Приговор № 110146809, 11.04.2023, Радехівський районний суд Львівської області

Справа № 446/836/20

Провадження № 1-кп/451/36/23

ВИРОК

іменем України

11 квітня 2023 року місто Радехів

Радехівський районний суд Львівської області

в складі: головуючого судді - ОСОБА_1

при секретарі - ОСОБА_2

Справа № 446\836\20

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Радехів матеріали кримінального провадження № 12018140220000285 від 03.07.2018 про обвинувачення

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Туринка Жовківського району Львівської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, на утриманні шестеро дітей, з них п`ятеро неповнолітніх, офіційно не працюючого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України,

де сторонами та учасниками провадження виступають з боку:

обвинувачення - прокурор ОСОБА_4

захисту - захисник ОСОБА_5

обвинувачений ОСОБА_3

учасники провадження - потерпілий ОСОБА_6 ,

законний представник потерпілого ОСОБА_7 ,

представник потерпілого ОСОБА_8

за участю прокурора, захисника, обвинуваченого, законного представника неповнолітнього потерпілого, представника потерпілого

встановив:

Обвинувачений ОСОБА_3 - 02.07.2018 близько 13 години 40 хвилин, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи технічно-справним автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , рухаючись по вул. Зеленій в с. Верени Кам`янка - Бузького району Львівської області в напрямку виїзду на автодорогу сполучення «Батятичі-Туринка», порушуючи вимоги пункту 1.5 Правил дорожнього руху України затверджених постановою КМУ від 10 жовтня 2001 р. № 1306, яким вказано, що дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку чи перешкоду для руху, загрожувати життю або здоров`ю громадян, завдавати матеріальних збитків та вимоги пункту 2.36 яким передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі, пункту 2.9 яким передбачено що водієві забороняється: а) «керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» та пункту 11.3 яким передбачено що на дорогах із двостороннім рухом, які мають по одній смузі для руху в коленому напрямку, за відсутності суцільної лінії дорожньої розмітки чи відповідних дорожніх знаків виїзд на смугу зустрічного руху можливий лише для обгону та об`їзду перешкоди або зупинки чи стоянки біля лівого краю проїзної частини в населених пунктах у дозволених випадках, при цьому водії зустрічного напрямку мають перевагу, які виразилися в тому, що він, керуючи транспортним засобом рухався по середині дороги та не надав переваги зустрічному мотоциклу «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав згідно з висновком судово-медичної експертизи № 679 від 17.08.2018 тілесне ушкодження у виді відкритого перелому середньої третини кісток правої гомілки, яке утворилося від дії тупого твердого предмета (предметів), могла виникнути від удару виступаючими частинами кузова автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 02 липня 2018 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення.

Такими діями, ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК України - порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину визнав повністю та пояснив, що 02.07.2018 близько 13 години 40 хвилин, перебуваючи дійсно в стані алкогольного сп`яніння, оскільки будучи на роботі святкували день народження товариша і він випив 150-200 грам віскі, керуючи автомобілем марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , рухався по вул. Зеленій в с. Верени Кам`янка - Бузького району Львівської області в напрямку виїзду на автодорогу сполучення «Батятичі-Туринка» по середині дороги та не надав переваги зустрічному мотоциклу «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів. Алкоголь в цей день вживав та після зіткнення залишив місце ДТП, оскільки потерпілий відмовився від будь-якої допомоги, разом з тим, він усвідомлював що залишає потерпілого в небезпечній ситуації, в яку сам його і поставив. Розуміє, що вчинив, однак не хотів цього, жалкує про такі свої дії. Просив суд надати йому можливість працювати, щоб відшкодувати шкоду потерпілому та не позбавляти його волі, не позбавляти права керувати транспортним засобом; просить врахувати також те, що в нього на утриманні шестеро дітей, з них п`ятеро неповнолітні; цивільний позов визнав частково, а саме матеріальну шкоду на суму 40 000 грн., моральну шкоду 12 000 грн., правову допомогу 13 600 грн..

Крім визнання своє вини обвинуваченим ОСОБА_3 його вина у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доводиться зібраними та дослідженими у справі доказами.

Так, неповнолітній потерпілий ОСОБА_6 ( на час вчинення щодо нього злочину), допит якого проведено в присутності законного представника ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 , суду пояснив, що 02.07.2018 близько 13 години 40 хвилин керуючи мотоциклом «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 рухався по вул. Зеленій в с. Верени Кам`янка - Бузького району Львівської області з магазину, в цей же час навпроти нього в напрямку виїзду на автодорогу сполучення «Батятичі-Туринка» спочатку по його стороні, а пізніше по середині дороги їхав обвинувачений на автомобілі марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , який не надав йому переваги як зустрічному транспорту, внаслідок чого відбулось зіткнення їх транспортних засобів. Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди він отримав тілесне ушкодження у виді відкритого перелому середньої третини кісток правої гомілки. Обвинувачений йому жодної допомоги одразу після ДТП не надав, хоча він просив викликати швидку, останній одразу покинув місце пригоди і залишив його в небезпечній для його життя ситуації. Цивільний позов підтримує в повному обсязі та просить його задовольнити.

