Решение № 110237152, 16.03.2023, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/6016/22-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 березня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №757/6016/22-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач: ОСОБА_2 ,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманий за договором купівлі-продажу земельних ділянок, -

представник відповідача - адвокат Мегедь Л. Н.

представник відповідача - адвокат Чернецька Г. М.

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2022 року позивач звернулась до суду із вказаним позовом, в якому просить стягнути із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу в сумі 400 000, 00 грн, суму інфляційних втрат у сумі 70 807, 09 грн, 3 % річних у сумі 33 534, 25 грн та судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що 26.02.2019 року ОСОБА_1 уклала та підписала довіреність, у якій уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного їй на праві власності майна, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , 0,2500 га, кадастровий №3222480601:10:121:0169 та земельна ділянка за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада, площею 0,1000 га, кадастровий №322480600:02:032:5023.

Вказує, що їй стало відомо, що відповідачем на підставі укладеної довіреності від 26.02.2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О.А., зареєстрованої в реєстрі №1242, укладені договори купівлі-продажу зазначених земельних ділянок, на підставі яких відповідач відчужив земельні ділянки на користь третьої особи та отримав належні позивачу грошові кошти в сумі 400 000 гривень.

Вважає, що оскільки на теперішній час кошти відповідач не повернув позивачу, про продаж земельних ділянок не повідомив, то грошові кошти, отримані в якості оплати за договорами купівлі-продажу в сумі 400 000, 00 грн, з врахуванням суми інфляційних втрат та 3 % річних, підлягають стягненню із відповідача, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2022 року справу направлено за підсудністю до Києво-Святошинського районного суду Київської області.

Постановою Київського апеляційного суду від 27.09.2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 07.02.2022 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 02.11.2022 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву.

Копію ухвали було направлено на адреси сторін. Крім того, відповідачу направлено копію позовної заяви з додатками. Також копію ухвали було направлено на зазначені адреси електронної пошти сторін.

До суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу представника позивача, з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до розписки представник відповідача отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 21.11.2022 року.

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

22.12.2022 року надійшов відзив відповідача на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що грошові кошти за продаж земельних ділянок були отримані позивачем в повному обсязі, при цьому земельні ділянки були відчужені 07 березня 2019 року, а позивач звернулась до суду лише аж 02 лютого 2022 року, фактично в останній момент, до спливу строку позовної давності, а саме після розлучення її дочки ОСОБА_3 з метою тиску на відповідача, щоб він відступився від права на спірну квартиру. Також доказів щодо неотримання коштів від відповідача, позивач не надала, позов містить лише твердження позивача про неотримання коштів, що нічим не підтверджується.

22.12.2022 року представник відповідача - адвокат Чернецька Г. М. подала клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 16.01.2023 року у задоволенні клопотання представника відповідача - адвоката Чернецької Г. М. про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що 26.02.2019 року ОСОБА_1 уклала та підписала довіреність, посвідчену приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Погребняком О. А. та зарєстровану за №1242, у якій уповноважила ОСОБА_2 на здійснення ряду юридичних дій щодо належного їй на праві власності майна, а саме земельних ділянок, які знаходяться за адресами: АДРЕСА_1 , 0,2500 га, кадастровий №3222480601:10:121:0169 та земельної ділянки за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, Бобрицька сільська рада, площею 0,1000 га, кадастровий №322480600:02:032:5023.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого щодо об?єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку за кадастровим номер №3222480601:10:121:0169, площа 0, 2501 га, належить ОСОБА_4 , підстава: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серія та номер: 403, виданий 07.03.2019, видавник: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого щодо об?єкта нерухомого майна право власності на земельну ділянку за кадастровим номер №322480600:02:032:5023, площа 0,1 га, належить ОСОБА_4 , підстава: договір купівлі-продажу земельної ділянки, серіяя та номер: 404, виданий 07.03.2019, видавник: ОСОБА_5 , приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За положеннями ст. 656 ЦК України предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Згідно з ч. 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 237 ЦК України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов`язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Згідно з ч. 1 ст. 238 ЦК України представник може бути уповноважений на вчинення лише тих правочинів, право на вчинення яких має особа, яку він представляє.

