Постановление суда № 11015367, 08.07.2010, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"08" липня 2010 р. м. КиївК-14285/07

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

ГоловуючогоСтепашка О.І.

СуддівКонюшка К.В.

Ланченко Л.В.

Нечитайла О.М.

Пилипчук Н.Г.

при секретаріГончарук І.Ю.

за участю представників сторін:

позивачаЛучковського В.В.

відповідачаМельник О.Г.

Генеральної прокуратури УкраїниЧубенка В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницьку

на постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2007

та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06 2007

у справі №6/219-НА

за позовомВідкритого акціонерного товариства «Катіон»

доДержавної податкової інспекції у м. Хмельницьку

проскасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ :

Відкрите акціонерне товариство «Катіон» (далі по тексту позивач, ВАТ «Катіон») звернулось до Господарського суду Хмельницької області з позовом до Державної податкової інспекції у м. Хмельницьку (далі по тексту відповідач, ДПІ у м. Хмельницьку) про скасування податкових повідомлень-рішень від 18.08.2005: №0001802601/0/2806, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 2291903,50 грн., з них 1206265,00 грн. основний платіж та 1085638,50 грн. штрафні санкції; №0001802601/0/2807, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1950306,00 грн., з них 975153,00 грн. основний платіж та 975153,00 грн. штрафні санкції; №0001802601/0/2808, яким до позивача застосовано штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі в сумі 4136666,00 грн.

Постановою Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2007, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06 2007, позов задоволено повністю.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06 2007 з мотивів порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 01.09.2004 між ВАТ «Катіон»та ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»укладено договір продажу корпоративних прав загальною вартістю 328446,70 грн.

ВАТ «Катіон»передало ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»довгострокові інвестиції ( корпоративні права ) в капіталі дочірніх підприємств, загальна вартість яких з урахуванням суми дооцінки повністю зношеного обладнання, яке було передано дочірнім підприємствам (650,4 тис. грн.) становить 32846,7 тис. грн.

Відповідно до акту прийому передачі від 01.09.2004 до статутного фонду ТОВ «Хмельницький завод «Катіон» передано основні засоби будівлі, споруди, машини, обладнання, а також обєкти незавершеного будівництва на суму 4136660,00 грн.

09.06.2005 ВАТ «Катіон»та ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»розірвали договір продажу корпоративних прав, укладений 01.09.2004, про що свідчить наявний в матеріалах справи акт про розірвання договору продажу корпоративних прав від 01.09.2004.

Суди попередніх інстанцій зазначили, що відповідачем була здійснена позапланова документальна перевірка позивача згідно постанови слідчого від 22.07.2005, за результатами якої складено акт перевірки від 16.08.2005 №1553/23-5/05470288.

В акті перевірки зазначено порушення позивача:

1) вимог підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме: заниження податкового зобов'язання по податку на прибуток в сумі 1 206 265 грн.;

2) вимог пункту 4.2 статті 4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: заниження податкового зобов'язання по податку на додану вартість в сумі 975 153,00 грн.;

3) вимог пункту 8.6.1 а), в) Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а саме: відчуження активів (готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні, відчуження основних засобів), які, перебували у податковій заставі без попередньої згоди податкового органу на суму 4228660,04 грн.; ліквідація основних засобів без дозволу податкового органу на суму 47651,28 грн.

На підставі висновків акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.08.2005:

- №0001802601/0/2806, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 2291903,50 грн., з них 1206265,00 грн. основний платіж та 1085638,50 грн. штрафні санкції;

- №0001802601/0/2807, яким позивачу донараховано податкове зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1950306,00 грн., з них 975153,00 грн. основний платіж та 975153,00 грн. штрафні санкції;

- №0001802601/0/2808, яким до позивача застосовано штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі в сумі 4136666,00 грн.

Суди попередніх інстанцій вірно зазначили, що застосування відповідачем до позивача штрафних (фінансових) санкцій є неправомірним, з урахуванням слідуючого.

У відповідності до вимог пункту 1.8 статті 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»корпоративні права - право власності на статутний фонд (капітал) юридичної особи або його частку (пай), включаючи права на управління, отримання відповідної частки прибутку такої юридичної особи, а також активів у разі її ліквідації відповідно до чинного законодавства, незалежно від того, чи створена така юридична особа у формі господарського товариства, підприємства, заснованого на власності однієї юридичної особи, або в інших організаційно - правових формах.

Статтею 167 Господарського кодексу України передбачено, що корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У відповідності до приписів частини 3 статті 189 цього Кодексу суб'єкти господарювання можуть використовувати у господарській діяльності вільні ціни, державні фіксовані ціни та регульовані ціни - граничні рівні ціни або граничні відхилення від державних фіксованих цін.

Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін.

Статтею 7 Закону України «Про ціни і ціноутворення»передбачено, що вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

З урахуванням пункту 1.20.10 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» правила по донарахуванню податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюються за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами.

Відповідно до підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі, якщо :

а) платник податків не подає у встановлені строки податкову декларацію;

б) дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях;

в) контролюючий орган внаслідок проведення камеральної перевірки виявляє арифметичні або методологічні помилки у поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобов'язання.

Підпунктом 4.3.4 статті 4 зазначеного Закону передбачено, що застосування непрямого методу у випадках не_передбачених пунктом четвертим, не дозволяється. Сума податкових зобовязань платника податків може бути визначена із застосуванням непрямого методу для визначення податкових зобов'язань платників податків за наявності відповідних обставин, в переліку яких не передбачено здійснення господарських операцій за цінами, нижчими від звичайних.