Законний представник потерпілого ОСОБА_7 , представник потерпілого ОСОБА_8 підтримали цивільний позов та просили його задовольнити, оскільки шкода не відшкодована; також просили не позбавляти обвинуваченого волі, оскільки в нього на утриманні шестеро дітей та надати обвинуваченому можливість працювати на роботі і таким чином, відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду; разом з тим, просили позбавити обвинуваченого права керувати транспортними засобами строком на 3 роки.

Вина обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України доводиться також зібраними та дослідженими у справі письмовими доказами:

Так, з протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди від 02.07.2018 зі схемою та фототаблицями до нього (т. 1 а.с. 9-12), видно, що такий проведено слідчим СВ Кам`янка-Бузьким ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , за участі понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_11 .. Місце дорожньо-транспортної пригоди розташовано по вул. Зелена с. Верени Кам`янка-Бузького району Львівської області. Транспортний засіб № 1 - мотоцикл «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , локалізація пошкоджень правого боку: бак, елементи кріплення. Транспортний засіб № 2 - автомобіль марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , локалізація пошкодження переднього правого крила. Автомобіль марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 вилучено на ПП «ТОР» в м. Кам`янка-Бузька, вул. Тютюнника, 1. Огляд розпочато 02.07.2018 о 14.20 год, закінчено 02.07.2018 о 15.10 год.

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу мотоцикла марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , 2012 р.в. видно, що такий належить ОСОБА_12 ( т.1 а.с. 87).

З копії свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу автомобіля марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 , 1980 р.в. видно, що такий належить ОСОБА_13 .. Посвідчення водія № НОМЕР_3 видано на ім`я ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( Т.1 а.с. 89-90).

Як видно з висновку експерта № 1/938 від 20.09.2018 на момент огляду робоча гальмівна система досліджуваного автомобіля марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; на момент огляду система рульового управління досліджуваного автомобіля марки «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією ( Т.1 а.с. 31-37).

Як видно з висновку експерта № 1/939 від 21.09.2018 на момент огляду гальмівна система переднього колеса мотоцикла марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; на момент огляду система нижнього гальма мотоцикла марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в працездатному стані та може виконувати функції передбачені конструкцією; на момент огляду система рульового управління досліджуваного мотоцикла марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 знаходиться в непрацездатному стані та не може виконувати функції передбачені конструкцією. Несправності що призели до такого стану системи полягають у деформації керма. Пошкодження системи рульового керування досліджуваного мотоцикла марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , виникли під час ДТП. Питання про можливість водієм виявити несправності вказаної системи перед виїздом чи під час експлуатації т\з. втрачає технічний зміст ( Т.1 а.с. 43-49).

Як видно з висновку експерта № 1/937 від 21.09.2018 - встановити місце зіткнення не представляється можливим по причині відсутності достатнього комплексу зафіксованих слідових ознак, які б могли встановити картину зближення транспортних засобів перед зіткненням, чи безпосередньо вказати на місце зіткнення. В первинний момент зіткнення поздовжньої осі автомобіля марки «ВАЗ 2103» р.н. НОМЕР_1 та мотоцикла марки «Geon» р.н. НОМЕР_2 одна відносно одної знаходились під кутом близьким 150 градусів. В даній дорожній ситуації, встановити взаємне кутове розташування транспортних засобів відносно елементів дороги, даній експертизі не виявилось можливим ( Т.1 а.с. 56-62).

Як видно з висновку експерта № 679 від 17.08.2018 - ОСОБА_6 отримав тілесне ушкодження у виді відкритого перелому середньої третини кісток правої гомілки, яке утворилося від дії тупого твердого предмета (предметів), могла виникнути від удару виступаючими частинами кузова автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 02 липня 2018 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення ( Т.1 а.с. 76-77).

Як видно з Висновку ПДВ Кам`янка-Бузької ЦРЛ від 02.07.2018 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведено огляд ОСОБА_3 . Висновок огляду ОСОБА_3 перебуває у стані алкогольного сп`яніння ( 1,329 відсот.проміл.) ( Т.1 а.с. 91).

Як видно з Висновку ПДВ Кам`янка-Бузької ЦРЛ від 02.07.2018 щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проведено огляд ОСОБА_14 товариша ОСОБА_3 , який перебував з останнім в а\б під час ДТП. Висновок огляду ОСОБА_14 перебуває у стані алкогольного сп`яніння ( 1, 952 відсот.проміл.) ( Т.1 а.с. 96)

Як видно з висновку експерта № 1/1429 від 14.11.2018 - в даній дорожній ситуації, водій автомобіля «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 повинен був керуватись технічними вимогами п.п.11.1. та 12.3. чинних ПДР.

В даній дорожній ситуації, водій мотоцикла «Geon» р.н. НОМЕР_2 повинен був керуватись технічними вимогами п. 11.1. та 11.3.. В умовах розвитку даної дорожньої ситуації у водія автомобіля «ВАЗ 2103» р.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 не було технічної можливості попередити настання даної автопригоди, шляхом дотримання ним вимог чинного ПДР. В даній дорожній ситуації, технічна можливість водієм мотоцикла «Geon» р.н. НОМЕР_2 ОСОБА_6 уникнути даної автопригоди - зіткнення із зустрічним автомобілем, визначалась дотриманням ним технічних вимог п. 11.3. чинних ПДР, для виконанням якого у нього не було завад технічного характеру ( т.1 а.с. 105-107).