За ч. 3 ст. 244 ЦК України довіреністю є письмовий документ, що видається однією особою іншій особі для представництва перед третіми особами. Довіреність на вчинення правочину представником може бути надана особою, яку представляють (довірителем), безпосередньо третій особі.

Відповідно до ст. ст. 1000, 1001 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов`язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки довірителя. Договором доручення може бути встановлено виключне право повіреного на вчинення від імені та за рахунок довірителя всіх або частини юридичних дій, передбачених договором. У договорі можуть бути встановлені строк дії такого доручення та (або) територія, у межах якої є чинним виключне право повіреного. Договором доручення може бути визначений строк, протягом якого повірений має право діяти від імені довірителя. Повірений має право на плату за виконання свого обовязку за договором доручення, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 1002 ЦК України).

Згідно ст. ст. 1003, 1004 ЦК України, у договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними. Повірений зобов`язаний вчиняти дії відповідно до змісту даного йому доручення. Повірений може відступити від змісту доручення, якщо цього вимагають інтереси довірителя і повірений не міг попередньо запитати довірителя або не одержав у розумний строк відповіді на свій запит. У цьому разі повірений повинен повідомити довірителя про допущені відступи від змісту доручення як тільки це стане можливим.

Повірений зобов`язаний: 1) повідомляти довірителеві на його вимогу всі відомості про хід виконання його доручення; 2) після виконання доручення або в разі припинення договору доручення до його виконання негайно повернути довірителеві довіреність, строк якої не закінчився, і надати звіт про виконання доручення та виправдні документи, якщо це вимагається за умовами договору та характером доручення; 3) негайно передати довірителеві все одержане у зв`язку з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний видати повіреному довіреність на вчинення юридичних дій, передбачених договором доручення. Довіритель зобов`язаний, якщо інше не встановлено договором: 1) забезпечити повіреного засобами, необхідними для виконання доручення; 2) відшкодувати повіреному витрати, пов`язані з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний негайно прийняти від повіреного все одержане ним у зв`язку з виконанням доручення. Довіритель зобов`язаний виплатити повіреному плату, якщо вона йому належить (ст. ст. 1006, 1007 ЦК України)

У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 320/4274/16-ц (провадження № 61-25696св18) зроблено висновок про застосування частини другої статті 530, пункту 3 частини першої статті 1006 ЦК України та вказано, що «у разі відсутності домовленості між повіреним та довірителем про встановлення строку (терміну) передачі одержаного у зв`язку з виконанням доручення, така передача має відбуватися негайно. При цьому для довірителя не потрібно пред`являти вимогу про передачу одержаного у зв`язку з виконанням доручення, оскільки пункт 3 ч. 1 ст. 1006 ЦК України є виключенням, що допускається частиною другою статті 530 ЦК України».

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

Звертаючись до суду із вказаним позовом, позивач посилається на те, що відповідач не повернув їй грошові кошти, отримані за договорами купівлі-продажу земельних ділянок в сумі 400 000, 00 грн, однак вказане не підтверджується матеріалм справи, будь-яких доказів щодо неотримання коштів позивач суду не надала, а вказане ґрунтується лише на її твердженнях. При цьому, матеріали справи не місять будь-яких доказів, що вказані ділянки були продані саме за 400 000, 00 грн, як зазначає позивач.

Суд також враховує те, що довіреність на продаж вказаних земельних ділянок була підписана позивачем ще 26.02.2019 року, а земельні ділянки продані 07.03.2019 року, що підтверджуються інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності не нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого щодо об?єкта нерухомого майна, тобто протягом місяця після видачі довіреності від 26.02.2019 року, однак позивач звертається до суду у лютому 2022 року, зазначаючи, що дізналась про відчуження вказаних земельних ділянок, а саме майже через 3 роки після укладення вказаних договорів, що спростовує доводи позивача.

Так, під час розгляду справи судом були створені всі необхідні умови для всебічного та повного дослідження обставин справи. Разом з тим позивач не надала суду належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів в обґрунтування заявлених позовних вимог.

За таких обставин, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю та необґрунтованістю позовних вимог.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв?язку із відмовою у задоволенні позову судовий збір покладається на позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 11, 237, 238, 244, 655, 656, 692, 1000, 1001, 1002, 1003, 1004, 1006, 1007 ЦК України, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, отриманий за договором купівлі-продажу земельних ділянок - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Суддя Г.О.Матійчук