Решение № 110229892, 07.04.2023, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 17/19/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.04.2023 Справа № 908/163/23

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Корсуна В.Л. розглянувши в спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників матеріали справи № 908/163/23

за позовною заявою товариства з обмеженою відповідальністю Техармапром, 53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49

представник позивача: Шашликов Д.Г., 79000, м. Львів, вул. Петра Дорошенка, буд. 14, кв. 8

до відповідача комунального підприємства Водоканал, 69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61

про стягнення 60 136,42 грн

Без виклику представників сторін

СУТЬ СПОРУ:

12.01.23 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява за вих. від 28.12.22 з вимогами товариства з обмеженою відповідальністю Техармапром (далі ТОВ Техармапром) до комунального підприємства Водоканал (надалі КП Водоканал) про стягнення заборгованості згідно договору постачання від 14.04.20 № 0588/20 у розмірі 60 136,42 грн.

12.01.23 автоматизованою системою документообігу господарського суду здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Корсуну В.Л.

Ухвалою від 17.01.23 по справі № 908/163/23 позовну заяву за вих. від 28.12.22 за позовом ТОВ Техармапром залишено без руху. Позивачу надано строк для усунення недоліків позовної заяви, який не перевищує 7 днів з дня вручення даної ухвали про залишення позовної заяви без руху. Встановлено позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду заяви про усунення недоліків, до якої необхідно додати докази сплати судового збору у розмірі 2 481,00 грн. за звернення до господарського суду з позовною заявою (оригінал документу, який підтверджує сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі).

31.01.23 до суду надійшла заява за вих. від 23.01.23 про усунення недоліків, в якій усунуто недоліки вказані в ухвалі суду від 17.01.23 (вказана заява надіслана засобами поштового зв`язку 23.01.23).

Ухвалою від 06.02.23 судом позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/163/23 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи.

Враховуючи положення ст. 248 ГПК України, граничним строком розгляду цієї справи судом є 07.04.23 включно.

Частиною 1 ст. 251 ГПК України передбачено, що відзив подається протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.

Частинами 1-3 ст. 252 ГПК України визначено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через 30 днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом 30 днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи у порядку спрощеного провадження не проводиться.

Згідно із ч. 5 та ч. 7 ст. 252 ГПК України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше 5 днів з дня отримання відзиву.

Як свідчать наявні матеріали справи, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін ні позивач, ні відповідач суду не надали. Докази зворотнього в матеріалах цієї справи відсутні.

В обґрунтування своєї правової позиції позивач у позовній заяві зазначив, що на виконання умов договору поставки №0588/20 від 14.04.20 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 250 568,40 грн. Відповідач в порушення умов договору отриманий товар оплатив частково на суму 190 431,98 грн. Заборгованість відповідача перед позивачем становить 60 136,42 грн. Також, окрім суми судового збору, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правову допомогу.

28.02.23 на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву за вих. №778/23/9 від 21.01.23, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог, а в разі задоволення позову просить зменшити суму витрат на правову допомогу. В обґрунтування заперечень посилається на те, що в порушення умов Договору податкові накладні за даними господарськими операціями не були своєчасно зареєстровані постачальником, а були зареєстровані лише на підставі рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.21, яке набрало законної сили 13.08.21, та було направлене КП «Водоканал» в додатку до претензії ТОВ «Техармапром» від 28.11.22. До моменту отримання даної претензії інформація щодо наявності відповідного судового рішення та його примусового виконання була відсутня у КП «Водоканал». Тобто, за умови своєчасної реєстрації постачальником податкових накладних КП «Водоканал» мало право на включення до податкового кредиту сум ПДВ впродовж 60 календарних днів з моменту оплати - 07.07.21 та 14.04.22. Умовами Договору на постачальника було покладено обов`язок щодо сплати штрафу у розмірі втраченого податкового кредиту. Втрачений податковий кредит покупцю не відшкодовано, оскільки штраф постачальником не сплачено. ТОВ «Техармапром» не дотрималося вимог чинного законодавства щодо своєчасної реєстрації у ЄРПН податкових накладних, внаслідок чого КП «Водоканал» не включило суму ПДВ за Договором до власного податкового кредиту. Отже, в порушення умов Договору постачальником не було своєчасно надано належним чином оформлені та зареєстровані в ЄРПН податкові накладні, внаслідок: чого КП «Водоканал» втратило право на податковий кредит та вимушене буде сплатити суму податків, що нараховуються та сплачуються під час списання кредиторської заборгованості. Факт реєстрації постачальником податкових накладних за рішенням суду не спростовує факту порушення постачальником зобов`язань, передбачених Розділом 8 Договору. Несвоєчасна реєстрація податкових накладних постачальником призвела до втрати покупцем права на відшкодування податкового кредиту. КП «Водоканал» утримано суму штрафу в розмірі втраченого податкового кредиту відповідно до умов Договору та суму податків, що нараховуються та сплачуються під час списання кредиторської заборгованості, внаслідок несвоєчасної реєстрації податкових накладних постачальником. Також у відзиві відповідачем викладено заперечення проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правову допомогу, вважає її розмір необґрунтованим та завищеним. За викладених обставин просить відмовити в задоволенні позову.

