Решение № 110088062, 07.04.2023, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

07 квітня 2023 р. Справа № 120/10188/22

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що зважаючи на наявність трудового стажу на роботах, що дають право на пільгову пенсію, та досягнення відповідного віку, 06.04.2022 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області із заявою про призначення пенсії на пільгових умовах. Проте позивач вказує, що його звернення за призначенням пенсії на пільгових умовах було оформлено як звернення про підтвердження трудового стажу. Рішення комісії при ГУ ПФУ у Вінницькій області № 4 від 05.05.2022 відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000 із тих підстав, що відсутні дані про заробітну плату, не в вказано вид зварювання та відсутні дані про проведення атестації робочого місця за період з 22.08.1992. Таке рішення відповідач вважає протиправним, оскільки стаж його роботи газоелектрозварником в період із 06.08.1984 по 02.08.2013 підтверджується записами в трудовій книжці, відносно достовірності яких органом Пенсійного фонду заперечень не поступило. Вказує, що навіть із врахуванням перерви в стажі роботи, стаж роботи газоелектрозварником перевищує 12 років 6 місяців, що дає підставу для призначення пенсії на пільгових умовах. Щодо зауважень відповідача про непроведення атестації робочих, то позивач вважає, що непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах.

Відтак, позивач просить суд визнати протиправним рішення Комісії з питань підтвердження стажу роботи, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах № 4 від 05.05.2022 про відмову в зарахуванні стажу роботи, що дає право на призначенні пенсії на пільгових умовах; зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути його заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Ухвалою судді Вінницького окружного адміністративного суду від 12.12.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено останню до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Крім того, встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позов.

29.12.2022 та повторно 06.01.2023 представник відповідача подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що 06.04.2022 позивачем було подано до Головного управління заяву (з документами за період роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000) про підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах, на Комісію при ГУ ПФУ у Вінницькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для підтвердження стажу роботи (далі - Комісія). Комісією було прийнято рішення про результати розгляду заяви від 05.05.2022 №4, яким відмовлено в підтвердженні періоду роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, оскільки відсутні дані про заробітну плату, крім того, за період роботи з 01.01.1992 року професія "електрогазозварник", за якою працював позивач, не передбачена чинними на період роботи Списками (затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162), а саме не вказано вид зварювання, також, за період роботи з 22.08.1992 відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць за професією "Електрогазозварник, зайнятий на різані і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки". Крім того, у рішенні вказано, що відповідно до Порядку підтвердження стажу, пільгові пенсії робітникам, які працювали за сумісними роботами призначаються, якщо обидві професії були передбачено Списками.

В подальшому, як зазначено у відзиві, позивач звернувся до Головного управління за роз`ясненнями з приводу підтвердження пільгового стажу, звернення надійшло 21.06.2022 вх. №4911/Б-0200-22, у відповідь на яке йому (позивачеві) було вказано на підстави призначення пенсії за віком на пільгових умовах та порядок подання та оформлення документів для призначення пенсії.

Також відповідач наголошує, що позивач не скористався своїм правом подання заяви про призначення пенсії ні через сервісний центр, ні через веб-портал Пенсійного фонду України, а тому немає підстав та можливості розглянути питання права виходу позивача на пенсію на пільгових умовах за Списком №2, відповідно до ст. 114 р. ХІV-І Закону №1058.

Відтак, відповідач вважає, що дії Головного управління є правомірними, у спірних правовідносинах Головне управління діяло у відповідності до чинного законодавства та в межах своєї компетенції, а вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Суд розглядає справу у порядку письмового провадження без фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу на підставі п. 10 ч. 1 ст. 4, ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Відповідно до частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 06.04.2022 ОСОБА_1 звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про підтвердження стажу роботи.

За результатами розгляду вказаної заяви Комісією прийнято рішення від 05.05.2022 №4, яким відмовлено у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутні дані про заробітну плату. Крім того, зазначено, що за період роботи з 01.01.1992 професія "електрогазозварник", за якою працював позивач, не передбачена чинними на період роботи Списками (затверджений постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 та затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162), а саме не вказано вид зварювання, також, за період роботи з 22.08.1992 відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць за професією "Електрогазозварник, зайнятий на різані і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки".