Як видно з протоколу проведення слідчого експерименту від 22.03.2019 зі схемою до нього (Т. 1 а.с. 117-120), такий проведено старшим слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , за участі неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 у присутності обвинуваченого ОСОБА_3 , законного представника неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , представника потерпілого ОСОБА_8 , педагога ОСОБА_15 , понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , начальника СВ ОСОБА_18 . Слідчий експеримент проведено з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема встановити механізм розвитку ДТП, встановити місце зіткнення а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , встановити параметри руху а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 до зіткнення, встановити інші необхідні параметри. Слідчим експериментом зі слів неповнолітнього потерпілого, встановлено механізм розвитку ДТП, встановлено місце зіткнення а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено параметри руху а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 до зіткнення.

Як видно з протоколу проведення слідчого експерименту від 22.03.2019 (Т. 1 а.с. 121-123), такий проведено старшим слідчим СВ Кам`янка-Бузького ВП ГУ НП у Львівській області ОСОБА_9 , за участі обвинуваченого ОСОБА_3 , у присутності понятих ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , працівника поліції ОСОБА_19 .. Слідчий експеримент проведено з метою перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема встановити механізм розвитку ДТП, встановити місце зіткнення а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , встановити параметри руху а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 до зіткнення, встановити інші необхідні параметри. Слідчим експериментом зі слів ОСОБА_3 , встановлено механізм розвитку ДТП, встановлено місце зіткнення а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , встановлено параметри руху а\м «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 та мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 до зіткнення.

Як видно з висновку експерта № 1/699 від 11.07.2019 - в залежності від механізму розвитку даної дорожньої ситуації, водії обох транспортних засобів - учасників даної автопригоди - водій автомобіля «ВАЗ 2103» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 та водій мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 , повинні були керуватись технічними вимогами п.п. 11.1., 11.3. та 12.3. чинних ПДР. За умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_3 , зіткнення не виключалось, при умові виконання водієм ОСОБА_3 технічних вимог п. 12.3. чинних ПДР. За умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_6 , технічна можливість уникнути настання даного зіткнення водієм ОСОБА_3 , визначалась виконанням ним технічних вимог п. 11.3. чинних ПДР, для дотримання якого у них не було завад технічного характеру. За умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_6 , зіткнення не виключалось, при умові виконання водієм ОСОБА_6 технічних вимог п. 12.3. чинних ПДР. За умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_3 , технічна можливість уникнути настання даного зіткнення водієм ОСОБА_6 , визначалась виконанням ним технічних вимог п. 11.3. чинних ПДР, для дотримання якого у них не було завад технічного характеру. Дії водія ОСОБА_3 : - за умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_3 , не суперечили технічним вимогам п. 12.3. чинних ПДР; - за умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_6 , не відповідали технічним вимогам п. 11.3. чинних ПДР і вказана невідповідність дій водія знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди. Дії водія ОСОБА_6 : - за умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_6 , не суперечили технічним вимогам п. 12.3. чинних ПДР; - за умови механізму розвитку даної автопригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_3 , не відповідали технічним вимогам п. 11.3. чинних ПДР і вказана невідповідність дій водія знаходиться в прямому причинному зв`язку з настанням даної пригоди. За умови механізму розвитку даної пригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_3 , з технічної точки зору причиною її настання, стали не відповідаючі технічним вимогам п. 11.3. чинних ПДР, дії водія мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 . За умови механізму розвитку даної пригоди таким чином, як на це вказує водій ОСОБА_6 , з технічної точки зору причиною її настання, стали не відповідаючі технічним вимогам п. 11.3. чинних ПДР, дії водія автомобіля «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 ( Т.1 а.с. 132-135).

Як видно з висновку експерта № 1/933 від 27.08.2019 у даної експертизи немає достатніх підстав для того, щоб в категоричній формі вказати на технічну неспроможність показів водія автомобіля «ВАЗ 2103» н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_3 . У даної експертизи немає достатніх підстав для того, щоб в категоричній формі вказати на технічну неспроможність показів водія мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 ОСОБА_6 ( т.1 а.с. 142-144).

Як видно з висновку експерта № 15/2/218 від 20.03.2020 за умови прямолінійного руху мотоцикла «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 з лівим боковим інтервалом до краю дороги в 1,0 м., зіткнення, яке вказане водієм ОСОБА_3 на відстані 1,5 м. від цього ж краю дороги, не могло відбутись. Показання водія ОСОБА_6 відносно механізму даного зіткнення, можна вважати технічно спроможними ( т.1 а.с. 195-197).