У відповіді на відзив за вих. №228 від 23.03.23, що надійшла на адресу суду 23.03.23, позивач вказує, що ухвалою суду від 06.02.23 позивачу встановлено строк на подання відповіді на відзив протягом 10 днів з дня отримання відзиву. Відзив позивачем отримано 16.03.23. Отже, відповідь на відзив подана позивачем у встановлений судом строк. Також позивач вказує, що беручи до уваги висновок Дніпропетровського окружного адміністративного суду, викладений в рішенні від 24.05.21 по справі №160/3524/21 про відсутність зі сторони ТОВ «ТЕХАРМАПРОМ» вини щодо податкових накладних №2 від 03.07.20 та № 7 від 21.07.20, постачальник виконав всі умови договору, які зобов`язували КП «ВОДОКАНАЛ» здійснити оплату отриманого товару із ПДВ.

У запереченнях на відповідь на відзив за вих. №1231/23/9 від 23.03.23, які надійшли на адресу суду 03.04.23, відповідач вказує, що позивачем пропущено строк на подання відповіді на відзив, оскільки, як свідчить витяг з офіційного сайту Укрпошти щодо трекінгу відправлення, позивачем відзив отримано 03.03.23. Відтак, останнім днем для подання відповіді на відзив є 13.03.23. При цьому, позивачем не надано доказів отримання відзиву саме 16.03.23. Також відповідач вказує, що КП «Водоканал продовжує наполягати на наявності факту порушення умов договору поставки №0588/20 від 14.04.2020 між ТОВ «Техармапром» та КП «Водоканал», що полягає у несвоєчасній реєстрації податкових накладних. За порушення даного зобов`язання, що полягає у несвоєчасності реєстрації податкових накладних, умовами Договору встановлена відповідальність у вигляді сплати неустойки (пункт 8.2. Договору). ТОВ «Техармапром» порушено умови Договору, що призвело до втрати Покупцем права на відшкодування податкового кредиту. Також відповідач оспорює посилання позивача про те, що він невідкладно звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із заявою про скасування незаконних рішень податкової служби. Однак позовна заява щодо оскарження факту відмови в реєстрації податкових накладних, згідно рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.21 за №160/3524/21 до суду надійшла лише 11.03.21 (майже через 4 місяці після отримання рішення про відмову). Крім того, відповідачем викладено аргументи проти заявленої позивачем до стягнення суми витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи за № 908/163/23 дозволяють розглянути справу по суті спору.

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв`язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, рішення прийнято без його проголошення 07.04.23.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

14.04.20 між ТОВ «Техармапром» (постачальник) та КП «Водоканал» (покупець) укладено договір постачання №0588/20 (далі договір), за умовами якого (п. 1.1.) постачальник зобов`язується поставити покупцеві наступний товар: 35810000-5 Індивідуальне обмундирування, а покупець прийняти і оплатити такий товар.

Відповідно до п. 5.1. договору, розрахунки по договору проводяться в наступному порядку: протягом 30 календарних днів з дати оприбуткування товару на склад покупця, але не раніше факту реєстрації податкової накладної.

Розрахунки, проводяться шляхом безготівкового перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника (п. 5.2. договору).

В пункті 5.4. сторони обумовили, що оплата перераховується постачальнику при наявності рахунку на оплату та зареєстрованої податкової накладної.

За видатковою накладною №58 від 03.07.20 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 241 446,00 грн. Товар отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис такої особи на видатковій накладній.

Для оплати позивачем виставлено рахунок на оплату №70 від 03.07.20 на суму 241 446,00 грн та за даною операцією складено видаткову накладну №2 від 03.07.20.