Листом від 09.05.2022 № 0200-0304-8/27419 ГУ ПФУ у Вінницькій області надіслало позивачеві вказане рішення Комісії.

Листом від 15.07.2022 "Про призначення пенсії" на звернення позивача від 21.06.2022 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача, що 06.04.2022 ним подано заяву (з додатковими документами за період роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000) для розгляду Комісії, по якій було прийнято рішення відмовити в підтвердженні періоду роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Також позивачеві роз`яснено порядок звернення із заявою про призначення пенсії.

Вважаючи протиправним рішення Комісії від 05.05.2022 № 4, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам та встановленим обставинам справи, суд керується такими мотивами.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до Рішення Конституційного суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень пункту 2 частини першої статті 49, другого речення статті 51 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" "в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави /статті 1, 3 Конституції України/.

Зазначені конституційні положення розвинуті в розділі II Конституції України "Права, свободи та обов`язки людини і громадянина". Тим самим право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (частина друга статті 46 Основного Закону України) і забезпечується частиною другою статті 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані.

Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Згідно з нормами статті 49 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх в разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках передбачених законом.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

З 01.01.2004 принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який прийнятий на зміну положенням Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі - Закон №1788-ХІІ).

Зміна умов і норм загальнообов`язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Згідно зі статтею 5 Закону №1058-ІV цей Закон регулює відносини, які виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закон.

Отже, з 01.01.2004 Закон №1058-ІV є основним законом, який визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду.

Відповідно до пункту 2 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону № 1058-IV пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону.

У вказаній редакції пункт 2 розділу XV Закону № 1058-IV був викладений на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" від 03.10.2017 № 2148-VIII (далі - Закон № 2148-VIII), який набрав чинності 11.10.2017.

Окрім внесенням змін до Прикінцевих положень Закону № 1058-IV, Законом № 2148-VIII також внесено низку інших істотних змін до Закону № 1058-IV, зокрема доповнено його окремим розділом XIVІ під назвою "Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян" (статті 114-115).

Відповідно до частини 1 статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті.

Згідно з частиною 2 пункту 2 статті 114 Закону № 1058-IV пенсія за віком на пільгових умовах призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності страхового стажу, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2022 року по 31 березня 2023 року - не менше 29 років у чоловіків і не менше 24 років у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

За змістом ч. 1 ст. 48 КЗпП України, ст. 62 Закону № 1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.

Аналогічне встановлено в постанові Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній" від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) та в п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, яка затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за №110 (далі - Інструкція №58).

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Пунктом 20 Порядку №637 визначено, що у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах або вислугу років, встановлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, в яких має бути зазначені періоди, що зараховуються до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, що зараховується до спеціального трудового стажу, професія або посада, характер виконуваної роботи, розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, на підставі яких видана довідка. У разі коли підприємства, установи, організації або їх правонаступники розміщуються на тимчасово окупованій території України або в районах проведення антитерористичної операції, спеціальний трудовий стаж може підтверджуватися за даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.12.2005 за №1451/11731 (далі - Порядок №383), при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.92.

Згідно з пунктом 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку № 637.

Отже, суд зазначає, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. І лише у разі її відсутності, або відсутності в ній відповідних записів, трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, зокрема, уточнюючих довідок підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 27.02.2020 у справі №577/2688/17, від 31.03.2020 у справі №446/656/17, від 21.05.2020 у справі №550/927/17.

На реалізацію пункту 20 Порядку №637 постановою правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 №18-1 затверджено Порядок підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії (далі - Порядок №18-1).

Пунктом 1 Порядку №18-1 передбачено, що цей Порядок визначає процедуру підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи, зокрема й для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлену для окремої категорії працівників, у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника.

Дія Порядку №18-1 поширюється на осіб, які працювали: на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком №1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України; на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах; на посадах, що дають право на призначення пенсії за вислугу років; у період до 01.01.2004 на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, та якщо в трудовій книжці є записи з виправленням або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 18-1 підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років та періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюється комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії.

Комісії створюються при головних управліннях Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, до складу яких обов`язково включаються представники органів соціального захисту населення, органів Пенсійного фонду України, Державної служби України з питань праці. До складу Комісії за згодою включаються представники профспілок та організацій Спільного представницького органу репрезентативних всеукраїнських об`єднань профспілок на національному рівні та регіональних організацій роботодавців та їх об`єднань (пункт 4 Порядку № 18-1).

Основним завданням Комісії є розгляд заяв про підтвердження стажу роботи та прийняття за результатами їх розгляду рішень про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи (пункт 6 Порядку № 18-1).

Відповідно до пункту 7 Порядку № 18-1 для виконання покладених на Комісію завдань їй надається право:

заслуховувати на своєму засіданні особу, яка подала заяву про підтвердження стажу роботи (далі - заявник), або її законного представника, або представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально;

запрошувати на засідання як консультантів та експертів фахівців центральних і місцевих органів виконавчої влади, підприємств, установ та організацій;

отримувати від заінтересованих органів інформацію, необхідну для підтвердження стажу роботи, у встановленому порядку;

інформувати територіальні органи Пенсійного фонду України з питань, що входять до компетенції Комісії.

Із заявою про підтвердження стажу роботи заявник (його законний представник або представник, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально) може звернутись до будь-якого територіального органу Пенсійного фонду України незалежно від території обслуговування цього органу. Для підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, до заяви додаються: документи, які підтверджують факт припинення підприємства, установи, організації в результаті їх ліквідації (у тому числі архівні) - щодо підприємств, установ, організацій, ліквідованих до 01 липня 2004 року та/або щодо яких відсутні дані про проведення реєстраційних дій в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; трудова книжка; документи (за наявності), видані архівними установами, зокрема: довідка про заробітну плату; копії документів про проведення атестації робочих місць; копії документів про переведення на іншу роботу, на роботу з неповним робочим днем, надання відпусток без збереження заробітної плати (пункт 11 Порядку № 18-1).

Згідно з пунктом 10 Порядку №18-1 рішення про результати розгляду заяви про підтвердження стажу роботи приймається більшістю голосів членів Комісії, присутніх на засіданні, підписується головою Комісії або його заступником та набуває чинності з дня його прийняття.

Відповідно до пункту 15 Порядку №18-1 рішення Комісій можуть бути оскаржені в Пенсійному фонді України або в судовому порядку.

Отже, чинним законодавством передбачено певну процедуру підтвердження стажу роботи для призначення пенсії на пільгових умовах у разі ліквідації підприємства, установи, організації без визначення правонаступника, а відповідно і неможливості отримати в такому випадку уточнюючу довідку для підтвердження спеціального трудового стажу.

Для підтвердження стажу роботи заявник (уповноважений представник) подає до територіального органу Пенсійного фонду України відповідну заяву, за результатами розгляду якої комісією, що діє при органі Пенсійного фонду, приймається рішення про підтвердження (відмову в підтвердженні) стажу роботи.

Повертаючись до фактичних обставин справи, суд зазначає, що Комісію прийнято рішення відмовити в підтвердженні ОСОБА_1 періодів роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", оскільки відсутні дані про заробітну плату, за період роботи з 22.08.1992 відсутні дані про проведення та результати проведення атестації робочих місць за професією "Електрогазозварник, зайнятий на різані і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки". Крім того, з тих підстав, що за період роботи з 01.01.1992 професія "електрогазозварник", за якою працював позивач, не передбачена чинними на період роботи Списками, а саме не вказано вид зварювання.