Також судом досліджені процесуальні документи на підтвердження правомірності проведення слідчих дій під час досудового розслідування, надані стороною обвинувачення:

- витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань згідно якого - 03.07.2018 у реєстрі було зареєстроване кримінальне провадження № 12018140220000285 за ст. 286 ч. 2 КК України, ст. 135 ч.1 КК України та 08.02.2019 за заявою законного представника потерпілого у реєстрі було зареєстроване кримінальне провадження № 12019140220000066 за ст. 135 ч.1 КК України ( т. 1 а.с. 1-3,6,17, 18-19);

- постанова про визнання та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 03.07.2018 (т. 1 а.с. 24);

- ухвали слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.07.2018 про проведення експертиз за спеціальністю 10.2., за спеціальністю 10.4.; ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 12.10.2018 про проведення експертизи за спеціальністю 10.1., ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 22.04.2019 про проведення експертизи за спеціальністю 10.1., ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 14.08.2019 про проведення експертизи за спеціальністю 10.1., ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 24.01.2020 про проведення експертизи за спеціальністю 10.1. ( т.1 а.с. 28-29, 39-40, 51-52, 98-101, 125-128, 137-140, 189-191);

- ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 09.07.2018 про проведення судово-медичної експертизи потерпілого ( т.1 а.с. 64-65);

- лист - відповідь головного лікаря КЗ ЛОР «Львівська обласна дитяча клнічна лікарня «Охматдит» від 27.07.2018 щодо діагнозу ОСОБА_6 та інформація щодо його виписки із лікарні ( т. 1 а.с.67);

- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 16.08.2018 згідно якого карта стаціонарного хворого на ім`я ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 № 4508/527 на 24 арк. вилучена для проведення судово-медичної експертизи( т. 1 а.с.73);

- постанова слідчого від 20.08.2018 про визнання ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 потерпілим у кримінальному провадженні № 12018140220000285 від 03.07.2018 ( т. 1 а.с. 80);

- постанова слідчого від 24.11.2018 про закриття кримінального провадження № 12018140220000285 від 03.07.2018 та постанова начальника Кам`янка-Бузького відділу Радехівської місцевої прокуратури від 15.01.2019 про скасування постанови про закриття кримінального провадження № 12018140220000285 від 03.07.2018 ( т. 1 а.с.110-111);

- постанова про залучення адвоката ОСОБА_8 як представника потерпілого до кримінального провадження № 12018140220000285 від 03.07.2018 ( т. 1 а.с.116);

- ухвала слідчого судді Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області від 15.11.2019 про зобов`язання слідчого розглянути клопотання представника потерпілого ( т.1 а.с. 166-168);

Оцінюючи дані докази та зазначені документи у їх сукупності, відповідно до ст. 94 КПК України, у результаті всебічного, повного і неупередженого їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що обставини вчинення кримінального правопорушення підтвердилися, пред`явлене обвинувачення доведене.

Так, під час судового розгляду є повністю доведеним той факт, що обвинувачений під час керування транспортним засобом грубо порушив правила безпеки дорожнього руху, рухався по середині дороги та не надав переваги зустрічному мотоциклу «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_6 , внаслідок чого відбулось зіткнення вищевказаних транспортних засобів, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

При цьому, в сукупності всіх обставин, що належать до предмета доказування, з огляду на особливості складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, встановлено та доведено наявність причинного зв`язку між порушенням обвинуваченим, як водієм, ПДР та наслідками що настали у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, і такий суспільно небезпечний наслідок у вигляді спричинення потерпілому тяжких тілесних ушкоджень був породжений конкретними діями обвинуваченого, який порушив ПДР, що і стало причиною настання даної автопригоди.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує положення ч. 2 ст. 50 КК України, відповідно до якого покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, а також враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, відомості про особу обвинуваченого.

Згідно ст. 65 КК України та роз`яснень, що містяться у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24 жовтня 2003 року "Про практику призначення судами кримінального покарання", призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень ), склад сім`ї , його матеріальний стан, тощо.

Згідно з п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 Кримінального кодексу України суди мають враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх, тощо), а також обставини, які пом`якшують і обтяжують покарання, та особу винного.

Згідно п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України від 19 грудня 2008 року №18 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», у кожному випадку призначення покарання за ч. 2 ст. 286 КК України, необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання у вигляді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Так, з урахуванням наведеного, суд враховує, що обвинувачений вчинив злочин, який, відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, і внаслідок таких протиправних дій заподіяв потерпілому тяжкі тілесні ушкодження.

Суд не залишає поза увагою і належне поводження неповнолітнього потерпілого, як учасника дорожнього руху водія мотоцикла, який здійснював рух по своїй смузі руху, однак із незалежних від нього обставин змушений був змінити рух.

Обставин, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України судом не встановлено. Обставиною, яка обтяжує покарання згідно із ч. 1 ст. 67 КК України є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.

Досліджуючи дані, які характеризують особу обвинуваченого, суд бере до уваги, що ОСОБА_3 раніше не судимий, на обліку в наркологічному та психіатричному кабінетах не перебуває, за місцем проживання характеризується задовільно, молодий за віком, одружений, має на утриманні п`ятьох неповнолітніх дітей - ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_23 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , задовільний стан здоров`я ( т. 1 а.с. 214-228).

Суд також враховує інформацію, викладену в досудовій доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 , згідно якої встановлено середній ризик вчинення повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб.

З урахуванням викладеного, враховуючи конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення та ступінь його тяжкості, дані про особу обвинуваченого, думку законного представника потерпілого, представника потерпілого, суд вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі з позбавленням права керувати транспортними засобами у межах санкції ч. 2 ст. 286 КК України, яке буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження нових злочинів.

