Постановление суда № 110240792, 14.04.2023, Черкаський окружний адміністративний суд

У Х В А Л А

14 квітня 2023 року справа № 580/2824/22

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши заяву ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним, скасувати рішення та зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить встановити судовий контроль за виконанням рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі 580/2824/22 шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві надати письмовий звіт про остаточне виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2022.

В обґрунтування заяви вказано, що мотивувальна частина рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі 580/2824/22 містить висновки, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV, та про протиправність відмови пенсійного органу в призначенні позивачу пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, визначеного частиною другою статті 114 Закону № 1058-ІV. Натомість, як зазначає заявниця, відповідач, за наслідками повторного перегляду заяви, прийняв рішення не врахувавши висновки судового рішення та застосував до позивачки чинну редакцію Закону № 1788, а не в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII.

Відповідно до частин 1, 2 статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф у сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зважаючи на те, що статтею 382 вказаного Кодексу не визначено обов`язковість розгляду питання про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення у судовому засіданні, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви позивача у письмовому провадженні.

Під час вирішення поданої заяви по суті, суд зазначає таке.

Обов`язковість виконання судових рішень закріплена статті 129 Конституції України та частини 1 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України, якою визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення відповідно до частини 2 статті 370 Кодексу адміністративного судочинства України тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Завершальною стадію судового провадження являється виконання судового рішення як гарантія захисту порушених прав та інтересів осіб, які звернулись до суду за їх відновленням.

Відтак, рішення суду, яке набрало законної сили, підлягає обов`язковому виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Тому особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити дії встановлені Законом для його виконання.

Суд зазначає, що у судовому рішенні у справі № 580/2824/22 суд дійшов висновку, що у спірних правовідносинах застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020, а не Закону № 1058-ІV.

За наслідками розгляду справи, рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 19.09.2022 у справі № 580/2824/22 зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до пільгового стажу роботи періоди роботи у ВАТ Черкаське Хімволокно: з 07.10.1998р. по 04.05.1999р. - на посаді на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху № 2; з 05.05.1999р. по 29.12.1999р. - на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильного цеху № 2; з 30.12.1999р. по 12.04.2000р. - на посаді учня апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху; з 13.04.2000р. по 25.07.2002р. - на посаді апаратника формування хімічного волокна прядильно-обробного цеху; з 26.07.2002р. по 09.01.2006р. - на посаді контролера якості продукції та технологічного процесу прядильно-обробного цеху по машинах ПНШ -180. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.06.2022 про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 1 відповідно до п. а ст. 13 Закону України Про пенсійне забезпечення та у порядку, строк і спосіб, визначені законодавством, прийняти відповідне рішення з урахуванням висновків суду викладених у мотивувальній частині судового рішення.

Суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві, на виконання рішення суду, прийняло рішення від 05.01.2023 № 971010198133, згідно якого позивачу враховано вказані у рішенні суду періоди роботи до пільгового стажу, натомість відмовлено у переведенні на пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 1, зазначивши, що позивачка набуде право на вказаний вид пенсії після досягнення нею 50 років 8 місяців.

Як стверджує заявниця, пенсійним органом, під час повторного розгляду її заяви та прийняття рішення не враховано висновки судового рішення та застосовано до позивачки чинну редакцію Закону № 1788, а не в редакції до внесення змін Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII.

Вказані обставини свідчать про незгоду позивачки із рішенням пенсійного органу, прийнятим на виконання судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Суд зазначає, що у разі незгоди із вищевказаним рішенням відповідача, позивач не позбавлений права звернення до суду із заявою в порядку ст. 383 КАС України, натомість інститут судового контролю встановлений ст. 382 КАС України покликаний забезпечити виконання судового рішення, що у даному випадку відповідачем здійснено, оскільки до пільгового стажу позивачки зараховано періоди її роботи, а також здійснено повторний розгляд заяви та прийняте рішення.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю у даній справі, у зв`язку із чим у задоволенні заяви слід відмовити.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 248, 256, 294, 297, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про встановлення судового контролю за виконанням судового рішення відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, однак може бути оскаржена в апеляційному порядку до Шостого апеляційного адміністративного суду у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Ухвала в повному обсязі складена та підписана 14.04.2023.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК