09.2016р. Радивилівським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, актовий запис №122 (а.с. 11). ОСОБА_5 є спадкоємцем на обов`язкову частку у спадщини після смерті свого чоловіка ОСОБА_3 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , але не зверталась за оформленням своїх спадкових прав. Їй належить частина житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

За життя ОСОБА_5 склала заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Радивилівського районного нотаріального округу Гордійчуком В.І. 29.04.2015 року серія НАН №015792, зареєстрований в реєстрі за № 721. Згідно цього заповіту померла заповідала все своє майно в рівних частинах ОСОБА_4 та ОСОБА_1 (а.с. 18).

Право позивачки на спадщину після смерті ОСОБА_5 підтверджується витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 46912011 від 28.02.2017року, номер у спадковому реєстрі 60305740 (спадкова справа №28/2017) , оскільки вона вчасно подала заяву про прийняття спадщини. Інші спадкоємця, в передбачений законом строк, до нотаріуса з заявами не зверталися.

Статтею 16 ЦК Українипередбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути утому числі, визнання права.

Відповідно до положеньст. 1216 ЦК Україниспадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом - ст. 1217ЦК України.

В силуст. 1218 ЦК Українидо складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Статтею 1220 ЦК Українивизначено, що спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.

Місцем відкриття спадщини, за нормоюст. 1221 ЦК України, є останнє місце проживання спадкодавця.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини ст. 1222 ЦК України.

Згідно зст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, право на спадкування за законом одержують особи, визначені устаттях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Статтею 1268 ЦК Українивизначено, що спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до Постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 03.12.2022 року виданої приватним нотаріусом Дубенського районного нотаріального округу Рівненської області Гордійчук В.І., ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на частину будинковолодіння в АДРЕСА_1 , у зв`язку з тим, що право власності на даний житловий будинок належним чином не зареєстрований (а.с. 43).

За п. 3.1 листа Вищого Спеціалізованого Суду України від 16 травня 2013 року "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування", якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні.

Відповідно доабз.3ч.2ст.331ЦК України,якщо правона нерухомемайно відповіднодо законупідлягає державнійреєстрації,право власностівиникає змоменту державноїреєстрації.За ч.3ст.3Закону Українивід 01.07.2004р.«Про державнуреєстрацію речовихправ нанерухоме майнота їхобтяжень» правана нерухомемайно,які підлягаютьдержавній реєстраціївідповідно доцього Закону виникають з моменту такої реєстрації.

Права, що виникли до набрання чинності вказаним Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов`язкової реєстрації таких прав - ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Право власності на житловий будинок набувається у порядку, який був чинним на час завершення будівництва.

За даними технічного паспорту, який виданий 02.09.2022 року, будинок садибного типу з господарськими та побутовими будівлями і спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зі складовими: житлової будівлі А-1, загальною площею 197,6 кв.м., житловою площею 97,2 кв.м.; прибудови - а1-І; прибудови - а2-І; ганок - а3; ганок - а4; сараю - Б-І; погрібу - ПГ/Б; вбиральні - В; огорожі -№1; огорожі -№2; воріт -№3; вимощення І побудований у 1973р.

Питання набуття права власності на той час регулювалося Указом Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Указ від 26 серпня 1948 року), що був визнаний таким, що втратив чинність, Указом Президії Верховної Ради СРСР від 22 лютого 1988 року № 8502-ІІ, і прийнятою відповідно до Указу від 26 серпня 1948 року постановою Ради Міністрів СРСР від 26 серпня 1948 року «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради СРСР від 26 серпня 1948 року «Про право громадян на купівлю і будівництво індивідуальних житлових будинків» (далі - Постанова від 26 серпня 1948 року), які, зокрема, визначали умови та правові наслідки будівництва.

Згідно зі статтею 1 Указу від 26 серпня 1948 року кожен громадянин і кожна громадянка мали право купити або збудувати для себе на праві особистої власності жилий будинок на один або два поверхи з числом кімнат від однієї до п`яти як у місті, так і поза містом.

