Постановление суда № 110143375, 10.04.2023, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua0,2

УХВАЛА

про передачу матеріалів позовної заяви за підсудністю

м. Київ

10.04.2023Справа № 910/4498/23

Суддя Господарського суду міста Києва Селівон А.М., розглянувши

позовну заяву Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України АДРЕСА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" 38750, Полтавська обл., Полтавський р-н, село Щербані, вулиця Біліченка Геннадія, будинок 29-Б, квартира 139

про стягнення 280 017,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" про стягнення 280 017,65 грн. пені.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за Договором № 649/ВЗЗ-2022 від 11.10.2022 року в частині здійснення поставки товару у визначений договором строк, у зв`язку з чим позивачем нараховані штрафні санкції у вигляді пені у вказаній сумі.

Положеннями статті 125 Конституції України передбачено, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Аналогічні положення закріплені в частині 1 статті 17 Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Підвідомчість - це визначена законом сукупність повноважень господарських судів щодо розгляду справ, віднесених до їх компетенції. Підсудність визначається колом справ у спорах, вирішення яких віднесено до підвідомчості певного господарського суду.

Територіальна підсудність - це компетенція із розгляду справ однорідними судами залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція, основними видами якої є загальна, альтернативна та виключна.

Види підсудності передбачають в одних випадках пільги сторонам при виборі суду, в інших - створення найсприятливіших умов для вирішення справи, забезпечення незалежності та неупередженості суду, захист прав заінтересованих осіб.

Загальна територіальна підсудність встановлюється як загальне правило і застосовується у тому випадку, коли вона не змінена або доповнена іншим видом територіальної підсудності.

Згідно п. 3 ст. 22 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають із господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені законом до їх юрисдикції.

Відповідно до ст. 24 Господарського процесуального кодексу України усі справи, що підлягають вирішенню в порядку господарського судочинства, розглядаються місцевими господарськими судами як судами першої інстанції, крім справ, визначених частинами другою та третьою цієї статті.

Так, у відповідності до п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема, справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 вказаної статті).

Відповідно до п.10 ч.2 ст.9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб, зокрема, про місцезнаходження юридичної особи.

В Єдиному державному реєстрі містяться, зокрема, відомості про місцезнаходження та найменування юридичної особи (ч. 2 ст. 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань").

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Як встановлено судом, в позовній заяві в якості відповідача визначено Товариство з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" (код ЄДРПОУ 44727768), місцезнаходженням якого за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є: АДРЕСА_3.

За загальним правилом згідно з положеннями ч. 1 ст. 27 ГПК України позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Тобто, загальне правило територіальної підсудності щодо пред`явлення позову за місцезнаходженням відповідача застосовується лише у випадку, коли інші правила підсудності не встановлені положеннями Господарського процесуального кодексу України.

Разом з тим, згідно з ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Правило територіальної підсудності, закріплене у ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, є прикладом підсудності, яка застосовується для деяких позовів, особливий характер яких обумовлює доцільність надання позивачеві можливості пред`явити позов не лише в судах за місцезнаходженням відповідача, тобто у порядку застосування положень загальної територіальної підсудності, але і в інших судах.

Визначена ч.5 ст.29 Господарського процесуального кодексу України підсудність за місцем виконання договору не залежить від сторін договору і можливої зміни ними свого місця проживання, не надає жодній із сторін переваг порівняно з іншою.

Аналіз ч. 5 ст. 29 ГПК України свідчить про те, що законодавцем передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

При цьому, за загальним правилом, місце виконання зобов`язання є договірною умовою та узгоджується сторонами у договорі, та у даному випадку сторони можуть передбачити будь-яке місце виконання, яке буде зручне для сторін.

Місце виконання договору, у випадку його визначення сторонами у договорі, є однією з умов договору, що зумовлює обов`язок виконання договору саме у погодженому сторонами місці.

Так, згідно зі ст. 532 ЦК України місце виконання зобов`язання встановлюється у договорі.

