Постановление суда № 110200588, 11.04.2023, Маньківський районний суд Черкаської області

Справа №701/633/22

Провадження №6-а/701/1/23

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.04.2023 Маньківський районний суд, Черкаської області

в складі: головуючого судді - Калієвського І.Д.

за участю секретаря - Байдужої Г.І.

розглянувши заяву ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа виданого 19.12.2022 року Маньківським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню, -

В С Т А Н О В И В :

Заявник звернувся до суду із заявою про визнання виконавчого документа виданого 19.12.2022 року Маньківським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню.

На підставусвоїх вимогспирається нате,що у зв`язку з тим, що ухвала Маньківського районного суду Черкаської області від 18.10.2022 року про повернення позовної заяви, яка послужила судді В.Л.Маренюку підставою для видачі виконавчого листа у своїй резолютивній частині не містить і не могла містити вимогу по сплаті судового збору; - у зв`язку з тим, що як мінімум трьома суддями з чотирьох, які брали участь у перешкоджанні процесуального руху справи №701/633/22 порушено заявника право на вчасне оскарження постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.12.2022 року; - у зв`язку з тим, що заявник звільнений від судового збору прямою нормою закону, а отже стягнення з нього суми судового збору є незаконним; - у зв`язку з тим, що апеляційною інстанцією питання судового збору під час відкриття апеляційного провадження не ставилося і процедура залишення апеляційної скарги без руху не застосовувалася; - у зв`язку з тим, що незаконна вимога по стягненню судового збору міститься в постанові апеляційної інстанції без відкриття провадження у справі; - у зв`язку з тим, що заявнику не було надіслано тексту постанови Шостого апеляційного адміністративного суду і від 19.12.2022 року ні Укрпоштою, ні на його електронну адресу, а про її наявність заявнику стало відомо лише з надісланої постанови ДВС про відкриття виконавчого провадження по стягненню судового збору; - у зв`язку з тим, що ним здійснювалася процедура касаційного оскарження; - у зв`язку з тим, що ухвала Верховного Суду від 28 лютого 2023 року про відмову у відкритті касаційного і провадження йому надійшла 10 березня 2023 року,; - у зв`язку з тим, що адміністративне судочинство не містить прямої норми щодо строків подання заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; - у зв`язку з тим, що судом провадження у справі №701/633/22 не було відкрито, розгляду справи по суті також не було і жодні процесуальні строки судом не встановлювалися, адже до моменту відкриття провадження у справі питання сплати судового збору відноситься виключно до права позивача, а не його обов`язку, але щоб запобігти подальшому зловживанню суддями на процесуальному праві, керуючись ч. 1 та ч. З ст. 121 КАС України, просить поновити строки подання та розгляду заявника заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