Крім того, як свідчить судова практика вчинення злочину, передбаченого ст. 286 КК України, водієм, який керує транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння, зазвичай виключає застосування інституту звільнення від відбування покарання з випробуванням (див. постанови Верховного Суду від 29 травня 2018 року у справі № 484/3291/16-к, від 19 березня 2019 року у справі № 393/409/17 від 2 квітня 2019 року у справі № 384/110/18, від 3 вересня 2019 року у справі № 166/753/17).

З врахуванням наведеного, навіть позитивні дані про особу винного та наявність неповнолітніх дітей на утриманні обвинуваченого не можуть бути визнані мотивованими підставами для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК України і звільнення його від відбування призначеного покарання. Також, судом враховується поведінка обвинуваченого, який впродовж тривалого часу не відшкодував потерпілій стороні затрат на лікування потерпілого.

Крім того, кримінальне правопорушення, передбачене ст. 286 КК України, законодавцем віднесено до злочинів проти безпеки руху. Тому думка потерпілої сторони щодо виду та розміру покарання хоча і може враховуватися судом при призначенні покарання, однак не є вирішальною в цьому питанні.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого до обвинуваченого, суд виходить з наступних міркувань та положень закону.

24.01.2023 на адресу суду надійшла позовна заява цивільного позивача ОСОБА_6 , законний представник ОСОБА_7 до цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок ДТП. Позовна заява обгрунтована тим, що внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_6 отримав як вбачається з висновку судово-медичної експертизи №679 від 17.08.2018 тілесні ушкодження у виді відкритого перелому середньої третини кісток правої гомілки, яке утворилося від дії тупого твердого предмета (предметів) могла виникнути від удару виступаючими частинами кузова автомобіля під час дорожньо-транспортної пригоди 02.07.2018 та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент її спричинення. Окрім того, в той же час ОСОБА_3 достовірно знаючи та усвідомлюючи, що мотоцикліст ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, через що перебуває в небезпечному для життя стані, позбавлений реальної можливості для самозбереження, самовільно покинув місце пригоди, чим залишив потерпілого в небезпечному стані в який сам його і поставив. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України та ч.1 ст. 135 КК України. На досудовому слідстві потерпілий на час ДТП був малолітнім, тому на досудовому слідстві його мати ОСОБА_7 була визнана представником потерпілого ОСОБА_6 . Так як, на даний час, він вже повнолітній, тому вирішив подати до Радехівського районного суду зазначену позовну заяву про відшкодування йому завданої матеріальної та моральної шкоди внаслідок ДТП. Завдана майнова шкода полягає у наступному: після ДТП машиною швидкої допомоги він був доставлений у Львівську обласну клінічну лікарню, де знаходився на стаціонарному лікуванні з 02.07.2018 по 12.07.2018, що підтверджується випискою з історії хвороби, яка додана до матеріалів справи. В лікарні після обстеження в нього був виявлений відкритий перелом середньої третини кісток правої гомілки та проведено негайно операцію по встановленню імпланта. Вартість закупленого імпланта становить 7800 грн, що підтверджується рахунком фактурою. 12.07.2018 він був виписаний додому під нагляд лікарів по місцю проживання, однак з батьками змушений був періодично їздити на перевірку в лікарню для проходження масажу, оскільки йому була встановлена післяопераційна реабілітація строком в 30 днів. За час знаходження в лікарні його батьки понесли витрати на придбання ліків, харчування, лікування, на поїздки в м. Львів в лікарню. Щоденно такі витрати за час його знаходження в лікарні становили 3-4 тис.грн, а всього, згідно розрахунків батьків такі витрати склали 44000 грн. Також значні витрати понесла їх сім`я, після його виписки з лікарні та знаходження на амбулаторному лікуванні, а саме, згідно проведених розрахунків батьками - 16000 грн, де ввійшла покупка лікарств на амбулаторне лікування, на проведення масажів, витрати на обстеження лікарями за час знаходження на амбулаторному лікуванні. 20.12.2018 ОСОБА_6 був знову госпіталізований в лікарню, що підтверджується випискою з історії хвороби, яка додана до матеріалів справи, де йому було видалено імплант. На час його знаходження в лікарні його сім`я понесла матеріальні витрати на лікування, на придбання лікарств та на його харчування. Такі витрати згідно підрахунків склали 8000 грн. Після видалення імпланта він тривалий час знаходився під доглядом лікарів, проходив амбулаторне лікування та знову йому була встановлена післяопераційна реабілітація на строк до 10 січня 2019. За час амбулаторного лікування його сім`я понесла витрати згідно підрахунків його батьків на суму 12 000 грн, а всього за період його знаходження в лікарні та на амбулаторному лікуванні, під час проходження реабілітації їх сім`я, згідно понесених розрахунків понесла витрати, враховуючи придбання імпланта в сумі 87 800 грн.. Крім того, внаслідок пошкодження в результаті ДТП мотоцикла його сім`я понесла матеріальні збитки на ремонт мотоцикла в сумі 4600 грн, крім того при проведенні досудового слідства він та його батьки скористалися послугами адвоката і понесені витрати у зв`язку із залученням до справи адвоката склали 13600 грн, а всього йому та членам його сім`ї за вказаний період часу у зв`язку із вчиненим кримінальним правопорушенням ОСОБА_3 було спричинено матеріальної шкоди на загальну суму 106 000 грн. Крім того, після ДТП він втратив спокій і вказані обставини суттєво позначилися на його здоров`ї. На час вчинення ДТП він був малолітній, після дорожньо-транспортної пригоди він був напризволяще залишений обвинуваченим на місці події з відкритим переломом середньої третини кісток правової гомілки. Фактично він переніс дві операції, тривалий час знаходився на стаціонарному та амбулаторному лікуванні, сильно переживав за те чи зможе нормально як інші діти ходити та витримувати фізичні навантаження на ногу. За таких обставин своїми протиправними діями відповідач завдав йому значної моральної шкоди, яку він визначив у розмірі 100 000 грн. Просить суд стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 завдану йому матеріальну шкоду в розмірі 106 000 грн та моральну шкоду в розмірі 100 000 грн.