За видатковою накладною №66 від 21.07.20 позивачем поставлено відповідачеві товар на загальну суму 9 122,40 грн. Товар отримано уповноваженою особою відповідача, про що свідчить підпис такої особи на видатковій накладній.

Для оплати позивачем виставлено рахунок на оплату №76 від 21.07.20 на суму 9 122,40 грн та за даною операцією складено видаткову накладну №7 від 21.07.20.

Реєстрація податкових накладних №2 від 03.07.20 та №7 від 21.07.20 була зупинена контролюючим органом, а в подальшому позивачеві було відмовлено в реєстрації таких податкових накладних.

Не погоджуючись із рішенням ГУ ДПС у Дніпропетровській області, ТОВ «Техармапром» звернулося до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до відповідачів ГУ ДПС у Дніпропетровській області та Державної податкової служби України про визнання протиправними і скасування рішень та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.21 у справі №160/3524/21 позовну заяву ТОВ «Техармапром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задоволено повністю. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №2147030/42191778 від 18.11.2020. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ТЕХАРМАПРОМ» (код ЄДРПОУ 42191778) за №7 від 21.07.2020 датою її подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних - 04.08.2020. Визнано протиправним та скасовано рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних Головного управління ДПС у Дніпропетровській області про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних за №2147033/42191778 від 18.11.2020. Зобов`язано Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну ТОВ «ТЕХАРМАПРОМ» (код ЄДРПОУ 42191778) за №2 від 03.07.2020 датою її подання на реєстрацію в Єдиному реєстрі податкових накладних - 31.07.2020.

Зазначене рішення набрало законної сили 13.08.21.

Як свідчать квитанції про реєстрацію податкових накладних, на виконання вищезазначеного рішення суду проведено реєстрацію податкових накладних 31.07.20 та 04.08.20.

Відповідачем отриманий товар оплачено на суму 190 431,98 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №4665 від 07.07.21 на суму 6933,02 грн та №2489 від 14.04.22 на суму 183 498,96 грн.

Позивач звернувся до відповідача із претензією за вих. №252 від 28.11.22 щодо погашення заборгованості за поставлений товар.

У відповіді на претензію за вих. №5269/22/0513 від 20.12.22 відповідач заперечив проти погашення заборгованості, посилаючись на те, що позивачем було несвоєчасно зареєстровано податкові накладні, у зв`язку з чим КП «Водоканал» втратило право на податковий кредит по несвоєчасно зареєстрованим постачальником видатковим накладним. На підставі п. 8.5. договору просить відшкодувати покупцю суму не зарахованого податкового кредиту у розмірі 41 761,40 грн.

Несплата відповідачем заборгованості за поставлений товар у сумі 60 136,42 грн стало підставою для звернення ТОВ «Техармапром» з позовом про стягнення заборгованості у примусовому порядку.

Судом прийнято до уваги, що вказаний договір в установленому законом порядку не оспорювався, не визнавався недійсним та його дія не припинена. Доказів зворотнього жодною із сторін суду не надано.

Оцінивши наявні у матеріалах справи документи (докази) суд дійшов висновку про наступне.

Згідно із ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч. 1). Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (ч. 2).

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ч. 1). У разі посилання учасника справи на невчинення ін. учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч. 2). Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч. 3).

Статтею 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1). Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 2).

Згідно із ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1). Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (ч. 2).

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 ГПК України).

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч. 1). Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч. 2).

У відповідності до вимог ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1). Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності (ч. 2). Суд надає оцінку (ч. 3) як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно із ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України (ГК України), майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватись від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України (ЦК України) з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до положень ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Аналогічний припис містить ГК України, частинами 1, 7 ст. 193 якого встановлено, що суб`єкти господарювання та ін. учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1). ... Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом (ч. 7).

Згідно із ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк товар у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ч. 1 ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Факт здійснення поставки товару підтверджується належним чином засвідченими копіями видаткових накладних та відповідачем не заперечується.

В обґрунтування відмови сплатити заборгованість відповідач посилається на несвоєчасність реєстрації позивачем податкових накладних, що призвело до втрати відповідачем права на податковий кредит, а відтак, за умовами розділу 8 договору позивач має відшкодувати відповідачеві штраф у розмірі втраченого податкового кредиту.

Так, розділом 8 договору «Податкова документація» визначено наступне:

8.1. Постачальник зобов`язаний своєчасно надавати покупцю правильно заповнені і зареєстровані в Єдиному реєстрі податкових накладних податкові накладні, складені в електронній формі із дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої постачальником особи у визначеному законодавством порядку.