На обгрунтування заявлених вимог заявник зазначає, що він являється учасником бойових дій і підпадає під дію п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо пільг по сплаті судового збору. Згідно постанови Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №572/2088/17 (провадження N61-12842св18), де зазначено, що до 1 вересня 2015 року надання пільг по сплаті судового збору ветеранам війни та особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу» було унормоване частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального статусу», за змістом якої, такі пільги надавалися у випадках, коли спір виник з відносин, що врегульовані безпосередньо цим Законом, проте з 1 вересня 2015 року правове регулювання пільг по сплаті судового збору здійснюється на підставі пункту 13 частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір», який є спеціальним Законом і не містить жодних обмежень для учасників бойових дій щодо предмету судового захисту порушених прав. Тож від судового збору заявник звільнений на підставі зазначеного законодавства та посвідчення учасника бойових дій. На підтвердженим статусу учасника бойових дій заявник додає копію посвідчення УВД . Заявник зазначає, що ним цілком і повністю виконано вимоги щодо додання до заяви документу, який підтверджує підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Тому заявник заявляє, якщо суддя як суб`єкт владних повноважень порушить його право на соціальну пільгу по сплаті судового збору, то він буде вимушений відстоювати своє право в окремому судовому порядку і паралельно ініціюватиму притягнення судді до дисциплінарної відповідально відповідно до п.п.а) п.1) ч. 1 ст. 106 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» за незаконну відмову в доступі до правосуддя. Аби було виконано завдання адміністративного судочинства і не були порушені заявника права зазначені в п. 2 та п. З ч. З ст. 44 КАС України, заявник просить забезпечити його участь під час розгляду даної заяви шляхом завчасного (повідомлення про час та дату розгляду заяви за вказаними в реквізитах засобами зв`язку або повісткою.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 КАС України, кодекс адміністративного судочинства України визначає юрисдикцію та повноваження адміністративних судів, встановлює порядок здійснення судочинства в адміністративних судах. Відповідно до п. З та п. 4 ч. 1 ст. 32 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Вищий спеціалізований суд, яким є й Вищий адміністративний суд України аналізує судову статистику, вивчає та узагальнює судову практику; надає методичну допомогу судам нижчого рівня з метою однакового застосування норм Конституції та законів України у судовій практиці на основі її узагальнення та аналізу судової статистики; дає спеціалізованим судам нижчого рівня рекомендаційні роз`яснення з питань застосування законодавства щодо вирішення справ відповідної судової спеціалізації. Постановою №7 пленуму Вищого адміністративного суду України від 20.05.2013 року «Про судове рішення в адміністративній справі» для забезпечення правильного й однакового застосування адміністративними судами норм Кодексу адміністративного судочинства України при ухваленні рішення суду постановлено дати судам такі роз`яснення: 1. Найважливішим результатом здійснення правосуддя адміністративними судами є ухвалення судового рішення. Судове рішення - це акт правосуддя, ухвалений згідно з нормами матеріального та процесуального права згідно з конституційними засадами та принципами адміністративного судочинства є обов`язковим до виконання на всій території України. 2. Залежно від кола питань, вирішених через ухвалений акт, судові рішення поділяються на постанови та ухвали. Постанова - письмове рішення суду в адміністративній справі, у якому вирішуються вимоги адміністративного позову, тобто є вирішення судом спору по суті. Ухвала - письмові або усне рішення суду в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання. Чітке розмежування видів судових рішень міститься в ст. 241 КАС України, де зазначено, що: судовий розгляд в суді першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду - ч. З ст. 241 КАС України; перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови - ч. 4 ст. 241 КАС України; у випадках, визначених цим Кодексом, судовий розгляд закінчується постановленням ухвали - ч. 5 ст. 241 КАС України; всі процедурні питання, пов`язані з рухом справи в суді першої інстанції вирішуються судом шляхом постановлення ухвал ч. 2 ст. 241 КАС України. В даному випадку судова апеляційна інстанція розглядала апеляційну скаргу у справі №701/633/22 подану ке в порядку ч. 1 ст. 293 КАС України, ніби на рішення суду першої інстанції, а розглядала «Апеляційна скарга на ухвалу про повернення позовної заяви постановленої суддею Маньківського районного суду Черкаської області Маренюком Віктором Леонідовичем 18 жовтня 2022 року (в порядку ст. 8, ч. 5 ст. 125 та п. 8 ч. З ст. 129 Конституції України, п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України)». Тобто, скарга була подана не з метою перегляду рішення суду, а з метою розгляду скарги, що стосується процедурного питання повернення заяви позивачеві, у відповідності до п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України і що передбачено ч. 2 ст. 244 КАС України. А відтак, судове рішення апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги з процедурного питання, а не перегляду справи, мало бути у формі ухвали, а не постанови. Дана позиція підтверджується нормою ч. 2 ст. 321 КАС України, де зазначено, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, клопотання та заяви учасників справи, питання про відкладення розгляду справи, оголошення перерви, зупинення провадження у справі, а також в інших випадках, передбачених цим кодексом, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Про особливість, яка свідчить про апеляційну скаргу як скаргу з процедурного питання, яку суд мав би враховувати під час розгляду апеляційної скарги йдеться в ч. 2 ст. 312 КАС України - апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах З, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження). Логіка даної норми прямо вказує, що ухвали зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 КАС України є процедурними адже вона передбачає неучасть учасників справи, тоді як під час перегляду справи це було би порушенням прав учасників справи Адміністративне судочинство під час перегляду судових рішень розрізняє два види апеляційного оскарження, що передбачено нормою статті 293 КАС України, це апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції та апеляційне оскарження ухвали суду першої інстанції. Два різних види оскарження передбачають різні види судових рішень апеляційної інстанції за результатами розгляду скарг. І як заявник вже вище посилався на постанову Вищого адміністративного суду України, залежно від кола питань, вирішених через ухвалений акт, судові рішення поділяються на постанови та ухвали. Згідно з цією постановою та ч. 2 ст. 321 КАС України, рішення суду в адміністративній справі, яким вирішуються питання, пов`язані з процедурою розгляду адміністративної справи, та інші процесуальні питання оформлюються у формі ухвали, а не у формі постанови, як це вчинено апеляційною судовою інстанцією. Дана правова колізія допущена Шостим апеляційним адміністративним судом в комбінації з відношенням до ухвали Маньківського районного суду Черкаської області як до рішення суду в кінцевому результаті призвело до помилкової видачі виконавчого листа.