В судовому засіданні потерпілий (цивільний позивач), законний представник та представник потерпілого (представник цивільного позивача) заявлений цивільний позов про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, підтримали у повному обсязі, просили його задовольнити та дали аналогічні пояснення тим, які викладені у позовній заяві. Представник уточнив позовні вимоги, просив про стягнення з відповідача (обвинуваченого) матеріальної шкоди на суму 92 400 грн.; 100 000 грн. моральної шкоди та 13 600 грн. витрат на правову допомогу.

Прокурор у судовому засіданні при вирішенні цивільного позову потерпілого поклався на розсуд суду.

Захисник в судовому засіданні вказала про те, що розмір матеріальної та моральної шкоди є значно завищеним та необгрунтованим.

Цивільний відповідач ОСОБА_3 підтримав пояснення свого захисника, визнав суму матеріальної шкоди в розмірі 40 000 грн.; моральної шкоди в розмірі 12 000 грн. та 13 600 грн. витрат на правову допомогу. Вказав, що не заперечує щодо вирішення питання відшкодування шкоди в порядку деліктних відносин без залучення страхової компанії.

Суд, заслухавши думку учасників, давши належну оцінку зібраним доказам з точки зору їх належності та допустимості, дійшов переконливого висновку, що цивільний позов про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, слід задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ч. 5 ст.128 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом.

Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Враховуючи викладене, суд застосовує вимоги ч. ч. 3, 4 ст. 12 ЦПК України, згідно з якими кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно рахунку-фактури № 0307/207 від 03.07.2018 постачальник ФОП ОСОБА_25 , вартість набору імплантатів для дитячого остеосинтезу становить 7800 грн. (а.с.49 т.3).

Як видно із виписки із медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні з 02.07.2018 по 12.07.2018 з діагнозом «відкритий перелом кісток правої гомілки (а.с.50 т.3).

Відповідно до виписки з медичної картки амбулаторного (стаціонарного) хворого ОСОБА_6 знаходився на стаціонарному лікуванні у Львівській обласній дитячій клінічні лікарні з 20.07.2018 по 22.07.2018 з діагнозом «відкритий перелом кісток правої гомілки» (а.с.51 т.3).

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 127 КПК України шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні.

Статтею 128 КПК України передбачено, що особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов, зокрема, до обвинуваченого за шкоду, завдану його діяннями. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи, зокрема, обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правом фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі, яка її завдала.

Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Частинами 1, 2, 3 ст. 22, ч. ч. 1, 2 ст.1166 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі. Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини.

Пунктом 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про відшкодування матеріальної шкоди заподіяної злочином, і стягнення безпідставно нажитого майна» від 31 березня 1989 року за №3 встановлено, що вирішуючи при постановленні вироку питання про відшкодування матеріальної шкоди, суд має керуватися відповідними нормами цивільного, трудового та іншого законодавства, які регулюють майнову відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам, підприємствам, установам, організаціям, державі.

Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України, страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом укладають із страховиками договори обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю, майну третіх осіб під час експлуатації наземного транспортного засобу.

Таким чином, завдання потерпілому внаслідок ДТП шкоди особою, цивільна відповідальність якої застрахована, породжує деліктне зобов`язання, в якому право потерпілого (кредитора) вимагати відшкодування завданої шкоди в повному обсязі кореспондується з відповідним обов`язком боржника (особи, яка завдала шкоди).

Водночас така ДТП слугує підставою для виникнення договірного зобов`язання згідно з договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, в якому потерпілий так само має право вимоги до боржника в договірному зобов`язанні ним є страховик.

Однак деліктне та договірне зобов`язання не виключають одне одного, тому потерпілий (кредитор) на власний розсуд обирає спосіб здійснення свого права шляхом звернення вимоги про відшкодування шкоди виключно до особи, яка завдала таку шкоду, або шляхом звернення до страховика, у якого особа, яка завдала шкоди, застрахувала свою цивільну відповідальність, із вимогою про виплату страхового відшкодування, або шляхом звернення до страховика та в подальшому до особи, яка завдала шкоди, за наявності передбачених статтею 1194 ЦК України підстав.

