Приговор № 110107886, 10.04.2023, Солонянський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 192/1366/22

Провадження № 1-кп/192/46/23

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 квітня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Солоне Солонянського району Дніпропетровської області кримінальне провадження №12022041570000353, відомості про що внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03 серпня 2022 року відносно

ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровськ, зареєстрований в АДРЕСА_1 , має середню спеціальну освіту, не одружений, громадянин України, раніше судимий:

- 18 квітня 2016 року Індустріальним районним судом м. Дніпропетровська за ч. 2 ст. 185, ст. ст. 75, 76 КК України до 2 років позбавлення волі з іспитовим строком 2 роки;

- 01 жовтня 2019 року Київським районним судом м. Одеси за ч. 2 т. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі; на підставі ст. 71 КК України частково приєднане не відбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року та остаточно призначено до відбуття 5 років 3 місяці позбавлення волі,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ст. 391 КК України,

за участю учасників судового провадження:

прокурора - ОСОБА_4 ,

обвинуваченого - ОСОБА_3 ,

захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_5 ,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_6 будучи засудженим вироком Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2019 року за ч. 2 ст. 186 КК України до 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 71 КК України частково приєднано невідбуту частину покарання за вироком Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 18 квітня 2016 року та остаточно призначено до відбуття 5 років 3 місяці позбавлення волі та знаходячись в місцях позбавлення волі на шлях виправлення та перевиховання не став і в період відбуття покарання в Державній установі «Солонянська виправна колонія (№21)» Міністерства юстиції вчинив нове кримінальне правопорушення.

Так, 21 жовтня 2021 року ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області за допущене 13 жовтня 2021 року порушення режиму утримання, ОСОБА_6 був підданий стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери) (далі - ПКТ), строком на два місяці. Після звільнення з ПКТ своєї поведінки не змінив та знову продовжував порушувати режим утримання.

02 серпня 2022 року приблизно о 10 годині 30 хвилин в приміщенні відділення СПС №10 Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)», розташованої за адресою: с. Аполлонівка, Військове містечко, буд. 37, Солонянського району Дніпропетровської області, начальник установи ОСОБА_7 , який являється представником адміністрації Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» засудженому ОСОБА_8 в присутності інших працівників колонії оголосив, що згідно графіка двохгодинного відпрацювання на благоустрій відділення СПС №10, з яким ОСОБА_6 був ознайомлений 01 серпня 2022 року, у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України, він зобов`язаний в порядку черги приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10. Для цього засудженому був наданий увесь необхідний господарський інвентар: гумові печатки (нові), віник, совок. Після чого був вказаний обсяг роботи, а саме: підмітання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений ОСОБА_6 , маючи умисел на злісну непокору законним вимогам адміністрації установи виконання покарань особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, відповів категоричною відмовою.

Після цього начальник установи ОСОБА_7 знову звернувся до ОСОБА_3 з вимогою приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений публічно, в присутності працівників колонії повторно відповів категоричною відмовою.

Засудженому ОСОБА_8 начальником установи були роз`яснені положення кримінального законодавства, викладені в ст. 391 КК України та він був попереджений про кримінальну відповідальність по вказаній статті за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, після чого начальник установи звернувся з вимогою до засудженого приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений знову відповів категоричною відмовою.

Далі засуджений ОСОБА_6 був доставлений в медичну частину Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» для медичного обстеження, де був обстежений лікарем ОСОБА_9 , яким виданий медичний висновок, що ОСОБА_6 працездатний та може виконувати прибирання приміщень.

По прибутті у чергову частину Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)», начальник установи ОСОБА_7 ще раз звернувся з вимогою до засудженого ОСОБА_3 приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10, на що останній відповів категоричною відмовою, хоча міг та зобов`язаний був виконати законні вимоги представника адміністрації установи виконання покарань, у відповідності з ч. 3 ст. 107 КВК України.

Умисні дії ОСОБА_3 кваліфікуються за ст. 391 КК України, тобто злісна непокора законним вимогам адміністрації установи виконання покарань, особою, яка відбуває покарання у виді позбавлення волі, якщо ця особа за порушення вимог режиму відбування покарання, була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери).

ОСОБА_6 свою вину в пред`явленому обвинуваченні не визнав та пояснив, що він прибув до колонії виключно відбувати покарання, а не прибирати територію. Вважає, що прибирати територію повинні інші особи, які отримують за це заробітну плату, а він не зобов`язаний виконувати таку роботу. Пояснив, що адміністрація колонії до нього ставиться упереджено, а тому вважає, що його вина не доведена, оскільки відбувалися численні порушення.

Захисник обвинуваченого - адвокат ОСОБА_5 під час судових дебатів просив виправдати обвинуваченого з тих підстав, що склад злочину, передбачений ст. 391 КК України не доведений, а частина досліджених доказів - зокрема графік двохгодинного відпрацювання складений з порушенням, оскільки надавався ОСОБА_8 на ознайомлення ще до його затвердження начальником установи.

Суд вважає, що вина ОСОБА_3 у вчинені інкримінованого йому злочину доведена дослідженими судом доказами, а саме: показаннями наступних свідків.