У відповідності до ч. 1 ст. 197 ГК України господарське зобов`язання підлягає виконанню за місцем, визначеним законом, господарським договором або місцем, яке визначено змістом зобов`язання.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом даного позову є стягнення з відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "СВІГРУП" штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання останнім умов укладеного між сторонами Договору № 649/ВЗЗ-2022 від 11.10.2022 року (далі - Договір).

Так, за умовами п. 6.2 спірного Договору передача (приймання - здача) товару здійснюється в пункті відвантаження замовника за адресою: АДРЕСА_1 та/або в пунктах відвантаження військових частин Національної гвардії України (товароодержувачі), визначених заявкою замовника.

При цьому, згідно наданої позивачем копії заявки від 01.11.2022 року до спірного Договору, місцем постачання визначено АДРЕСА_2.

Окрім цього у видаткових накладних № СГ-0000369 від 05.12.2022 року та № СГ-0000390 від 12.12.2022 року, на які як на підтвердження факту здійснення відповідачем постачання товару з пропуском обумовленого Договором строку посилається позивач, в якості одержувача також зазначено В/ч НОМЕР_2, АДРЕСА_2 , в той час як позивач - Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України, АДРЕСА_1 , значиться в якості платника.

Наразі, у ч. 5 ст. 29 ГПК України не зазначено, що предмет спору повинен бути пов`язаний з виконанням договору безпосередньо відповідачем у певному місці. Відтак, якщо у договорі чітко вказано місце його виконання, до позову, що подається за умови такого існування в договорі відповідної умови, застосовується частина 5 статті 29 ГПК України, і у позивача в такій справі виникає право (в силу дії ч. 1 ст. 29 ГПК України) вибору, до якого суду він може подати позовну заяву за місцезнаходженням відповідача чи за місцем виконання договору.

Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення штрафних санкцій у вигляді пені за неналежне виконання відповідачем умов Договору, місцем виконання якого, виходячи з умов правочину та наданих доказів на його виконання, є м. Полтава, суд приходить до висновку, що у даному випадку можливим є застосування положень ст. 29 ГПК України та, відповідно, подання позову не лише за місцезнаходженням відповідача, а також за місцем виконання Договору.

Таким чином позивач, оскільки місцезнаходженням відповідача є АДРЕСА_3 та місцем виконання Договору є м. Полтава, згідно ч. 1 ст. 27, частин 1, 5 ст. 29 ГПК України, позивач мав звернутись з даною позовною заявою до Господарського суду Полтавської області.

За таких обставини, враховуючи вищевикладене та зважаючи на те, що спір у даній справі виник у зв`язку з виконанням зобов`язань за Договором, істотними умовами якого визначено місце його виконання - м. Полтава, суд приходить до висновку про наявність умов, за яких підсудність даного позову може бути визначена за приписами ч. 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, як і здійснено позивачем, отже дана позовна заява не підсудна Господарському суду міста Києва, відтак наявні підстави для передачі справи за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду (ч. 1 ст. 31 ГПК України).

Передача справи на розгляд іншого суду за встановленою цим Кодексом підсудністю з підстави, передбаченої пунктом 1 частини першої цієї статті, здійснюється на підставі ухвали (ч. 3 ст. 31 ГПК України).

Спори між судами щодо підсудності не допускаються (ч. 6 ст. 31 ГПК України).

За таких обставин, суд дійшов висновку, що матеріали позовної заяви у справі № 910/4498/23 підлягають передачі за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області.

Керуючись ст. ст. 27, 29, 30, 31, 233-235, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ:

1. Направити матеріали позовної заяви Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про стягнення 280 017,65 грн. пені з доданими до неї документами за територіальною підсудністю до Господарського суду Полтавської області (вул. Зигіна, 1, Полтава, Полтавська область, 36000).

Ухвала набирає законної сили з моменту підписання та може бути оскаржена у строки та порядку, встановленому статтями 255, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя А.М.Селівон