Виходячи з вищевказаного, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, у рамках деліктного зобов`язання, незалежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. У такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором з відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, у розмірах та обсязі згідно з обов`язками страховика як сторони договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, в судовому засіданні учасникам провадження роз`яснено порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки та встановлено, що сторона потерпілого (цивільний позивач), дотримуючись норм чинного законодавства, звернувся до суду першої інстанції в межах кримінального провадження з цивільним позовом про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної злочином, вказавши відповідачем ОСОБА_3 , водночас останній фактично погодився з вимогами позивача до нього як відповідача, що підтверджено у судовому засіданні.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_6 завдану матеріальну шкоду оцінює, зокрема: 7800 грн. - вартість закупленого 12.07.2018 імпланта; витрати на придбання ліків та харчування, поїздки в м. Львів в лікарню за період 02.07.2018 по 12.07.2018 44 000 грн.; витрати після виписки з лікарні та на амбулаторному лікуванні 16000 грн.; матеріальні витрати на лікування за період 20.12.2018-22.12.2018 на придбання ліків та на харчування 8000 грн.; витрати на час амбулаторного лікування як післяопераційна реабілітація на строк до 10.01.2019 12 000 грн.; витрати на ремонт мотоцикла, який пошкоджений в результаті ДТП 4600 грн., крім того понесені витрати на правову допомогу - 13600 грн., а всього 106 000 грн.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Так, сторона цивільного позивача просить суд стягнути з ОСОБА_3 87 800 грн. витрат пов`язаних з лікуванням ОСОБА_6 .

Сторона цивільного відповідача - ОСОБА_3 та його захисник в судовому засіданні 11.04.2023 загальний розмір матеріальної шкоди визнали в сумі 40 000 грн.

Так, згідно ст.ст. 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін; учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом, і що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Матеріалами справи та в судовому засіданні беззаперечно встановлено, що внаслідок вчинення ОСОБА_3 кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, потерпілий ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження та потребував лікування в медичному закладі, зокрема, перебуваючи на лікуванні у Львівській обласній дитячі клінічні лікарні з 02.07.2018 по 12.07.2018 та з 20.12.2018 по 22.12.2018, були понесені витрати на придбання ліків та харчування, поїздки в м. Львів в лікарню, витрати на амбулаторне лікування, після виписки з лікарні; вартість закупленого 12.07.2018 імпланта для дитячого остеросинтезу.

З урахуванням того, що у результаті ДТП потерпілому ОСОБА_6 було заподіяно численних тілесних ушкоджень, придбання та використання ліків та інших додаткових витрат при наявності таких тілесних ушкоджень не викликає сумніву.

Однак, відповідно до вимог ст. 81 ЦПК України, стороною цивільного позивача не надано суду всіх доказів на підтвердження розміру заподіяної йому майнової шкоди, пов`язаної з витратами на лікування, а в судовому засіданні потерпілий та його представник пояснив, що всіх чеків на придбання ліків тощо немає, оскільки такі не збереглися, а тому в суду немає підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

У свою чергу цивільний відповідач позовні вимоги матеріальної шкоди визнав на загальну суму 40 000 грн, з урахуванням шкоди завданої внаслідок ремонту транспортного засобу.

Відтак, суд, згідно ст. 82 ЦПК України, вважає встановленим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_7 понесено витрати пов`язані з його лікуванням у сумі 35 400 грн.

Наявність факту заподіяння майнової шкоди, внаслідок ремонту транспортного засобу потерпілим ОСОБА_26 та причино наслідкового зв`язку підтверджується товарним чеком від 24.05.2019, на загальну суму 4600 грн., які підтверджені документально, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відтак, суд вважає встановленим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди потерпілим ОСОБА_7 понесено витрати пов`язані з його лікуванням та ремонтом транспортного засобу на загальну суму 40 000 грн.

Крім цього, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я (частина перша та пункт 1 частини другої статті 23 ЦК України).

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Аналізуючи фактичні обставини кримінального провадження, суд дійшов висновку щодо обґрунтованості вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.

Вирішуючи питання щодо розміру завданої моральної шкоди, що підлягає стягненню, суд бере до уваги тривалість моральних страждань і переживань потерпілого, оскільки останньому обвинувачений спричинив тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпеки в момент її спричинення, що призвело до істотних змін у його житті та негативно позначилося на його моральному та психологічному стані.

Суд вважає, що завдана моральна шкода потерпілому ОСОБА_6 підтверджується, зокрема, завданням останньому тілесного ушкодження у виді відкритого перелому середньої третини кісток правої гомілки, яке утворилося внаслідок неправомірних дій ОСОБА_3 та було небезпечним для життя в момент спричинення. Крім того, цивільний позивач ОСОБА_6 потребував медичної допомоги через ДТП, проте обвинувачений ОСОБА_3 не залишився на місці ДТП, самовільно покинув місце пригоди, чим залишив потерпілого в небезпечній ситуації, в яку сам його поставив. Матеріальної допомоги не надав.

Суд бере до уваги, обставини, при яких відбулося вчинення відносно потерпілого кримінального правопорушення, «байдужа поведінка обвинуваченого» до потерпілого в момент вчинення правопорушення (зокрема і те, що обвинувачений добровільно про відшкодування йому шкоди добровільно не звертався), неповнолітній вік потерпілого, що має наслідком затяжний процес одужання, постійний страх та тривогу.