8.2. У разі несвоєчасного надання Покупцю податкової накладної, зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних, складеної в електронній формі і з дотриманням умов щодо реєстрації електронного підпису уповноваженої особи, Постачальник сплачує неустойку в розмірі 20% від вартості товару (без урахування ПДВ по відповідній податковій накладній). …

8.4. У разі надання Постачальником невірно заповненої податкової накладної (або невчасно зареєстрованої в Єдиному реєстрі податкових накладних), Покупець має право затримати оплату за товар до моменту виправлення її та подати скаргу до відповідної податкової інспекції.

8.5. У разі не зарахування Покупцю податкового кредиту по несвоєчасно зареєстрованій або невірно заповненій Постачальником податковій накладній, Постачальник зобов`язаний відшкодувати Покупцю що суму не зарахованого податкового кредиту в строк, встановлений Покупцем. Відшкодування не зарахованого податкового кредиту буде здійснено Покупцем шляхом утримання даної суми з оплати за поставлений у подальшому товар. У випадку нездійснення поставок товару Постачальник зобов`язаний сплатити Покупцю штраф у розмірі втраченого податкового кредиту, який сплачується Постачальником у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги Покупцем

Відповідно до положень ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Пунктами 1, 2 ст. 230 ГК України визначено, що санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

За загальним правилом, відповідальність несе особа, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, тобто винна особа.

З аналізу пункту 8.5. договору також вбачається, що постачальник несе відповідальність у разі несвоєчасної реєстрації податкової накладної з власної вини.

Як вже зазначалося в тексі цього рішення, рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.05.21 у справі №160/3524/21 позовну заяву ТОВ «Техармапром» до Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, Державної податкової служби України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

В мотивувальній частині вказано рішення судом зазначено (дослівно): «…Оскільки відповідач у спірних рішеннях зазначив загальну, неконкретизовану та неоднозначну причину відмови у реєстрації податкових накладних, він прийняв невмотивовані рішення, оскільки їх зміст не дає чіткого розуміння обставин, за яких були прийняті негативні для платника податків рішення. Прийняття негативних для платника податків рішень без зазначення конкретних мотивів дає підстави для висновку про необхідність відновлення порушеного права позивача шляхом скасування рішень про відмову в реєстрації податкових накладних. …».

Таким чином, рішенням суду встановлено відсутність вини ТОВ «Техармапром» в несвоєчасності реєстрації податкових накладних №2 від 03.07.20 та №7 від 21.07.20, складених позивачем за операціями по договору №0588/20 від 14.04.20.

Відповідно до ч. 4 статті 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог ТОВ «Техармапром» про стягнення з КП «Водоканал» заборгованості за поставлений товар у сумі 60 136,42 грн. А тому, позов підлягає задоволенню.

Заперечення відповідача щодо наявності вини позивача у несвоєчасній реєстрації податкових накладних не знайшли свого підтвердження.

При цьому, в рамках справи знайшли своє підтвердження доводи відповідача щодо пропущення позивачем строку для надання відповіді на відзив та відсутність клопотання позивача про поновлення строку для надання відповіді на відзив.

У зв`язку з викладеним, у суду відсутні правові підстави для прийняття до розгляду відповіді на відзив позивача.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на відповідача.

Щодо розподілу витрат на правничу допомогу суд зазначає наступне.

Частиною 1 ст. 123 ГПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, до яких, в тому числі, належать витрати на професійну правничу допомогу (ч. 3 ст. 123 ГПК України).

Частинами 1 і 2 ст. 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в т.ч. гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (ч. 8 ст. 129 ГПК України).

В прохальній частині позовної заяви позивачем не вказано, яку саме суму витрат на правничу допомогу він просить стягнути за рахунок відповідача. При цьому, в попередньому розрахунку суми судових витрат позивач вказує, що витрати на правничу допомогу становлять 10 000,00 грн відповідно до прас-листа АО «Легал Партнерс Юкрейн», в тому числі у справах по ГПК, згідно договору про надання правової допомоги №3/2022 від 04.01.22; у разі задоволення позовних вимог 5% від ціни позову 3 006,82 грн, відповідно до п. 6.10 прайс-листа АО «Легал Партнерс Юкрейн» - у справах по ГПК участь у суді першої інстанції (гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі (не залежно від інстанції суду), згідно договору про надання правової допомоги №3/2022 від 04.01.22.

На підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, позивачем надано:

- копію договору №3/2022 від 04.01.22 про надання правової допомоги, укладеного між ТОВ «Техармапром» та АО «Легал Партнерс Юкрейн»;

- копію додатку №1 до договору про надання правової допомоги «Прайс-лист» (розмір адвокатського гонорару при юридичному обслуговуванні без фіксованого гонорару);

- копію акту про надання правової допомоги від 28.12.22 на суму 13 066,82 грн,

- копію довідки щодо обсягу виконаних робіт та про отримання оплати у розмірі 10 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1. договору, оплата за даним договором здійснюється не пізніше 3-х банківських днів з моменту отримання клієнтом рахунку.

Правову допомогу, що надається адвокатським об`єднанням, клієнт оплачує в гривнях, на підставі рахунку, за вартістю, вказаною в прас-листі адвокатського об`єднання (п. 4.2. договору).

Пунктом 4.3. договору визначено, що за результатами надання правової допомоги складається акт, що підписується представниками кожної зі сторін. В акті вказується обсяг наданої адвокатським об`єднанням правової допомоги і її вартість. Акт надсилається клієнту адвокатським об`єднанням факсимільним зв`язком/електронною поштою або поштою чи вручається нарочно. На письмову вимогу клієнта, адвокатське об`єднання може надавати Акти про надання правової допомоги, в яких буде вказано перелік наданої правової допомоги із ідентифікацією.

З додатку №1 до договору «Прайс-лист» вбачається, що вартість послуги «Участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3-х необхідних процесуальних документів, участь в 1 підготовчому засіданні, 1 засідання по суті)» становить 10 000 + 5% ціни позову.

При цьому, суд звертає увагу, що додаток №1 підписаний сторонами та скріплений печатками.

Як вбачається з Акту надання правової допомоги від 28.12.22 вбачається наступне:

1.Послуга «Участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви, підготовка до Зх необхідних процесуальних документів, участь у 1 підготовчому засіданні, 1 засіданні по суті) про стягнення заборгованості з КП «ВОДОКАНАЛ» за договором № 0588/20 від 14.04.2020 року у розмірі 60 136,42 грн. (у відповідності до п. 6.8. додатку №1 до Договору про надання правової допомоги).» - кількість 1 сума 10000,00 грн.

2.Послуга «Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі по справі про стягнення заборгованості з КП «ВОДОКАНАЛ» за договором № 0588/20 від 14.04.2020 року у розмірі 60 136,42 грн. (у відповідності до п. 6.8. додатку №1 до Договору про надання правової допомоги).» - кількість 5% від задоволених позовних вимог сума 3 066,82 грн.

Всього вартість 13 066,82 грн.

У довідці, виданій керуючим партнером АО «Легал Партнерс Юкрейн» Д. Шашликовим, вказано наступне (дослівно): «Даним документом підтверджую, що дійсно « 25» листопада 2022 року до АДВОКАТСЬКОГО ОБ`ЄДНАННЯ «ЛЕГАЛ ПАРТНЕРС ЮКРЕЙН» звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «ТЕХАРМАПРОМ» із завданням щодо стягнення з Комунального підприємства «ВОДОКАНАЛ» (далі - Покупець) заборгованості за договором поставки товару № 0588/20 від 14.04.2020 року.

Клієнту була надана усна консультація із зазначеного питання, проведено правовий аналіз наданого правочину, адвокатами було здійснено виїзд поза робоче місце для проведення консультацій, підготовлено претензію № 252 від 28.11.2022 року та позовну заяву про стягнення заборгованості з КП «ВОДОКАНАЛ» за договором № 0588/20 від 14.04.2020 року у розмірі 60 136,42 грн.

Відповідно до п.1,2 ч.і ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», видами адвокатської діяльності є надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.

За надану правову допомогу отримана винагорода у розмірі 10 000,00 грн.».

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи ст. 28 Правил адвокатської етики (затв. звітно-виборним з`їздом адвокатів України 09.06.17) необхідно дотримуватись принципу «розумного обґрунтування» розміру оплати юридичної допомоги. Цей принцип набуває конкретних рис через перелік певних факторів, що мають братись до уваги при визначенні розміру оплати: обсяг часу і роботи, що вимагається для адвоката, його кваліфікацію та адвокатський досвід, науково-теоретична підготовка.

Суд здійснюючи розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) вказує наступне.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Розподіляючи витрати за послуги адвоката суд вказує, що наявні в матеріалах справи вказані вище докази на підтвердження заявлених витрат на правничу допомогу, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на послуги адвоката у такому розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За умовами пункту 4.2. договору, вартість послуг адвоката вказана у прас-листі.