Про помилкову колізію допущену апеляційною інстанцією свідчить і те, що у постанові зазначено, що прийнята вона у порядку п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України та з підстав ст. 316 КАС України, але на практиці вбачається, про що забули вказати судді апеляційної інстанції, що прийнята постанова в порядку п. 2 ч. 1 ст. 315 та на підставі ст. 317 КАС України, адже до судового рішення першої інстанції внесені зміни про судовий збір, на підставі чого суд першої інстанції й видав виконавчий лист.

Про вторинну правову колізію , що призвела до помилкової видачі виконавчого листа, і що вчинено двома суддями, з першої ОСОБА_2 , і апеляційної ОСОБА_3 , інстанцій, рішення яких мають очевидні ознаки протизаконності і протиправності, що в даному випадку заявник вимушено називає помилкою, свідчать наступні обставини: у виконаному листі стягувачем зазначено Шостий апеляційний адміністративний суд, тоді як він не є стороною у справі №701/633/22. Виконавчий лист видано Маньківським районним судом Черкаської області на підставі ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року з процедурного питання, яка вступила в законну силу 19 грудня 2022 року після перегляду в апеляційній інстанції і в якій відсутня і не може міститися будь-яка інформація про сплату судового збору, тим паче про примусове стягнення судового збору, і тим паче без відкриття провадження у справі. Заявник обґрунтовано підозрює, що двома суддями першої і апеляційної інстанцій свідомо і умисно підмінено поняття ухвал та постанов й зі злочинним умислом їх замінено. Адже адміністративне судочинство чітко розмежовує й встановлює, що постанови апеляційної інстанції ухвалюються за результатами перегляду справи, а ухвали апеляційної інстанції постановляюються за результатом перегляду процедурних ухвал першої інстанції, які оскаржуються окремо від рішення суду. Заявником подавалася апеляційна скарга не в порядку ч. 1 ст. 293 КАС України - учасники справи мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції, а в порядку п. 3 ч. 1 ст. 294 КАС України - ухвали, на які можуть бути подані апеляційні скарги окремо від рішення суду, зокрема й на ухвалу про повернення заяви позивачеві, що є процедурним питанням пов`язаним з рухом справи. Статтею 321 КАС України однозначно врегульовано питання характеру судових рішень апеляційної інстанції, "зокрема: в частині першій йдеться про ухвалення апеляційною інстанцією постанов за наслідками розгляду апеляційної скарги; в другій частині йдеться про те, що процедурні питання, пов`язані з рухом справи, а ухвала Маньківського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року у справі №701/633/22 про повернення заяви позивачеві якраз і є процедурною, вирішуються судом апеляційної інстанції шляхом постановлення ухвал в порядку, визначеному цим Кодексом для постановлення ухвал суду першої інстанції. Зазначені помилкові колізії призвели до помилкової видачі виконавчого листа.