Свідок ОСОБА_10 надав показання згідно яких він з 2013 року займає посаду начальника СПС № 10 Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» та в його посадові обов`язки входить складання графіків двохгодинного відпрацювання засудженими. Так, на серпень 2022 року графік був складений 01 серпня 2022 року та свідок ознайомив обвинуваченого з цим графіком, однак від підпису в графіку останній відмовився, про що свідок разом з ОСОБА_11 склали відповідний акт. Після такого ознайомлення ОСОБА_3 з графіком, начальник установи - ОСОБА_7 в присутності свідка та ОСОБА_12 оголосив засудженому ОСОБА_8 , що згідно графіка двохгодинного відпрацювання на благоустрій відділення СПС №10 у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України, він зобов`язаний в порядку черги приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10. Для цього засудженому був наданий увесь необхідний господарський інвентар, після чого був вказаний обсяг роботи, а саме: підмітання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений ОСОБА_6 відповів категоричною відмовою. Таких пропозицій від ОСОБА_7 було дві, після чого ОСОБА_3 направили до медичної частини, а після висновку про те що він здоровий, ОСОБА_8 було запропоновано втретє приступити до прибирання, на що він також відмовився та роз`яснено про притягнення до кримінальної відповідальності. Після чого обвинуваченому запропонували написати письмові пояснення, однак він також відмовився, про що склали відповідний акт, а свідок разом з ОСОБА_12 написали рапорт про відмову від відпрацювання.

Свідок ОСОБА_12 надав показання згідно яких він з 2020 року займає посаду оперуповноваженого оперативного відділу Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів, а 02 серпня 2022 року перебував на добовому чергуванні. В його присутності та присутності свідка ОСОБА_10 , начальник установи - ОСОБА_7 оголосив засудженому ОСОБА_8 , що згідно графіка двохгодинного відпрацювання на благоустрій відділення СПС №10 у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України, він зобов`язаний в порядку черги приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10. Для цього засудженому був наданий увесь необхідний господарський інвентар, після чого був вказаний обсяг роботи, а саме: підмітання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений ОСОБА_6 відповів категоричною відмовою. Таких пропозицій від ОСОБА_7 було дві, після чого ОСОБА_3 направили до медичної частини, а після висновку про те що він здоровий, ОСОБА_8 було запропоновано втретє приступити до прибирання, на що він також відмовився та роз`яснено про притягнення до кримінальної відповідальності. Після чого обвинуваченому запропонували написати письмові пояснення, однак він також відмовився, про що склали відповідний акт, а свідок разом з ОСОБА_10 написали рапорт про відмову від відпрацювання.

Свідок ОСОБА_7 надав показання, згідно яких він займає посаду начальника Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» та в серпні 2022 року приблизно о 10 годині він особисто оголосив обвинуваченому про необхідність виконати прибирання коридору СПС № 10. Проте на дві пропозиції здійснити таке прибирання ОСОБА_6 відмовився, Після чого йому було роз`яснено про кримінальну відповідальність за таку відмову. Потім обвинувачений був доставлений до медичної частини для огляду, після чого знову була висловлена пропозиція прибрати. Під час таких пропозицій присутніми були ОСОБА_10 , ОСОБА_13 , який вів відео фіксацію та ще хтось з працівників колонії, однак точно свідок не пам`ятає хто саме.

Таким чином, суд вважає, що показання свідків, які є логічними, послідовними та узгоджуються між собою, доводять факт того, що обвинуваченому ОСОБА_8 було двічі запропоновано у відповідності до ч. 5 ст. 118 КВК України здійснити прибирання підлоги коридору відділення СПС №10 згідно складеного графіку, на що він відмовився, а також було роз`яснено положення кримінального законодавства, викладені в ст. 391 КК України, та обвинувачений був попереджений про кримінальну відповідальність по вказаній статті за злісну непокору вимогам адміністрації установи виконання покарань, після чого начальник установи втретє звернувся з вимогою до засудженого приступити до прибирання підлоги коридору відділення СПС №10, на що засуджений знову відповів категоричною відмовою.

Крім показань свідків, вина ОСОБА_3 підтверджується наступними письмовим доказами:

-Рапортом чергового поліції від 02 серпня 2022 року, згідно якого з`ясовано, що в цей день о 15 годині 09 хвилин на лінію 102 надійшло повідомлення від чергового Державної установи «Солонянська виправна колонія (№21)» про те, що ОСОБА_6 відмовився від двохгодинного відпрацювання (а.с.82); вказані в рапорті відомості узгоджуються з показаннями свідків та іншими матеріалами кримінального провадження;

-Довідкою про заохочення та стягнення, згідно якої до обвинуваченого ОСОБА_3 за час відбування покарання було застосовано 66 стягнень, серед яких поміщення до ДІЗО та ПКТ. Вказане свідчить про те, що обвинувачений під час відбування покарання своєю поведінкою підтверджував, що не стає на шлях виправлення;

-Медичним висновком від 02 серпня 2022 року, згідно якого ОСОБА_6 визнаний працездатним, прибирання приміщень може проводити. Даний висновок підтверджує те, що обвинувачений 02 серпня 2022 року не мав протипоказань щодо виконання робіт з прибирання;