Так, згідно з записами трудової книжки НОМЕР_1 ОСОБА_1 :

02.08.1984 прийнятий на роботу електрозварювальником Енергодарського монтажного управління "Юженергомонтаж";

26.04.1985 звільнений з роботи у зв`язку з призовом до армії;

20.08.1987 прийнятий на роботу електрогазозварником Крижопільського ордена Леніна ремонтно-транспортного підприємства;

01.01.1990 звільнений з роботи у зв`язку з переводом до підприємства "Агромаш";

01.01.1990 прийнятий на роботу газоелектрозварювальника майстерні №1 підприємства "Агромаш";

01.03.2000 звільнений з роботи на підприємстві "Агромаш" у зв`язку з переводом на роботу до підприємства СТОВ "Сільгосптехніка";

01.03.2000 прийнятий на роботу газоелектрозварювальника 3 розряду майстерні N91 в порядку переведення з ВАТ Крижопільське РП "Агромаш";

04.04.2001 звільнений з роботи газоелектрозварювальника майстерні № 1 за власним бажанням;

24.04.2001 прийнятий на роботу газоелектрозварювальника ТОВ "Комбікормовий завод Гедимекс";

26.04.2002 звільнений з роботи у зв`язку з виходом на пенсію;

07.09.2005 зарахований на роботу газоелектрозварювальником на СВАТ птахофабрика "Крижопільська"

18.09.2006 звільнений з роботи за згодою сторін;

01.02.2007 прийнятий на роботу робітником;

02.10.2007 звільнений із займаної посади за власним бажанням;

16.10.2007 прийнятий на роботу газоелектрозварювальника філії "Крижопільський райавтодор".

25.10.2007 присвоєно 4 розряд електрогазозварювальника;

02.08.2013 звільнений за власним бажанням;

18.07.2018 прийнятий на посаду сторожа ТОВ "Технологічний синтез".

Згідно з записами трудової книжки суд встановив, що у ній наявні усі записи з належним їх оформленням, а тому необхідність надання позивачем відповідних уточнюючих довідок відсутня.

Суд звертає увагу на те, що за приписами пункту 3 Порядку №383 в період роботи позивача необхідно застосовувати Список №2, який був чинний у цей період.

Необхідно також звернути увагу, що Списки № 1, 2 затверджені постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 застосовуються до пільгової роботи до 31.12.1991; якщо пільгова робота продовжується після 01.01.1992 (або тільки почалася після цієї дати), але не більше як до 11.03.1994, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10; якщо пільгова робота продовжується після 11.03.1994 (або тільки почалась після цієї дати), але не більше як до 16.01.2003, - застосовуються списки № 1, 2, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 №162.

Розділом XXXII "Загальні професії" списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173, передбачалася професія "електрозварювальники і їх підручні".

Розділом XXXIII "Загальні професії" списку № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, роботи в яких надає право на пенсію на пільгових умовах і у пільгових розмірах, затвердженою постановою Ради Міністрів СРСР від 26.01.1991 №10, передбачалася посада за позицією 23200000-19906 "Електрозварники ручного зварювання".

Постановою Кабінету Міністрів від 11.03.1994 №162 "Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах" затверджено список № 2 виробництв, цехів, професій, посад і показників з шкідливими і важкими умовами праці, зайнятість в яких повний робочий день дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, в якому у розділі XXXIII "Загальні професії" передбачено професію за кодом №23200000-19906 "Електрозварники ручного зварювання".

Суд зауважує, що відповідно до єдиного тарифно-кваліфікаційного довідника робіт та професій робітників, затвердженого постановою Держкомпраці СРСР і ВЦРПС 16.01.1985 №17/2-54 професія зварника не визначена, як окрема професія, є загальною професією, яка об`єднує назви професій пов`язаних зі зварюванням металів і є загальним поняттям для електрозварника ручного зварювання, електрогазозварника, газозварника і електрозварника на напівавтоматичних і автоматичних машинах. Вказаний нормативно-правовий акт дає підстави для висновку, що професія зварника, електрозварника та газоелектрозварника є тотожною професією, тому не може бути підставою для відмови у зарахуванні до спеціального стажу.

Відповідна правова позиція викладена Верховним Судом неодноразово, у тому числі у постановах від 23.12.2019 у справі №535/103/17, від 26.03.2020 у справі №193/45/17, від 27.03.2020 у справі № 607/1266/17.