Заявник як підстави вважати помилковим видачу виконавчого листа зазначає наступне: по перше - апеляційною інстанцією помилково було ухвалено постанову замість постановлення ухвали, а до ухвали першої інстанції застосовано відношення як до рішення суду, апеляційну інстанцію зазначено стягувачем за умови відсутності у судовому рішенні першої інстанції такого учасника справи, що і призвело до помилкової видачі виконавчого листа. По друге - заявник звільнений від судового збору на підставі матеріального права, якими є норма Конституції України щодо гарантій соціальною захисту відповідно до статті 46 та згідно з п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» щодо пільг по сплаті судового збору. Питання судового збору відноситься до судових витрат і воно регламентується окремим законом, про що зазначено в ч. 2 ст. 132 КАС України. Про злочинний і свідомий умисел суддів причетних до примусового стягнення з заявника судового збору (свідчить норма ч. 5 ст. 139 КАС України, адже вони не можуть не знати про те, що у разі відмови у задоволенні вимог позивача, звільненого від сплати судових витрат, або залишення позовної заяви без розгляду чи закриття провадження у справі, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з іншої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок коштів, передбачених Державним бюджетом України, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від сплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. По третє: Ухвала Маньківського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року у справі №701/633/22 про повернення заяви не містить і не може містити вимоги по сплаті судового збору, тим паче про примусове стягнення судового збору, і тим паче без відкриття провадження у справі. То ж видача суддею В.Л.Маренюком виконавчого листа на підставі ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року у справі №701/633/22 про повернення заяви є нічим іншим як внесення неправдивої інформації в офіційний документ. По четверте: Апеляційною інстанцією взято до уваги заявника право на соціальну пільгу по сплаті судового збору на підставі УБД, про що свідчить відкриття апеляційного провадження без застосування процедури по залишенню апеляційної скарги без руху, чи повернення скарги. А вже після отримання матеріалів справи з Маньківського районного суду Черкаської області мабуть відбулася комунікація між суддями і вони вирішили застосувати неправомірну репресію до заявника як до позивача шляхом фабрикування щодо нього зобов`язання по сплаті судового збору. По п`яте: виконавчий лист виданий суддею В.Л.Маренюком на підставі ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 18 жовтня 2022 року у справі №701/633/22 про повернення заяви не відповідає вимогам до виконавчого документа, зокрема: всупереч вимог із п. 2 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою у виконавчому документі мають бути зазначені дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ, суддя В.Л.Маренюк умисно, і свідомо не вказав дати прийнятого рішення - 18 жовтня 2022 року, а зазначив лише дату 19.12.2022, дати вступу рішення в законну силу, чим намагався приховати саме рішення згідно з яким видано виконавчий документ, і намагався приховати відсутність в судовому рішенні зобов`язання по сплаті судового збору. Суддею В.Л.Маренюком у виконавчому листі зазначено, що «Маньківський районний суд Черкаської області 19 грудня 2022 року розглянув справу за позовом...» і даний запис є не відповідним, адже: 1) жодного рішення Маньківського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2022 року у справі №701/633/22 немає, і бути не може; 2) справа не розглянута, у ній навіть не відкрито провадження. Дана обставина свідчить про намагання судді В.Л.Маренюка сфабрикувати виконавчий документ і приховати відсутність в судовому рішенні зобов`язання по сплаті судового збору. Всупереч вимозі п. 5 ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з якою у виконавчому документі зазначаються резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень, виконавчий лист виданий суддею В.Л.Маренюком не містить, і не може містити рішення про примусові заходи, бо у судовому рішенні від 18 жовтня 2022 року їх немає, і не може бути, адже судом першої інстанції провадження у справі навіть не відкривалося. А відповідно до ч. 1 ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції. Дана обставина свідчить про намагання судді В.Л.Маренюка сфабрикувати виконавчий документ, і приховати відсутність в судовому рішенні зобов`язання по сплаті судового збору.

З сукупності зазначених законодавчих норм та фактів, що свідчать про свідоме, і умисне нехтування суддями В.Л.Маренюком та Л.О.Костюк матеріальним, і процесуальним правом з метою вчинення тиску на заявника як на позивача, є всі підстави вважати, що виконавчий лист видано помилково, тому керуючись ч. 1 та ст. 374 КАС України, заявник звернувся із відповідною заявою до суду.

Заявник-боржник в судовому засіданні заявлені вимоги підтримав та просив їх задоволити.

Представник стягувача в судове засідання не з"явився, але його неявка не перешкоджає розгляду заяви по суті у його відсутність.