Отже, беручи до уваги конкретні обставини провадження, наслідки, що наступили, характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, яких зазнав потерпілий, їх тривалість, та зважаючи на обставини, за яких було заподіяно моральну шкоду, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, суд вважає, що позовні вимоги потерпілого в частині відшкодування моральної шкоди підлягають до часткового задоволення, а з обвинуваченого слід стягнути на користь потерпілого 60 000 грн. моральної шкоди.

Визначаючи саме такий розмір грошового відшкодування моральної шкоди, суд враховує, що здоров`я людини є найвищою соціальною цінністю, а тому на підставі ст. 1167 ЦК України така шкода підлягає відшкодуванню і з урахуванням наведених норм права та встановлених судом обставин справи. Ця сума, враховуючи особу обвинуваченого і характер його дій, на думку суду, відповідає вимогам розумності та справедливості і за даних конкретних обставин не може вважатися явно завищеною чи надмірною.

Крім заявлених витрат, цивільний позивач просить суд стягнути витрати на послуги адвоката, які згідно акту виконаних робіт №1 від 03.01.2023 складають 13 600 грн.

Так, згідно договору про надання правової допомоги укладеного між ОСОБА_8 і ОСОБА_7 та ОСОБА_6 адвокат зобов`язується надати клієнту правову допомогу, бути представником, клієнт надає право при здійсненні своїх повноважень. Згідно п.4.1. клієнт сплачує адвокату гонорар, форма оплати не заборонена законодавством України (а.с.2-3 т.3).

Відповідно до Акту виконаних робіт №1 від 03.01.2023, 11400 грн загальна вартість юридичних витрат; загальна вартість витрат адвоката, що пов`язані з поїздкою і інші населені пункти для участі у судових засіданнях по даній справі становить - 2200 грн. (а.с.47 т.3.).

Обвинувачений та його захисник в судовому засіданні визнали заявлену суму витрат на правову допомогу.

Порядок розподілу судових витрат між сторонами визначений ст. 141 ЦПК України, у відповідності до ч. ч. 1, 2 якої судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За змістом ч. 1 п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 4 частини 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ст. 26 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. За приписами ч.3 ст. 27 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Згідно ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначається в договорі про надання правової допомоги.

Склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Так, стороною цивільного відповідача витрати на правову допомогу визнані в повному обсязі, тобто на суму 13600 грн, заперечень не заявлено.

Отже, з урахуванням часткового задоволення позовних вимог (52%) від загальної ціни позову (без заявленої суми витрат на правову допомогу) стягненню підлягають 7072 (сім тисяч сімдесят дві) грн. витрат на правову допомогу.

Отже, стягненню із обвинуваченого на користь потерпілого підлягають - матеріальна шкода в розмірі 40 000 грн., моральна шкода в розмірі 60 000 грн., витрати на правову допомогу в розмірі 7072 грн.

Запобіжний захід ОСОБА_3 у вигляді особистого зобов`язання, який був обраний слідчим суддею Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області 27.04.2020 року та завершився 26.06.2020 року не продовжувався.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати, пов`язані з проведенням судових експертиз, підлягають стягненню з обвинуваченого на підставі ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст. 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначити йому покарання за ч. 2 ст. 286 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з часу звернення вироку до виконання.

Цивільний позов ОСОБА_6 (законний представник ОСОБА_7 ) до цивільного відповідача ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 не працюючого 40 000 (сорок тисяч) гривень матеріальної шкоди.

В іншій частині стягнення матеріальної шкоди відмовити.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2 60 000 (шістдесят тисяч) гривень моральної шкоди.

В іншій частині стягнення моральної шкоди відмовити.

Заяву потерпілого ОСОБА_6 про стягнення витрат на правничу допомогу задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , не працюючого на користь ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_3 (сім тисяч сімдесят дві) гривень витрат на правничу допомогу.

В іншій частині вимог про стягнення витрат на правничу допомогу відмовити.

Запобіжний захід ОСОБА_3 не обирався.

Речовий доказ 1) автомобіль марки «ВАЗ 2103», реєстрацій номер НОМЕР_1 , який згідно постанови про визнання та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 03.07.2018 визнаний речовим доказом - повернутий ОСОБА_3 ; 2) мотоцикл марки «GEON» д.н.з. НОМЕР_2 , який згідно постанови про визнання та приєднання речового доказу до кримінального провадження від 03.07.2018 визнаний речовим доказом та повернутий власнику ОСОБА_12 повернути ОСОБА_12 згідно його розписки ( т. 1 а.с. 26).

Стягнути із ОСОБА_3 процесуальні витрати судової інженерно-транспортної експертизи № 1/938 від 20.09.2018 у розмірі 1 430 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 1/939 від 21.09.2018 у розмірі 1 430 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 1/937 від 21.09.2018 у розмірі 2 145 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 1/1429 від 14.11.2018 у розмірі 1 430 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 1/699 від 11.07.2019 у розмірі 1 570,10 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 1/933 від 27.08.2019 у розмірі 1 570,10 грн., судової інженерно-транспортної експертизи № 15/2/218 від 20.03.2020 у розмірі 1 570,10 грн. на загальну суму 11 145, 30 грн. в користь держави.

Вирок відповідно до ст. 532 КПК України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений до Львівського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляції через Радехівський районний суд Львівської області.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому і прокурору.

Вирок ухвалено в одному примірнику в нарадчій кімнаті.

Головуючий суддяОСОБА_27