Решение № 11019770, 08.07.2010, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" липня 2010 р.           Справа № 9/49. За позовом Приватного підприємства “Елма” м. Чернівці

до Відкритого акціонерного товариства “Шляхово-будівельне управління №60” м. Чернівці

про стягнення заборгованості –71977,93 грн.

Суддя М.І. Ніколаєв

представники:

від позивача –Пуляк А.І., довіреність від 05.06.2010 року, Шлемко П.Т. директор

від відповідача –Загарія О.Д., довіреність від 15.03.2010 року

СУТЬ СПОРУ: Приватне підприємство “Елма” м. Чернівці звернулося з позовом до відкритого акціонерного товариства “Шляхово-будівельне управління №60” м. Чернівці, в якому просить стягнути згідно договору підряду № 33-3 від 25.06.2008 року 71977,93 грн. боргу, в тому числі 23585,60 грн. основного боргу, 43628,04 грн. пені та 4764,29 грн. інфляційних збитків.

Представник відповідача у відзиві на позов визнав позовні вимоги в частині стягнення основної суми боргу розміром 23585,60 грн. Пеню в сумі 43628,04 грн. не визнає виходячи з пропущення строку позовної давності щодо стягнення неустойки (штрафу).

Ухвалою від 15.03.2010 року порушено провадження у справі, судове засідання призначено на 01.07.2010 року за участю представників сторін.

У судовому засіданні 01.07.2010 року оголошено перерву у розгляді справи до 08.07.2010 року.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов у повному обсязі та просив суд забезпечити позов шляхом накладення арешту на рухома та нерухоме майно, розрахункові рахунки, грошові суми відповідача.

Відповідно до статті 66 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд за заявою сторони, прокурора чи його заступника, який подав позов, або з своєї ініціативи має право вжити заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Зі змісту зазначеної норми вбачається, що підставою для вжиття заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення про те, що невжиття заходів до забезпечення позову у подальшому утруднить або зробить неможливим виконання рішення господарського суду у разі задоволення заявлених вимог.

Відповідно до вимог статті 66 ГПК України, обґрунтування необхідністю забезпечення позову полягає в доказуванні обставин, з якими пов’язано вирішення питання про забезпечення позову. До предмета доказування в даному випадку входять: факти про наявність у боржника-відповідача майна; ймовірність припущення, що майно (зокрема, грошові кошти), яке є у відповідача на момент пред’явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися на момент виконання рішення.

Окрім того, заявник повинен обґрунтувати відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати, позовним вимогам.

Однак, всупереч положенням статті 66 ГПК України, заява позивача про забезпечення позову взагалі не обґрунтована, жодних доказів необхідності вжиття заходів до забезпечення позову суду позивачем не надано, адекватність засобу забезпечення позову не доведена.

За таких обставин суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

В частині позовних вимог судом встановлено наступне.

25 червня 2008 року за №33-3 між приватним підприємством “Елма” м. Чернівці (Підрядником) та відкритим акціонерним товариством “Шляхово-будівельне управління №60” м. Чернівці (Замовником) укладено договір підряду, відповідно до якого замовник доручає, а підрядник приймає на себе виконання робіт по прокладанню повітряної лінії та підключенню виробничих приміщень асфальтного заводу в с. Магала.

Відповідно до пункту 3 вищевказаного договору результатом виконаних робіт є акти виконаних робіт.

Пунктом 9 Договору встановлено, що вартість виконаних робіт визначається актом приймання робіт.

Згідно з пунктом 11 Договору, вартість робіт становить 142251,00 грн. Остаточна вартість виконаних робіт визначається по завершенню усіх робіт з обов’язковим складанням акту представниками сторін, який є невід’ємною частиною договору та є обов’язковим до виконання, а відповідно до пункту 10 замовник проводить повний розрахунок –протягом 3 днів з моменту підписання акту.

Згідно статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Статтею 843 Цивільного кодексу України встановлено, що у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, а статтею 854 передбачено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до акту приймання виконаних робіт до договору №33-3 від 25 червня 2008 року відповідач прийняв виконані позивачем роботи на загальну суму 126075,60 грн.

Як встановлено судовим слуханням, позивач взяті на себе зобов’язання виконав, передбачені договором роботи на загальну суму 126075,60 грн. виконав, що підтверджується належним чином оформленим актом приймання виконаних підрядних робіт, проте відповідач в порушення умов договору, за виконані роботи в повному обсязі не розраховувався, що призвело до виникнення заборгованості станом на день вирішення спору у сумі 23585,60 грн.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а як зазначалося вище, відповідач неналежним чином виконав свій обов’язок щодо виконання робіт по прокладанню повітряної лінії та підключенню виробничих приміщень асфальтного заводу в с. Магала, а тому з нього слід стягнути 23585,60 грн. основного боргу.

Згідно ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а тому з відповідача стягується 4764,29 грн. збитків, заподіяних інфляцією за листопад 2008 року –березень 2010 року включно.

Крім того, за несвоєчасну оплату наданих послуг позивач нарахував відповідачу 43628,04 грн. пені за листопад 2008 року –травень 2010 року, що передбачено пунктом 13 Договору та ст.549 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч.3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через 6 місяців від дня коли зобов’язання мало бути виконано.

Статтею 256 ЦК України передбачено, що позовна давність –це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У свою чергу ст. 258 Цивільного кодексу України передбачає спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (пені, штрафу) –1 рік.

Як встановлено судовим слуханням та не заперечується сторонами, грошове зобов’язання у відповідача виникло з 04.11.2008 року. З урахуванням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування пені можливе лише виключно до 04.06.2009 року, при цьому строк позовної давності, передбачений статтею 258 Цивільного кодексу України, з урахуванням приписів статті 261 Цивільного кодексу України, починається з дати коли у позивача виникло право нарахування неустойки. Натомість позивач звернувся з позовом 15.06.2010 року, тобто з пропуском строку позовної давності в частині стягнення неустойки (штрафу).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

При цьому, судами встановлено, що відповідачем у відзиві заявлено про застосування позовної давності у зв'язку з її спливом.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги щодо стягнення пені в сумі 43628,04 грн. задоволенню не підлягають у зв’язку з пропущенням строку позовної давності.

Судові витрати пропорційно задоволеним вимогам слід віднести на відповідача, з вини якого спір безпідставно доведено до розгляду судом.

Керуючись статтею 526 Цивільного кодексу України, статтями 22, 49, 66, 67, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В :

1.          У задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити

2. Позов задовольнити частково.

3.          Стягнути з відкритого акціонерного товариства “Шляхово-будівельне управління №60” м. Чернівці, вул. Московської Олімпіади, 44-А, (код 03449775) на користь приватного підприємства “Елма” м. Чернівці, вул. Черняхівського, 6-Б (код 31979501) –23585,60 грн. основного боргу, 4764,29 грн. збитків, заподіяних інфляцією, 283,49 грн. державного мита та 92,96 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4. В іншій частині позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку, передбаченого для оскарження, а у разі подання апеляційної скарги або внесення апеляційного подання, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією.

Суддя М.І. Ніколаєв