Відповідно до ч. 3 ст. 374 КАС України суд розглядає заяву в десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника і постановляє ухвалу. Неявка стягувача і боржника не є перешкодою для розгляду заяви.

Суд, вислухавши заявника, вивчивши матеріали справи, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Провадження по розгляду заяви про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню відкрито на підставі ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 21.03.2023 р.

Заявник подав дану заяву про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню в порядку ст. 374 КАС України, тобто в порядку вирішення процесуальних питань, пов"язаних з виконанням судових рішень в адміністративних справах.

Згідно ухвали Маньківського районного суду Черкаської області від 18.10.2022 р. позовна заява ОСОБА_1 до начальника РТЦК та СП, полковника Шабалдак А.В. щодо оскарження рішення суб"єкта владних повноважень - постанови №24 від 19.09.2022 р. повернуто позивачеві.

04.11.2022 р. заявником подано апеляційну скаргу до Шостого апеляційного адміністративного суду на ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18.10.2022 р.

Згідно постанови Шостого апеляційного адміністративноого суду від 19.12.2022 р. апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Маньківського районного суду Черкаської області від 18.10.2022 р. без змін та стягнуто з ОСОБА_1 до спеціального фонду Державного бюджету України на рахунок Шостого апеляційного адміністративного суду судовий збір в розмірі 2481 грн.

На виконання постанови Шостого апеляційного адміністративноого суду від 19.12.2022 р. Маньківським районим судом Черкаської області у відповідності до ст. 373 КАС України видано виконавчий лист щодо стягнекння з ОСОБА_1 судового збору в сумі 2481 грн. та згідно супровідного листа 06.01.2023 р. №701/633/22/142/2023 направлено до Маньківського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ).

Обгрунтовуючи заявлені вимоги заявник стверджує що даний виконавчий лист є таким, що не підлягає виконанню повністю та виданий помилково.

Згідно зі ст. 373 КАС України, виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частини 1 та 2ст. 374 КАС Українисуд, який видав виконавчий документ, може за заявою стягувача або боржника виправити помилку, допущену при його оформленні або видачі, чи визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню.

Суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю або частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником або іншою особою або з інших підстав.

Наведені підстави для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, можна поділити на дві групи: матеріально-правові та процесуально-правові.

Так, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання.

Процесуальними підставами для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, є обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: - видача виконавчого листа за судовим рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); - коли виконавчий лист виданий помилково за судовим рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; - видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі виконавчого листа; - помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі судове рішення суду було скасоване; - видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; - пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання.

Матеріально правові підстави свідчать про відсутність у боржника матеріально-правового обов`язку повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин.

Обґрунтовуючи наявність підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, заявник вказує, що виконавчий лист було видано помилково та є таким що не підлягає виконанню повністю.

Проте із доводів заявника вбачається, що він фактично оскаржує судові рішення по даній справі як першої так і апеляційної інстанції.

Аналізуючи викладене суд звертає увагу, що суд позбавлений права щодо перегляду судових рішень першої та апеляційної інстанції по даній справі при розгляді заяви поданої в порядку ст. 374 КАС України.

Крім того, суд встановив, що виконавчий лист в адміністративній справі № 701/633/22 було видано не помилково.

Відповідно до ч. 1ст. 370 КАС Українисудове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Водночас згідно зіст. 129-1 Конституції Українисуд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Таким чином процесуальним законодавством визначено перелік підстав, відповідно до яких суд може визнати виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню. Разом з тим, суд не вбачає підстав для визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, оскільки виконавчий лист видано у відповідності до рішення суду, що набрало законної сили. Крім того, матеріали справи не містять відомостей, що підтвердили б добровільне виконання боржником рішення суду.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, у розумінністатті 374 КАС України, оскільки виконавчий лист не видано помилково та обов`язок боржника не є відсутній повністю чи частково. Виконавчий лист виданий судом без порушень, а судове рішення набрало законної сили і не було скасоване.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 241-243, 248, 370-374 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про визнання виконавчого документа виданого 19.12.2022 року Маньківським районним судом Черкаської області таким, що не підлягає виконанню - відмовити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п"ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст ухвали виготовлений 13.04.2023 р.

Суддя І.Д.Калієвський