Договір містить додаток №1 «Прайс-лист», який підписаний сторонами, та в п. 6.8. якого визначено вартість послуг, що надається 10 000,00 грн + 5% від ціни позову.

Таким чином, твердження відповідача про те, що договором не визначено вартості послуг, не відповідають дійсності.

Також судом враховано, що «гонорар успіху» окремо сторонами в договорі та така послуга як «Гонорар за прийняття рішення на користь клієнта-позивача у майновому спорі» в прас-листі окремо не зазначена. В той же час, як вже зазначалося, вартість послуги «Участь у суді першої інстанції по майновому спору (підготовка позовної заяви або відзиву на позовну заяву та/або зустрічного позову, підготовка до 3-х необхідних процесуальних документів, участь в 1 підготовчому засіданні, 1 засідання по суті)» становить 10 000 + 5% ціни позову.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок позивача, відповідно до положень ст. 126 ГПК України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати відповідача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.19 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у ч. 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а, натомість, покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у т.ч. чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У даному випадку, з огляду на ступінь складності даної справи (стягнення заборгованості у розмірі 60 136,42 грн за поставлений по двох накладних товар), заявлена до стягнення сума винагороди не має характеру необхідної, не є обґрунтованою, оскільки не відповідає критеріям пропорційності до предмета спору у розумінні приписів ч. 5 ст. 129 ГПК України, а їх стягнення з відповідача в повному обсязі становитиме надмірний тягар для останнього, що не узгоджується із принципами розумності та справедливості. А тому, зазначена сума підлягає зменшенню при прийнятті відповідного рішення про розподіл судових витрат.

При цьому, судом враховано, що аналіз спеціального законодавства щодо діяльності адвоката дає право зробити висновок про те, що законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа, який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом послуг, а також не встановлено форму такого документа.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що адвокат може видати клієнту на його вимогу складений в довільній формі документ (квитанція, довідка, тощо), який буде підтверджувати факт отримання коштів від клієнта.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.07.20 у справі №750/8758/18.

До того ж, Верховним Судом вже неодноразово було зроблено висновок про те, що підлягають відшкодуванню витрати на правову допомогу як і ті, що вже були здійснені, так і ті, що мають бути понесені.

Так, в додатковій постанові Верховного Суду від 23.12.21 у справі №923/560/17 зазначено (дослівно): «…Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 126 цього Кодексу). Близька за змістом правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 зі справи № 922/445/19. …».

З урахуванням викладеного вище в тексті цього рішення, а також приймаючи до уваги наявність у справі ухвали суду від 17.01.23 про залишення позовної заяви у справі № 908/163/23 без руху (через не сплату позивачем судового збору у відповідному розмірі), прострочення позивачем надання відповіді на відзив у цій справі в строк визначений ухвалою суду про відкриття провадження у цій справі та чинним ГПК України, клопотання відповідача про зменшення витрат на правову допомогу адвоката, суд вважає, що обґрунтованою та такою, що відповідає зазначеним вище критеріям, є сума винагороди в розмірі 3000,00 грн, яка в даному випадку і підлягає відшкодуванню відповідачем на користь позивача за наслідками розгляду даної справи.

Керуючись ст. ст. 11, 13, 14, 15, 24, 126, 129, 130, 236, 237, 238, 240, 241, 247-252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з комунального підприємства Водоканал (69002, м. Запоріжжя, вул. Святого Миколая, буд. 61, код ЄДРПОУ 03327121) на користь товариства з обмеженою відповідальністю Техармапром (53211, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Запорізька, буд. 49, код ЄДРПОУ 42191778) заборгованість за поставлений товар по договору №0588/20 від 14.04.20 у сумі 60 136 (шістдесят тисяч сто тридцять шість) грн 42 коп., судовий збір у розмірі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одну) грн 00 коп. та витрати на правову допомогу у розмірі 3 000 (три тисячі) грн 00 коп. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ч.ч. 1. 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено у апеляційному порядку відповідно до вимог ст.ст. 253-285 ГПК України та п.п. 17.5. п. 1 Розділ ХІ «ПЕРЕХІДНІ ПОЛОЖЕННЯ» ГПК України.

У зв`язку із введенням із 05 год. 30 хв. 24.02.22 воєнного стану в Україні Указом Президента України від 24.02.22 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні» через військову агресію Російської Федерації проти України … повний текст рішення складено 14.04.23.

Суддя В.Л. Корсун