Постановление суда № 110151464, 11.04.2023, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

вул. Герасима Кондратьєва, 159, м. Суми, 40021, E-mail: inbox@adm.su.court.gov.ua

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 квітня 2023 року Справа № 480/3105/23

Суддя Сумського окружного адміністративного суду Павлічек В.О., розглянувши матеріали позовної заяви Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов,

В С Т А Н О В И В:

До Сумського окружного адміністративного суду звернувся Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України з позовною заявою до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. від 28.06.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа № 480/10833/21 від 01.06.2022, що видав Сумський окружний адміністративний суд у виконавчому провадженні № 69304883;

- визнати протиправною та скасувати постанову Старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. від 28.06.2022 про стягнення виконавчого збору, винесену при примусовому виконанні виконавчого листа №480/10833/21 від 01.06.2022, що видав Сумський окружний адміністративний суд у виконавчому провадженні №69304883.

Також, у позовній заяві, представник позивача просить поновити пропущений процесуальний строк на оскарження постанов старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2022 (ВП №693048883). Клопотання мотивовано тим, що 22.03.2023 до Департаменту надійшов електронний запит Головного управління Державного казначейської служби України у Київській області про надання інформації для визначення кодів економічної класифікації видатків бюджету та рахунків з яких буде здійснено безспірне списання коштів у сумі 26 000 гривень з Департаменту на підставі постанови про стягнення виконавчого збору Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2022 по справі ВП № 693048883. Тобто, лише 22.03.2023 Департамент дізнався про порушення його прав та інтересів щодо виконання постанов Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 28.06.2022по справі ВП №693048883, оскільки вважав, що виконавчий лист №480/10833/21 виданий 01.06.2022 Сумським окружним адміністративним судом не підлягає виконанню, а тому, на думку представника позивача, є всі підстави для поновлення процесуального строку, оскільки причини його пропуску є поважними.

Дослідивши матеріали позовної заяви та доводи клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до суду, оцінивши докази в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування.

За приписами ч. 5 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в позовній заяві зазначаються, зокрема, зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Згідно до ч. 4 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази - позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

З позовної заяви суд вбачає, що позивач оскаржує постанови старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. від 28.06.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 28.06.2022 про стягнення виконавчого збору, винесені у виконавчому провадженні №69304883.

Проте, позивачем не було додано до позовної заяви докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, а саме, належним чином завірені копії оскаржуваних постанов.

Разом з тим, частиною 1 ст. 118 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

За приписами ч. 1 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 287 Кодексу адміністративного судочинства України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Позовну заяву може бути подано до суду, зокрема, у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів.

Зі змісту наведених норм слідує, що для звернення до адміністративного суду з даним позовом встановлено десятиденний строк і цей строк обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Разом з тим згідно ч. 1 ст. 121 Кодексу адміністративного судочинства України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Суд зазначає, що поважними причинами, що зумовили пропуск строку звернення до суду, визнаються обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійсними істотними перешкодами, які не дозволяють вчасно реалізувати право на судовий захист.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин.

Законодавче обмеження строку звернення до суду з позовом, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах.

Право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду з відповідним позовом.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьєв проти України").

Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді.

Дана позиція суду узгоджується з постановою Верховного Суду від 31 березня 2020 року по справі № 807/235/16 (адміністративне провадження № К/9901/49805/18).

Суд зазначає, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям дізнався необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів.

Поняття повинен був дізнатися необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Викладені висновки відповідають позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2020 у справі 340/1019/19.

Судом встановлено, що предметом даного позову є оскарження постанов старшого державного виконавця Печерського відділу Державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Левіцького Т.К. від 28.06.2022 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та від 28.06.2022 про стягнення виконавчого збору, винесених у виконавчому провадженні №69304883.

Проте, з даною позовною заявою позивач звернувся до суду засобами поштового зв`язку лише 31.03.2023 року, тобто із порушенням встановленого десятиденного строку звернення до суду.

При цьому, суд вважає безпідставними посилання представника позивача, що про порушення своїх прав Департамент стратегічних розслідувань Національної поліції України дізнався лише із запиту Головного управління Державного казначейської служби України у Київській області, який надійшов до позивача 22.03.2023 року, оскільки фактично, про порушення своїх прав позивач повинен був дізнатися саме з оскаржуваних постанов державного виконавця.

Суд зазначає, що позивачу недостатньо лише послатись на необізнаність про порушення його прав, свобод та інтересів; при зверненні до суду він повинен довести той факт, що він не міг дізнатися про порушення свого права й саме із цієї причини не звернувся за його захистом до суду протягом десяти днів від дати порушення його прав, свобод чи інтересів. В той же час, триваюча пасивна поведінка позивача не свідчить про дотримання ним строку звернення до суду з урахуванням наявної у нього можливості знати про стан своїх прав, свобод та інтересів.

Суд наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

При цьому, доводів, які б свідчили про наявність об`єктивно непереборних обставин, пов`язаних з дійсними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення дій щодо звернення до суду з позовом за захистом порушеного права, протягом установленого законом строку, представником позивача суду не наведено.

Отже суд зазначає, що доводи викладені в позовній заяві про поновлення строку звернення до суду щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду є безпідставними. В даному випадку позивачем було пропущено десятиденний строк звернення до суду, при цьому, належних доказів поважності причин пропуску такого строку позивачем суду не надано. Також судом враховано, що представником позивача взагалі не було додано до позовної заяви копії оскаржуваних постанов.

За вказаних обставин, суд не знайшов підстав для задоволення заяви представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду.

Враховуючи викладене, позивачу необхідно усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, у якій зазначити інші поважні причини пропуску такого строку та доказів поважності причин пропуску такого строку, а також в двох примірниках (для суду та відповідача по справі) доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а саме, належним чином завірених копій оскаржуваних постанов.

Згідно ч. 1 ст. 123 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись ст.ст. 169, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання представника позивача про поновлення пропущеного строку звернення до суду з позовною заявою - відмовити.

Позовну заяву Департаменту стратегічних розслідувань Національної поліції України до Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) про визнання протиправними та скасування постанов - залишити без руху.

Встановити позивачу десятиденний строк з дня вручення даної ухвали для усунення недоліків.

Роз`яснити позивачу, що в разі невиконання вимог цієї ухвали у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута протягом п`яти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.

Копію даної ухвали направити особі, що звернулась із позовною заявою.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В.О. Павлічек