-Ухвалою Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 21 жовтня 2021 року, яка набрала законної сили 30 жовтня 2021 року про переведення ОСОБА_3 до приміщення камерного типу строком на 2 місяці за допущене 13 жовтня 2021 року порушення режиму утримання; даний доказ підтверджує факт того, що обвинувачений є суб`єктом злочину, передбаченого ст. 391 КК України, оскільки є особою, яка була піддана протягом року стягненню у виді переведення до приміщення камерного типу (одиночної камери);

-Графіком двохгодинного залучення засуджених відділення № 10 до робіт на серпень 2022 року, який був затверджений 01 серпня 2022 року, відповідно до якого ОСОБА_6 був включений до вказаного графіку, та днем його чергування було 02 серпня 2022 року. Даний доказ підтверджує існування обов`язку обвинуваченого виконати прибирання саме 02 серпня 2022 року; суд не враховує посилання захисника про порушення порядку затвердження графіку відпрацювання на серпень 2022 року, оскільки вказане не підтверджується матеріалами справи та не впливає на існування обов`язку ОСОБА_3 , який відмовився від його підписання, тобто був ознайомлений з ним, на двохгодинне відпрацювання;

-Актом про відмову ОСОБА_3 від підпису в графіку від 01 серпня 2022 року, що підтверджує факт обізнаності обвинуваченого з включенням його до графіку відпрацювання та існуванням такого обов`язку. Суд вважає, що складання акту про відмову від підписання такого графіку не свідчить про не ознайомлення з графіком, а свідчить лише про небажання поставити свій підпис.

Стороною обвинувачення в обвинувальному акті обставини, які пом`якшують покарання - не зазначені. Вказана обставина, яка обтяжує покарання - рецидив злочинів.

Суд, оцінивши позицію обвинуваченого до скоєного вважає, що в даній справі відсутні обставини, які пом`якшують покарання.

Обставинами, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_3 є рецидив злочинів, оскільки судом було встановлено, що обвинувачений вчинив даний злочин в період відбуття покарання за вироком Київського районного суду м. Одеса від 01 жовтня 2019 року, а строк покарання закінчується 24 квітня 2023 року.

При призначенні покарання згідно з вимогами ст.ст. 65-67 КК України та роз`яснень постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно ст. 12 КК України є нетяжким злочином, особу обвинуваченого, який є раніше судимим та вчинив новий злочин в період відбуття покарання у виді позбавлення волі за вироком Київського районного суду м. Одеса від 01 жовтня 2019 року, під час відбування покарання характеризувався негативно, допустив 66 порушень режиму утримання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, а також обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.

Суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, реалізовуючи принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення обвинуваченого в даному випадку не можливе без його ізоляції від суспільства. Підстави для застосування правил ст. ст. 69, 69?,75 КК України відсутні.

З урахуванням обставин справи, особи обвинуваченого, його відношення до вчиненого, суд вважає за необхідне й доцільне призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції ст. 391 КК України з наближенням до максимального строку покарання з урахуванням особи обвинуваченого та його ставлення до вчиненого.

Оскільки ОСОБА_6 на даний час відбуває покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2019 року, за яким невідбута частина покарання становить 14 днів, тому призначаючи остаточне покарання за сукупністю вироків в порядку передбаченому ч. 1 ст. 71 КК України, суд вважає, що до покарання призначеного за цим вироком слід частково приєднати невідбуту частину покарання за вказаним вироком у вигляді 10 днів позбавлення волі, про що просив прокурор в дебатах.

Запобіжний захід по даному кримінальному провадженню стосовно обвинуваченого не обирався.

Переведення ОСОБА_3 до Державної установи «Дніпровська установа виконання покарань (№4)» для можливості його конвоювання до Солонянського районного суду Дніпропетровської області для участі в судовому засіданні до закінчення розгляду кримінального провадження №12022041570000353, куди він прибув 17 листопада 2022 року (а.с.50), не є попереднім ув`язненням. Тому строк покарання обвинуваченому слід рахувати з дня ухвалення даного вироку.

Речові докази та процесуальні витрати по даному кримінальному провадженню відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 349, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

Визнати ОСОБА_3 винуватим у пред`явленому обвинуваченні за ст. 391 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців.

На підставі ст. 71 КК України за сукупністю вироків частково приєднати невідбуту частину покарання за вироком Київського районного суду м. Одеси від 01 жовтня 2019 року у вигляді 10 (десять) днів позбавлення волі до покарання за цим вироком та остаточно призначити ОСОБА_8 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки 6 (шість) місяців 10 (десять ) днів.

Строк відбуття покарання ОСОБА_8 рахувати з 10 квітня 2023 року.

Заходи забезпечення кримінального провадження в даному кримінальному провадженні ОСОБА_8 , а саме - запобіжний захід до набрання вироком законної сили - не застосовувався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Дніпровського апеляційного суду через Солонянський районний суд Дніпропетровської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити прокурору, обвинуваченому та його захиснику.

Головуючий: суддя ОСОБА_1