Отже, наявність законодавчого визначення поняття «корпоративні права»свідчить про те, що господарські операції платника податку з корпоративними правами у розумінні Закону України «Про податок на додану вартість»не є операціями з продажу товарів.

Відповідно до частини 1 статті 1 Закону України «Про інвестиційну діяльність»інвестиціями є всі види майнових та інтелектуальних цінностей, що вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів діяльності, в результаті якої створюється прибуток (доход) або досягається соціальний ефект.

За рішенням інвестора право володіння, користування та розпорядження інвестиціями, а також результатами їх здійснення можуть бути передані іншим громадянам та юридичним особам у порядку, встановленому законом. Взаємовідносини при такій передачі прав регулюються ними самостійно на основі договорів.

Судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджено матеріалами справи те, що відповідачем зобов'язання позивача збільшені на підставі застосування непрямих методів з використанням з метою оподаткування не даних, за які було здійснено продаж, а даних експертної оцінки, що була проведена за завданням слідчих органів.

Крім того, у висновку від 07.07.2006 №5972/5973 судово-економічної експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз, зокрема зазначено, що висновки акту перевірки ДПІ у м. Хмельницькому від 16.08.2005 №1553/235/05470288 щодо податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість ВАТ «Катіон»за операцією продажу за договором від 01.09.2004 корпоративних прав ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»у вигляді довгострокових інвестицій в капіталі, створених ним дочірніх підприємств, які стали підставою для спірних податкових повідомлень-рішень від 18.08.2005 №0001802601/0/2806, №0001812601/0/2807, документально та нормативно не підтверджуються.

Висновком судової товарознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 07.07.2006 №5974/5975 також встановлено, що в акті перевірки ДПІ у м. Хмельницькому від 16.08.2005 №1553/235/05470288 відповідачем невірно визначена справедлива ринкова вартість корпоративних прав ВАТ «Катіон», проданих ТОВ «Хмельницький завод «Катіон» за договором від 01.09.2004 у вигляді довгострокових інвестицій у капіталі створених ним дочірніх підприємств та не видається за можливе встановити справедливу ринкову вартість (звичайну ціну з метою оподаткування) корпоративних прав ВАТ «Катіон»в капіталі створених ним тринадцяти дочірніх підприємств, проданих ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»за договором від 01.09.2004 на момент їх відчуження.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що сторонами договору було визначено та дотримано всіх істотних умов договору продажу ВАТ «Катіон»корпоративних прав ТОВ «Хмельницький завод «Катіон»»від 01.09.2004. При цьому, ціна продажу була погоджена та затверджена рішенням вищого органу управління ВАТ „Катіон»- загальними зборами акціонерів, і підтверджується протоколом зборів від 14.05.2004. Тому донарахування відповідачем позивачу по господарській операції продажу корпоративних прав податкового зобовязання по податку на прибуток підприємств в сумі 2291903,50 грн. та податкового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 1950306,00 грн., є неправомірним.

В матеріалах справи зазначено, що Господарським судом Хмельницької області у справі №2/37-6 23.04.2001 винесено ухвалу про порушення провадження у справі за заявою ЗАТ «Український газовий комплекс»про визнання банкрутом ВАТ «Катіон»та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Відповідно до пункту 7.8 статі 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»з моменту прийняття ухвали Господарським судом про порушення провадження у справі про банкрутство платника податків порядок сплати податкового зобов'язання або погашення податкового боргу такого платника, зазначених у заяві, яка подається до Господарського суду, визначається згідно з нормами Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», без застосування норм Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

При цьому Господарський суд користується пунктом 1 статті 12 Закону і вживає заходи по забезпеченню грошових вимог кредиторів, зокрема забороняє іншим особам вчиняти певні дії щодо майнових активів боржника.

Колегія суддів погоджується з судами попередніх інстанцій, що погашення вимог кредиторів може відбуватися не тільки у процедурі санації, ліквідації і мировій угоді, а й у процедурі розпорядження майном.

У зазначених процедурах здійснюється реалізація майнових активів боржника з метою погашення грошових вимог кредиторів. Якщо в процедурі розпорядження майном розмір визнаних Господарським судом вимог кредиторів незначний, а майнових активів боржника вистачить, щоб розрахуватись з боргами, то застосування інших судових процедур не має сенсу. У такому випадку боржник сплачує цей борг, а справа про банкрутство припиняється.

Тому активи боржника у процедурі банкрутства повинні бути вільними від будь-яких обмежень.

Отже, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що відповідач застосував штрафні санкції за відчуження активів, що перебувають у податковій заставі в сумі 4136666,00 грн. застосовані до позивача неправомірно.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином зясовано обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування постанови Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись статтями 221, 223, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Хмельницьку залишити без задоволення.

Постанову Господарського суду Хмельницької області від 27.02.2007 та ухвалу Житомирського апеляційного господарського суду від 05.06.2007 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає, крім як з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий(підпис)О.І. Степашко Судді(підпис)К.В. Конюшко (підпис)Л.В. Ланченко (підпис)О.М. Нечитайло (підпис)Н.Г. Пилипчук З оригіналом згідно Відповідальний секретарІ.Ю. Гончарук