Пунктом 2 Постанови від 26 серпня 1948 року визначено, що земельні ділянки для будівництва індивідуальних жилих будинків відводяться за рахунок земель міст, селищ, держземфонду і земель держлісфонду у безстрокове користування, а збудовані на цих ділянках будинки є особистою власністю забудовника.

Отже, за Указом від 26 серпня 1948 року та Постановою від 26 серпня 1948 року підставою виникнення у громадянина права власності на жилий будинок був сам факт збудування ним його з додержанням вимог вказаного законодавства.

Ці правові акти не пов`язували виникнення права власності на житловий будинок із проведенням його реєстрації.

Зазначене відповідає висновку Верховного Суду викладеному у постанові від 06 березня 2018 року у справі № 175/2254/15.

Крім того, по приватних житлових будинках, що збудовані до 05 серпня 1992 року не передбачалась процедура введення в експлуатацію при оформленні права власності. Таким чином, за наявності відповідних доказів судами може визнаватися право власності в порядку спадкування на спірні будинки, збудовані до 05 серпня 1992 року, на які спадкодавцем не було отримано правовстановлюючі документи (п. 3.2 Листа ВССУ "Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування").

Згідно з п. 20 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженої Міністерством комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року (далі - Інструкція), яка втратила чинність 19 січня 1996 року, передбачалася реєстрація будинків і домоволодінь на підставі записів у погосподарських книгах.

Так, право власності на спірне будинковолодіння підтверджується договором про надання в безстрокове користування земельної ділянки для будівництва житлового будинку від 06.08.1971 року, посвідченого державним нотаріусом Червоноармійської ДНК Кощановським В.М. 13.08.1971р., зареєстрованим за №880 та виданим ОСОБА_3 (а.с 21-22). Відповідно до п.9 зазначеного договору по завершенню будівництва, збудовані на земельній ділянці споруди вводяться в експлуатацію та стають власністю забудовника ОСОБА_3 після визнання приймальною комісією місцевої Ради депутатів трудящих, повної готовності збудованих споруд, оформленою актом комісії. Згідно витребуваної інвентаризаційної справи на спірне будинковолодіння вбачається, що воно було належним чином оформлено по завершенню будівництва, що підтверджується актом про закінчення будівництва та введення в експлуатацію індивідуального житлового будинку від 05.12.1974 року, а тому перейшло у власність забудовника ОСОБА_3 .

Відповідно до витягу з рішення №74 від 23.12.1997 року громадянину ОСОБА_3 було передано у приватну власність земельну ділянку площею 0.06 га, для обслуговування житлового будинку та господарських споруд за адресою АДРЕСА_1 (а.с. 23).

Відповідно до довідки КП «Радивилівське БТІ» №373/1 від 29.08.2022 року реєстрація права власності на частину нерухомого майна, що належить ОСОБА_3 не проводилась.

Таким чином, суд дійшов висновку про законність набуття права власності ОСОБА_3 на спірне будинковолодіння, а тому наявність підстав для його подальшого успадкування, а враховуючи те, що ОСОБА_5 була спадкоємицею обов`язкової частки після смерті ОСОБА_3 , частка спірного будинковолодіння є спадковим майном після її смерті, яку за заповітом спадкує позивач ОСОБА_1 .

Оскільки, позивач довела наявність спадкового майна, підстави його успадкування, неможливість реалізації спадкових прав у інший спосіб, суд визнає позовні вимоги обґрунтованими та ухвалює про їх задоволення.

На прохання позивача суд не стягує з відповідача судовий збір.

Керуючись ст.ст.4, 13, 81,263-265,268, 352, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Радивилівської міської ради Дубенського району Рівненської області про визнання права власності на спадкове нерухоме майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_4 ) право власності на частину житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , зі складовими: житлової будівлі А-1, загальною площею 197,6 кв.м., житловою площею 97,2 кв.м.; прибудови - а1-І; прибудови - а2-І; ганок - а3; ганок - а4; сараю - Б-І; погрібу - ПГ/Б; вбиральні - В; огорожі -№1; огорожі -№2; воріт -№3; вимощення -І, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 і яка належала останній в якості обов`язкової частки у спадщині після смерті чоловіка ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 10.04.2023р.

Суддя О.М. Делалова