Отже, професія електрогазозварювальника у спірний період з 20.07.1987 по 01.03.2000 відноситься до робіт за списком № 2, що передбачено розділом ХХХІІ списку № 2 постанови Ради Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956, розділом ХХХІІІ списку № 2 постанови Кабінету Міністрів СРСР № 10 від 26.01.1991 та розділом ХХХІІІ списку № 2 постанови КМУ № 162 від 11.03.1994, у період дії цих нормативно-правових актів.

Таким чином, суд з`ясував, що у трудовій книжці позивача, яка повинна братись до уваги в якості первинного джерела інформації про пільговий стаж позивача, наявні відповідні записи, які підтверджують факт його роботи у спірному періоді на посаді, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення, як такій, що зазначена у Списках №2, чинних у відповідні періоди часу.

В частині доводів відповідача щодо відсутності за період роботи з 22.08.1992 даних про проведення та результати проведення атестації робочих місць за професією "Електрогазозварник, зайнятий на різані і ручному зварюванні, на напівавтоматичних машинах, а також на автоматичних машинах із застосуванням флюсів, що містять шкідливі речовини не нижче 3 класу небезпеки", суд виходить з такого.

Як видно із матеріалів справи, на розгляд Комісії надано ксерокопії наказів "Про атестацію робочих місць і затвердження переліку робочих місць з шкідливими умовами праці": від 12.04.1994 № 34 "а", відповідно до якого по Списку " 2 атестована професія електрозварник в майстерні №1; від 01.03.1999 № 5, відповідно до якого по Списку № 2 атестована професія електрогазозварник в майстерні № 1.

Відповідно до Порядку проведення атестації робочих місць за умовами праці, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.08.1992 № 442, пенсії за віком на пільгових умовах призначаються за результатами атестації робочих місць, яка також надає інші пільги і компенсації, передбачені законодавством, а саме надбавка за роботу в зазначених умовах, право на скорочений робочий день, додаткову відпустку й одержання лікувально-профілактичного лікування. Атестація повинна проводитися на підприємстві не рідше одного разу на п`ять років. Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладається на керівника підприємства, організації. Контроль за проведенням атестації, правильністю застосування Списків покладено на Державну експертизу умов праці.

Основна мета атестації, як випливає із зазначених нормативних актів, полягає у регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у галузі реалізації права на здорові й безпечні умови праці, пільгове забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Згідно з пунктом 4 Порядку проведення атестації та підпункту 1.5 пункту 1 Методичних рекомендацій періодичність проведення атестації робочих місць, затвердженими постановою Міністерства праці України від 01.09.1992 № 41 (далі - Методичні рекомендації) визначається безпосередньо колективним договором підприємства і проводиться не рідше одного разу на 5 років.

Результати атестації використовуються при встановленні пенсій за віком на пільгових умовах, пільг і компенсацій за рахунок підприємств та організацій, обґрунтуванні пропозицій про внесення змін і доповнень до списків № 1 і 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення, а також для розробки заходів щодо поліпшення умов праці та оздоровлення працюючих.

Як уже зазначалося, відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

У пункті 4.2 зазначеного Порядку застосування списків йдеться про те, що результати атестації (як вперше проведеної, так і чергової) застосовуються при обчисленні стажу, який дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, впродовж 5 років після затвердження її результатів, за умови, якщо впродовж цього часу на даному підприємстві не змінювались докорінно умови і характер праці (виробництво, робота, робоче місце), що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. У разі докорінної зміни умов і характеру праці для підтвердження права на пенсію за віком на пільгових умовах має бути проведена позачергова атестація.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що своєчасно проведена атестація робочих місць за умовами праці є одним із заходів соціального захисту працівників, який має сприяти реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу у несприятливих умовах.

Атестація має проводитися у передбачені пунктом 4 Порядку проведення атестації строки, а відповідальність за своєчасність та якість її проведення покладається на керівника підприємства, організації.

Отже, непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць власником підприємства не може бути підставою для відмови у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах. Відповідальність за непроведення або несвоєчасне проведення атестації робочих місць покладається на власника підприємства, а не працівника. При цьому контролюючу функцію у відносинах щодо проведення атестації робочих місць на підприємстві виконує держава в особі відповідних контролюючих органів, а не працівник.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а.

Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Щодо такої підстави відмови в підтвердженні стажу роботи позивача з 20.07.1987 по 01.03.2000 як відсутність відомостей про заробітну плату, то суд зазначає таке.

Пунктом 11 Порядку № 18-1 передбачено, що довідка про заробітну плату долучається до заяви про підтвердження стажу роботи лише за наявності, що свідчить про необов`язковість такого документа при розгляді відповідної заяви. А тому відмову в підтвердженні стажу роботи з цієї підстави слід визнати необґрунтованою.

З огляду на викладене суд дійшов висновку, що перебування позивача на посаді, передбаченій Списком №2 у спірний період, підтверджується належним чином, що свідчить про необхідність врахування вказаного періоду роботи до пільгового стажу роботи.

Відтак, суд вважає, що рішення Комісії від 05.05.2022 № 4 не відповідає критеріям правомірності рішень суб`єкта владних повноважень, а тому є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо вимоги зобов`язального характеру, то суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

За змістом ч. 2 ст. 9 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Кодексом адміністративного судочинства України також визначено, що у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (ч. 2 ст. 245 КАС України).

У рішенні від 16.09.2015 у справі № 21-1465а15 Верховний Суд України вказав, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Також суд звертає увагу на те, що статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Такий правовий висновок викладений в постанові Верховного Суду від 08.11.2019 у справі № 227/3208/16-а.

Разом з тим, при ухваленні рішення суд керується приписами частини 2 статті 6 КАС України та статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", у відповідності до яких, суд при вирішення справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

У багатьох рішеннях Європейський суд дійшов висновку, що захист, який пропонується в статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має поширюватись на всі випадки обґрунтованих заяв про порушення прав і свобод, які гарантуються Конвенцією (наприклад, рішення у справі "Класс та інші проти Федеративної Республіки Німеччини").

В пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" ЄСПЛ зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Стаття 13 вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності небезпідставної заяви за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема, у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

Крім того, аналізуючи національні системи правового захисту на предмет дотримання права на ефективність внутрішніх механізмів в аспекті забезпечення гарантій, визначених статтею 13 Конвенції, Суд вказує на те, що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути:

- незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується (рішення від 06.09.2005 у справі "Гурепка проти України", п. 59);

- спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце (рішення від 26.10.2000 у справі "Кудла проти Польщі", п. 158; рішення від 16.08.2013 у справі "Гарнага проти України", п. 29).

Отже, "ефективний засіб правового захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату. Водночас винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає зазначеній міжнародній нормі.

З метою забезпечення повного та ефективного захисту прав позивача, суд вбачає підстави вийти за межі позовних вимог та зобов`язати Комісію при ГУ ПФУ у Вінницькій області підтвердити ОСОБА_1 період роботи 20.07.1987 по 01.03.2000, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, то вона задоволенню не підлягає, оскільки у матеріалах справи відсутні докази подання позивачем такої заяви.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно зі статтею 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

При цьому, за змістом положень частини 2 статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відтак, перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єктів владних повноважень на підтвердження правомірності своїх дій, та докази, надані представником позивача, суд доходить висновку, що за наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 1 статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

За змістом ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Як видно з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду, в розмірі 992,40 грн.

Зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, стягненню на користь позивача рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ у Вінницькій області підлягають витрати зі сплати судового збору в сумі 496,20 грн.

Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для підтвердження стажу роботи від 05.05.2022 №4 про результати розгляду заяви, яким відмовлено у підтвердженні ОСОБА_1 періоду роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Зобов`язати Комісію при Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області з питань підтвердження стажу роботи на посадах, що дають право на призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років для підтвердження стажу роботи підтвердити ОСОБА_1 період роботи з 20.07.1987 по 01.03.2000, що дає право на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 496,20 грн (чотириста дев`яносто шість гривень двадцять копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7, код ЄДРПОУ 13322403)

СуддяВільчинський Олександр Ванадійович